КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2018 р. Справа№ 910/9673/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.06.2018 у справі №910/9673/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017, повний текст якого складено 26.10.2017

у справі №910/9673/17 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Міністерство фінансів України,

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

3. Національний банк України

про стягнення 43 041 915,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача зарахувати (повернути) безпідставно списані з його рахунків грошові кошти в загальному розмірі 43 041 915,13 грн. та стягнути з останнього пеню в розмірі 113 204,19 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що не укладав будь-яких договорів на придбання акцій та не давав розпоряджень відповідачу на списання коштів з власних рахунків, а відтак зазначене списання є помилковим переказом, що зумовлює обов'язок банку повернути кошти згідно ст. 1073 ЦК України та ст. 32 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", включаючи сплату пені від суми помилкового переказу.

Крім того, позивач посилався на те, що він не є пов'язаною з відповідачем особою, що також унеможливлювало списання цих коштів з його поточних та депозитних рахунків на підставі ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідач позов не визнав, наголошуючи на тому, що вказані кошти були списані в рахунок оплати за укладеним між сторонами договором про придбання акцій від 20.12.2016 № 22/2016 у порядку ст. 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки позивач є пов'язаною з відповідачем особою.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у своїх письмових поясненнях зазначив, що під час запровадження тимчасової адміністрації у відповідача виняткове право управляти банком та вживати дії, передбачені планом врегулювання, належить йому, який в день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку отримав повноваження на розпорядження зобов'язаннями банку перед пов'язаними особами.

Національний банк України у письмових поясненнях повідомив, що з огляду на визнання позивача пов'язаною з відповідачем особою, обмін грошових коштів на його рахунках на акції відповідача здійснено правомірно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі №910/9673/17 в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з тих підстав, що списання спірної суми грошових коштів з рахунків позивача було здійснено з дотриманням вимог банківського законодавства, а саме: наявне чинне, не скасоване рішення комісії Національного банку України з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами від 13.12.2016 № 105, яким позивача визнано пов'язаною з ПАТ КБ "Приватбанк" особою; 20.12.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2887 "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ "Приватбанк", яким погоджено умови договорів про придбання акцій додаткової емісії від імені пов'язаних осіб неплатоспроможного банку; за наявності відповідної правової підстави - договір № 22/2016 про придбання акцій від 20.12.2016 № 22/2016, укладеного між позивачем та відповідачем, що виключає обґрунтованість доводів позивача відносно кваліфікації спірного списання, як помилкового переказу.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати (повернути) безпідставно списані з його рахунків грошові кошти в загальному розмірі 43 041 915,13 грн. і стягнення з останнього пені в розмірі 113 204,19 грн. повністю та визнати недійсним з моменту укладення договір про придбання акцій №22/2016 від 20.12.2016.

Обґрунтовуючи доводи викладенні в апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування ст. 29 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 36, 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ч. 3 ст. 242 та ч. 2 ст.1071 Цивільного кодексу України; на порушення ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" в частинні незастосування практики Європейського суду з прав людини як джерело права, та положень ст.22 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017).

Скаржник стверджує, що судом першої інстанції помилково не враховано та не досліджено тієї обставини, що позивач не є пов'язаною з банком особою. Позивач зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про банки та банківську діяльність», особа, пов'язана із банком, вважається такою тільки після спливу 15 денного строку, передбаченого для доведення протилежного банком. Проте, усі рішення відповідачів щодо укладання договору про придбання акцій від 20.12.2016 № 22/2016 року та сам договір були складені в межах 15-денного строку і базувались саме на обставинах пов'язаності позивача з ПАТ КБ « Приватбанк», що свідчить про порушення комісією НБУ визначеної законодавством процедури. Позивач неодноразово звертав увагу суду, що списання коштів відбулось 15.12.2016, а строк 15 днів, зі спливом якого особа вважається пов'язаною з банком, закінчився лише - 05.01.2017, тобто не сплинув наданий законодавством термін для спростування рішення НБУ. Враховуючи, що рішення комісії НБУ №105 "Про визначення осіб пов'язаними з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 13.12.2016р. прийнято з порушенням ст.ст. 2, 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність», визначеної законодавством процедури та є незаконним, підстави для застосування ст. 41-1 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та укладення від імені позивача договору про придбання акцій №22/2016 від 20.12.2016 - відсутні. Також позивач неодноразово наголошував, що він не підтверджував права списувати з його рахунків грошові кошти, договір про придбання акцій спрямований на незаконне заволодіння майном позивача за відсутності належної правової підстави для цього.

Серед іншого, скаржник також наголосив на порушенні ст. 22 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), в частині порушення права позивача на зміну предмету позову шляхом подачі заяви, у якій він просив також визнати недійсним з моменту укладення договір про придбання акцій від 20.12.2016 № 22/2016.

Таким чином, у доводах апеляційного оскарження, серед іншого, позивач зазначав, що оскільки зміст договору, укладеного на підставі незаконного рішення НБУ суперечить нормам законодавства, він підлягає визнанню недійсним з моменту укладення згідно з ч.1 ст. 203, ч.1 ст.215 ЦК України. Крім того, позивач вказав на порушення ст. 237 ЦК України та зауважив, що він ні у який спосіб не доручав банку (не уповноважував) придбавати акції та оплачувати їх від його імені.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі №910/9673/17 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України. При цьому, наголосив, що списання грошових коштів з рахунків позивача для придбання акцій додаткової емісії було здійснено у повній відповідності до вимог ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Повторював про безпідставність доводів позивача щодо того, що він не є пов'язаною особою з банком, оскільки рішення комісії НБУ №105 "Про визначення осіб пов'язаними з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 13.12.2016р. наразі є чинним та не скасовано. Стверджував про те, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову.

Третя особа -2 та третя особа -3 також просили колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі №910/9673/17 залишити без змін, як таке, що відповідає вимогам діючого законодавства України. Разом з тим, наголосили, що відповідно до ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках встановлених законом. Такий випадок встановлений ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка передбачає порядок та особливості виведення банку з ринку за участю держави. Законодавством не передбачено обов'язку уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб отримувати згоду пов'язаної з банком особи на укладення вказаних договорів та/або повідомляти пов'язану з банком особу про укладення таких договорів. Рішенням Комісії з питань визначення пов'язаних з банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами прийнято Рішення № 105 від 13 грудня 2016 року, яким позивач визнаний пов'язаним з ПАТ КБ «Приватбанк» особою, будь-яких доказів спростування факту пов'язаності позивачем, не надано.

Третя особа-1 не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України та не надала суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 58 ГПК України).

18.06.2018 в судове засідання представник третьої особи-1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка третьої особи-1 по справі обов'язковою не визнавалась, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи за присутності представників позивача, відповідача та третіх осіб - 2, -3.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення присутніх представників позивача, відповідача та третіх осіб - 2, -3, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, на підставі договорів банківського рахунку на комплексне банківське обслуговування від 15.08.2013 № WWW4XT_ГО, договорів про розміщення грошових коштів на поточному депозитному рахунку від 30.03.2016 № 511831, від 31.03.2016 № 512363, від 02.06.2016 № 544865 позивач мав відкриті в банку відповідача рахунки № 26000050006251, 26004050007171, 26003050011577, 26009050007875, 26005050010037, 26052050002827.

Позивач стверджує, що 19.12.2016, 20.12.2016, 21.12.2016 він направив відповідачу платіжні доручення на переказ з його рахунків грошових коштів. Однак, платіжні доручення були повернуті позивачу без виконання без будь-яких пояснень, внаслідок чого, позивач звертався до банку із заявами з проханням виконати платіжні доручення та пояснити їх невиконання.

В подальшому, відповідно до наявних у матеріалах справи копій меморіальних ордерів від 21.12.2016 відповідач списав з рахунків позивача на транзитний рахунок відповідача грошові кошти з призначенням платежу «згідно договору про придбання акцій», а саме: з рахунку № 26009050007875 суму в розмірі 1102931,49 євро, з рахунку № 26005050010037 суму в розмірі 249375 дол. США, з рахунку № 26003000696500 суму в розмірі 131816,22 дол. США, з рахунку № 26082000835520 суму в розмірі 316,62 дол. США, з рахунку № 26009000448172 суму в розмірі 100 грн., з рахунку № 26080000553417 суму в розмірі 200776,36 грн., з рахунку № 26002000169306 суму в розмірі 100 грн., з рахунку № 26080000067613 суму в розмірі 2435,73 грн., з рахунку № 26052050002827 суму в розмірі 152144,67 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", в якому просить зобов'язати відповідача повернути грошові кошти в загальному розмірі 43 041 915,13 грн. як помилково (безпідставно) списані та стягнути з останнього пеню в розмірі 113 204,19 грн., посилаючись на те, що він не укладав будь-яких договорів на придбання акцій та не давав розпоряджень Банку на списання коштів з власних рахунків. Вважає, що зазначене списання є помилковим переказом, що зумовлює обов'язок банку вчинити дії передбачені ст. 1073 ЦК України, ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», включаючи сплату пені від суми помилкового переказу.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом, зокрема, регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є, серед іншого, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону (пункт 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" (пункт 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

У частині 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" закріплено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (пункт 1 частини 4 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Статтею 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано особливості виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави.

Згідно з частиною 6 статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у день отримання рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку відповідно до пункту 5 частини другої статті 39 цього Закону Фонд у строки, встановлені цією частиною, вживає заходів до додаткового розміщення акцій нової емісії за таких умов, зокрема, у строк не пізніше двох робочих днів після прийняття загальними зборами рішення про збільшення статутного капіталу неплатоспроможного банку здійснюється укладення уповноваженою особою Фонду договорів від імені пов'язаних осіб такого банку про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку.

До здійснення внеску до статутного капіталу Фонд: має право розпорядитися необтяженими грошовими зобов'язаннями банку перед пов'язаними особами, а також необтяженими грошовими зобов'язаннями перед юридичними та фізичними особами, що не пов'язані з банком, крім коштів за поточними та депозитними рахунками таких осіб шляхом обміну зазначених зобов'язань на акції додаткової емісії банку (абзац 2 частини 6 статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затверджене постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 №315. (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) (далі - Положення).

Главою 2 Розділу ІІ Положення врегульовано порядок визначення Національним банком пов'язаних із банком осіб, згідно з яким: Національний банк може визначати пов'язаною із банком особу відповідно до вимог статті 52 Закону із застосуванням, зокрема ознак, зазначених у главі 3 цього розділу.

Національний банк може визначати пов'язаною з банком особу, використовуючи одну або декілька ознак одночасно. Рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов'язаними з банком особами приймає Комісія з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами (далі - Комісія). Національний банк приймає рішення про визначення юридичної або фізичної особи пов'язаною з банком особою кожного разу, коли Національний банк виявляє підстави для цього. Визначення особи не пов'язаною з банком не перешкоджає наступному визначенню такої особи пов'язаною, якщо для цього виникають підстави. Національний банк не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про визначення особи (осіб) пов'язаними з банком засобами електронного зв'язку доводить його до відома банку або надсилає його в письмовій формі. Особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання такого повідомлення Національного банку про визначення пов'язаною з банком особи не доведе протилежного.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішенням Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків з такими особами Національного Банку України "Про визначення осіб пов'язаними з ПАТ КБ "Приватбанк" №105 від 13.12.2016 (далі - Рішення №105) позивача визнано пов'язаною з ПАТ КБ "Приватбанк" особою за кодом типу пов'язаності 529 (т. 2 а/с 9-11), про що 14.12.2016 відповідачу було надіслано третьою особою-3 електронне повідомлення № 26-0005/101695.

Докази визнання вказаного рішення незаконним чи його скасування в установленому законом порядку в матеріалах справи відсутні, та до компетенції господарських судів з огляду на їх правову природу вирішення питання щодо їх правомірності не належить.

18 грудня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до категорії неплатоспроможних" №498-рш/БТ.

18.12.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи", за змістом якої було прийнято пропозицію Національного банку України щодо участі держави в особі Міністерства фінансів у виведенні з ринку Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" у спосіб, визначений п. 5 ч. 2 ст. 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також, 18.12.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2859 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Приватбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації з 19.12.2016. (т. 2 а/с 17)

20.12.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2887 "Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку ПАТ КБ "Приватбанк", яким погоджено умови договорів про придбання акцій додаткової емісії від імені пов'язаних осіб неплатоспроможного банку. (т. 2 а/с 23)

Пунктом 4 Рішення №2887 Шевченку А.М. надано право від імені пов'язаних осіб укладати та підписувати договори про придбання акцій додаткової емісії, укладати договори, підписувати та подавати документи, необхідні для відкриття рахунків та інші документи необхідні для виконання рішення.

Пунктом 6 Рішення №2887 доручено уповноваженій особі Фонду Славкіній М.А. укласти договори про придбання акцій додаткової емісії від імені емітента - ПАТ КБ "Приватбанк". Для цього надано право підписувати договори від імені емітента та проставляти печатку Фонду.

Пунктом 7 Рішення №2887 уповноважену особу Фонду Соловйову Н.А. зобов'язано забезпечити списання з рахунків пов'язаних з банком осіб грошових коштів після виконання укладених договорів та забезпечити відображення цих операцій у бухгалтерському обліку банку.

В подальшому, 20.12.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2891 "Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Приватбанк", яким вирішено не здійснювати операції з пов'язаними з банком особами протягом строків здійснення тимчасової адміністрації. (т. 2 а/с 29)

Також, 20.12.2016 тимчасовою адміністрацією ПАТ КБ "Приватбанк" видано наказ № 22 "Про заборону видаткових операцій з рахунків пов'язаних осіб", яким заборонено здійснювати будь-які видаткові банківські операції з рахунків пов'язаних осіб банку та клієнтів банку, що в подальшому були розблоковані на підставі відповідного наказу від 21.12.2016 № 44 "Про перерахування коштів пов'язаних осіб". (т. 2 а/с 30, 31)

20.12.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір № 22/2016 про придбання акцій, згідно з яким сторони, керуючись ст. 411 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", дійшли згоди про те, що відповідач зобов'язався передати позивачу, а останній - придбати, в обмін на грошові зобов'язання відповідача перед позивачем 145033 штук простих іменних акцій додаткової емісії ПАТ КБ "Приватбанк" за ціною 280 грн. за акцію, загальною вартістю 40609240 грн. На виконання умов даного Договору сторонами було складено та підписано акт приймання-передавання від 20.12.2016. (т. 2 а/с 24-27, 32-34)

Від імені Емітента Договір №22/2016 укладений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "Приватбанк" Славкіної М.А., а від імені набувача - уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "Приватбанк" Шевченком А.М.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору №22/2016 сторони домовились про те, що Емітент зобов'язується передати Набувачеві, а Набувач зобов'язується придбати в Емітента в обмін на грошові зобов'язання Емітента перед Набувачем прості іменні акції ПАТ КБ "Приватбанк" номінальною вартістю 280,00 грн. за 1 шт., випущені в бездокументарній формі, загальною кількістю 145 033 шт., вартістю 40 609 240,00 грн. Набувач в обмін на акції відступає на користь Емітента, а Емітент набуває право вимоги за грошовими зобов'язаннями Емітента перед Набувачем, еквівалент яких у гривні складає суму 40 609 240,00 грн.

На виконання умов Договору №22/2016 сторонами складено акт приймання-передавання (Додаток №1), у якому Набувач підтвердив припинення належних йому прав вимоги за грошовими зобов'язаннями Емітента перед Набувачем у сумі 40 609 240,00 грн. та виникнення у Емітента права списати з рахунків Набувача в Емітента грошові кошти, належні Набувачеві.

Відповідно до виписки про операції з цінними паперами за 20.12.2016 прості іменні акції ПАТ КБ "Приватбанк" у кількості 145 033 шт. зараховані на рахунок позивача в цінних паперах.

Як було вже відзначено, відповідно до наявних у матеріалах справи копій меморіальних ордерів від 21.12.2016 відповідач списав з рахунків позивача на транзитний рахунок відповідача грошові кошти згідно з призначенням платежу "згідно договору про придбання акцій", а саме: з рахунку № 26009050007875 суму в розмірі 1102931,49 євро, з рахунку № 26005050010037 суму в розмірі 249375 дол. США, з рахунку № 26003000696500 суму в розмірі 131816,22 дол. США, з рахунку № 26082000835520 суму в розмірі 316,62 дол. США, з рахунку № 26009000448172 суму в розмірі 100 грн., з рахунку № 26080000553417 суму в розмірі 200776,36 грн., з рахунку № 26002000169306 суму в розмірі 100 грн., з рахунку № 26080000067613 суму в розмірі 2435,73 грн., з рахунку № 26052050002827 суму в розмірі 152144,67 грн.

Згідно ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», меморіальний ордер, це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно пунктів 1.24, 1.32 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», помилковим переказом є рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Неналежним платником в розумінні даного закону, є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

21 грудня 2016 року між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Міністерством фінансів України підписаний договір про продаж 100% акцій ПАТ КБ "Приватбанк" за одну гривню, за умовами якого з моменту передачі, власником 100% акцій банку є держава в особі Міністерства фінансів України.

Враховуючи вищенаведені норми закону та, беручи до уваги встановлені фактичні обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності списання з депозитних рахунків ТОВ "Оптімус Плюс" суми в загальному розмірі 43 041 915,13 грн. на виконання договору №22/2016 про придбання акцій.

Як вже було встановлено вище, на підставі рішення комісії Національного банку України з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами від 13.12.2016 № 105 позивача визнано пов'язаною з ПАТ КБ "Приватбанк" особою, про що 14.12.2016 відповідачу було надіслано третьою особою-3 електронне повідомлення № 26-0005/101695.

Необхідно відзначити, що докази визнання вказаного рішення незаконним чи його скасування в установленому законом порядку в матеріалах справи відсутні, та до компетенції господарських судів з огляду на їх правову природу вирішення питання щодо їх правомірності не належить.

В той же час, судовою колегією встановлено, що під час апеляційного перегляду даної господарської справи, Окружним адміністративним судом міста Києва розглядається справа №826/7495/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк", уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Соловйової Наталії Анатоліївни, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Шевченка Андрія Миколайовича, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" Славкіної Марини Анатоліївни про визнання протиправними та скасування, зокрема, рішення комісії Національного банку України з питань визначення пов'язаних із банками осіб і перевірки операцій банків з такими особами від 13.12.2016 №105.

Внаслідок чого, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 було зупинено апеляційне провадження у справі №910/9673/17 до набрання законної сили судового рішення у адміністративній справі №826/7495/17, зобов'язано учасників справи невідкладно повідомити Київський апеляційний господарський суд про результати розгляду адміністративної справи №826/7495/17.

Проте, Постановою Верховного Суду від 13.03.2018 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс", Національного банку України, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 910/9673/17 скасовано, а справу передано на розгляд Київського апеляційного господарського суду.

Таким чином, оскільки наразі вказане рішення від 13.12.2016 № 105, яким позивача визнано пов'язаною з ПАТ КБ "Приватбанк" особою є чинним, не скасоване, то відповідно, надаючи оцінку спірним правовідносинам у справі, колегією суддів враховується даний факт.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на відсутність підстав для укладення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від його імені Договору №22/2016 відповідно до статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Оскільки статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національному банку України надано право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб за наявності відповідних ознак, зазначені доводи скаржника не відповідають встановленим обставинам щодо визначення позивача пов'язаною з ПАТ КБ "Приватбанк" особою Рішенням №105, яке є чинним.

Колегія суддів ще раз акцентує увагу скаржника на те, що зважаючи на відсутність на момент розгляду даної справи судового рішення про визнання недійсним Рішення №105, відсутні підстави прийняття до уваги доводів позивача щодо його (рішення) незаконності. Оскарження зазначеного рішення до адміністративного суду, на яке посилався позивач під час розгляду справи, не зупиняє його виконання відповідно до положень частини 2 статті 74 Закону України "Про Національний банк України".

Зважаючи на встановлення обставин віднесення ПАТ КБ "Приватбанк" у встановленому законом порядку до категорії неплатоспроможних, а також прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про участь держави в особі Міністерства фінансів України, як інвестора у виведенні з ринку ПАТ КБ "Приватбанк", колегія суддів дійшла висновку, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набув право на вчинення, від імені пов'язаних з ПАТ КБ "Приватбанк" осіб, правочинів про придбання акцій додаткової емісії зазначеного банку.

Наведений висновок відповідає положенням статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 237 Цивільного кодексу України. Адже, вказаними нормами передбачено виникнення представництва, як підстави для вчинення правочину однією стороною від імені другої сторони не лише з договору чи акта органу юридичної особи, а й безпосередньо із закону та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, зокрема, укладення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб договорів про придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку від імені пов'язаних осіб такого банку. Наведеним спростовуються також доводи скаржника щодо не укладення договору №22/2016 та/або його нікчемності. (Вказана правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 №916/174/17, від 10.05.2018 №904/272/17)

Між тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про неправомірність укладення Договору №22/2016 до спливу 15-денного строку з дня отримання банком повідомлення Національного банку України про визнання особи пов'язаною з банком, адже, обставини спростування факту пов'язаності позивача з ПАТ КБ "Приватбанк" під час розгляду даної справи не встановлені, позивачем їх не доведено.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника щодо порушення його права власності та те, що укладення Договору №22/2016, розцінюється як незаконне заволодіння майном, такі доводи не відповідають встановленим обставинам щодо придбання за грошові кошти з відповідних рахунків позивача у ПАТ КБ "Приватбанк" акцій додаткової емісії зазначеного банку відповідно до приписів статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Тобто списання коштів з відповідних рахунків позивача здійснено за наявності відповідної правової підстави - договору про придбання акцій, укладеного на виконання вимог закону.

Щодо твердження скаржника про те, що наведена норма Закону не дозволяє дійти однозначного висновку про наявність у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб права розпоряджатись коштами на поточних та депозитних рахунках юридичних та фізичних осіб як пов'язаних з банком, так і не пов'язаних з ним, слід зазначити наступне.

Так, зі змісту частини 6 статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що Фонд має право розпоряджатися (шляхом обміну на акції додаткової емісії банку) необтяженими грошовими зобов'язаннями банку як перед пов'язаними особами, так і перед юридичними та фізичними особами, що не пов'язані з банком. Водночас, окреме зазначення у наведеній правовій нормі про зобов'язання кожної з вказаних груп осіб із застосуванням розділового сполучника "а" дає підстави для висновку про неоднакове правове регулювання правовідносин щодо відповідних необтяжених грошових зобов'язань банку в залежності від особи кредитора таких зобов'язань та встановлення виключення щодо коштів за поточними та депозитними рахунками саме стосовно осіб, що не пов'язані з банком. (Наведена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 №201/477/17)

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми закону та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду щодо відмови у задоволенні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача зарахувати (повернути) безпідставно списані з його рахунків грошові кошти в загальному розмірі 43 041 915,13 грн., оскільки як встановлено вище, списання спірної суми грошових коштів з рахунків позивача було здійснено з дотриманням вимог банківського законодавства.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 113 204,19 грн., яка, за ствердженням позивача, нарахована внаслідок безпідставного списання грошових коштів, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, установивши відсутність безпідставного списання відповідачем грошових коштів, позовна вимога про стягнення з останнього 113 204,19 грн. пені, нарахованої на підставі п. 7.3. Додатку 1 до Договору за несвоєчасне повернення цих коштів, задоволенню не підлягає.

У прохальній частині апеляційної скарги позивач серед іншого просив колегію суддів визнати недійсним з моменту укладення договір про придбання акцій №22/2016 від 20.12.2016. Скаржник наголосив на порушенні судом першої інстанції ст. 22 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), в частині порушення права позивача на зміну предмету позову шляхом залишення без розгляду заяви, у якій він просив визнати недійсним з моменту укладення договір про придбання акцій від 20.12.2016 №22/2016. Таким чином, у доводах апеляційного оскарження, серед іншого, позивач зазначав, що оскільки зміст договору, укладеного на підставі незаконного рішення НБУ №105 суперечить нормам законодавства, він підлягає визнанню недійсним з моменту укладення згідно з ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.215 ЦК України. Крім того, позивач вказав на порушення ст. 237 ЦК України та зауважив, що він ні у який спосіб не доручав банку (уповноважував) придбавати акції та оплачувати їх від його імені.

Щодо вищенаведеного колегія суддів зазначає, що правомірність застосування місцевим судом у розгляді даної справи ст. 22 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) в частині залишення без розгляду заяви позивача про зміну предмету позовних вимог у справі, у якій він також просив про визнання недійсним договору про придбання акцій №22/2016 від 20.12.2016, було предметом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі №910/9673/17, за результатом якого вказану ухвалу залишено без змін судом апеляційної інстанції та залишено в силі касаційним судом.

Разом з тим, що стосується посилання заявника апеляційної скарги на те, що договір про придбання акцій №22/2016 від 20.12.2016 є недійсним, то колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки позивачем не заявлялися вимоги про визнання договору придбання акцій №22/2016 від 20.12.2016 недійсним, то дані вимоги не можуть розглядатися і апеляційною інстанцією.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі позивачем не наведено.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014 зазначено: «Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).»

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 та розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 по справі №910/9673/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 по справі №910/9673/17 залишити без змін.

3. Повернути матеріали справи №910/9673/17 до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 22.06.2018.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна