П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 466/6696/16-а

Провадження № 11-382апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О.Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Бондар О. А.,

представників третіх осіб:

Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Укртелеком» та Львівської філії ПАТ «Укртелеком» - Філяровської Н. П.;

Фонду державного майна України (далі - ФДМ) - Іжаківського А. О.;

Національного університету (далі - НУ) «Львівська політехніка» та відокремленого структурного підрозділу Львівського коледжу «Інфокомунікації» НУ «Львівська політехніка» (далі - Коледж) - Довгої О. Ф.,

розглянула в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Райадміністрація), треті особи: ПАТ «Укртелеком», Львівська філія ПАТ «Укртелеком», ФДМ, регіональне відділення ФДМ у Львівській області, НУ «Львівська політехніка», Коледж,

касаційну скаргу Коледжу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (головуючий Большакова О. О., судді Глушко І. В., Макарик В. Я.).,

УСТАНОВИЛА:

У липні та листопаді 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до суду з адміністративними позовами до Райадміністрації, треті особи: ПАТ «Укртелеком», Львівська філія ПАТ «Укртелеком», ФДМ, регіональне відділення ФДМ у Львівській області, НУ «Львівська політехніка», Коледж, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просили скасувати розпорядження Райадміністрації від 15 липня 2003 року № 749 «Про оформлення права власності на будівлю гуртожитку на АДРЕСА_1 (далі - розпорядження Райадміністрації).

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що працюють у Львівській філії ПАТ «Укртелеком», проживають та мають постійне місце реєстрації в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 який є державною власністю та перебуває на балансі Львівської філії ПАТ «Укртелеком».

ФДМ видав наказ від 30 грудня 2015 року № 2032 «Про передачу об'єктів житлового фонду та гуртожитків до комунальної власності», яким до об'єктів, що підлягають передачі до комунальної власності, включено гуртожиток (4-й поверх), інвентарний номер НОМЕР_1, у АДРЕСА_1

Для вирішення питання приватизації їхніх кімнат на підставі Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» позивачі звернулись із заявами до Львівської філії ПАТ «Укртелеком» про надання згоди на приватизацію.

Львівська філія ПАТ «Укртелеком» надала відповідь про те, що 15 липня 2003 року Райадміністрація прийняла розпорядження щодо оформлення права загальнодержавної власності на будівлю гуртожитку площею 5222,10 кв. АДРЕСА_1 що належить на праві оперативного управління Вищому професійному училищу № 59 м. Львова. У відповіді також повідомлялося, що на підставі розпорядження Райадміністрації зазначеному училищу було видано свідоцтво про право власності на будівлю гуртожитку та зазначалось, що оскільки Львівська філія ПАТ «Укртелеком» не є власником 4-го поверху гуртожитку, а лише балансоутримувачем, тому не може дати дозвіл на приватизацію кімнат, в яких проживають позивачі.

Позивачі вважають, що розпорядження Райадміністрації видане всупереч постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2009 року, якою скасовано розпорядження Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 28 грудня 2000 року № 96 у частині передачі на баланс Вищого професійно-технічного училища № 59 4-го поверху гуртожитку на АДРЕСА_1 яка набрала законної сили. Розпорядження Райадміністрації порушує їхні законні права та інтереси, позбавляючи права на приватизацію кімнат у гуртожитку.

Шевченківський районний суд міста Львова постановою від 7 березня 2017 року адміністративні позови ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 задовольнив частково: розпорядження Райадміністрації скасував у частині кімнат НОМЕР_2, що знаходяться на 4-му поверсі будинку.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 червня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нову, якою позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 задовольнив частково, а розпорядження Райадміністрації скасував у частині 4-го поверху будівлі.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями,Коледж подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, а провадження у справі закрити. Коледж крім іншого вважає, що спір у справі не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні відносини стосуються права власності на об'єкт.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 8 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою Коледжу, копії касаційної скарги надіслав учасникам справи з установленням строку для подання заперечень на неї.

У запереченнях ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та представник ПАТ «Укртелеком» просять касаційну скаргу Коледжу залишити без задоволення, оскільки, на їхню думку, рішення суду апеляційної інстанції є обґрунтованим та вмотивованим, а підстав для закриття провадження у справі немає.

28 березня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників третіх осіб, дослідивши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною першою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

За приписами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, чинного на час виникнення спірних відносин, прямо встановлено правило про захист прав, що виникають, зокрема, із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства. Поняття «житлові відносини», на думку Великої Палати Верховного Суду, в контексті змісту наведеної норми включає право на забезпечення житлом мешканців гуртожитків державної форми власності та користування ним, оскільки ця норма не містить винятку із встановленого нею загального правила.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Оскільки у позовних заявах йдеться про те, що Райадміністрація своїм розпорядженням щодо оформлення права власності на будівлю гуртожитку на АДРЕСА_1 порушила права позивачів на житло, яке гарантоване статтею 47 Конституції України, Велика Палата Верховного Суду вважає, що зазначені позови не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, позаяк вони є цивільно-правовими.

Відповідно до частини третьої статті 341 КАС суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 354 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 238 КАС).

За таких обставин касаційна скарга Коледжу підлягає задоволенню частково.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС ухвалені у цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись статтями 238, 243, 349, 354, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу відокремленого структурного підрозділу Львівський коледж «Інфокомунікації» Національного університету «Львівська політехніка» задовольнити частково.

2. Постанову Шевченківського районного суду міста Львова від 7 березня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року скасувати.

3. Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», Львівська філія Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Фонд державного майна України, регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області, Національний університет «Львівська політехніка», відокремлений структурний підрозділ Львівський коледж «Інфокомунікації» Національного університету «Львівська політехніка» - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 15 червня 2018 року.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна Л. І. Рогач

В. В. Британчук І. В. Саприкіна

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко