РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року                                                                                     Справа № 924/790/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючий суддя  Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. ,  суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  на рішення господарського суду Хмельницької області  від 23 червня  2015 року в справі №924/790/15  (суддя  Кочергіна В.О.)

час та місце ухвалення: 23 червня 2015 року; м. Хмельницький,  майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 10:30 год; повний текст рішення складено  30 червня  2015 року

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 332 575 грн 61 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав,  визначених  статтями 35-37 ГПК України не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - Позивач) звернулось  в господарський суд Хмельницької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі -Відповідач) про стягнення 332 575 грн 61 коп.  за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором від 20 червня 2012 року щодо повернення кредитних коштів.

Рішенням господарського суду  Хмельницької області від 23 червня 2015  року  позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - Позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення 332 575 грн 61 коп. було задоволено в повному обсязі.

Приймаючи дане рішення,  суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем щодо сплати 156 117 грн 46 коп. заборгованості за кредитом, 120 206 грн 66 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 06 листопада 2013 року по 10 квітня 2015 року; 56 251 грн 49 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 17 листопада 2014 року по 10 квітня 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням,  02 квітня  2018 року Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 86-89),  в якій, з підстав,  висвітлених в ній,  просить поновити строк на апеляційне оскарження, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове,  яким відмовити у задоволенні  позову в повному обсязі.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач, зокрема виходив  з того, що  судом першої інстанції  проігноровано той факт, що відповідно до підпунктів 3.18.1.11, 3.18.1.12 та 3.18.1.13 Умов і правил надання банківських послуг (надалі - Умов), періодом безперервного користування кредитом  є період часу,  протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку.

Водночас,  Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що розрахунок розміру невиконаних зобов’язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у розрахунку зроблено Позивачем  одноособово та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

З огляду на що,  на переконання Відповідача, не з'ясувавши  зазначені обставини,  суд першої інстанції  не правильно застосував норми матеріального права.

Ухвалою суду від 11 квітня 2018 року (а.с. 85), з підстав, висвітлених в ній, апеляційну скаргу Відповідача залишено без руху.

Водночас, апелянтом  подано  заяву з доказами усунення недоліків,  зазначених в ухвалі від 11 квітня  2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: доплачено судовий збір в розмірі 7 236 грн 77 коп. (а.с. 101-103).

Суд констатує, що автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/790/15 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.,  суддя Розізнана І.В..

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 03 травня 2018 року в даній справі  в зв'язку з відпусткою судді (члена колегії) Розізнаної І.В. та відповідно до пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено заміну судді (члена колегії).

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03 травня 2018 року автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад, а саме: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя                Філіпова Т.Л..

Ухвалою суду від 03 травня 2018 року (а.с. 109), з підстав,  висвітлених в ній,   було поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача.

24 травня 2018 року ухвалою суду (а.с. 112) розгляд даної справи було призначено  на 13 червня 2018 року на 14:10 год..

На виконання вимог суду,  викладених в ухвалі від 03 травня 2018 року,   Позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу (а.с. 113-114),  в якому Позивач  зазначив, що  Верховний Суд України,  у постанові від 21 грудня 2016 року в справі №925/1631/15 зазначив, що відповідач,  підписавши заяву, погодився  з умовами та правилами, тарифами банку,  які разом із заявою становлять  договір банківського обслуговування,  а також погодився  з використанням  електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, встановленому  умовами та правилами.

Як зазначає Позивач у даному відзиві, 05 листопада 2013 року, 11 листопада 2013 року та 18 листопада  2013 року  Відповідач скористався  послугою "Гарантований платіж", отримавши  кошти в сумах: 19 150 грн, 110 000 грн та 27 000 грн, що підтвержєуться  випискою та меморіальними ордерами про зарахування коштів. Як вказує Позивач, з огляду на те, що Відповідач вніс лише один   платіж 16 грудня 2013 року на погашення боргу в сумі  1 044 грн 66 коп.,  а мав погасити всю суму боргу по кожному платежу на 30 день користування, Позивач до 31 дня нараховував  відстоки за ставкою  28% річних,  а  з 31 дня (враховуючи прострочення), 56% річних. Разом  з тим,  як зазначає Позивач, що додатково,  в силу дії пункту 3.2.2.10.1 Умов,  розпочалось нараховування пені. З огляду на що,  Позивач просить суд апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення.

