Справа № 489/970/17

Номер провадження 2/489/693/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       18 червня 2018 року                                                        м. Миколаїв,

                                                                       вул. Космонавтів,81/16 (81/17),

                                                                       зал судових засідань №11

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання – Мазницька Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визнання дозволів на перепланування нежитлового приміщення недійсними, скасування та визнання ордерів недійсними, виселення та зняття з реєстраційного обліку, визнання права на житлову площу,

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача - адвокати ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,

представник відповідачів ММР, виконкому ММР - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ММР із вказаною позовною заявою, яким просив визнати недійсними дозволи, надані відповідачам на перепланування нежитлового приміщення та видані ордери на кімнати недійсними та виселити відповідачів із даних кімнат, а за ним визнати право на спірні житлові кімнати.

Вказував, що він є інвалідом 3 групи, разом зі своєю сім’єю (дружина та двоє дітей) проживає в кімнатах №43-44 в будинку № 13 по пров. Кобера в м. Миколаєві та потребує поліпшення житлових умов. З приводу цього позивач неодноразово звертався до місцевих державних органів з проханням надати йому місця загального користування на першому поверсі вказаного будинку (гуртожитку), однак йому кожного разу відмовляли. Натомість вказані нежитлові приміщення були переобладнані в житлові кімнати №260 та № 261 у будівлі та відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було надано ордери на ці житлові приміщення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що:

-дозволи видані відповідачам на перепланування нежитлових приміщень, надані з порушенням вимог законодавства та є недійсними, оскільки містять виправлення та невірні реквізити адреси приміщень, не затверджені у встановленому законом порядку;

-дозволи видані відповідачам, однак останні не перебували на квартирному обліку в ММР ;

-видані відповідачам ордери є недійними, оскільки видані без відповідного рішення виконкому ММР, на підставі підроблених документів та у них не зазначено склад сім’ї осіб, яким видавались ордери, що є суттєвим порушенням вимог законодавства;

-відповідачі пропустили місячний строк для заселення до спірних кімнат, проте не звертались до компетентних органів з заявою про продовження їх строку;

-відповідачі підлягають виселенню з спірних квартир, так як ордери на їх вселення є незаконними та приміщення не є житловим;

-позивач має право на вирішення питання щодо поліпшення житловим умов, за певних умов, за рахунок спірної нежитлової площі гуртожитку.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористались.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Миколаївської міської ради та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на відсутність порушень з боку відповідачів прав позивача. Також зазначала, що права позивача не були порушені, оскільки він не потребує поліпшення своїх житлових умов та відсутня житлова площа, на яку він мав би претендувати з огляду на предмет спору, через що він не є належним позивачем.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в судове засідання не з’явились. Про розгляд справи повідомлялись судом у встановленому ЦПК порядку.

Дослідивши надані докази та правовідносини, які виникли між сторонами, суд при вирішенні справи виходить з такого.

Будівля гуртожитку розташована за адресою: м. Миколаїв, пров. Кобера,13 належить до об’єктів комунальної власності та перебуває на балансі Виконкому Миколаївської міської ради.

З матеріалів справи, яка містить численне листування позивача із Миколаївською міською радою та Виконавчим комітетом ММР, вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кім. №43-44 разом з сім’єю (дружина, дочка і син) та потребує поліпшення житлових умов. В зв’язку з чим позивач починаючи з 2011 року намагався отримати додаткову житлову площу для покращення житлових умов його сім’ї, зокрема дозвіл на нежитлове приміщення (хол), розташоване на першому поверсі гуртожитку, поряд з його кімнатами.

Вказані обставини не спростовані представником відповідача.

07.12.2015 року позивач звернувся до Управління ДАБІ у Миколаївській області із запитом про надання інформації щодо видачі дозволів на виконання будівельних робіт по переобладнанню холу гуртожитку під житлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, пров. Кобера,13.

ОСОБА_8 від 29.01.2016 року Управління ДАБІ у Миколаївській області повідомило позивача про те, що в базах даних документів дозвільного та декларативного характеру, зареєстрованих управлінням з 01.01.2008 року по теперішній час відсутні записи щодо об’єктів будівництва за вказаною адресою. Також позивачу роз’яснено, що для виконання будівельних робіт по переобладнанню холу гуртожитку, який не використовується як житлове приміщення необхідно мати розроблену та затверджену в установленому порядку документацію на реконструкцію об’єкта та набути право на виконання будівельних робіт, а також подати декларацію про початок здійснення будівельних робіт в залежності від категорії складності об’єкту будівництва.

23.03.2016 року позивач звернувся до постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та благоустрою міста ММР із проханням розглянути питання щодо поліпшення його житлових умов шляхом надання дозволу на приєднання місця загального користування (холу), що не експлуатується, на першому поверсі гуртожитку до адреси його безпосереднього проживання з сім’єю.

Депутатом ОСОБА_9 було розглянуто звернення позивача та встановлено, що об’єкти будівництва за адресою гуртожитку відсутні та позивачем зібрано підписи щодо погодження мешканцями гуртожитку відведення місця загального користування на першому поверсі гуртожитку ОСОБА_1 для його безпосереднього проживання разом з сім’єю та запропоновано комісії з питань житлово-комунального господарства та благоустрою міста ММР розглянути це питання.

ОСОБА_8 Протоколу №14 від 21.04.2016 року на засіданні Комісії розглядалось вищевказане питання про передачу позивачу місця загального користування на першому поверсі в гуртожитку за адресою: м. Миколаїв, пров. Кобера,13, та в результаті погоджено надати дозвіл позивачу за умови належного оформлення документів згідно з чинним законодавством і при умові відсутності обмеження інтересів інших громадян.

28.04.2016 року позивач звернувся до директора КП СКП «Гуртожиток» із заявою про обстеження виділеного йому приміщення з метою подальшого виготовлення технічної документації на підставі отриманого ним дозволу.

Проте, директор КП СКП «Гуртожиток» 13.05.2016 року повідомив позивача про те, що при обстеженні виділеного йому приміщення, встановлено, що це приміщення не є вільним, в ньому зареєстровані мешканці гуртожитку – учасники АТО ОСОБА_10 та ОСОБА_2 ОСОБА_8 ордерів, виданих ММР останнім дане приміщення виділено на підставі Розпорядження адміністрації Ленінського району ММР про готовність до експлуатації кімнат.

До того ж позивача було повідомлено про те, що він отримає право на спірні приміщення лише при умові відсутності обмеження інтересів інших громадян, однак вони вже зайняті відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Саме з того часу, на думку суду було порушено право позивача щодо набуття, за певних умов, права користування спірним нежитловим приміщення для поліпшення своїх житлових прав.

Так, згідно Протоколу №118 засідання постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та благоустрою міста ММР від 20.05.2014 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 комісією надано дозвіл на перепланування нежитлового приміщення за адресою: вул. Кобера,13 (перший поверх).

03.03.2015 року Адміністрацією Ленінського району ММР видано Розпорядження про готовність до експлуатації кімнат №260,261 в гуртожитку та вказано відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернутись до КП ММБТІ для внесення змін до матеріалів технічної інвентаризації (а.с. 33-34).

03.06.2015 року Виконавчим комітетом ММР відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 видано ордери на вселення до кімнат №260,261 по пров. Кобера в м. Миколаєві.

Позивачем долучені до матеріалів справи фотографії, з яких вбачається, що на першому поверсі гуртожитку проводяться монтажно-будівельні роботи (а.с. 35-43). Позивач також неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами про вчинення правопорушень (а.с. 27-32).

Оцінивши надані докази у сукупності, суд вбачає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання недійсними ордерів на вселення, виданих відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2, з огляду на таке.

Доводи позивача щодо помилок при заповненні документів (Протоколів комісії) не є підставами для скасування вищевказаних дозволів.

Разом з тим, Виконавчий комітет ММР жодних доказів того, що постійна комісія з питань житлово-комунального господарства та благоустрою міста ММР при видачі дозволів відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на перепланування нежитлових приміщень в гуртожитку перевіряла наявність у них права на перепланування та згоди мешканців гуртожитку на таке перепланування протягом усього розгляду справи не надав.

Доводів позивача про те, що відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не мали відповідного права на отримання такого дозволу, не перебували на квартирному обліку та були забезпечені іншим житлом, відповідачі також не спростували.

Незважаючи на це, дозвіл Постійної комісії не може бути визнаний недійсним, з огляду на те, що він не є розпорядчим або правовстановлюючим документом, який надавав би право відповідачам на здійснення перепланування нежитлових приміщень в гуртожитку.

Відповідно до Положення про постійні комісії Миколаївської міської ради VІ скликання, затвердженого рішенням міської ради від 09.12.2010 року за №1/10, постійні комісії ММР є постійно діючими органами ради…для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Відповідно до Розділу V Положення постійна комісія з питань житлово-комунального господарства та благоустрою міста ММР готує висновки та рекомендації, пов’язані із здійсненням контролю за виконанням рішень міської ради, виконкому міської ради з питань розгляду проектів будівництва, ремонту, реконструкції об’єктів; здійснює контроль за видачею архітектурно-планувальних завдань та технічних умов щодо благоустрою територій.

Тобто, Дозвіл виданий відповідачам на засіданні Постійної комісії носить рекомендаційний характер та мав бути затверджений в подальшому ММР або її виконавчим органом, а тому підстави для визнання цього Дозволу недійсним - відсутні.

Проте, суд вважає, що ордери видані Виконкомом ММР на вселення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в кімнати №260,261 в гуртожитку за адресою: м. Миколаїв, пров. Кобера, 13, є недійсними через те, що перепланування самовільно побудованих приміщень було проведено без дотримання вимог чинного законодавства, крім того їх не було переведено у житлові, не приймалось рішення щодо видачі ордерів , що мало бути перевірено Виконкомом ММР при їх видачі.

Так, відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_2 без погодження з сусідами, проведено перепланування місць загального користування, з порушенням норм діючого законодавства в галузі будівництва, на поверсі, де проживає позивач разом зі своєю сім’єю та інші мешканці гуртожитку, які в силу положень ЖК України мають право користування містами загальної нежитлової площі гуртожитку, у тому числі й коридорами, де відбувалось будівництво.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 100 ЖК України, переобладнання і  перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою  і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої ОСОБА_11 народних депутатів. 

 Відповідно до пунктів 2,4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і  гуртожитків, затверджених ОСОБА_11 Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572, користування такими приміщеннями здійснюється згідно зі свідоцтвом на право власності або договором найму (оренди) і такі користувачі мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.  

ОСОБА_8 п. 19 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого ОСОБА_11 Міністрів Української РСР від 03.06.1986 р. за № 208, мешканцям гуртожитків забороняється провадити самовільно переобладнання та перепланування приміщень.

 Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» встановлено, що однією із основних вимог містобудування є забезпечення будівництва об'єктів відповідно до затверджених в установленому порядку проектів цих об'єктів.

Відповідно до  ст. 28, ст.30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації на будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видасться інспекціями державного архітектурно - будівельного контролю. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій» що діяв під час виникнення спірних правовідносин, будівництво об'єктів містобудування має здійснюватися відповідно до проектної документації.

Відповідно до ст. 29 цього Закону дозвіл на виконання будівельних робіт документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Як передбачено ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів. Фізичні і юридичні особи зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних з будівництвом нового об'єкта архітектури.

Отже, виходячи з вищевикладених положень цивільного законодавства реалізація будівельної діяльності, в тому числі і проведення перепланування, потребує не тільки погодження із зацікавленими особами, а й розроблення та затвердження проектної документації.

Дозвільно-погоджувальної документації державних органів, які за законодавством мають давати дозвіл на переобладнання та перепланування жилого будинку та жилого приміщення, давати висновок про відповідність державним будівельним нормам, вимогам протипожежної безпеки, санітарного нагляду та можливості прийняття в експлуатацію здійсненої реконструкції холу гуртожитку, матеріали справи не містять.

Стороною відповідачів не надано до суду і доказів того, що ММБТІ виготовило технічний паспорт для перепланованих приміщень (кімнат), право власності на кімнати №№ 260,261 по пров. Кобера, 13 у м. Миколаєві не зареєстровано за будь ким, договори найму щодо них не укладались.

Стосовно вимог позивача про виселення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнання його права на спірну житлову площу, тобто кімнати №260,261, суд вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити, а вимоги в частині скасування реєстрації місця проживання відповідачів задовольнити з огляду на таке.

Присвоєння адресу самовільно побудованим приміщення, у встановленому законодавством порядку, шляхом прийняття відповідного рішення відповідачами проведено не було, спірні приміщення не набули статусу житлових, та не можуть вважатись житлом фізичної особи, у розумінні статті 379 ЦК України, яка визначає, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них, а тому при вирішенні питання про виселення з нього положення ст.117  ЖК України, на які посилаються позивач,  не можуть бути застосовані.

Таким чином, неможливо виселити відповідачів із займаних кімнат та визнати за відповідачем право на житло, оскільки ці кімнати не мають статусу житлового приміщення, отриманого у відповідності до чинного законодавства.

В той же час поняття "реєстрація місця проживання" встановлено Законом України від 11.12.2003 року № 1382 "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання".

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У свою чергу, ст. 4 Житлового кодексу України визначено, яка нерухомість може бути віднесена до житлового фонду: жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.

ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» визначає житлове приміщення -  як опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно - епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання. А нежитлове – як приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. Воно є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Підставою для вселення осіб на надану жилу площу в гуртожитках, а відповідно і реєстрації місця проживання, є спеціальний ордер (ст. 129 ЖК). Вселення проводиться з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення у гуртожитку.

Враховуючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що реєстрація місця проживання фізичної особи за адресою нежитлового приміщення є неправомірною. 

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи всі надані докази в сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав зазначених вище.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь позивача судовий збір в розмірі 1 280 грн. 00 коп. пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про визнання дозволів на перепланування нежитлового приміщення недійсними, скасування та визнання ордерів недійсними, виселення та зняття з реєстраційного обліку, визнання права на житлову площу – задовольнити частково.

Визнати недійсним Ордер № 17 виданий Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 03.06.2015 року на житлове приміщення кім. №260 у гуртожитку за адресою: м. Миколаїв, пров. Кобера,13 на ім’я ОСОБА_2.

Визнати недійсним Ордер № 31 виданий Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 27.08.2015 року на житлове приміщення кім.№261 у гуртожитку за адресою: м. Миколаїв, пров. Кобера,13 на ім’я ОСОБА_3.

Скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою : м. Миколаїв, пров. Кобера, буд.13 кімн.261.

Скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: м. Миколаїв, пров. Кобера, буд.13 кімн.260.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 280 грн. 00 коп.

Позивач - ОСОБА_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кім.43-44.

Відповідачі - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кім.261.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кім.260;

Миколаївська міська рада, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська,20;

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська,20.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд м. Миколаєва.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.06.2018 року.

Суддя                                                        Н.С. Тихонова