Єдиний унікальний номер 243/9544/17        Номер провадження 22-ц/775/915/2018

Категорія – 54                                                             Доповідач     Санікова О.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року         Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді                                     Санікової О.С.

суддів:                                    Будулуци М.С., Космачевської Т.В.

за участю секретаря                                     Кіпрік Х.В.

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу № 243/9544/17

        за позовом ОСОБА_1 до Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська дитяча лікарня», третя особа ОСОБА_2 про скасування наказів,  поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

       за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на рішення Слов’янського  міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2018  року

       (суддя Кузнецов Р.В., рішення ухвалено в м. Слов’янську Донецької області)

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з зазначеним  позовом  до КЛПЗ «Міська дитяча лікарня», третя особа ОСОБА_2, посилаючись, з урахуванням уточнених позовних вимог на те, що наказом № 143 від 12 жовтня 2017 року їй, медичній сестрі КЛПЗ «Міська дитяча лікарня», було оголошено догану на підставі доповідної записки лікаря-ординатора ОСОБА_4Є від 29 вересня 2017 року і завідуючої відділенням ОСОБА_5 від 09 жовтня 2017 року.

Вважає цей наказ незаконним і таким що підлягає скасуванню.

Так, 28 вересня 2017 року близько 24 години в лікарню надійшла дитина ОСОБА_6 з ознаками алергічного дерматиту. Виконуючи призначення лікаря ОСОБА_4 зробити укол дитині, вона помітила, що у дитини є почервоніння в області полових органів. Вранці 29 вересня 2017 року вона доповіла лікарю ОСОБА_4, що при збирані сечі у вказаної дитини хлопчик плакав, оскільки йому було боляче. Позивачка спитала у лікаря чи можна дитину показати урологу або хірургу, на що лікар сказала: «добре». Після цього позивачка в листку призначень написала «уролог».

Оскільки такий запис вона зробила з відома лікаря ОСОБА_4, вважає, що своїми діями не порушила  функціональних обов’язків медичної сестри.

08 жовтня 2017 року вона згідно із записом лікаря ендокринолога в історії хвороби дитини ОСОБА_7, кожні 3 години брала аналізи цукру в крові. Дійсно, вона робила уколи інсуліну дитині в дозах приписаних ендокринологом. 08 жовтня 2017 року о 18 год. 00 хв.  вона вколола дитині 4 одиниці інсуліну, о 03 год. 00 хв. інсулін дитині вона не колола, а дала їй два шматочки хліба.

Всі свої дії вона записувала в зошит контролю хворих на діабет, та жодних перевищень доз не допускала.

Стосовно наказу № 143 від 12 жовтня 2017 року у неї пояснень не відбирали.

Наказом № 163 від 29 листопада 2017 року головного лікаря КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» ОСОБА_2 вона була звільнена за прогул на підставі доповідних записок, згідно із якими вона 17 листопада 2017 року з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. без поважних причин була відсутня на робочому місці.

Вважає такий наказ незаконним і таким що підлягає скасуванню.

Так, 17 листопада 2017 року вона перебувала на своєму робочому місці. Близько 17 год. 40 хв. їй подзвонив син, який є інвалідом дитинства ІІ групи, та повідомив, що її колишній чоловік  ОСОБА_8 прийшов в квартиру і погрожував йому.

У зв’язку із цим, о 17 год. 58 хв. вона подзвонила в поліцію і попросила санітарку ОСОБА_9 побути у відділені допоки вона сходить додому.

На робочому місці вона була відсутня з 18 год. 10 хв. до 20 год. 10 хв. Вважає, що на робочому місці вона була відсутня з поважних причин.

На посту в цей час перебувала старша медична сестра відділення ОСОБА_10

Вважає, що накази № 143 та № 163 були видані в помсту за звернення її до суду в 2015 році із заявою про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи, оскільки рішенням Апеляційного суду Донецької області її було поновлено на роботі.

Своїми незаконними діями адміністрація КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» спричинила їй також моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000,00 грн. та обґрунтовує тим,  що з 2015 року адміністрація КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» з надуманих мотивів видає накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а потім звільняє з роботи. Вона вимушена була витрачати свій час та здоров’я за для досягнення справедливості. Лише за рішенням суду її було поновлено на роботі, після чого з боку адміністрації КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» має місце упереджене ставлення. Відповідач видає наказ яким зобов’язує позивачку пройти обов’язковий психіатричний огляд, що є порушенням її конституційних прав та Закону України «Про психіатричну допомогу». Такі знущання змусили її звертатися до поліції із заявою про порушення кримінального провадження за ст. 151 КК України, оскільки всупереч законодавству на підставі вимог адміністрації КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» лікар психіатр виписала направлення на примусову госпіталізацію її у психіатричну лікарню, хоча відповідно до ст. 279 ЦПК України, таке рішення може бути прийнято лише судом. Таке знущання підірвало її здоров’я, психічний стан, у зв’язку із чим, позивачка з травня 2017 року поставлена на облік у лікаря терапевта із діагнозом ішемічна хвороба серця.

У зв’язку із наведеним просила суд ухвалити рішення, яким скасувати накази КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» № 143 від 12 жовтня 2017 року про оголошення догани та № 163 від 29 листопада 2017 року про звільнення, поновити її на роботі медичної сестри педіатричного відділення КЛПЗ «Міська дитяча лікарня», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

           Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська дитяча лікарня», третя особа ОСОБА_2 про скасування наказів,  поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

            В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

           В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на  невідповідність висновків суду обставинам справи; апелянт вважає, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не була відсутня на робочому місці 3 години 10 хвилин і відсутня вона була з поважних причин, оскільки факт виклику поліції підтверджений в судовому засіданні поясненнями свідків та письмовими доказами, отже суд безпідставно не визнав відсутність на робочому місці ОСОБА_1 поважною причиною; судом безпідставно не був скасований наказ №143 від 12 жовтня 2017 року, оскільки дії ОСОБА_1 відносно дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не були протиправними і ніякої шкоди здоров’ю дітей завдано не було.

            В судовому засіданні апеляційного суду позивачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

            Представник відповідача та третя особа у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із наказом головного лікаря КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» № 143 від 12 жовтня 2017 року «Про порушення функціональних обов’язків медичною сестрою педіатричного відділення ОСОБА_1В.» за грубі порушення функціональних обов’язків медичній сестрі ОСОБА_1 оголошено догану.

В наказі зазначено: на ім'я головного лікаря 29 вересня 2017 року надійшла доповідна записка від лікаря-ординатора ОСОБА_11 про те, що медична сестра ОСОБА_1 самовільно призначила консультацію уролога і хірурга дитині ОСОБА_12, 3 р., зробивши в листку призначень відповідні записи. В бесіді із завідуючою відділенням аргументувала свої дії тим, що: «вивчивши історію хвороби, прийняла таке рішення».

Крім того, 09 жовтня 2017 року від завідуючої відділенням ОСОБА_5 надійшла ще одна доповідна записка про те, що медична сестра ОСОБА_1 08 жовтня 2017 року самовільно, не поставивши до відома лікаря, ввела (двічі) дитині ОСОБА_7 (з діагнозом «Цукровий діабет») препарат інсулін в дозуваннях, що перевищують призначення міського ендокринолога.

Таким чином, дії медичної сестри ОСОБА_1, що виходять за межі посадових обов'язків, завдали шкоди здоров'ю дитини. 12 жовтня 2017 року в бесіді із головним лікарем, в присутності лікуючого лікаря та старшої медичної сестри відділення, ОСОБА_1 визнала свої дії правильними, від написання пояснювальної записки відмовилася. 

Згідно із протоколом «п’ятихвилинки» (передання-приймання зміни) від 09 жовтня 2017 року, вранці 09 жовтня 2017 року о 07 год. 45 хв. зав. відділенням ОСОБА_5 приймала «п’ятихвилинку» від постових медичних сестер. Медична сестра ОСОБА_1 доповіла, що вона дитині ОСОБА_7 з діагнозом: цукровий діабет, 08 жовтня о 18 год. 00 хв. ввела 5 одиниць інсуліну (замість 4), а 09 жовтня 2017 року о 03 год. 00 хв. ввела 3 одиниці інсуліну взагалі без призначення лікаря - самостійно. Лікуючим лікарем в історії хвороби було зазначено, що постові медичні сестри зміни дозування інсуліну обов’язково повинні узгоджувати з черговим лікарем, або з ендокринологом по телефону, а робити підколювання інсуліну (додаткові уколи) без призначення лікаря є недопустимим.

