Справа № 761/19879/17

Провадження № 2/761/3154/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України (виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, Комунального підприємства «Київпастранс», про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, який неодноразово уточнював під час розгляду справи судом та згідно з остаточною заявою про уточнення позовних вимог, пред'явлених до Фонду соціального страхування України (виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, Комунального підприємства «Київпастранс», просив суд: зобов'язати Комунальне підприємство «Київпастранс» здійснити розрахунок страхового заробітку, одержаного за відпрацьований час згідно маршрутного листа у відповідності до чинного законодавства, з урахуванням роботи в зоні ЧАЕС у відповідності до Наказу №364 від 26.04.1986 року; визнати протиправними дії КП «Київпастранс» при здійсненні перерахунку листів непрацездатності; визнати порушеним право позивача на оплату лікарняних листів по тимчасовій втраті працездатності за період 1986-1991 роки; зобов'язати КП «Київпастранс» здійснити перерахунок усіх листів з тимчасової втрати працездатності щ травня 1986 року по 04.03.1991 рік у кількості 377 днів, виходячи із фактичного середньомісячного заробітку, одержаного при виконанні Наказу №364 від 26.04.1986 року; зобов'язати Фонд соціального страхування України забезпечити конституційне право на реалізацію гарантій держави на відшкодування ядерної шкоди, заподіяної здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництві, як застрахованій особі; зобов'язати належного відповідача здійснити повний розрахунок боргу до його реальної вартості, а суму боргу проіндексувати згідно даних Держкомстату по день виплати; на всю суму проіндексованого та відновленого до реальної купівельної вартості боргу нарахувати 3% річних, що входить до грошового зобов'язання; на всю суму відновленого боргу зобов'язати відповідача нарахувати пеню в розмірі 120% від облікової ставки НБ України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 при виконанні своїх трудових зобов'язань згідно з Наказом №364 від 26.04.1986 року «Виконання урядового спеціального завдання з евакуації населення в смт. Прип'ять» отримав ядерну шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок нещасного страхового випадку на виробництві, про що свідчать: Наказ №364 від 26.04.1986 року; експертний висновок Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії з питань зв'язку захворювань, пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС Укрради профспілок, МЗ УРСР, Держкомпрації УРСР від 30.10.1990 року №272; Акт №10 від 10.12.1990 року Форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві при здійсненні роботи по ліквідації аварії на ЧАЕС у відповідності до Наказу №364 від 26.04.1986 року.

При цьому, у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я, позивач з травня 1986 року по 04.03.1991 року позивач хворів та мав тимчасову втрату непрацездатності протягом 377 днів.

Разом з тим, позивач вказує, що ознайомившись з пенсійною справою, він дізнався, що йому було невірно нараховано та виплачено грошові кошти за листками непарцездатності в період 1986 року по 1991 року, а саме: при розрахунку фактичного заробітку згідно Наказу №364 від 26.04.1986 року відповідачем було застосовано помилкову кількість відпрацьованих годин.

За вказаних обставин, а також посилаючись на порушення своїх прав, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 09.10.2017 року відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом.

27.11.2017 року до суду надійшли заперечення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності на позовну заяву, згідно змісту яких Фонд просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

В судовому засіданні, яке відбулося 28.11.2017 року, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвали про заміну відповідача - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на Фонд соціального страхування України, а також про залучення до участі в справі в якості відповідача КП «Київпастранс».

Ухвалою від 06.02.2018 року розгляд даної справи вирішено продовжити за правилами загального позовного провадження.

21.02.2018 року до суду надійшли заперечення позивача на відзив Фонду соціального страхування України.

23.02.2018 року до суду надійшов відзив Фонду соціального страхування України на позовну заяву, в якому Фонд зазначив, що як позовна заява, так і додані до неї документи, не вказують на обставини, які можуть доказувати обґрунтованість позовних вимог, а містить лише припущення позивача щодо невиплати йому допомоги з тимчасової непрацездатності в період з травня 1986 року по 04.03.1991 року.

20.03.2018 року до суду надійшов відзив КП «Київпастранс» на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а також пропуск позивачем строку позовної давності.

03.04.2018 року до суду надійшли заперечення позивача на вказаний відзив.

10.05.2018 року до суду надійшов відзив Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м.Києві, згідно з яким відповідач заперечує щодо задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на безпідставність позовних вимог та пропуск позивачем строків позовної давності.

Ухвалою від 12.06.2018 року закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представники Фонду соціального страхування України ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував в повному обсязі.

Представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник КП «Київпастранс» ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала щодо позову та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що з 05.10.1983 року по 04.03.1991 року ОСОБА_1 працював водієм на Київському автотранспортному підприємстві 13033 та відповідно до Наказу №364 від 26.04.1986 року приймав участь в евакуації населення з смт. Прип'ять.

При цьому, згідно з наявними в матеріалах справи Довідками №310/05 від 15.04.1997 року та №2967/05 від 16.12.2008 року розмір фактичного заробітку за роботу в зоні відчуження склав 125 крб. 35 коп.

Разом з тим, звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, вказував, що ознайомившись з пенсійною справою, він дізнався, що йому було невірно нараховано та виплачено грошові кошти за листками непарцездатності в період 1986 року по 1991 року (377 днів тимчасової непрацездатності), а саме: при розрахунку фактичного заробітку згідно Наказу №364 від 26.04.1986 року відповідачем було застосовано помилкову кількість відпрацьованих годин.

Так, ч.1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як зазначено у ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування,

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Крім того, частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вищенаведених положень цивільного процесуального законодавства України, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені ним у позовній заяві обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Навпаки, твердження позивача про те, що кількість фактичного відпрацьованого часу в зоні відчуження становить 27 годин, спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме, довідками №310/05 від 15.04.1997 року та №2967/05 від 16.12.2008 року, складеними на підставі постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 року №207-7 та з урахуванням листа Міністерства праці та соціальної політики від 13.04.2001 року №03-/31652-118-2 «Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 рр. осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища».

При цьому, правильність розрахунку фактично відпрацьованого позивачем часу в зоні відчуження згідно Наказу №364 від 26.04.1986 року за відпрацьовані години також підтверджується рішенням комісії №2 по трудовим спорам КП «Київпастранс» Автобусний парк №6 від 10.12.2008 року.

За вказаних обставин, посилання позивача на невірно проведений розрахунок в силу застосування помилкової кількості відпрацьованих годин не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах.

З огляду на наведене, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити.

Також, слід зазначити, що у період з 1986 по 1991 роки допомога з державного соціального страхування, зокрема тимчасової непрацездатності, надавалась відповідно до Основних умов забезпечення допомогами з державного соціального страхування, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 23.02.1984 року № 191 (далі - Основні умови), у порядку, передбаченому Положенням про порядок забезпечення допомогами з державного соціального страхування, затвердженим постановою Президії ВЦСПС від 12.11.1984 року № 13-6 (Далі - Положення).

Державне соціальне страхування робітників і службовців підприємств установ, організації, у цей період, здійснював профспілковий комітет підприємства, установи, організації, який призначав допомогу по соціальному страхуванню, згідно з Положенням про права профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27.09.1971 № 2151-VIII.

Відповідно до п.п. 46 - 49 Основних умов допомога, зокрема, з тимчасової непрацездатності обчислювалась з фактичного заробітку робітника або службовця. При цьому для обчислення допомоги з тимчасової непрацездатності, крім випадків трудового каліцтва або професійного захворювання, фактичний заробіток ураховувався в сумі, що не перевищує подвійного посадового (місячного) окладу або подвійної тарифної ставки. Працівникам, робочий час яких не піддавався обліку, допомога обчислювалась з фактичного заробітку, що не перевищував подвійного посадового (місячного) окладу або подвійної тарифної ставки, також і при трудовому каліцтві, професійному захворюванні, вагітності та пологах.

У фактичному заробітку, з якого обчислювалась допомога, ураховувались всі види заробітної плати, на які за діючими правилами нараховувались внески на соціальне страхування, включаючи доплати за сполучення професій (посад), у тому числі за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, за розширення зон обслуговування або збільшення обсягу роботи, виконуваної протягом установленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни). У зазначеному заробітку не враховувалось: заробітна плата за роботу в понаднормовий час і по сумісництву, різного роду виплати одноразового характеру, доплата за роботу, що не входить в обов'язку робітника або службовця по основній роботі.

Допомога призначалась профспілковим комітетом підприємства, установи, організації або створюваної їм комісією із соціального страхування й виплачувалась підприємством, установою, організацією за місцем роботи або навчання в рахунок внесків на соціальне страхування.

Відповідно до п. З Положення допомога, за загальним правилом, видавались, якщо право на їхнє одержання настало в період роботи (включаючи й час випробування й день звільнення).

Згідно з п.5 Положення допомога призначалась, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше 6 місяців від дня відновлення працездатності, установлення інвалідності, закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, народження дитини або від дня смерті. При цьому допомога з тимчасової непрацездатності за минулий час видавалась не більш ніж за 12 місяців з дня звернення за допомогою.

Виплата допомоги за минулий час (повністю або частково) з ініціативи профспілкових органів (наприклад, у результаті перевірки правильності призначення й виплати допомог) проводилась з дотриманням тих же строків.

До прийняття Верховною Радою України Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року№ 16/98-ВР, порядок призначення, нарахування, перерахунок і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності регламентувався Положенням.

Отже, виходячи з вищенаведеного, позивач втратив законні підстави на перерахунок всіх листків працездатності за період з 1986 по 1991 роки, оскільки даний перерахунок суперечить положенням законодавства, що діяло та було чинним на той час.

Таким чином, зважаючи на те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Крім того, відмовити у задоволенні позову через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише у тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог (Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.01.2013 року № 6-44041св12 та від 03.06.15 року №6-12356св15).

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із його необґрунтованістю, то зазначене слугує самостійною підставою для відмови в задоволенні позову при пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354 ЦПК України, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Фонду соціального страхування України (виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України), Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, Комунального підприємства «Київпастранс», про зобов'язання вчинити дії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 20.06.2018 року.

Суддя: