22-ц/775/366/2018(м)

221/4209/17

Головуючий у 1-й інстанції Мохов Є.І.

Суддя-доповідач Гаврилова Г.Л.

Категорія 63

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 221/4209/17

Номер провадження 22-ц/775/366/2018(м)

14 червня 2018 року місто Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів - Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.

за участю секретаря - Сидельнікової А.В.

сторони:

заявник - ОСОБА_2

заінтересована особа - орган опіки та піклування Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року, у складі судді Мохова Є.І., присяжних Севостьянової М.М., Близнюк Н.Ф.

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою, в якій просить визнати недієздатною її тітку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування заяви зазначила, що її тітка страждає психічним захворюванням, у зв'язку з чим перебуває на обліку у лікаря-психіатра Волноваської центральної районної лікарні і потребує постійної сторонньої допомоги та догляду, оскільки не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними. Заявниця є єдиною родичкою ОСОБА_3, тому бажає бути її опікуном.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року заяву ОСОБА_2,заінтересована особа - орган опіки та піклування Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області про визнання особи недієздатною та встановлення опіки задоволено. Визнано недієздатною ОСОБА_3 і встановлено над нею опіку. Призначено ОСОБА_2, опікуном ОСОБА_3, яка визнана судом недієздатною.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Волноваського районного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в порушення ст. 235,240 ЦПК України (чинній на час розгляду справи), судом справа розглядалась за її відсутність , вона не була обізнана щодо вирішення питання про її психічний стан та призначення опікуна, копію оскаржуваного рішення судом на її адресу направлено не було, тоді як ухвалюючи рішення по справі, судом вирішено питання про її інтереси та права. Зазначає, що вона є людиною похилого віку та, з оглядом на стан здоров'я, потребує допомогу,яку вона отримує від іншої племінниці ОСОБА_6. Довідка про перебування на обліку у лікаря - психіатра ОСОБА_3, на яку посилався суд першої інстанції, як на доказ при ухваленні рішення, не відповідає дійсності, оскільки на той період вона мешкала у ОСОБА_6 та лікаря не відвідувала. У липні 2017 року ОСОБА_3 було укладено договір дарування відносно своєї квартири на користь ОСОБА_6 та 28 липня 2017 року нею було отримано довідку у лікаря психіатра про те, що ОСОБА_3 не перебуває на обліку у даній лікарні. Вважає, що суд першої інстанції , який призначив судово-психіатричну експертизу,без участі ОСОБА_3,на підставі медичної картки, порушив положення ст. 239 ЦПК України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року). У порушення ст. 300 ЦПК України судом не було визначено строк дії оскаржуваного рішення. Таким чином, вважає рішення таким що порушує її права та свободі, які гарантовані Конституцією України та підлягає скасуванню.

Заявник ОСОБА_2, та представник заінтересованої особи органу опіки та піклування Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з'явились. (а.с.98-100) Від органу опіки та піклування Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника ( а.с. 67,88)

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_7, які просили задовольнити апеляційну скаргу,судове рішення скасувати, та відмовити у задоволенні заяви, пояснення заявника ОСОБА_2 надані у судовому засіданні 05 червня 2018 року та 12 червня 2018 року, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення першої інстанції скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою виконкому Волноваської міської ради депутатів Волноваського району Донецької області №5228 від 02 серпня 2017 року, мешкає одна. (а.с.7).

Згідно висновку № 193 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 04 грудня 2017 року, проведеної комісією експертів СПЄК при КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янськ» ОСОБА_3 страждає на хронічне душевне захворювання у вигляді судинної деменції, не уточненої. Внаслідок свого захворювання ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Потребує встановленню над нею опіки.(а.с.24-27).

Згідно рішення виконавчого комітету Волноваської міської ради Волноваського району Донецької області від 06 вересня 2017 року за №115 визнано можливим призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_3(а.с.17).

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви суд першої інстанції виходив з наявності підстав для визнання ОСОБА_3 недієздатною, встановлення опіки над нею та призначення ОСОБА_2 опікуном, оскільки її наміри, поведінка та інтереси відповідають інтересам ОСОБА_3, яка потребує опіки. При цьому, судове рішення ухвалено за відсутність ОСОБА_3, яка не повідомлялась про час та місце розгляду справи, та судове рішення на її адресу не направлялось. ( а.с. 32)

Колегія суддів не може погодитися з таким рішенням та висновком суду першої інстанції з оглядом на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Отже, законодавство України встановлює презумпцію психічного здоров'я людини, якщо інше не буде встановлено в законному порядку.

За положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

При цьому, зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною.

Частиною другою статті 39 ЦК України встановлено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Відповідно до медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, відкритою 26 червня 2017 року лікарем-психіатром Холоша О.А. КЗОЗ «Волноваська центральна районна лікарня» проведений відповідний запис про обстеження хворої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка доставлена на огляд племінницею та зазначено діагноз: судинна деменція, неуточнена. Відповідно запису від 09 серпня 2017 року, хвора оглянута лікарем- психіатром та зазначено діагноз: судинна деменція, хвору направлено на консультацію до Міської психіатричної лікарні №7. Відповідно запису 04 вересня 2017 року, хвора доставлена на огляд лікаря племінницею, зі слів якої встановлено, що Маріупольську психіатричну лікарню №7 хвора не відвідувала, у зв'язку з відмовою самої ОСОБА_3, діагноз: судинна деменція. 10 жовтня 2017 року, хвора доставлена на огляд племінницею, діагноз: судинна деменція.(а.с. 93-96)

Згідно інформації наданої КЗОЗ «Волноваська центральна районна лікарня» ОСОБА_3 1930 року народження перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 26 червня 2017 року. (а.с.91-92)

Згідно Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого №___", затверженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України 14.02.2012 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за номером 669/20982, остання визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого №___ " (далі - форма № 025/о).

Форма № 025/о є основним первинним медичним документом хворого, який лікується амбулаторно або вдома, і заповнюється на усіх хворих при зверненні у заклад охорони здоров'я, який надає амбулаторно- поліклінічну допомогу.

Відповідно до вимог даної Інструкції у пунктах 1 - 6 титульної сторінки форми зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові, стать, дата народження, телефони: домашній та робочий, місце проживання пацієнта згідно з паспортними даними, місце роботи, посада.( ч.5 Інструкції)

У пунктах 10,11 титульного листка форми № 025/о передбачено місце для запису захворювань, з приводу яких хворий був взятий під диспансерний нагляд, із зазначенням дати взяття на диспансерний облік або зняття з такого обліку та причина зняття.( пункт 7)

У розділі VІІІ "Щоденник" фіксується кожне звернення пацієнта за амбулаторно - поліклінічною допомогою (захворювання, проведення профілактичних оглядів, консультації спеціалістів, закриття листка непрацездатності тощо). Кожний запис датується, проставляється підпис лікаря, до якого пацієнт звернувся. У разі звернення пацієнта з приводу захворювання лікуючий лікар у "Щоденнику" зазначає дані щодо скарг хворого, вказує його об'єктивні дані, перебіг хвороби, вписує діагноз, призначення, проставляє дату запису та засвідчує підписом.( пункт 16 Інструкції)

Як вбачається з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 на титульній сторінці у графі 10 та 11 відсутня дата із зазначенням дати взяття на диспансерний облік, діагноз вписаний олівцем. При цьому у даних графах проведений запис «ОСОБА_2», та олівцем - «племінниця».

Розділ VІІІ "Щоденник" відсутній, замість цього на паперових листках лікарем проводився запис , в якому відсутні дані щодо скарг хворого. З опису об'єктивного стану пацієнта та його знаходження в соціумі (місце проживання, поведінка у побуті, взаємовідносини з оточуючими людьми) викладені невідомо з якого джерела інформації. При цьому міститься вказівка, що пацієнт доставлений племінницею без інформації прізвища, ім'я та по батькові цієї особи, та невідомо, чи перевірялись паспортні дані супроводжуючої особи.

Відповідно до статті 239 ЦПК України( у редакції, що діяла на час призначення судом експертизи) суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 30 жовтня 2017 року у цивільній справі призначено судово-психіатричну експертизу, яку доручено Слов'янському психоневрологічному СПЕК при обласній психіатричній лікарні міста Слов'янськ та ухвалено провести зазначену експертизу без участі хворої ОСОБА_3 по медичним документам які маються в матеріалах цивільної справи. (а.с.22)

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №193, яку проведено 04 грудня 2017 року відділенням СПЕК «Обласної психіатричної лікарні міста Слов'янська», форма проведення амбулаторна, на підставі амбулаторної картки № 1518 за період з 26 червня 2017 року по 10 жовтня 2017 року), надано відповідь на поставлене питання та зазначено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає на хронічну душевну хворобу - судинну деменцію, неуточнену, не розуміє значення своїх дії та не керує ними. Для захисту цивільних прав ОСОБА_3 потребує встановлення опіки. (а.с.24-27)

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя визначає Закон України "Про судову експертизу".

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (стаття 3 цього Закону).

Законодавство України про судову експертизу складається також з інших нормативно-правових актів, зокрема Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 жовтня 2001 N 397 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 35 Порядку висновок експертизи повинен бути обґрунтованим і містити відповіді на поставлені перед ним питання у межах його компетенції, мати конкретний характер. У разі виявлення експертом важливих фактів, з приводу яких йому не були поставлені запитання, він дає відповідь з власної ініціативи. Відповіді не можуть мати форму рекомендацій або вказівок слідству чи суду.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про психіатричну допомогу» діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, для застосування в Україні.

Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, дозволені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, застосовуються лише з діагностичною та лікувальною метою відповідно до характеру психічних розладів і не можуть призначатися для покарання особи, яка страждає на психічний розлад, або в інтересах інших осіб.

Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.

З аналізу наведених норм вбачається, що висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Отже, при проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров'я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відтак, з зазначених питань висновок експерта повинен бути повним та категоричним, та не має допускати іншого розуміння змісту, ніж зазначений.

Відповідно ст. 239 ЦПК України( у редакції, що діяла на час призначення судом експертизи) суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

Визнаючи ОСОБА_3 недієздатною лише на основі висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №193, суд не звернув уваги на відсутність у тексті експертного дослідження відомостей про час, з якого часу особа страждає саме на психічні захворювання, відсутність категоричного висновку щодо наявності в особи саме хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними.

При цьому колегія суддів зауважує, що при проведенні експертного дослідження , аналізуючи анамнез життя та хвороби ОСОБА_3, маючи як предмет дослідження лише амбулаторну картку № 1518 , в якій зроблений запис за період з 26.06.2017 року по 10.10.2017 року, невідомо з якого джерела,експертами беруться до уваги обставини, згідно яких ОСОБА_3 «близько двох років припинила себе обслуговувати», «постійно» свариться із сусідами, при догляді скаржилась на « дратливість», «не змогла назвати свій вік»(при огляді 26.06.2017 року) у психічному стані відзначались «агресивні тенденції», «маячно інтерпретує оточуючу обстановку»( при огляді 09.08.2017 року), оскільки таких відомостей амбулаторна картка не містить. Крім того, у п. 21 висновку експерти вказують, що «психічні розлади у хворої з'явились близько року до огляду»,тоді як у медичній карті ОСОБА_3 з цієї обставини є лише одна вказівка, що «біля місяця тому остання стала поводилась неадекватно». (запис від 26.06.2017 року) ( а.с. 25-27,94)

Таким чином, висновок суду про позбавлення ОСОБА_3 дієздатності є передчасним.

Недотримання судом першої інстанції вимог ст. 298 ЦПК України та проведення відповідної судово-психіатричної експертизи без участі особи щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною позбавило можливості дійти висновку про наявність або відсутність підстав вважати, що ОСОБА_3 страждає на психічний розлад.

Разом з цим, згідно преамбули Закону України «Про психіатричну допомогу» - психіатрична допомога це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади ( у редакції, що діяла на час призначення судово психіатричної експертизи)

Відповідно до статті 25 даного закону особи, яким надається психіатрична допомога, мають права і свободи громадян, передбачені Конституцією України та законами України. Обмеження їх прав і свобод допускається лише у випадках, передбачених Конституцією України, відповідно до законів України.

Особи, яким надається психіатрична допомога, можуть піклуватися про захист своїх прав та свобод особисто або через своїх представників у порядку, встановленому Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на: альтернативний, за власним бажанням, психіатричний огляд та залучення до участі в роботі комісії лікарів-психіатрів з питань надання психіатричної допомоги будь-якого фахівця, який бере участь у наданні психіатричної допомоги, за погодженням з ним.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 08 травня 2018 року особисто звернулась до психіатра медичного центу «АС МЕДИКЕЛ», який за наслідком обстеження заявника зробив висновок про відсутність необхідності лікуванні та нагляду у лікаря - психіатру ОСОБА_3

До того ж, судова колегія звертає увагу, що згідно довідки від 28.07.2017 року, виданої лікарем - психіатром Комунального закладу охорони здоров'я «Волноваської центральної районної лікарні №1», ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебуває на обліку у лікаря - психіатра.( а.с. 72)

Згідно пояснень ОСОБА_3,які вона надала у судовому засіданні апеляційному суду, за нею опікується протягом двох років її племінниця ОСОБА_6, з якою їй комфортно та вона бажає отримувати лише від неї будь-яку допомогу.

У свою чергу, вважаючи себе особою похилого віку, проте, психічно здоровою, не бажає підтримувати стосунки із заявницею ОСОБА_2,яка також є її племінницею, та яка наполегливо, кожного разу при зустрічі, ставить перед нею питання щодо відчуження належної їй квартири її дочці, чого вона не бажає робити.

За таких обставин, враховуючи, що судом були порушені норми процесуального та матеріального права, та розгляд справи, всупереч вимогам ст.299 ЦПК України, проведений без участі ОСОБА_3; судова психіатрична призначена та проведена з порушенням норм ст. 239 ЦПК України( у редакції, що діяла на час призначення судом експертизи) та ст. 7 Закону України "Про психіатричну допомогу», матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_3 хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, судова колегія приходить до висновку, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені заяви.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають до стягнення судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 480 гривень.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381,382 ЦПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 13 лютого 2018 року скасувати.

У задоволені заяви ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 недієздатною та встановлення опіки - відмовити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 480 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 19 червня 2018 року.

Головуючий Гаврилова Г.Л.

Судді Зайцева С.А.

Пономарьова О.М.