Згідно із протоколом № 1 службового розслідування за фактом порушення посадової інструкції медичною сестрою педіатричного відділення ОСОБА_1 від 11 жовтня 2017 року комісією у складі: головного лікаря ОСОБА_2, в.о. завідуючої відділенням ОСОБА_13, лікаря-ординатора ОСОБА_4, старшої медичної сестри відділення ОСОБА_14 та старшого інспектора ВК ОСОБА_15, було встановлено, що у медичній документації (лист призначень) медична сестра ОСОБА_1 самовільно, без узгодження з лікарем, змінила діагноз «Фімоз» і додала консультації - хірурга, уролога, дерматолога. Вранці 29 вересня 2017 року на «п'ятихвилинці» у відділенні свої дії ОСОБА_1 аргументувала тим, що «вивчила історію хвороби і прийняла таке рішення». Письмове пояснення своїх дій сестра медична ОСОБА_1 дати відмовилася. Брати участь в службовому розслідуванні також відмовилася. Таким чином, комісією було встановлено, що сестра медична ОСОБА_1 порушила свою посадову інструкцію (п. 2.5), затверджену 15 березня 2016 року. Комісія прийшла до висновку про неправомірність дій медичної сестри ОСОБА_1 за вказаним фактом, перевищення своїх функціональних обов'язків і, з метою запобігання подібних випадків, клопотала перед адміністрацією лікарні про винесення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1

Згідно із протоколом № 2 службового розслідування за фактом порушення посадової інструкції медичною сестрою педіатричного відділення ОСОБА_1 від 11 жовтня 2017 року комісією у складі: головного лікаря ОСОБА_2, в.о. завідуючої відділенням ОСОБА_13, лікаря-ординатора ОСОБА_4, старшої медичної сестри відділення ОСОБА_14 та старшого інспектора ВК ОСОБА_15 було встановлено, що 08 жовтня 2017 року медична сестра ОСОБА_1 о 18 год. 00 хв. ввела дитині ОСОБА_7 5 одиниць інсуліну (замість 4), а 09 жовтня 2017 року о 03 год. 00 хв. ввела 3 одиниці інсуліну, хоча ін’єкція взагалі не передбачена. Зазначені зміни в лікуванні медична сестра ОСОБА_1 не погодила ані з лікуючим лікарем, ані з черговим лікарем. Рішення було прийнято нею самостійно, про що вона доповіла на ранковій «п’ятихвилинці» 09 жовтня 2017 року. Під час обговорення грубих порушень (самостійна зміна дозування і самовільне введення сильнодіючого медикаменту) ОСОБА_1 своєї провини не визнала. Від участі в службовому розслідуванні медична сестра ОСОБА_1 відмовилася. Комісія прийшла до висновку, що сестра медична ОСОБА_1 своїми діями (які вона не заперечує і які підтверджені ксерокопією журналу обліку введення інсуліну) піддала дитину ризику виникнення важкого стану - гіпоглікемії, а саме – різке зниження цукру крові за 3 години в 3,5 рази. З урахуванням систематичних порушень функціональних обов'язків, відсутністю критичного ставлення до своїх вчинків і небезпеки дій для хворих дітей комісія клопотала перед адміністрацією лікарні про винесення відносно сестри медичної педіатричного відділення ОСОБА_1, стягнення по двом випадкам, а саме стосовно дитини ОСОБА_12 та дитини ОСОБА_7 і направлення сестри медичної ОСОБА_1 на позачерговий профілактичний огляд в психіатричний диспансер для отримання документу, що підтверджує можливість її роботи в лікарні на посаді медичної сестри.

Згідно з актом фіксації відмови від надання письмових пояснень від 12 жовтня 2017 року 12 жовтня 2017 року головним лікарем ОСОБА_2 в присутності лікаря-педіатра ОСОБА_16 та  старшої медичної сестри відділення ОСОБА_14, сестрі медичній палатній педіатричного відділення ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення щодо порушення функціональних обов’язків, на що остання надавати письмові пояснення відмовилася.

Згідно з актом від 12 жовтня 2017 року, складеного старшою медичною сестрою відділення ОСОБА_14, сестрою медичною ОСОБА_17 12 жовтня 2017 року сестра медична педіатричного відділення ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення із наказом № 143 від 12 жовтня 2017 року «Про порушення функціональних обов’язків…».

Наказом № 163 від 29 листопада 2017 року «Про звільнення медичної сестри педіатричного відділення ОСОБА_1В.» ОСОБА_1 звільнено за прогул (відсутність на роботі з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. 17 листопада 2017 року без поважних причин) з 29 листопада 2017 року.

В наказі, зокрема зазначено: на розгляд в адміністрацію КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» надійшли доповідні записки старшої медсестри педіатричного відділення ОСОБА_10, медичної сестри ОСОБА_18, молодшої медичної сестри ОСОБА_9, чергового лікаря ОСОБА_19 (чергування за графіком 17 листопада 2017 року); з яких випливає, що медична сестра педіатричного відділення ОСОБА_1 о 17год. 30 хв. 17 листопада 2017 року самовільно пішла з роботи, не повідомивши безпосередніх керівників (старшу медичну сестру ОСОБА_10 або завідуючу відділенням ОСОБА_20І.). За розпорядженням завідуючої відділенням ОСОБА_20 17 листопада 2017 року до відділення прибула старша медична сестра ОСОБА_10 і також зафіксувала відсутність ОСОБА_1 на роботі та її повернення до лікарні о 20 год. 40 хв. 17 листопада 2017 року в присутності свідків - медичної сестри ОСОБА_18, молодшої медичної сестри ОСОБА_9, про що 20 листопада 2017 року комісією у складі: головного лікаря ОСОБА_2; завідувача відділенням ОСОБА_20; старшої медичної сестри відділення ОСОБА_14; старшого інспектора ВК ОСОБА_21 був складений «Акт про відсутність на роботі». Від надання письмових пояснень своєї відсутності на роботі ОСОБА_1 відмовилась, про що був складений «Акт відмови від надання пояснень» від 17 листопада 2017 року. Наказом № 154 від 20 листопада 2017 року по КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» була створена комісія для проведення службової перевірки за даним фактом. В ході перевірки підтверджено факт відсутності на роботі без поважних причин медичної сестри ОСОБА_1 17 листопада 2017 року з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. (3 години 10 хвилин), а також, що на її посту знаходились діти: ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_1, висока температура, блювання; ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_2, який надійшов до лікарні 17 листопада 2017 року о 19 год. 00 хв.; ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_3, які вимагали медичного нагляду та проведення медичних маніпуляцій. Для виконання цієї роботи була екстрено залучена медична сестра з іншого посту, що в свою чергу, ускладнило роботу з новонародженими цього посту. 23 листопада 2017 року в педіатричному відділенні було проведено збори трудового колективу з обговорення неодноразових порушень дисципліни, невиконання посадової інструкції медичною сестрою ОСОБА_1, винесення щодо неї стягнень, починаючи з 2005 року, а також розглянуто клопотання адміністрації перед трудовим колективом (медична сестра ОСОБА_1 не є членом профспілки лікарні) на звільнення за ст. 40 КЗпП України.

            Із вказаним наказом позивачка була ознайомлена під підпис, та зазначила, що із наказом не згодна, оскільки вона була відсутня на роботі з 18 год. 10 хв.  до 20 год. 10 хв. з поважних причин.

Згідно із актом відсутності  на роботі від 17 листопада 2017 року медична сестра ОСОБА_1 відмовилась надати письмові пояснення за фактом відсутності її на робочому місці з 17 год. 30 хв. по 20 год. 40 хв. Свою відсутність пояснити відмовилась.

Згідно із наказом № 154 від 20 листопада 2017 року по КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» на підставі доповідних записок старшої медичної сестри педіатричного відділення ОСОБА_10, медичної сестри ОСОБА_18, молодшої сестри ОСОБА_9, чергового лікаря ОСОБА_25 та акту відсутності  на роботі медичної сестри ОСОБА_1 17 листопада 2017 року з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. була організована комісія для проведення службової перевірки за фактом відсутності медичної сестри педіатричного відділення закладу ОСОБА_1

17 листопада 2017 року медична сестра ОСОБА_18 в своїй доповідній записці повідомила, що  медична сестра ОСОБА_1 17 листопада 2017 року о 17 год. 30 хв. не попередивши медичну сестру ОСОБА_18 одяглась та пішла з лікарні.

Із доповідної записки старшої медичної сестри ОСОБА_10 від 17 листопада 2017 року вбачається, що 17 листопада 2017 року вона була викликана на роботу завідувачем відділення у зв'язку із відсутністю постової медичної сестри ОСОБА_1 на роботі з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. ОСОБА_14О вказує на гостру необхідність присутності постової медичної сестри на робочому місці у відділенні у вказаний час з 17 год.  30 хв. до 20 год. 40 хв., оскільки потребували медичного нагляду пацієнти діти ОСОБА_26, ІНФОРМАЦІЯ_1, у якої саме в цей час піднялася температура тіла, почалася блювота; дитина ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_2, який в цей час поступив до відділення з діагнозом гемофілія А та дитина ОСОБА_24, яка потребувала постійного нагляду медичного персоналу.

Згідно із доповідною запискою молодшої медичної сестри ОСОБА_9 від 17 листопада 2017 року 17 листопада 2017 року біля 17 год. 30 хв. медична сестра ОСОБА_27, яка знаходилася в цей час на робочому місті, одяглася та пішла з відділення, попросивши ОСОБА_9 попередити у разі надходження  або приходу лікаря.

Із доповідної записки лікаря педіатра ОСОБА_19 слідує, що 17 листопада 2017 року під час чергування о 17 год. 30 хв. на робочому місті медичної сестри ОСОБА_27 не було, від медичної сестри ОСОБА_9 він дізнався, що ОСОБА_27 о 17 год. 30 хв. пішла додому.

Згідно із актом службової перевірки за фактом відсутності робітника закладу медичної сестри ОСОБА_1 на роботі від 24 листопада 2017 року в ході перевірки були вивчені вказані доповідні щодо відсутності ОСОБА_27 на робочому місці та комісією у складі головного лікаря ОСОБА_2; заступника головного лікаря ОСОБА_28, завідувача відділенням ОСОБА_20; старшої медичної сестри відділення ОСОБА_14; старшого інспектора ВК ОСОБА_21, було встановлено, що згідно із графіком роботи персоналу педіатричного відділення 17 листопада 2017 року в зміні працювала медична сестра ОСОБА_1 17 листопада 2017 року о 17 год. 30 хв., не попередивши старшу медичну сестру або завідуючу відділенням,  ОСОБА_1 самовільно пішла з лікарні. О 20 год. 40 хв. 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 прийшла на роботу, від письмових та усних пояснень своєї відсутності відмовилась. Під час відсутності на роботі медичної сестри ОСОБА_1, її роботу з дітьми вимушена була виконувати медична сестра іншого посту. Таким чином, комісією зафіксований факт відсутності на роботі медичної сестри ОСОБА_1 без поважних причин 17 листопада 2017 року з 17 год. 30 хв. по 20 год. 40 хв., та порушення з її боку трудової дисципліни палатної медичної сестри. У зв’язку із чим, комісія клопотала перед адміністрацією лікарні про винесення відносно ОСОБА_1 суворого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Судом також встановлено, що згідно із рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 08 травня 2015 року по цивільній справі № 243/7289/14, ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_4 був визнаний недієздатним. Опікуном над ним призначена його матір – позивачка ОСОБА_1 ОСОБА_29 страждає психічним розладом та є інвалідом ІІ групи.

Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу серія: І-НО № 286800, 12 вересня 2015 року між позивачкою та ОСОБА_30 був розірваний шлюб.

Згідно із повідомленнями Слов’янського ВП ГУ НП в Донецькій області неодноразово реєструвалися звернення позивачки за фактом протиправних дій з боку колишнього чоловіка ОСОБА_30, а саме: 30 червня 2016 року, 06 липня 2017 року, 23 травня 2017 року, 29 травня 2017 року та з останнім проводилися бесіди профілактичного характеру за для недопущення протиправних дій.

Постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2017 року ОСОБА_30  було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Із постанови вбачається, що ОСОБА_30 03 лютого 2017 року створив конфлікт, в ході якого висловлювався брудною лайкою на адресу колишньої дружини ОСОБА_1, та погрожував фізичною розправою, чим вчинив психологічне насильство в сім’ї. У зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення ОСОБА_30 було звільнено від адміністративної відповідальності відповідно до ст. 22 КУпАП та суд обмежився зауваженням.

Згідно із талоном-повідомленням № 88 Слов’янським ВП ГУ НП в Донецькій області черговою частиною 17 листопада 2017 року о 17 год. 58 хв. було прийнято повідомлення від ОСОБА_1 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_30 зайшов до її житла та погрожує розправою.

Згідно із повідомленням Слов’янського ВП ГУ НП в Донецькій області № 303/01-2017 від 11 грудня 2017 року, 17 листопада 2017 року о 18 год. 02 хв. до Слов’янського ВП зі служби 102 надійшло повідомлення гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, про те, що за адресою: АДРЕСА_1 колишній чоловік ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_6 прийшов до квартири заявниці та не бажає йти. Вказане повідомлення було зареєстровано до журналу Єдиного обліку повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Слов’янського відділу поліції за №36837 і в подальшому було розглянуто згідно із Законом України «Про звернення громадян» і списано до справи № 6924 від 17 листопада 2017 року.

На вказаний виклик виїжджали співробітники Управління патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов’янськ, наряд ДАКАР-0121, автомобіль з д/н 3936. Згідно із відомостями баз даних Слов’янського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області наряд патрульної поліції прибув за адресою виклику о 18 год. 09 хв., та згідно із рапортом патрульного, прибувши за вказаною адресою, місцезнаходження заявниці встановити не вдалося; опитавши мешканців багатоквартирного будинку, встановлено, що ніхто заявницю не знає, на телефонні дзвінки заявниця не відповідає, заяв та пояснень не надходило. О 18 год. 21 хв. наряд виконав завдання з обслуговування даного виклику.

Більше повідомлень від гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, 17 листопада 2017 року до Слов’янського ВП ГУ НП в Донецькій області не надходило.

Згідно із медичною довідкою від 22 травня 2017 року, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку: кардіосклероз атеросклеротичний.

   Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши  матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу №143 від 12 жовтня 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що такий наказ є законним, оскільки аналіз досліджених судом доказів (письмових доказів та пояснень свідків) переконує, що роботодавцем доведено наявність вини ОСОБА_1 у вчинених проступках, при  обранні виду дисциплінарного стягнення з’ясовувалось, в чому конкретно проявилось порушення позивачкою її функціональних обов’язків, що стало приводом для застосування такого виду стягнення як догана; керівником лікарні була врахована ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких був вчинений проступок і попередня робота ОСОБА_1

            Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 в порушення вимог своєї посадової інструкції, за якою кореспондується обов’язок працівника виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, покинула робоче місце в робочий час, не повідомивши про це адміністрацію медичного заклад чи будь-кого з осіб, яким вона підпорядковується та була відсутня на роботі більше трьох годин безперервно без поважних причин; відсутність позивачки на роботі вплинуло на виробничий процес, оскільки в цей час продовжували надходити хворі діти, у зв’язку з чим адміністрація вимушена була залучити медичну сестру з іншого відділення; вирішуючи питання щодо правомірності винесення наказу №163 від 29 листопада 2017 року, суд дійшов висновку, що наказ винесений особою, яка правомочна виносити такі накази та у встановленому законом порядку; обрання відповідачем такого виду стягнення як звільнення, відповідає ступеню тяжкості вчиненого проступку, обставинам, за яких вчинено проступок,  попередній роботі працівника та винесений після застосування протягом року до позивачки дисциплінарного стягнення за грубе порушення функціональних обов’язків, тому наказ є законним.         

          Такі висновки суду є правильними.

          Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

          Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

          Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

         Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).  

      Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

     Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

     Доказування не  може ґрунтуватися на припущеннях.

     Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

     Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні  дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

      Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

      Судом першої інстанції розглянута справа з додержанням зазначених норм законодавства.

      Надані учасниками докази досліджені судом першої інстанції і їм дана належна правова оцінка.

      Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 працювала палатною сестрою медичною педіатричного відділення Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська дитяча лікарня» з липня 1995 року.

      Згідно посадової інструкції, з якою позивачка була ознайомлена 15 березня 2016 року,  завданнями та обов’язками палатної сестри медичної педіатричного відділення, зокрема є робота згідно до графіку, який затверджено адміністрацією закладу (п.2.2.); забезпечення кваліфікованого догляду за хворими в лікувально-профілактичному закладі (п.2.3.); проведення простих діагностичних, лікувальних і фізіотерапевтичних процедур (п.2.4.); здійснення професійної діяльності під керівництвом лікаря (п.2.5.). Відповідно до п. 7.1. у своїй діяльності медична сестра підпорядковується старшій медичній сестрі відділення. Сестра медична палатна несе відповідальність: за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов’язків, а також невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачено цією посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього розпорядку,- в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством України (п.4.1.).    

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із наказом головного лікаря КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» № 143 від 12 жовтня 2017 року «Про порушення функціональних обов’язків медичною сестрою педіатричного відділення ОСОБА_1В.» за грубі порушення функціональних обов’язків медичній сестрі ОСОБА_1 оголошено догану.

В наказі, зокрема зазначено: на ім'я головного лікаря 29 вересня 2017 року надійшла доповідна записка від лікаря-ординатора ОСОБА_11 про те, що медична сестра ОСОБА_1 самовільно призначила консультацію уролога і хірурга дитині ОСОБА_12, 3 р., зробивши в листку призначень відповідні записи. В бесіді із завідуючою відділенням аргументувала свої дії тим, що: «вивчивши історію хвороби, прийняла таке рішення».

Крім того, 09 жовтня 2017 року від завідуючої відділенням ОСОБА_5 надійшла ще одна доповідна записка про те, що медична сестра ОСОБА_1 08 жовтня 2017 року самовільно, не поставивши до відома лікаря, ввела (двічі) дитині ОСОБА_7 (з діагнозом «Цукровий діабет») препарат інсулін в дозуваннях, що перевищують призначення міського ендокринолога.

Таким чином, дії медичної сестри ОСОБА_1, що виходять за межі посадових обов'язків, завдали шкоди здоров'ю дитини. 12 жовтня 2017 року в бесіді із головним лікарем, в присутності лікуючого лікаря та старшої медичної сестри відділення ОСОБА_1 визнала свої дії правильними, від написання пояснювальної записки відмовилася.

Судом першої інстанції досліджені надані учасниками справи докази щодо обставин, викладених в зазначеному наказі.

Так, судом допитані в якості свідків завідувач відділення ОСОБА_5, лікар ординатор ОСОБА_31 та старша медична сестра ОСОБА_10, які підтвердили обставини, викладені в наказі.

Крім того, судом досліджені письмові докази, а саме: доповідна записка від 09 жовтня 2017 року завідуючої відділенням ОСОБА_20, щоденник лікарських призначень та діабетичний журнал, протокол п’ятихвилинки від 09 жовтня 2017 року.

Суд надав належну оцінку поясненням свідків та письмовим доказам і дійшов висновку що пояснення свідків є правдивими, узгоджуються з іншими наданими доказами та підтверджують, що позивачка ОСОБА_1 самовільно, грубо порушуючи свої функціональні обов’язки медичної сестри, всупереч волі лікаря, змінила діагноз стаціонарному хворому, здійснивши запис діагнозу «фімоз» в листок лікарських призначень і самостійно, на власний розсуд здійснила запис до карти стаціонарного хворого щодо термінової консультації хірурга, уролога та дерматолога, а також, що позивачка ОСОБА_1 самовільно, без узгодження з лікарями, створюючи серйозну загрозу здоров’ю та життю дитини, самовільно збільшила дозу інсуліну, а також додатково здійснила непередбачений укол інсуліну дитині, чим грубо порушила свої функціональні обов’язки. 

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовані.

Більш того, як зазначено в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувала того факту, що вона своєю рукою написала консультацію уролога. А доводи про те, що це вона зробила зі згоди лікаря, тому такі дії не вважає протиправними, а інсулін вона колола згідно призначення ендокринолога і ніякої шкоди здоров’ю дитини завдано не було, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Як вбачається з матеріалів справи наказом №163 від 29 листопада 2017 року ОСОБА_1 була звільнена за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул (відсутність на роботі з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. 17 жовтня 2017 року без поважних причин.

В наказі, зокрема зазначено: на розгляд в адміністрацію КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» надійшли доповідні записки старшої медсестри педіатричного відділення ОСОБА_10, медичної сестри ОСОБА_18, молодшої медичної сестри ОСОБА_9, чергового лікаря ОСОБА_19 (чергування за графіком 17 листопада 2017 року); з яких випливає, що медична сестра педіатричного відділення ОСОБА_1 о 17год. 30 хв. 17 листопада 2017 року самовільно пішла з роботи, не повідомивши безпосередніх керівників (старшу медичну сестру ОСОБА_10 або завідуючу відділенням ОСОБА_20І.). За розпорядженням завідуючої відділенням ОСОБА_20 17 листопада 2017 року до відділення прибула старша медична сестра ОСОБА_10 і також зафіксувала відсутність ОСОБА_1 на роботі та її повернення до лікарні о 20 год. 40 хв. 17 листопада 2017 року в присутності свідків - медичної сестри ОСОБА_18, молодшої медичної сестри ОСОБА_9, про що 20 листопада 2017 року комісією у складі: головного лікаря ОСОБА_2; завідувача відділенням ОСОБА_20; старшої медичної сестри відділення ОСОБА_14; старшого інспектора ВК ОСОБА_21, був складений «Акт про відсутність на роботі». Від надання письмових пояснень своєї відсутності на роботі ОСОБА_1 відмовилась, про що був складений «Акт відмови від надання пояснень» від 17 листопада 2017 року. На підставі наведеного, наказом № 154 від 20 листопада 2017 року по КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» була створена комісія для проведення службової перевірки за даним фактом. В ході перевірки підтверджено факт відсутності на роботі без поважних причин медичної сестри ОСОБА_1 17 листопада 2017 року з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. (3 години 10 хвилин), а також, що на її посту знаходились діти: ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_1, висока температура, блювання; ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_2, який надійшов до лікарні 17 листопада 2017 року о 19 год. 00 хв.; ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_3, які вимагали медичного нагляду та проведення медичних маніпуляцій. Для виконання цієї роботи була екстрено залучена медична сестра з іншого посту, що в свою чергу, ускладнило роботу з новонародженими цього посту.

Судом першої інстанції досліджені надані учасниками справи докази щодо обставин, викладених в зазначеному наказі.

Так, судом допитані в якості свідків завідувач відділення ОСОБА_5, старша медична сестра ОСОБА_10, молодша медична сестра педіатричного відділення ОСОБА_9, які підтвердили обставини, викладені в наказі. Судом також допитані в якості свідків інспектори патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов’янськ ОСОБА_32 та ОСОБА_33 та колишній чоловік позивачки ОСОБА_30

Крім того, судом досліджені письмові докази, а саме: доповідні записки старшої медичної сестри педіатричного відділення  ОСОБА_10, медичної сестри ОСОБА_18, молодшої медичної сестри ОСОБА_9, чергового лікаря ОСОБА_25, повідомлення Слов’янського ВП ГУ НП в Донецькій області, талон-повідомлення №88 Слов’янського   ВП ГУ НП в Донецькій області.

Суд надав належну оцінку поясненням зазначених  свідків та письмовим доказам і дійшов висновку, що пояснення свідків не містять в собі внутрішніх протиріч та узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, які спростовують доводи позивачки про те, що роботу 17 листопада 2017 року вона покинула о 18 год.10 хв. і підтверджують той факт, що робоче місце позивачка залишила саме о 17 год. 30 хв. та повернулася на роботу о 20 год. 40 хв.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовані.

Проаналізувавши пояснення свідків ОСОБА_32, ОСОБА_33 та колишнього чоловіка позивачки ОСОБА_30 з урахуванням даних, зазначених в талоні-повідомленні та повідомленні Слов’янського ВП ГУ НП в Донецькій області, неможливо достовірно встановити час, з якого і по який  позивачка була відсутня на робочому місти.

Разом з тим, відсутність позивачки на робочому місці більше трьох годин підтверджена належними та допустимими доказами -  поясненнями свідків – безпосередніх працівників лікарні та їх доповідними, актом службової перевірки за фактом відсутності медичної сестри ОСОБА_1 на роботі.

Доводи апеляційної скарги про те, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що близько 17 години 40 хвилин їй подзвонив син, а з роботи вона пішла о 18 год. 10 хв., не відповідають дійсності, оскільки таких обставин не встановлено, всі допитані свідки – працівники лікарні пояснили, що позивачка пішла з роботи 0 17 год. 30 хв. Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду позивачка пояснила, що з роботи вона пішла о 17 год. 50 хв., що протирічить її поясненням в уточненій позовній заяві про відсутності її на роботі з 18 год.10 хв. і вже з квартири подзвонила в поліцію (її виклик зафіксований в талоні-повідомленні о 17.58 год.). Крім того, згідно пояснень свідків – працівників поліції вони перебували в квартирі позивачки приблизно з 1години до 1 години 30 хвилин і ніхто, в т.ч. і свідок ОСОБА_30 не підтвердили, о котрій годині позивачка покинула квартиру і повернулася на роботу.

В апеляційній скарзі позивачка посилається на те, що факт виклику поліції підтверджений в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_33, ОСОБА_32, ОСОБА_30, талоном-повідомленням від 17.11.2017 року. Проте зазначений факт ніким не оспорений.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка була відсутня на роботі більше трьох годин безперервно без поважних причин, оскільки, як зазначено в рішенні суду в обґрунтування  поважності причин, за яких позивачка пішла з роботи, вона зазначила, що їй подзвонив син, який є інвалідом дитинства ІІ групи, та повідомив, що її колишній чоловік погрожує йому, у зв’язку із чим, переймаючись за здоров’я та життя своєї дитини вона вимушена була викликати до дому поліцію та покинути роботу.

Суду представлені докази які свідчать лише про те, що такий виклик поліції 17 листопада 2017 року за адресою реєстрації позивачки мав місце, втім жодних доказів, які б свідчили про поважність такого виклику, та його наслідків суду не надано.

Допитані у судовому засіданні співробітники поліції ОСОБА_32, ОСОБА_33 під присягою зазначили, що 17 листопада 2017 року, коли вони прибули на виклик, у ОСОБА_1, її чоловіка та сина відбувалася сімейна сварка. Сторони вели себе адекватно. Видимих тілесних ушкоджень у сторін не було. Відібравши пояснення та заспокоївши сторони вони поїхали.

Доказів на підтвердження вчинення колишнім чоловіком ОСОБА_30 17 листопада 2017 року будь яких небезпечних, протиправних дій чи насильства, визнання його у встановленому законом порядку винним у їх вчиненні суду не надано.

           Такі висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважає правильними. Інших доводів поважності причин відсутності на роботі, ніж ти, які були досліджені судом першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Отже ніяких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та давали б підстави для проведення апеляційним судом переоцінки, зробленої судом першої інстанції, в апеляційному суді не наведено та нових доказів не надано.

           Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, залишити без задоволення, рішення Слов’янського  міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2018  року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

           Повний текст постанови складений 15.06.2018 року.

           ОСОБА_34 Санікова