АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц-25710 2010 р.                                Головуючий: 1 інстанції ОСОБА_1

Категорія: діти війни                                        Доповідач: Малінська С.М.

Ухвала

іменем України

25 листопада 2011р.

       Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :

               Головуючого - судді - Малінської С.М.,

               суддів - Даниленка В.М., Швецової Л.А.,

        розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду Харківської області адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 серпня 2010 року по справі

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області

про стягнення не нарахованої щомісячної державної соціальної допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

       29 червня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов’язати відповідача нарахувати їй, як дитині війни, несплачену державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки.

       Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 серпня 2010 року адміністративний позов було задоволено частково.

       Зобов’язано УПФУ в Лозівському районі Харківської області провести позивачу перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленому ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

       В апеляційній скарзі УПФУ в Лозівському районі Харківської області просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.

       Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

       Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"( далі - Закон) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

       Встановлено, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 01.01.2006 року, має статус "дитина війни".

       Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

       Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року. Однак такі умови не настали.

       Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

       Проте рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

       Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

       Отже, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.

       Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

       Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

       Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді.

       Що стосується позовних вимог за 2009 рік, то оскільки положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» не змінювалися після 22.05.2008 року, то за 2009 рік позивач повинен одержати доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

       За таких обставин, правильними є висновки суду першої інстанції, що позивач у 2006 році та до 09.07.2007 року не мав права на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року.

       Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

       Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи.

       Керуючись ст.ст. 195, 195-1, 198, 200 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області відхилити.

       Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 серпня 2010 року залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня отримання її копії шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

       Головуючий:

       Судді: