У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.03.07 Справа №4/383-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Шерник О.В.,
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нісса-Ера», м. Херсон,
на рішення господарського суду Херсонської області від 21.12.2006 р. у справі № 4/383-06,
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,
до відповідача: Приватного підприємства «Нісса-Ера», м. Херсон,
про стягнення 60 060 грн. 23 коп.,
ВСТАНОВИВ:
На підставі розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду № 977 від 28.03.2007 р. колегією суддів у складі: головуючого судді - Федорова І.О. (доповідач), суддів: Радченко О.П., Шевченко Т.М., справу № 4/383-06 прийнято до свого провадження.
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до ПП «Нісса-Ера» про стягнення заборгованості в розмірі 54 550,00 грн. та штрафу в розмірі 5 510, 29 грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.12.2006 р. у справі №4/383-06 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги ПП ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі та з до ПП «Нісса-Ера», м. Херсон, на користь позивача стягнуто 54550грн. основного боргу та 5510,29 грн. пені.
Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а в позові відмовити. На підтвердження своїх доводів зазначає, що господарським судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не повністю з'ясовані і не доведені обставини, які мають значення для справи, а тому його обґрунтування рішення не відповідає матеріалам справи та дійсності. Вказує, що оскаржуване рішення було винесено у відсутності його представника, оскільки він не був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання. Також відповідач вважає, що договір купівлі-продажу від 03.05.2006р. між ним та ПП ОСОБА_1 фактично не укладався, оскільки в 2006р. ПП «Нісса-Ера» не працювало і ніякої господарської діяльності не вело. В зв'язку з цим, відповідачем подано позов до господарського суду Херсонської області про визнання цієї угоди недійсною. Відповідач посилається і на те, що судом не була витребувана касова книга ПП «Нісса-Ера», де не відображена така операція як одержання від ОСОБА_1 грошей у сумі 54 550 грн. 00 коп., яка підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера НОМЕР_1 від 03.05.2006р.
В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином (а.с. 38).
До початку судового засідання від позивача надійшов лист, в якому він зазначив, що не має можливості надати відзив на апеляційну скаргу, оскільки вона на його адресу не надходила, а тому з доводами відповідача він не ознайомлений. Також, позивач повідомив, що про розгляд господарським судом Херсонської області позову про визнання договору купівлі-продажу від 03.05.2006р. недійсним йому не відомо, тому що ні копії позовної заяви, ні ухвали господарського суду про призначення справи до розгляду він не отримував. При цьому зазначає, що визнання цього договору недійсним призведе до застосування до сторін зобов'язання повернути один одному все отримане за договором, тобто повернути позивачу суму передоплати в розмірі 54550 грн. Крім того, позивач вказав, що операція з отримання передоплати в його бухгалтерському та податковому обліку не відображена, оскільки бухгалтерський облік ведеться ним у спрощеному варіанті, а в податковому обліку ця операція не проводилася через те, що відповідач не виписав йому податкову накладну. Позивач вважає рішення господарського суду Херсонської області від 21.12.2006р. у справі 4/383-06 таким, що прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином (а.с. 39).
До початку судового засідання до Запорізького апеляційного господарського суду надійшла телеграма від невідомої особи з клопотанням про перенесення судового засідання уданій справі у зв'язку із хворобою.
Розглянувши ці матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті і, оскільки згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, розгляд апеляційної скарги можливий без присутності представників сторін.
Суд, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 03.05.2006 року між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір), за умовами якого відповідач (продавець) зобов'язався передати, а позивач (покупець) прийняти і сплатити зерно пшениці 4 класу в кількості 170 тон за ціною 640 грн. за тону. Загальна сума договору визначена в розмірі 108 880 грн. з урахуванням ПДВ (п. 2.1. Договору).
Пункт 4.1 Договору передбачає обов'язок позивача здійснити попередню оплату в розмірі 50 % від ціни договору, а остаточні розрахунки здійснити після отримання товару.
На виконання своїх обов'язків за договором позивач сплатив відповідачу 54 550грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру НОМЕР_1 від 03.05.2006 р. (а.с. 9).
Згідно п. 4.2 договору відповідача зобов'язано на протязі 5 банківських днів після отримання коштів надати позивачу пакет документів для отримання товару та відвантажити. Відвантаження здійснюється транспортом відповідача (п. 4.3 Договору).
Однак відповідач цього обов'язку не виконав, що ним не заперечується, зокрема, у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідач суму попередньої оплати не повернув, що, як випливає із змісту апеляційної скарги, ним також не заперечується.
Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем свого обов'язку по передачі товару позивачу за договором від 03.05.2006 р. та неповернення попередньо отриманих за нього коштів, вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 54 550грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів не приймає доводи відповідача, викладені в апеляційний скарзі, про те, що договір від 03.05.2006 р. сторонами фактично не укладався, а сума попередньої оплати позивачем не передавалася.
Так, договір від 03.05.2006 р. не визнано недійсним у встановленому законом порядку. На вимогу апеляційного господарського суду доказів порушення господарським судом Херсонської області провадження у справі за позовом ПП «Нісса-Ера» до ПП ОСОБА_1 про визнання цього договору не дійсним відповідачем не надано. Разом з тим, як зазначив позивач у своєму листі, направленому до Запорізького апеляційного господарського суду, жодних відповідних ухвал господарського суду чи копії позовної заяви він не отримував.
Посилання відповідача на те, що таких бланків і такої форми договору ПП «Нісса-Ера» з контрагентами не використовує не може бути беззаперечним свідченням того, що договір є фіктивним, оскільки чинне законодавство не зобов'язує приватні підприємства при укладенні договорів купівлі-продажу користуватися договорами, виготовленими на однакових бланках, з однаковим змістом тощо. Крім того, відповідачем для порівняння надано суду копії інших договорів, які, однак, укладалися ще у 2005 році, що не виключає можливості зміни їх форми в подальшому, зокрема, у 2006 р.
Посилання відповідача на те, що у 2006 році ПП «Нісса-Ера» ніякої господарської діяльності не вела та зерно пшениці у 2005-2006 роках не закуповувала також не є прямим свідченням фіктивності договору та неотримання суми попередньої оплати. Також слід зазначити, що обґрунтовуючи факти відсутності торгово-закупівельної діяльності сільгосппродукції у 2006 році та фінансової діяльності у І півріччі 2006 р. відповідач надав довідки НОМЕР_2 від 11.01.2007 р. (а.с. 32) та НОМЕР_3 від 12.01.2007 р. (а.с. 33), які не можуть бути визнані належними доказами, оскільки ці довідки складені ним самим. При цьому, витребувані ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р. документи податкової звітності підприємства за 2006 рік відповідач не надав.
Також слід зазначити, що з наданого відповідачем звіту про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі за ІІ квартал 2006 р. від 13.07.2006 р. (а.с. 34) вбачається, що ним у цей період здійснювалася господарська діяльність, оскільки відповідачем вказано суми загального та оптового товарообороту підприємства. А той факт, що в цьому звіті відсутні посилання на здійснення операцій з купівлі-продажу зерна пшениці, слід визнати підтвердженням невиконання ним свого обов'язку за договором від 03.05.2006 р.
Посилання відповідача на неотримання суми попередньої оплати від позивача також не може бути прийнято колегією суддів, оскільки спростовується квитанцією до прибуткового касового ордеру НОМЕР_1 від 03.05.2006 р. (а.с. 9), яка підписана уповноваженими особами відповідача та скріплена його печаткою, та в якій зазначено про прийняття від ПП ОСОБА_1 передоплати за пшеницю ІV класу в розмірі 54 550 грн. Оригінал цієї квитанції оглянуто в судовому засіданні господарського суду першої інстанції, про що свідчить відмітка судді. Слід зазначити, що відповідач на вимогу апеляційного господарського суду також не надав касову книгу та інші касові документи підприємства за травень 2006 року. А виписка з касової книги, на яку послався відповідач в апеляційній скарзі, в додатку до апеляційної скарги не зазначена та до Запорізького апеляційного господарського суду разом з матеріалами апеляційної скарги не надходила.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідач не довів факту неотримання суми попередньої оплати від позивача за договором від 03.05.2006 р. і висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині є обґрунтованим і відповідає вимогам закону.
Однак, в частині стягнення пені, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.
Позивачем заявлено до стягнення суму штрафу в розмірі 5 510, 29 грн. на підставі п.5.1. вищевказаного Договору та п.2 ст.693, ст.536 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.693 ЦК України "Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця."
А згідно ст.536 ЦК України "За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства."
Однак, в Договорі від 03.05.06р. сторони не встановили ні можливості стягнення таких процентів користування сумою попередньої оплати, ні розміру цих процентів. Тому, за відсутності відповідної домовленості між сторонами Договору, посилання позивача на його право стягнення процентів є безпідставним і така вимога задоволенню не підлягає.
Посилання ж, при цьому, позивача на пункт п.5.1. вищевказаного Договору є також безпідставним, оскільки воно стосується стягнення неустойки за порушення Продавцем (позивачем) обов'язку передати документи і відвантажити товар, і не стосується користування чужими грошовими коштами.
Згідно ст.548 ЦК України, "виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом".
Колегія суддів приходить до висновку, що сторони не встановили у пункті 5.1. Договору зобов'язання щодо стягнення неустойки, оскільки зміст цього пункту не відповідає вимогам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, відповідно до якої " У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)."
Однак, у п.5.1. Договору сторони не визначили ні певну грошову суму, ні відсоткове відношення до суми всього зобов'язання чи до його частини, що унеможливлює встановлення зобов'язання по сплаті штрафних санкцій. Посилання ж у цьому пункті Договору на розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, суперечить нормам ч. 4 ст.231 Господарського кодексу України, якою передбачено встановлення штрафних санкцій у відсотках за розміром облікової ставки НБУ лише за порушення грошових зобов'язань. Тобто вона не може бути застосована для визначення розміру відповідальності за невиконання негрошових зобов'язань. Також, відповідно і до ч.3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Таким чином, господарський суд першої інстанції самостійно вийшов за межі позовних вимог, дав їм неправильну правову оцінку та безпідставно стягнув на користь позивача пеню, вимоги про стягнення якої останнім не заявлялись, і право на стягнення якої не ґрунтується в даному випадку на законі.
Крім того, всупереч ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, судом першої інстанції задоволено вимоги про стягнення штрафних санкцій, нарахованих за період, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 5510,29 грн. слід відмовити, а рішення господарського суду першої інстанції в цій частині скасувати з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, а саме: ч.2 ст.83 ГПК України, ст.ст.231, 232 Господарського кодексу України та ст. ст.536, 693 ЦК України.
Доводи апелянта про неповідомлення його належним чином про час розгляду справи в суді першої інстанції спростовуються поштовим повідомленням про вручення НОМЕР_4, яке свідчить про вручення 14.12.06р. ухвали господарського суду Херсонської області від 11.12.06р. про порушення провадження у справі 4/383-06 уповноваженому представнику відповідача - Дерев'янко (а.с.11).
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за позовом та апеляційною скаргою відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам. При цьому, враховуючи недоплату відповідачем 00грн.30коп. державного мита при подачі апеляційної скарги та невиконання ним відповідних вимог ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 31.01.2007р., колегія суддів вважає за необхідне стягнути цю суму з відповідача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, п.4 ч.1 ст.104, ст. 105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нісса-Ера», м. Херсон, задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Херсонської області від 21.12.2006 р. у справі №4/383-06 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 5510,29грн.; та в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 5510,29грн. відмовити.
Резолютивну частину викласти в наступній редакції:
"Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Нісса-Ера", м. Херсон, вул. Чапаєва, 21, код 32125227, на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_5, суму 54 550 грн. 00 коп. основного боргу, 545 грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита, та 107 грн.17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити."
3. Стягнути з Приватного підприємства "Нісса-Ера", м. Херсон, вул. Чапаєва, 21, код 32125227 в доход Державного бюджету України 00 грн. 30 коп. державного мита за апеляційною скаргою.
4. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_5, на користь Приватного підприємства "Нісса-Ера", м. Херсон, вул. Чапаєва, 21, код 32125227, 27грн.55коп. державного мита за апеляційною скаргою.
5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Херсонської області.