ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
“26” листопада 2009 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю :
представника позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради до ОСОБА_4, за участю третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АРК про знесення об’єкту самочинного будівництва,
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача звернувся до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом в порядку процесуальних вимог цивільного судочинства і просить суд:
- Зобов’язати ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0.005 га, розташовану в районі будинку № 4 по вул. Комунальній у смт. Гурзуф, шляхом знесення двоповерхового жилого будинку (розміри у плані 5.0 м. на 6.0 м.).
Позовні вимоги обґрунтовуються з підстав, передбачених ст. 376 ЦК України, адже ОСОБА_4 здійснила самочинне будівництво нерухомого майна на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу і затвердженого проекту.
Представник Гурзуфської селищної ради у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову із зазначених підстав.
Відповідачка та її представник на підставі ордеру адвокатського об’єднання адвокат ОСОБА_5 проти позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, а будівля не виходить за межі цієї ділянки.
Представники третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній республіці Крим і Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АРК у судове засідання не з’явились, що не перешкоджає розглядові.
Сторони, їх представники не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалося питання про їх допит як свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника, з’ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з таких підстав.
ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки площею 0.0050 га у межах згідно з планом, розташованої в районі будинку 4-1 по вул. Комунальній у смт. Гурзуф, м. Ялта, Автономної Республіки Крим, що посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданого 23 листопада 2004 року.
Цільовим призначенням земельної ділянки визначено будівництво та обслуговування гаража.
Як убачається з висновку експерта № 624 Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз від 11 червня 2009 року, двоповерхова будівля розмірами у плані 5.0 метрів на 6.0 метрів, споруджена ОСОБА_4, не виходить за межі земельної ділянки площею 0.0050 га. Бетоні сходи першого поверху зазначеної будівлі виходять за межі земельної ділянки, проте її демонтаж у зв’язку із вимогами пожежної безпеки не пропонується (а.с. 126-128).
З урахуванням змісту норм ст. 12 ЗК України управління землями комунальної власності здійснює відповідна місцева рада. Виконавчі комітети місцевих рад таких повноважень не мають.
Отже, нерухоме майно у відповідністю з ч. 4 ст. 376 ЦК України за позовом Виконкому Гурзуфської селищної ради знесенню не підлягає.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.
У судовому засіданні на підставі ч. 1 ст. 61 ЦК України відповідачка ОСОБА_4 визнала факт здійснення самочинного будівництва зазначеної будівлі, тобто без одержання належного дозволу і проекту.
Зважаючи на те, що представником позивача не було надано рішення суду, яким ОСОБА_4 було б зобов’язано провести перебудову двоповерхової будівлі, розташованої в районі будинку № 4-1 по вул. Комунальній у смт. Гурзуф, а також доказів того, що відповідачка відмовляється здійснювати перебудову, відсутні й підстави для знесення вказаної будівлі згідно ч. 7 ст. 376 ЦК України.
Дійшовши таких висновків, суд вважає за необхідне зауважити, що норми ч. 7 ст. 376 ЦК України допускають знесення об’єкту самочинного будівництва, розташованого на земельній ділянці, відведеній у власність чи користування особи, яка таке будівництво здійснила, у виключних випадках, коли істотне відхилення від проекту і порушення при здійсненні будівництва будівельних норм і правил суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб. Відтак, у кожному випадку особа, яка звертається із позовом про знесення нерухомого майна у відповідності з ч. 7 ст. 376 ЦК України має визначити, у чому саме полягають такі суспільні інтереси або права інших осіб, викласти обставини їх порушення тощо. Це випливає з того, що метою встановлення такого способу захисту як знесення нерухомого майна є насамперед захист прав власників чи користувачів земельних ділянок, а не здійснення публічних повноважень контролю за дотриманням містобудівного законодавства (Глава 27 ЦК України. Право власності на землю).
Разом з тим, звертаючись до суду, представник Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради вказаних вимог закону не врахував і не зазначив ані у позовній заяві, ні під час судового засідання, у чому саме полягає порушення суспільних інтересів або прав інших осіб здійсненням ОСОБА_4 будівництва на власній земельній ділянці. При цьому само по собі будівництво нерухомості без отримання належного дозволу чи належно затвердженого проекту не є підставою для знесення і має єдиним наслідком – ненабуття права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).
Крім того, рішенням Ялтинського міського суду АРК від 5 квітня 2005 року, яким відмовлено у задоволенні позову Гурзуфської селищної ради про знесення самочинного будівництва, було встановлено, що земельна ділянка у власність ОСОБА_4 була надана під вже збудований гараж на підставі дозволу Виконкому Гурзуфської селищної ради від 30 травня 1960 року, і у подальшому вона тільки самочинно здійснювала його реконструкцію. При цьому суд прямо зазначив, що у такому разі можна тільки обговорювати питання перебудови об’єкту нерухомості, а не його знесення. Судове рішення згідно ст. 14 ЦПК України є обов’язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд також враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1035 затверджений Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт. За змістом ст. 4 ЦК України постанова Кабінету Міністрів України належить до актів цивільного законодавства. Відповідно до п.п. 2 і 3 цього Порядку приватні будівлі приймає в експлуатацію інспекція державного архітектурно-будівельного контролю за місцем їх розташування, яка видає забудовникам на платній основі сертифікат відповідності таких будівель державним будівельним нормам, стандартам та правилам.
Позивачка має намір набути право власності на самочинно споруджену будівлю відповідно до зазначеного порядку, з метою чого замовила у Комунальному підприємстві Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» технічний паспорт будівлі, який разом з довідкою про погодження прийняття приватної будівлі в експлуатацію і заявою за формою згідно з додатком 2 є підставою для видачі вказаного сертифікату відповідності. На підтвердження цього суду надана квитанція оплати послуг КП ЯМР «БТІ».
Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності представників сторін, відповідачки, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. 376 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовної заяви Виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради до ОСОБА_4, за участю третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АРК про знесення об’єкту самочинного будівництва – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з наступного дня після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, що передбачені ст. ст. 223, 294 ЦПК України.
СУДДЯ -