Суд констатує, що 06 червня 2018 року від  Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі предстаника апелянта (а.с. 123-124),  в якому Відповідач повідомляє суд, що  неможливість  прибуття у судове засідання обумовлено  великою відстанню,  відсутністю часу і коштів на переїзд. Однак,  як вказує Відповідач,  він зацікавлений в тому, що б судове засіадння відбулося,  в зв'язку з чим просить  суд розглянути справу без участі предстаника апелянта,  а неявку в судове засідання просить не вважати,  як  неповагу до суду.

Водночас, до початку судового засідання від 13 червня 2018 року, на електронну адресу суду від уповноваженого представника Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 127-129),  у зв'язку  з тим, що  представник Позивача 13 червня 2018 року о 14:00 год. братиме участь в судовому засіданні в Костопільському  районному суді.

З огляду на вищевказані клопотання Відповідача та Позивача, уповноважені  представники сторін  в судове засідання від 13 червня 2018 року не прибули.

Розглянувши клопотання представника Позивача про відкладення розгляду справи,  колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

В силу дії  частини 1 статті 58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до Закону України  "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" в силу дії пункту 3 частини 1 статті 131-2 Конституції України: представництво в суді здійснюється виключно адвокатами.

Однак,  суд констатує, що представництво  в суді у провадженнях,  розпочатих  до набарання  чинності Законом України  "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (30 червня 2016 року), здійснюється за правилами,  які діяли до набрання  ним чинності.

Як вбачається з ухвали  місцевого господарського суду про порушення провадження у справі, дане провадження порушене  20 травня 2015 року (а.с. 3), тобто до набрання чинності Законом України  "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)". Відтак,  у Позивача була можливість забезпечити участь іншого представника, для захисту своїх прав,  при розгляді даної справи.

Крім того,  суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що  ухвалою суду від 24 травня 2018 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.

Разом  з тим,  суд констатує, що з огляду на описане вище клопотання Відповідача про розгляд справи  за відсутності його представника,  розгляд справи і за відсутності предстаників сторін, не порушить принципу  змагальності сторін. При цьому, апеляційний господарський суд бере до уваги і той факт, що при розгляді апеляційної скарги (окрім  самої апеляційної скарги Відповідача) Позивачем вже надано  відзив на апеляційну скаргу,  в котрому він вже  надав свої доводи щодо поданої скарги, а також констатує той факт, що в силу дії  статті   263  ГПК України,  всі докази на підтвердження  доводів відзиву, Позивач мав  надати з його поданням.

Разом  з тим, колегія суду враховує  і те, що судді (члени колегії) мають заплановані відпустки, що  з огляду на графік  розгляду справ,  унеможливлює призначення колегією  розгляду справи на іншу дату, без порушення строку  розгляду апеляційної скарги.

З огляду на усе вищенаведене, колегія апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотання Позивача про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити,  а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 20 червня 2012 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір банківського обслуговування, що підтверджується заявою від 20 червня 2012  року  про приєднання до Умов (а.с. 29), згідно якої Відповідач погодився з Умовами, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками, що розміщені на офіційному сайті Позивача -  www.privatbank.ua, Тарифами Позивача, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування.

У заявці міститься зразок підпису та номер мобільного телефону Відповідача та зазначено, що номер мобільного телефону використовується для електронного цифрового підпису Відповідача. Електронний цифровий підпис клієнта - динамічний набір символів (цифр), отримання яких здійснюється шляхом надсилання SMS-повідомлень на номери зазначених телефонів. Наведений зразок підпису клієнт просить вважати обов'язковим під час здійснення операцій за рахунком.

Водночас, Умовами, зокрема, розділом "Гарантовані платежі",  а саме підпунктом 3.1.1.73 передбачено, що Позивач надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань по господарських договорах, які укладаються між клієнтом і його контрагентами, а також між клієнтом і банком (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання Позивачем заявок на договірне списання коштів, відповідно до яких клієнт-платник доручає Позивачу зарахувати кошти на рахунок Відповідача в сумі і в дату, вказані при створенні заявки. Послуга надається Позивачем як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів.

Зі змісту підпункту 3.1.1.74 Умов вбачається, що у випадку необхідності отримання отримувачем послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24" подає Позивачу заявку на договірне списання коштів по встановленій формі.

Водночас,  в силу дії підпунктів 3.1.1.76.2, 3.1.1.76.4 та 3.1.1.77 Умов: у разі прийняття позитивного рішення Позивачем про надання послуги, якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, Позивач надає Відповідачу кредит в розмірі, передбаченому в заявці шляхом зарахування їх на рахунок 3648; порядок надання Позивачем кредиту і його порядок погашення платником здійснюється відповідно підпункту 3.2.2 Умов і правил надання кредиту; грошові кошти, розміщені в Позивача на рахунку 3648, розміщуються на рахунку до дати виконання заявки; у разі настання дати виконання договірного списання, вказаного в заявці, Позивач перераховує грошові кошти на рахунок 2600 Відповідача.

Пунктом 3.2.2.1 Умов передбачено, що Позивач при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Відповідачу кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заяві (платіжному дорученні), яким Відповідач приєднується до цих Умов (надалі - Договір), в обмін на зобов'язання Відповідача по поверненню кредиту, сплаті процентів, винагороди в обумовлені цим Договором строки; поновлювальна кредитна лінія (надалі кредит) надається Позивачем для виконання Відповідачем платежів за платіжними дорученнями з датою виконання в майбутньому по господарським договорам, шляхом перерахування Позивачем кредитних коштів на рахунки покриття отримувачів коштів по господарським договорам, надалі отримувачі, з наступним перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок отримувачів, рахунки яких відкриті в Позивача.

Відповідно до підпункту 3.2.2.2 Умов,  строк повернення кредиту зазначений в заяві (платіжному дорученні). Згідно статей 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення Відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Позивач на свій погляд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого зобов'язання, має право змінити умови цих Умов, встановивши інший строк повернення кредиту. При цьому Позивач направляє Відповідачу письмове повідомлення із зазначенням дати строку повернення кредиту. У випадку непогашення Відповідачем заборгованості по цим Умовам в строк, зазначений в повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, вказаної в повідомленні, вважається простроченою. Під датою виконання платежу Позивач та Відповідач погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок отримувача, вказаного в платіжному дорученні Відповідача. Відповідач погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в платіжному дорученні Відповідача, в строк до 30 днів з дати здійснення платежу, вказаному в платіжному дорученні. За користування кредитом в період з дати ініціювання Відповідачем платіжного доручення до дати виконання платіжного доручення Відповідач сплачує проценти в розмірі 4% річних від розміру заборгованості. В період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30 червня 2014 року Відповідач за користування кредитом сплачує Позивачу проценти в розмірі 28% річних, а починаючи з 01 липня 2014 року - 36% річних від суми заборгованості. У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют більше 5 і більше процентів Позивач та Відповідач на дату укладення цього Договору, погодили збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому таке збільшення розміру процентів за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки, вказаної в цьому пункті.

У випадку не погашення заборгованості Відповідачем по кредиту в строк до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість по кредиту вважається простроченою. При цьому, за користування кредитом Відповідач сплачує проценти в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Пунктом 3.2.2.10.1 Умов визначено, що у випадку порушення Відповідачем  будь-якого із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених підпунктами 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3 цього Договору (Умов), строків повернення кредиту, передбачених підпунктами 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього Договору (Умов), винагороди, передбаченої підпунктами 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього Договору (Умов), Відповідач сплачує Позивачу за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В силу дії підпункту 3.2.2.10.4 Умов,  нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених підпунктами 3.2.2.10.1-3.2.2.10.3 даного Договору (Умов), здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.

За змістом підпункту 3.2.2.10.7 Умов,  строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафу по цьому Договору  (Умовам) встановлюється Позивачем та Відповідачем строком на 15 років.

Як передбачено підпунктом 3.2.2.11.1, цей Договір (Умови) вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронного - цифрового підпису усіма сторонами.  

Судом встановлено, що Відповідачем подано Позивачу заявки на гарантований платіж (дорученнями на договірне списання), зокрема:

* №89 від 30 жовтня 2013 року про здійснення платежу в сумі 19 150 грн (за рахунок кредитних коштів), отримувач - ОСОБА_2, дата зарахування коштів - 04 листопада 2013 року (а.с. 42);

* №100 від 06 листопада 2013 року про здійснення платежу в сумі 110 000 грн (за рахунок кредитних коштів), отримувач - ФОП ОСОБА_3, дата зарахування коштів - 11 листопада 2013 року (а.с. 42; зворот);

- №105 від 12 листопада 2013 року про здійснення платежу в сумі 27 000 грн (за рахунок кредитних коштів), отримувач - ФОП ОСОБА_3, дата зарахування коштів - 18 листопада 2013 року (а.с. 43).

Вказані заявки підписані Відповідачем електронно-цифровим підписом в системі клієнт-банк Приват 24 та у них  вказано, що заявка на гарантований платіж є дорученням Відповідача  на списання грошових коштів.

Водночас, у всіх заявках міститься примітка, що операції по заявці виконуються у відповідності з Умовами - розділ 3.1.1, розділ 3.2.2 або окремо укладених з Відповідачем договорів, регулюючих надані послуги "Гарантовані платежі". У випадку, якщо виконання даної заявки здійснюється із використанням наданих  Позивачем кредитних коштів, то дана заявка, разом з Умовами  і Тарифами Позивача складають кредитно-заставний договір (застава відповідно пункту 3.2.2.4 Умов.

В матеріалах справи міститься повідомлення-підтвердження Позивача адресоване Відповідачу про зарахування грошових коштів на рахунок Відповідача та подальше перерахування на рахунки отримувачів у визначені строки.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та своєчасно провів гарантовані платежі ініційовані Відповідачем, про що свідчать меморіальні ордери: №89 від 30 жовтня 2013 року  на суму 19 150 грн (а.с.48; зворот); №100 від 06 листопада 2013 року на суму 110 000 грн  (а.с. 49); №185 від 12 листопада 2013 року на суму 27 000 грн (а.с. 49; зворот).

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, виписки по рахунку Відповідача, прострочена заборгованість за Договором від 20 червня 2012 року  складала 156 150 грн (а.с. 47).

Відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, 16 грудня 2013 року  в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту зараховано 32 грн 54 коп. Відтак, заборгованість за договором  на момент подачі позовної заяви складала 156 117 грн 46 коп..

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт, посилаючись на підпункти 3.18.1.11, 3.18.1.12 та 3.18.1.13 Умов,  вказує, що: &?л;&lс; періодом безперервного користування кредитом є період часу,  протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування „кредитним лімітом на поточному рахунку" не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом у цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датоюзакінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в період безперервного користування кредитом, не впливають на зміну початку періоду безперервного користування кредитом.

Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетового сальдо. Для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка.

Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту.

Процентна ставка може бути змінена банком у порядку, передбаченому цим розділом „Умов та правил надання банківських послуг".

При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки та пеню за користуванням кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом „Умов та правил надання банківських послуг"&? ;&?и;.

З огляду на дані  підпункти Умов, Відповідач вважає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що розрахунок  розміру не виконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту,  відстоків за користування кредитом у  розрахунку зроблено Позивачем одноособово та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Проте, Рівненський апеляційний господарський суд до таких доводів апелянта відноситься критично. При цьому,  колегія суду констатує, що, апелянт.  в порушення пункту 6 частини 2 статті 258  ГПК України, з подачею апеляційної скарги,  не надав суду жодних  доказів існування іншої суми заборгованості на момент подачі позовної заяви та винесення оспорюваного рішення, як і не надав апеляційному суду жодних своїх розрахунків,  котрими б він  спростував правильність розрахунків,  вчинених  Позивачем. Також суд звертає увагу апелянта і на те, що ні Умовами,  ні чинним законодавством України не передбачено подання  Позивачем  розрахунків,  складеними не лише  самим Позивачем,  але й іншими  особами (наприклад Відповідачем) та погоджених ними. Не спростовано Відповідачем і що дебетове сальдо на поточному рахунку існувало не безперервно.

Відтак, доводи в цій  частині суд вважає  необгрунтованими і безпідставними.

Суд констатує, що Відповідач свої зобов'язання за договором (з урахуванням Умов) належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом в сумі 156 117 грн  46 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 06 листопада 2013 року  по 10 квітня 2015 року в розмірі 120 206 грн 66 коп..

Крім того, Відповідачу Позивачем, з огляду на вказане,  також  було нараховано  пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 17 листопада 2014 року по 10 квітня 2015 року в  розмірі  56 251 грн  49 коп..

З огляду на неналежне виконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань,  Позивач  17 березня 2015 року надіслав Відповідачу претензію №31030HMPWS0II про сплату заборгованості за Договором від 20 червня 2012 року (а.с. 50),  яка залишена Відповідачем без задоволення.

В той же час,  з огляду на подані докази (зокрема довідки Позивача від 23 червня 2015 року; а.с. 64), з моменту подачі позову по 23 червня 2015 року (станом на  момент винесення  оспорюваного рішення), Відповідач заборгованість не погасив і реструктуризація боргу не проводилась.

В той же час,  апеляційний господарський суд констатує, що  Відповідач не подав таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Рівненський апеляціний господарський суд констатує, що у відповідності до  приписів статті 11 ЦК України,  підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті  626 ЦК України: договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України: договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2012 року  Відповідачем було  підписано заяву на відкриття поточного рахунку, підписавши яку,  Відповідач погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками, що розміщені на офіційному сайті Позивача  - www.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом із заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки склали Договір.

Як вже заначалося вище в даній судовій постанові,  Відповідачем  в системі клієнт-банк Приват 24 подано заявки на гарантований платіж, зокрема: №89 від 30 жовтня 2013 року про здійснення платежу в сумі 19 150 грн, №100 від 06 листопада 2013  року про здійснення платежу в сумі 110 000 грн; №105 від 12 листопада 2013 року про здійснення платежу в сумі 27 000 грн.

Дані заявки підписані Відповідачем електронно-цифровим підписом в системі клієнт-банк Приват 24.

Виконання вказаних заявок здійснювалось за рахунок наданих Позивачем кредитних коштів, що узгоджується із підпунктом 3.2.2 Умов, яким передбачено, що Позивач при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Відповідачу кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заяві (платіжному дорученні), яким Відповідач  приєднується до цих Умов, в обмін на зобов'язання Відповідача  по поверненню кредиту, сплаті процентів, винагороди в обумовлені цим Договором строки.

В силу дії абзацу 2 частини 1 статті 207 ЦК України,  правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 3 статті 207 ЦК України передбачено, що: використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно підпунктів 3.1.1.73 та  3.1.1.74 Умов: Позивач надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань по господарських договорах, які укладаються між клієнтом і його контрагентами, а також між клієнтом і банком; послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів, відповідно до яких клієнт-платник доручає банку зарахувати кошти на рахунок отримувача в сумі і в дату, вказані при створенні заявки; послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів; у випадку необхідності отримання отримувачем послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24" подає в банк заявку на договірне списання коштів по встановленій формі.

Відповідно до підпункту 1.1.1.32 Умов,  електронно-цифровий підпис, ключ (ЕЦП) - електронний аналог власноручного підпису Відповідача, який являє собою унікальну послідовність символів, створених у процесі реєстрації і є засобом захисту інформації при роботі в системі Приват 24.

Приписами статті  3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відтак, враховуючи підписання Відповідачем 20 червня 2012 року заяви на відкриття поточного рахунку, а також подальше подання заявок на гарантований платіж, суд приходить до висновку, що правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі договору (з урахуванням Умов), який за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України: за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 та частини  1 статті  1048 ЦК України: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками; позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Приписами статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті  625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За умовами статті  1050 ЦК України: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено вище в даному судовому рішенні, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що Відповідач отримав кредитні кошти і зобов’язаний був їх повернути у строки, передбачені умовами договору, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами.

В той же час,  як встановлено судом, Відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

При цьому,  суд, з огляду  на наявні  в матеріалах справи докази,  перевіривши розрахунок суми заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом,  суд погоджується з їх вірністю.

Водночас,  суд  ще раз констатує, що Відповідачем  не подано доказів сплати заборгованості за кредитом до моменту винесення оспорюваного рішення,  в іншій сумі, ніж вказано в даному  судовому рішенні.

Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимоги щодо стягнення  заборгованості за кредитом в розмірі 156 117 грн 46 коп. та  заборгованостіпо процентам за користування кредитом за період з 06  листопада 2013 року  по 10 квітня 2015 року в розмірі 120 206 грн 66 коп. є підставними, та відповідно, підлягають до задоволення. Відповідно,  суд задовольняє позов у цих частинах у повному обсязі.

Дане вчинено і місцевим господарським судом,  а тому  в цій частині суд апеляційної інстанції залишає без змін дане оспорюване рішення.

Водночас, Позивачем  заявлено до стягнення з Відповідача 56 251 грн 49 коп. пені, нарахованої за неповернення кредитних коштів та нарахованих відсотків за період з 17 листопада 2014 року по 10 квітня 2015 року.

В силу дії частини 1 статті  230 ГК України, пункту 3 частини  1 статті 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 549 ЦК України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту  статті  611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2  статті  551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статей  1 та  3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань":  платники     грошових     коштів     сплачують     на     користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд констатує, що  в силу частини 6 статті  232 ГК України: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, за приписами вказаної норми нарахування санкцій триває протягом шести місяців, проте договором або законом може бути передбачений інший строк.

Водночас, як вбачається із підпункту 3.2.2.10.4 Умов,  Позивач та Відповідач передбачили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених підпунктами 3.2.2.10.1-3.2.2.10.3 даного договору (Умов), здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.

Відтак,  суд апеляційної інстанції констатує, що в даному випадку при обчисленні суми пені не застосовуються обмеження шестимісячним строком, визначені  частиною 6 статті 232 ГК України.

В той же час, перевіривши  розрахунок пені, що здійснено Позивачем, та  здійснивши їх перерахунок,  апеляційний господарський суд  дійшов до висновку, що заявлена  до стягнення  пеня у розмірі  56 251 грн  49 коп. також є обгрунтована.

З огляду на все вищевказане у цій судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд  задовольняє позов  в частині стягнення пені  в розмірі  56 251 грн  49 коп. за період з 17 листопада 2014 року по 10 квітня 2015 року.

Дане вчинено  і місцевим господарським судом,  а відтак апеляційний господарський суд  залишає без змін оспорюване судове рішення і в цій частині.

З огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові, апеляціний господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення  156 117 грн 46 коп. заборгованості за кредитом, 120 206 грн 66 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та             56 251 грн 49 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевказане, суд констатує, що приписами статті 73 ГПК України визначено, що: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В силу дії статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно статті 76 ГПК України:  належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В силу дії статті 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане вище,  апеляціний господарський суд ще раз констатує, факт недоведеності  Відповідачем обставин,  наведених ним в апеляційній скарзі,  належними і допустимими доказами (не доведено існування іншої суми заборгованості за кредитом,  заборгованості по процентам за користування кредитом та  пені за несвоєчасне виконання зобов'язань,  станом на момент  винесення оспорюваного рішення).

Разом з тим,  апеляційний господарський суд,  враховуючи  предмет доказування в даній справі,  констатує, що під час розгляду справи не було встановлено порушення норм процесуального права,  які є обов'язковою підставою для скасування оспорюваного рішення, а відтак,  у Рівненського апеляційного господарського суду відсутні підстави для застосування частини 4 статті 269 ГПК України.

Водночас, апеляційний господарський суд, оцінюючи  оспорюване судове рішення, з огляду на предмет доказування у цій справі,  приходить до висновку, що місцевим господарським судом при винесенні даного рішення і оцінці доказів, що стосуються предмету спору,  дане вчинено  з додержанням  норм матеріального права, що з огляду  на все вищевказане, є підставою для залишення оспорюваного рішення без змін,  а апеляційної скарги без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, апеляційний господарський суд залишає за  Відповідачем.

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  на рішення господарського суду Хмельницької області  від 23 червня  2015 року в справі №924/790/15  – залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області  від 23 червня  2015 року в справі №924/790/15  – залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

5. Справу №924/790/15 повернути до господарського суду Хмельницької   області.

Повний текст постанови виготовлено  15  червня  2018 року.

Головуючий  суддя                                                                      Василишин А.Р.

Суддя                                                                                              Бучинська Г.Б.  

Суддя                                                                                              Філіпова Т.Л.