Справа № 11-425/2008 р.     Головуючий у І інстанції Лицур І.М.

Категорія  ст.  185 ч.1КК України     Доповідач: Ладика Я.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

9 жовтня 2008 року     м.  Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого     Ладики Я.І.,

суддів:     Томенчука Б.М. ,  Гандзюка В.П.,

з участю:      прокурора     Біньковської Н.В.,

засудженого     ОСОБА_1 ,

розглянувши 9 жовтня 2008 року у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією старшого помічника прокурора Долинської міжрайпрокуратури ОСОБА_2 на вирок Долинського районного суду від 29 липня 2008 року,  -

встановила:

Вказаним вироком     ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець та житель с. Лолин, Долинського району,  українець,  ІНФОРМАЦІЯ_3,  неодружений,  несудимий,  приватний підприємець,  громадянин України, -

засуджений за  ст.  185 ч.1 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.,  за  ст.  172 КК України до

штрафу у розмірі 510 грн.

На підставі  ст.  70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів

шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Запобіжний захід залишено засудженому попередньо обраний - підписку про невиїзд.

За вироком суду ОСОБА_1  визнано винуватим і засуджено за те,  що він як приватний підприємець - фізична особа,  маючи у власності магазин в с. Лолин,  Долинського району,  сам підключив електроустановки магазину до електричної мережі Долинського РЕМ ВАТ "Прикарпаттяобленерго" без встановлення приладу обліку спожитої електроенергії та без укладення договору на електропостачання,  викравши електроенергії на суму 4247 грн. 64 коп.

Крім цього,  з кінця січня 2008 року працевлаштував у власному магазині ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення з ними трудових договорів,  виплачуючи зарплату без відображення у відомостях. При цьому не подавав відповідні дані у державні контролюючі органи,  чим фактично позбавив зазначених працівників соціального захисту,  тобто грубо порушив законодавство про працю. В порушення вимог цього законодавства ОСОБА_3 працювала у ОСОБА_1  до 29 травня,  а ОСОБА_4 до середини цього ж місяця 2008 року.

В поданій апеляції прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,  що призвело до безпідставної перекваліфікації дій ОСОБА_1  з ч.2  ст.  191 КК України на ч.1  ст.  185 КК України.

Вважає,  що засуджений незаконно заволодів електроенергією постачальника шляхом зловживання службовим становищем.  Окрім цього,  вважає,  що злочин,  передбачений ч.1  ст.  172 КК України,  відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості,  за який законом передбачено покарання від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,  а тому призначене судом покарання за цією статтею є надто м'яким.  З зазначених підстав просить вирок скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача,  пояснення та обґрунтування прокурора,  який підтримав апеляцію,  пояснення засудженого,  який заперечує проти апеляції і просить вирок залишити без змін,  перевіривши матеріали справи,  мотиви і доводи апеляції,  колегія судців не знаходить підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновки про винуватість ОСОБА_1  у вчиненні злочинів,  за які його засуджено,  грунтується на належно зібраних і досліджених у судовому засіданні доказах.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1  відповідає вимогам ч.1  ст.  185 та ч.1  ст.  172 КК України.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта,  який вважає,  що дії засудженого,  пов'язані з крадіжкою електроенергії,  необхідно кваліфікувати за ч.2  ст.  191 КК України,  оскільки майно,  стосовно якого ОСОБА_1  вчинив протиправні дії належить третій особі і щодо нього він не мав будь-яких повноважень. Окрім цього,  дії засудженого в даному випадку не були пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Помилковими є також доводи апелянта про призначення ОСОБА_1  надто м'якого покарання за ч.1  ст.  172 КК України,  оскільки цей злочин не відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості,  як вважає апелянт,  а призначене засудженому покарання не виходить за межі санкції частини першої даної статті.

Загалом призначене ОСОБА_1  покарання відповідає вимогам  ст.   ст.  65,  66 КК України. Воно є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та його особу,  зокрема,  відсутність у ОСОБА_1  попередніх судимостей,  повне визнання ним вини,  позитивні характеристики.

Керуючись  ст.   ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляцію старшого помічника прокурора Долинської міжрайпрокуратури ОСОБА_2 залишити без задоволення,  а вирок Долинського районного суду від 29 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без змін.