ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/4062/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                        Попка Я.С.

суддів                                                             Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 Панфіла Івановича на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, постановлену колегією суддів в складі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, м. Ужгород, у справі за позовом ОСОБА_1 Панфіла Івановича до Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

16.02.2018 року ОСОБА_1 Панфіл Іванович звернувся до суду із заявою в порядку ст.282 КАС України про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання відповідача подати звіт про виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року в адміністративній справі №807/2168/15.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Крім того, ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 5 вищезазначеного закону також передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Враховуючи вказане, а також те, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року, яке забрало законної сили, перебуває на виконанні в органах ДВС, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для встановлення заходів судового контролю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною із порушенням норм матеріального та процесуального  права, неповним з’ясуванням обставин справи, ОСОБА_1 Панфіл Іванович оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року та прийняти нове рішення, яким зобов’язати Міністерство оборони України в особі Центральної військово-лікарської комісії подати у встановлений закомстрок звіт про виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року в адміністративній справі №807/2168/15; за наслідками розгляду цього звіту або в разі неподання такого звіту встановити новий строк подання звіту та накласти на керівника Міністерства оборони України штраф в розмірі сорок прожиткових мінімумів для працездатних осіб, половину суми цього штрафу стягнути на користь ОСОБА_1

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу не взяв до уваги, що пройшов великий термін, а саме – два роки, з дня набрання законної сили постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року в адміністративній справі №807/2168/15, однак така не виконується боржником.

Учасники справи в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від учасників справи, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року, в адміністративній справі №807/2168/15 за позовом ОСОБА_1 Панфіла Івановича до Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди позов задоволено частково. Зобов’язано Центральну військово-лікарську комісію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 Панфіла Івановича щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 Панфіла Івановича пов'язаного із проходженням військової служби та отримання травми в період проходження військової служби з виконанням обов'язків військової служби. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року набрала законної сили.

На виконання вказаної постанови Закарпатським окружним адміністративним судом 04.08.2016 року був виданий виконавчий лист № 807/2168/15, згідно з яким зобов’язано Центральну військово-лікарську комісію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 Панфіла Івановича щодо зміни причинного зв’язку захворювання ОСОБА_1 Панфіла Івановича, пов’язаного із проходженням військової служби та отримання травми в період проходження військової служби з виконанням обов’язків військової служби.

У зв’язку із невиконанням постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі №807/2168/15 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України.

З матеріалів справи видно, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року в адміністративній справі №807/2168/15 за позовом ОСОБА_1 Панфіла Івановича до Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, залишеною без змін за результатами апеляційного оскарження, не встановлено зобов'язання відповідача щодо подання звіту про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ця норма кореспондується з положеннямиабз.7 п.4 ч.1 ст.163, абз. 5 п. 4 ч. 1 ст.  207 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року)визначено, що у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень – відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Також, відповідно до ч.1 ст.382 КАС України (в редакції, чинній на момент подання заяви про про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та постановлення оскаржуваної ухвали) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно підпункту 1 пункту 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про строк виконання рішення. Відповідно до підпункту ґ пункту 4 статті 322 КАС України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень – відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Тобто, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень – відповідачем у справі суд може під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення суду, а в разі неподання такого звіту – встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.

Як встановлено, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року в адміністративній справі №807/2168/15 зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення не встановлено, відтак, відсутні підстави для задоволення заяви позивача та зобов’язання відповідача подати звіт про виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року в адміністративній справі №807/2168/15.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Панфіла Івановича залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №807/2168/15 за позовом ОСОБА_1 Панфіла Івановича до Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя ОСОБА_6

судді ОСОБА_7

ОСОБА_5

Повне судове рішення складено 19.06.2018р.