Справа № 147/503/18

Провадження № 3/147/188/18

ПОСТАНОВА

іменем України

14.06.2018 року                                                         смт.Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Волошин І.А., розглянувши матеріали, що надійшли від Тростянецького ВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

за ч.1 ст. 130 КУпАП,

                                                  ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу серії БД № 042050 від 14.04.2018 року встановлено, що 14.04.2018 року близько 00.55 год. в смт. Крижопіль водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, нечітка мова). Від огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини не визнав, суду пояснив, що не був учасником дорожнього руху та в стані алкогольного сп’яніння не перебував. Проходити огляд на стан сп’яніння йому не пропонували. Просив закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Свідки, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інспектор роти №4 БУПП у Вінницькій області ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, хоча про час, день та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначених законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

             Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, працівникам поліції надається право використовувати технічні засоби та технічні прилади для виявлення та фіксації порушень ПДР.  

Отримані фактичні дані направляти за належністю чи використовувати при складанні адміністративних матеріалів.

Як вбачається із змісту постанови в справі про адміністративне правопорушення, до неї не долучено жодних доказів порушення  ПДР, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема суду не було представлено показань технічних засобів фото чи кінозйомки. В протоколі зазначені свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які, як було визнано у судовому засіданні, не відповідають вимогам ст. 272 КУпАП, а саме, вказані особи були відсутні під час виявлення порушення і були запрошені лише для того, щоб засвідчити відмову порушника від проходження медичного огляду.

Частиною першою ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

         Згідно  зі  ст. 9  КпАП адміністративним  правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок,  власність,  права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. 

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності був складений з тих підстав, що останній нібито відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, оскільки поліцейським були виявлені ознаки такого сп’яніння.

Чинним законодавством України передбачений порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, випадки відмови водія від проходження огляду на стан сп’яніння, та наслідки такої відмови.

Згідно ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають оглядові на стан алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп’яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я.

Крім того, відповідно до п.п. 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи ДАІ є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: уповноваженою особою ДАІ на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування відповідними структурами; лікарем закладу охорони здоров’я (в сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько- акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Лише в тому випадку, коли водій відмовляється від проходження огляду на місці з застосуванням відповідних засобів поліцейський зобов’язаний запропонувати проїхати до відповідної медичної установи.

       Лише у разі відмови як на місці зупинки так і у медичній установі водієм пройти огляд на стан сп’яніння поліцейський зобов’язаний скласти протокол про відмову від проходження огляду на виявлення стану сп’яніння.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи органом поліції не подано до суду жодного доказу, а судом не встановлено об’єктивних даних про те, що водій ОСОБА_5 перебував з ознаками алкогольного сп’яніння та відмовився від проходження освідування, оскільки безпосередньо відмови пройти таке освідування не було.

Окрім того, зі змісту ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що об'єктивна сторона правопорушення, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів (до уваги не береться диспозиція статті щодо передачі керування транспортними засобом).

Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу, які ним керують.

В п.2 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року про практику застосування судами України законодавства у справах про адміністративні правопорушення на транспорті, міститься роз’яснення що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

В протоколі було зазначено, що 14.04.2018 року близько 00.55 год. в смт. Крижопіль, водій ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп’яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Однак, ОСОБА_1 в своїх поясненнях зазначав, що він не керував транспортним засобом.

Відтак відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не збігаються з доказами, які містяться у матеріалах справи. В цьому контексті пояснення останнього є слушними і переконливими, оскільки свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моменту керування транспортним засобом не бачили.

Відповідно до ч.1-3 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Крім того, у відповідності до ст. 245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи., вирішення її в точній відповідності до закону.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи вище проведений аналіз доказів, суд вважає звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП таким, що не знайшло свого підтвердження в суді.

Висновок в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №042050 відносно ОСОБА_1 суд оцінює критично, оскільки вони спростовані сукупністю досліджених судом доказів.

Отже, обставини подій, вказують на те, що порушення з боку ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил не доведено.

Враховуючи все викладене, суд вважає, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому дана справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративногоправопорушення.

Керуючись ст. ст. 130, п.1 ст.247, 268, 283, 284 КУпАП, –

                                               ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити.

Постанова може бути оскаржена  до Апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суду Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя