Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 201/11873/17

номер провадження 2/201/557/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання Пісчанської Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна

про визнання недійсним договору про передачу прав за іпотечним договором,

у судовому засіданні приймали участь:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_4,

представник відповідача - Вакула Д.М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року до суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна (далі - приватний нотаріус КМНО Гречана Р.Т.), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна (далі - приватний нотаріус КМНО Мироник О.В.) про визнання недійсним договору про передачу прав за іпотечним договором, який згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями було передано для розгляду судді Ходаківському М.П. (а.с.1)

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 серпня 2017 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», треті особи: приватний нотаріус КМНО Гречана Р.Т., приватний нотаріус КМНО Мироник О.В. про визнання недійсним договору про передачу прав за іпотечним договором (а.с.30).

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 у позовній заяві посилався на те, що 28 вересня 2006 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омегабанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 691-Ф, за умовами якого банк надав кредитні кошти у розмірі 298500 доларів США для придбання приміщень за адресою: АДРЕСА_1. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та позичальником було укладено договір іпотеки від 28 вересня 2006 року № 691-Ф/ІП-1, за умовами якого в іпотеку було передано приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 поз. 1-31, загальною площею 536, 40 кв.м. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор плюс» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки та користь ТОВ «ФК «Вектор плюс», який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Заєць І.О. 30 листопада 2012 року приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М. внесено зміни щодо іпотекодержателя з ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» на ТОВ «ФК «Вектор плюс» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про передачу прав за іпотечним договором та за кредитним договором на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Мироник О.В. Позивач вважає указаний договір про відступлення прав за іпотечним договором таким, що не відповідає вимогам закону з огляду на те, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» не мало права передавати права вимоги за іпотечним договором ТОВ «Кредитні ініціативи», оскільки до реєстру іпотек не було внесено зміни про іпотекодержателя, а також не повідомлено позивача про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. З урахуванням викладеного позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с.2-11).

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Також у матеріалах справи містяться додаткові пояснення позивача, у яких він зазначає, що про порушення свого права дізнався лише 21 березня 2017 року із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.146-147).

Представник відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати до позовних вимог у цій справі строк позовної давності. У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, у яких представник відповідача зазначає, що позивачем не зазначено, які саме його права порушені оскаржуваним договором, а також ОСОБА_1 вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами, а тому дійсність спірного договору не підлягає доказуванню (а.с.117-121). Також представником відповідача було надано заперечення на відповідь ОСОБА_1, у яких зазначено, що позивач ще у 2012 році дізнався про відступлення права вимоги, що підтверджується рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2014 року, а тому мав можливість у будь-який момент отримати інформаційну довідку (а.с.170-172).

Інші учасники справи у призначене судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 28 вересня 2006 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омегабанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 691-Ф, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 298500 доларів США (а.с.13-16).

В забезпечення виконання зобов'язань за указаним кредитним договором між ОСОБА_1 та ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» було укладено договір іпотеки від 28 вересня 2006 року, відповідно до якого в іпотеку було передано приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2, приміщення № 169 , поз 1-31 (а.с.17-20). 28 вересня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. у зв'язку із посвідченням договору іпотеки накладено заборону відчуження вказаного майна.

Як убачається із матеріалів справи, між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» 28 листопада 2012 року було укладено договір факторингу про відступлення права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. Також у цей день між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вектор Плюс» було укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами.

Також 28 листопада 2012 року між TOB «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. договору клієнт відступає фактору (TOB «Кредитні ініціативи») свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. Передача персональних даних за цим договором відбулася 28 листопада 2012 року згідно із відповідним актом приймання-передачі та в цей же день відбулася передача реєстру заборгованостей боржників ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до TOB «Кредитні ініціативи».

Окрім того, у цей же день 28 листопада 2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та TOB «Кредитні ініціативи» було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладеними до кредитних договорів, за якими було відступлено право вимоги фактору. Згідно із п. 4 виписки № 1 з протоколу № 9 Спостережної ради АТ «Сведбанк» від 20 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» надано право передачі боргових зобов'язань, відступлених йому банком, TOB «Кредитні ініціативи».

Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме TOB «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 691-Ф від 28 вересня 2006 року, позичальником згідно із яким є ОСОБА_1

Указані факти встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2014 року, яке було змінено рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2014 року, яким зокрема стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціатив» заборгованість за кредитним договором № 691-Ф від 28 серпня 2006 року станом на 16 липня 2013 року, а саме заборгованість за кредитом 2486014,83 грн., заборгованість за відсотками 1335678,82 грн., комісія 218520,31 грн., пеня 100000 грн. (а.с.135-143). Указані судові рішення набрали законної сили.

Згідно із частиною 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, як убачається із матеріалів справи, 30 листопада 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було здійснено обтяження іпотекою нежилого приміщення в житловому будинку літ. А-9 на І поверсі нежитлове приміщення № 169 поз. 1-31 загальною площею 536,40 кв.м, ганки, літ.а.а'. Примітка: збільшення загальної площі по приміщенню №169 на 4,6 кв.м та зменшення кількості позицій за рахунок переобладнання узаконено технічним висновком ІДАБК № 638/6 від 03.05.2006, адреса: АДРЕСА_2, номер РПВН: 5584646, на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», яке оформлено рішенням в Державному реєстрі іпотек, запис за реєстраційним номером в Державному реєстрі іпотек №18948303 (3848190) від 30 листопада 2012 року 13:45:27.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Абзацом 3 ч. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року, було скасовано державну реєстрацію змін до запису у Державному реєстрі, реєстраційний номер обтяження 18948303, зареєстрованих 30 листопада 2012 року реєстратором приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М. щодо проведення державної реєстрації обтяження іпотекою нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, на користь ТОВ «ФК «Вектор плюс» (а.с.148-154).

У цій справі суди дійшли висновку, що посвідчуючи договір про відступлення прав за іпотечним договором, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. повинна була одночасно внести зміни до відповідного запису у Державному реєстрі іпотек. Проте зміни до запису у Державному реєстрі іпотек на підставі наведеного договору внесено не одночасно, а лише 30 листопада 2012 року іншим нотаріусом Сазоновою О.М. Також суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 17 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек № 410 від 31 березня 2004 року внесення змін і додаткових відомостей до запису здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи. Відповідно новий іпотекодержатель ТОВ «ФК «Вектор Плюс» з урахуванням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» про одночасність посвідчення договору та реєстрації обтяження повинен був відразу після засвідчення договору про передачу прав за іпотечним договором звернутися до приватного нотаріуса з відповідним повідомленням про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, однак цього не зробив.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України), а його зміст становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). При цьому відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Законодавцем визначено, що визнання правочину недійсним можливе лише при наявності певних умов. Так, відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частина 1 і 2 ст. 215 ЦК України визначають, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ФК «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» на момент укладення оспорюваного позивачем правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, правоздатності, були вільними у своєму волевиявленні, котре відповідало внутрішній волі сторін таких правочинів, які в свою чергу були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені. До того ж, оспорювані договори укладені в письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печаткою сторін та не порушують публічний порядок.

Однак, посвідчуючи договір про відступлення прав за іпотечним договором, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. не внесла зміни до відповідного запису у Державному реєстрі іпотек , а новий іпотекодержатель ТОВ «ФК «Вектор Плюс» після посвідчення договору про передачу прав за іпотечним договором не звернувся до приватного нотаріуса з відповідним повідомленням про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою, що вказує на порушення вимог законодавства при укладенні оспорюваного правочину та визначеної законом процедури його укладення.

Разом з тим представником відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» в ході вирішення справи заявлено про застосування строку позовної давності, що відповідає змісту ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Так, ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно із частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує на тому, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 12 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

У позовній заяві позивач зазначив, що лише у березні 2017 року із довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки він дізнався про порушене право.

Як убачається із матеріалів справи, спірний договір було укладено 28 листопада 2012 року, а із позовною заявою позивач звернувся у серпні 2017 року.

У жовтні 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а у січні 2014 року ОСОБА_1 звертався із зустрічним позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ПАТ «Сведбанк» про визнання недійсним договору факторингу та зобов'язання вчинити певні дії, де зокрема зазначалося, що ТОВ «Вектор плюс» відступило право вимоги за іпотечним договором на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», тобто вже в січні 2014 року позивачу було відомо про укладення спірного договору (а.с.136).

Уся ця сукупність встановлених судом фактичних обставин справи указує на те, що позивач міг та мав всі можливості дізнатися про порушення своїх прав для звернення до суду в установлений законом строк.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявив представник відповідача, оскільки він мав об'єктивну можливість дізнатися про порушення його прав і заявити позов в обумовлений законом строк.

На підставі викладеного суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна про визнання недійсним договору про передачу прав за іпотечним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21 червня 2018 року.

Суддя М.П. Ходаківський