Справа № 159/4020/17 Головуючий у 1 інстанції: Восковська О.А.

Провадження № 22-ц/773/661/18 Категорія: 59 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Грушицького А.І., Данилюк В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із даним позовом до ОСОБА_2, мотивуючи вимоги тим, що 23 травня 2017 року вони домовились про укладання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, за ціною 80 000 доларів США. Він передав відповідачці кошти у розмірі 5 000,00 доларів США. Договір купівлі-продажу укладено не було.

Проте, у добровільному порядку ОСОБА_2 відмовляється повернути кошти. Просив стягнути з відповідача грошові кошти, передані їй в якості авансу, в розмірі 5000 доларів США (132 000 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 19.10.2017 р.) та стягнути сплачений ним судовий збір.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2018 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 132 000,00 грн. сплаченого авансу та 1320 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Суд безпідставно прийшов до висновку, що кошти в сумі 5000 доларів США, які дав їй позивач є авансом, а не завдатком. Між сторонами фактично укладено попередній договір, хоч він і не був засвідчений нотаріально. Завдаток, наданий позивачем, є формою підтвердження зобов'язань та засобом забезпечення його виконання. Будинок, який мав намір придбати позивач, належить їй разом з чоловіком на праві спільної сумісної власності, а тому стягнення завдатку лише з неї є неприпустимим.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, яка узгоджується з установленою правовою позицією.

Такий висновок відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що у травні 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була досягнута попередня домовленість стосовно укладання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, за ціною 80 000 доларів США.

З метою гарантованого придбання вказаного будинку позивач передав відповідачу авансову суму в рахунок купівлі житла у розмірі 5 000,00 доларів США, про що складена письмова розписка від 23 травня 2017 року (а.с.9).

Встановлено та не заперечено сторонами, що підготовчі дії до спонукання укласти в подальшому договір купівлі-продажу, зокрема консультації у нотаріуса, експерта по питаннях оцінки майна, порядку укладення даного договору, переліку документів необхідних для цього, носили усний характер.

Вищевказані обставини визнані сторонами та відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному засвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст.635 ЦК України: попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (ч.1). Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч.2). Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч.3). Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором (ч.4).

Таким чином, за правилами частини 1 статті 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленої для основного договору.

Відповідно до статті 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що між сторонами був укладений саме договір завдатку, тобто фактично укладено попередній договір, а тому вказану в розписці суму не можна вважати авансом, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, ні договір купівлі-продажу житлового будинку, ні попередній договір між сторонами належним чином у встановленому законом порядку не укладався та не посвідчувався. Сторони лише виразили усно свій намір укласти такий договір в майбутньому. Передані грошові кошти позивачем є авансом і мають повертатися особою, яка її отримала в тому ж розмірі, в якому вони надавалися. Підстав для стягнення коштів з чоловіка відповідача немає.

Як убачається з наведених вище положень закону, попередній договір необхідно укладати у формі, яка встановлена для основного договору, яким є договір купівлі-продажу житлового будинку, тобто у письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Проте, вказаних вимог закону сторонами дотримано не було, а тому колегія суддів приходить до висновку, що сторонами не було укладено попереднього договору щодо продажу будинку у АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що розписка від 23.05.2017 року підписана особисто сторонами підтверджує фактично укладення попереднього договору, яка відповідає вимогам цивільного законодавства, та грошові кошти передавалися позивачем саме відповідачу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки розписка не є письмовою формою договору завдатку (авансу), а лише документом, що підтверджує факт передачі грошових коштів у визначеному розмірі.

Зазначення в розписці про те, що сума в розмірі 5000 доларів США є завдатком не впливає на правильність висновків суду першої інстанції щодо визнання її авансом.

Суд першої інстанції правильно визначив суму, яка підлягає стягненню, в гривнях, відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти на час звернення позивача до суду з позовом, як це і просив позивач у позовній заяві.

Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог процесуального закону повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді