ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/2581/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. (головуючий), Жуков С.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

боржник - Закрите акціонерне товариство "МакарОВО",

представник боржника - не з'явився,

ініціюючий кредитор - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра"

представник кредитора - не з'явився,

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міленіум-Телеком",

представник кредитора - не з'явився,

кредитор - ОСОБА_5, особисто

представник кредитора - адвокат ОСОБА_6 (ордер на надання правової допомоги серії КВ № 146379 від 12.06.2018, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України)

арбітражний керуючий (ліквідатор) Цвітненко Дмитро Миколайович - особисто,

розглянув касаційну скаргу

ОСОБА_5

на постанову господарського суду Київської області від 29.11.2017

у складі судді: Лопатін А.В.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018

у складі колегії суддів: Сотніков С.В. (головуючий), Верховець А.А., Остапенко О.М.

за заявою

Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

до Закритого акціонерного товариства "МакарОВО"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

За результатами нового розгляду ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2016 у справі № 911/2581/14, залишеною без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, порушено провадження за заявою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про банкрутство Закритого акціонерного товариства "МакарОВО" за загальною процедурою, визнано ПАТ "КБ "Надра" кредитором ЗАТ "МакарОВО" з безспірними грошовими вимогами у розмірі 66 172 862,80 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ЗАТ "МакарОВО" та призначено у справі розпорядником майна арбітражного керуючого Старжинську Тетяну Юріївну, заяву ПАТ "КБ "Надра" від 15.07.2015 про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Соловйова Є.О. залишено без задоволення, відмовлено у задоволенні заяв арбітражних керуючих Дорошенка Я.В., Патерилова В.В., Кучака Ю.Ф., Соловйова Є.О. про участь у даній справі, інше.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2017 у справі №911/2581/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2017, задоволено заяву арбітражного керуючого Старжинської Т.Ю. від 09.11.2016 № 01-34/68 про дострокове припинення повноважень останньої як розпорядника майна ЗАТ «МакарОВО»; звільнено арбітражного керуючого Старжинську Тетяну Юріївну від виконання повноважень розпорядника майна ЗАТ "МакарОВО"; призначено розпорядником майна ЗАТ "МакарОВО" арбітражного керуючого Цвітненка Дмитра Миколайовича.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів Закритого акціонерного товариства "МакарОВО" в сумі 178 645 742,75 грн.; визнано кредиторами з грошовими вимогами до боржника: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" на суму 102 966 740,54 грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю "Міленіум-Телеком" на суму 7 794 831,41 грн.; гр. ОСОБА_5 на суму 1 705 218,00 грн., кредиторську заяву Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 13.10.2014 залишено без розгляду, та вирішено інші процедурні питання.

Постановою господарського суду Київської області від 29.11.2017 у справі №911/2581/14 визнано боржника Закрите акціонерне товариство "МакарОВО" банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Цвітненка Дмитра Миколайовича.

Постанова суду мотивована тим, що за результатами процедури розпорядження майном ЗАТ "МакарОВО" не виявлено активів у боржника для відновлення платоспроможності та погашення кредиторських вимог, встановлено неспроможність боржника виконати свої зобов'язання з погашення кредиторської заборгованості, заяв від можливих інвесторів не надходило, пропозиції щодо укладення мирової угоди відсутні. Врахувавши зазначене та прийняте зборами кредиторів та комітетом кредиторів рішення про необхідність переходу до ліквідаційної процедури, місцевий суд дійшов висновку про перехід до процедури ліквідації.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 постанову господарського суду Київської області від 29.11.2017 у справі № 911/2581/14 залишено без змін; апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії ОСОБА_5 - без задоволення.

При цьому апеляційний господарський суд, погоджуючись з місцевим судом, зазначив, що встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про неплатоспроможність боржника, та, врахувавши, що строк розпорядження майном боржника, передбачений приписами ч. 2 ст. 22 Закону про банкрутство, сплив, від боржника не надійшло обґрунтованих пропозицій по погашенню заборгованості перед кредиторами, пропозиції щодо укладення мирової угоди в даній справі відсутні, дійшов висновку про доцільність введення ліквідаційної процедури ЗАТ "МакарОВО".

Тобто суд апеляційної інстанції погодився із місцевим судом щодо неможливості задоволення вимог кредиторів шляхом застосування іншої процедури банкрутства, при цьому зазначив, що в ліквідаційній процедурі ліквідатор зобов'язаний вжити всіх належних та достатніх заходів з виявлення та повернення майна банкрута, залучення його до ліквідаційної маси з метою розрахунку із кредиторами.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції від 29.11.2017 та постановою апеляційного суду від 20.03.2018, кредитор ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів з вимогою направити справу до місцевого господарського суду на стадію розпорядження майном в іншому складі суду.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають значення при вирішенні спору, а також порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), ст. 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом".

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2581/14 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняка В.Я. - головуючий, Пєскова В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 911/2581/14 клопотання кредитора ОСОБА_5 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено, строк поновлено; відкрито касаційне провадження у справі № 911/2581/14 господарського суду Київської області за касаційною скаргою кредитора ОСОБА_5 на постанову господарського суду Київської області від 29.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018; розгляд касаційної скарги кредитора ОСОБА_5 призначено на 12.06.2018; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 29.05.2018; доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги

У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2581/14 було визначено колегію суддів у складі: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018.

Ухвалою від 12.06.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Жуков С.В. прийняв справу № 911/2581/14 до провадження зазначеною колегією та повідомлено учасників про розгляд касаційної скарги кредитора ОСОБА_5 на постанову господарського суду Київської області від 29.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 у судовому засіданні 12.06.2018.

30.05.2018 до Суду від ліквідатора боржника ЗАТ "МакарОВО" арбітражного керуючого Цвітненка Д.М. надійшов Відзив на касаційну скаргу кредитора ОСОБА_5, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника та з проханням оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Крім того, до початку судового засідання скаржником подано письмові пояснення, в яких викладено додаткові доводи до касаційної скарги, що полягають у підтриманні, викладеної у касаційній скарзі, правової позиції.

В судовому засіданні 12.06.2018 кредитор ОСОБА_5 та його представник повністю підтримали вимоги заявленої касаційної скарги з підстав наведених у ній; просили постанову господарського суду Київської області від 29.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 у цій справі скасувати та направити справу до місцевого господарського суду на стадію розпорядження майном в іншому складі суду.

В свою чергу ліквідатор боржника Цвітненко Д.М. проти вимог та доводів касаційної скарги заперечував, повністю підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу кредитора, просив Суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Інші учасники даної справи в судове засідання 12.06.2018 явку повноважних представників не забезпечили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги сторони були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників цієї справи.

Переглянувши матеріали справи та перевіривши, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи викладені гр. ОСОБА_5 в касаційній скарзі, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників кредитора та ліквідатора, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

За приписами ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту Закон про банкрутство) визначено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

За положеннями ч. 1 ст. 209 Господарського кодексу України у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник) відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним.

Таким чином, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим з'ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Тобто, відповідно до вимог Закону про банкрутство, визнаючи боржника банкрутом, суд повинен встановити його неплатоспроможність для чого необхідно належним чином з'ясувати зазначені вище питання.

Згідно з затвердженим судом в порядку ст. 25 Закону про банкрутство реєстру вимог кредиторів, визначенню підлягає розмір пасиву боржника.

Відомості про актив боржника мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово-майновий стан божника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури. Фінансово-майновий стан боржника (актив) повинен бути предметом розгляду в судовому засіданні.

Якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на знаходження справи у процедурі розпорядження майном боржника. Завдання підсумкового засідання суду полягає в з'ясуванні ознак банкрутства для визначення наступної судової процедури, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

Як встановлено судами обох інстанцій, ухвалою попереднього засідання від 15.02.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів Закритого акціонерного товариства "МакарОВО", за якою загальна сума пасиву складає 178 645 742,75 грн.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону про банкрутство до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне із передбачених цією нормою рішень, зокрема подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

14.03.2017 збори кредиторів обрали комітет кредиторів у складі одного кредитора ПАТ "КБ Надра".

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону про банкрутство до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; схвалення плану санації боржника в процедурі розпорядження майном; інші питання, передбачені цим Законом.

На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб.

Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

Частиною 8 статті 26 встановлено, що до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадках, передбачених цим Законом; звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора).

За результатами засідання зборів кредиторів, яке відбулось 18.09.2017, прийнято рішення звернутись до господарського суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом, погоджено кандидатуру арбітражного керуючого Цвітненка Д.М. для призначення ліквідатором боржника.

Також збори кредиторів ухвалили рішення про делегування комітету кредиторів повноваження, встановлені статтею 26 Закону про банкрутство, зокрема, щодо звернення до господарського суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом.

14.11.2017 комітет кредиторів боржника прийняв рішення, оформлене протоколом № 2 від 14.11.2017, про затвердження звіту розпорядника майна станом на 01.11.2017 та про звернення до суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, в тому числі погодивши кандидатуру арбітражного керуючого Цвітненка Д.М. на призначення його ліквідатором боржника.

Частиною 3 статті 27 Закону про банкрутство встановлено, що у підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне із передбачених цією нормою судових рішень, зокрема постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

16 листопада 2017 року розпорядник майна боржника звернувся до господарського суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Цвітненка Д.М.

Порівняння пасиву та активу боржника повинно відбуватися виключно у період до винесення постанови про визнання банкрутом, тому суд у підсумковому засіданні повинен перевірити наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів; перевищення грошових зобов'язань боржника над його майном (пасиву над активом, порівнявши відомості обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність); незадовільний результат застосування заходів фінансового оздоровлення боржника.

Як встановлено судами, формуючи звіт на підставі отриманих відповідей від контролюючих органів (лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.03.2017 № 09/01/5500; лист Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.04.2017 №2898/02/15-17; лист Державної авіаційної служби України від 27.03.2017 № 12.1.2.19-2805; лист Державного космічного агентства України від 27.02.2017 № 1018/10-КЗ.3/17; лист Головного управління регіональної статистики від 28.02.2017 № 23-07/400; лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 27.02.2017 № 40-302-129; лист Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 15.03.2017 № 11.0/3101; лист Київської міської митниці ДФС від 23.03.2017 № 2438/10/26-70-18-01; лист Регіонального сервісного центру в м. Києві від 31.08.2017 № 31/26-1049 та Регіонального сервісного центру МВС в Київській області від 30.08.2017 № 31/10-3750, Головного сервісного центру МВС України), арбітражним керуючим встановлено відсутність зареєстрованих за боржником жодних майнових активів.

Також, розпорядник майна повідомив про відсутність заяв чи пропозицій від інвесторів, які бажають взяти участь у санації боржника.

Разом з тим, судами перевірено інформацію голови ліквідаційної комісії ОСОБА_5 про активи та фінансові інвестиції боржника, проте така інформація не знайшла свого підтвердження.

Так, судами встановлено, що згідно інвентаризаційного опису необоротних активів від 20.06.2017, розпорядник майна не встановив фактичну наявність майна, яке відображено у регістрах бухгалтерського обліку Закритого акціонерного товариства "МакарОВО", зокрема, земельної ділянки площею 4,9293 га та нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником цілісного майнового комплексу та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ "БВ Трейдінг", який набув право власності на вказане майно на підставі договорів купівлі-продажу від 06.10.2016, укладені із ТОВ "Рейкон".

В свою чергу, ТОВ "Рейкон" набув право власності на відчужене за договорами купівлі-продажу від 06.10.2016 майно у зв'язку з придбанням на прилюдних торгах, про що йому були видані відповідні свідоцтва про вправо власності від 22.02.2013.

Судами встановлено, що розпоряднику майна боржника було відмовлено в допуску на територію майнового комплексу з метою виявлення майна ЗАТ "МакарОВО", з огляду на те, що цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1, належить ТОВ "БВ Трейдінг" на праві приватної власності. Будь-яке рухоме або нерухоме майно, яке б належало ЗАТ "МакарОВО" відсутнє на території вказаного майнового комплексу, у зв'язку з чим, не вбачається за можливе проведення інвентаризації майна ЗАТ "МакарОВО" на території вказаного майнового комплексу (лист від 20.03.2017 № 20/03-17/01).

Разом з тим, суди встановили, що станом на дату порушення провадження у даній справі, майно за договором іпотеки від 17.09.2007 було реалізовано держаним виконавцем на аукціоні у межах виконавчого провадження № 33069488 та одержані кошти від реалізації у розмірі 6 261 347,54 грн. перераховані на користь ПАТ "КБ "Надра", що підтверджується актом № 32766964-1/9 державного виконавця про проведення аукціону від 08.02.2013, актом №32766964-2/9 державного виконавця про проведення аукціону від 08.02.2013 та постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.04.2014.

В подальшому рішенням господарського суду Київської області від 17.10.2014 у справі № 911/4822/13, залишене в силі касаційним судом, повністю задоволено позов ЗАТ "МакарОВО" до Державної виконавчої служби України, ТОВ "ТД Еліт сервіс", ТОВ "Рейкон" та визнано недійсними результати проведених 04.02.2013 прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного ЗАТ "МакарОВО" майна цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 4,9293 га, на якій розташований майновий комплекс та комплекту обладнання для переробки, оформлених протоколами: від 04.02.2013 №00-0026/12, №00-0026/12-1, №00-0026/12-2, та затверджених актами державного виконавця: від 08.02.2013 №32766964-1/9, №32766964-2/9 №00-0026/12-1 та №32766964-3/9.

Крім того ЗАТ "МакарОВО" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Рейкон" про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності, за результатами розгляду якого судом прийнято рішення від 13.08.2015 у справі № 911/2419/15, яке залишене без змін апеляційною та касаційною судовими інстанціями, про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, рішення у справі № 911/2419/15 мотивоване тим, що підставою для визнання недійсними результатів проведених 04.02.2014 прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного ЗАТ "МакарОВО" майна стало порушення процедури з реалізації арештованого майна спеціалізованою організацією з реалізації нерухомого арештованого майна ТОВ "ТД Еліт сервіс", яка перевищила свої повноваження, а не відсутність підстав для реалізації майна, якими є рішення господарського суду про стягнення з ЗАТ "МакарОВО" заборгованості на користь ПАТ "КБ "Надра". У зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними свідоцтв про право власності, які були видані відповідачу на майно, придбане при проведенні прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, та скасування державної реєстрації прав власності ТОВ "Рейкон" на придбане нерухоме майно з огляду на ч. 2 ст. 388 ЦК України, оскільки це буде порушенням права власності ТОВ "Рейкон", яке в силу ст. 321 ЦК України, є непорушним.

Відповідно до статті 1291 Конституції України, частини першої статті 4-5, частини першої статті 84 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), частини першої статті 18, частини першої статті 233 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Окрім того, принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (принцип юридичної визначеності), тобто поваги до остаточного рішення суду.

Таким чином, застосовуючи принцип відносно прийнятих судами рішень у справах № 911/4822/13 та № 911/2419/15, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у боржника майнових активів як станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство так і станом на дату проведення підсумкового засідання, оскільки майновий комплекс, що складався з рухомого та нерухомого майна, а також земельна ділянка, були реалізовані на прилюдних торгах та не повернуті у власність боржника в результаті судового оскарження.

До повноважень ліквідатора, який призначається господарським судом в межах справи про банкрутство, окрім іншого, належить подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Тобто, в ліквідаційній процедурі ліквідатор зобов'язаний вжити всіх належних та достатніх заходів з виявлення та повернення майна банкрута, залучення його до ліквідаційної маси з метою розрахунку із кредиторами, а за результатами таких заходів подати на розгляд господарського суду звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс з метою прийняття судом рішення про ліквідацію юридичної особи ЗАТ "МакарОВО", що узгоджується із волевиявленням акціонерів названого товариства щодо припинення його діяльності шляхом ліквідації.

Отже, встановлені судами обох інстанцій обставин свідчать про неплатоспроможність боржника, строк розпорядження майном боржника, передбачений приписами ч. 2 ст. 22 Закону про банкрутство, сплив, від боржника не надійшло обґрунтованих пропозицій по погашенню заборгованості перед кредиторами, пропозиції щодо укладення мирової угоди в даній справі відсутні, кредиторами (комітетом кредиторів) підтримано пропозицію про введення процедури ліквідації ЗАТ "МакарОВО", не встановлено можливості задоволення вимог кредиторів інакше, ніж через ліквідаційну процедуру, висновки судів про припинення процедури розпорядження майном боржника та визнання боржника банкрутом є обґрунтованими.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду ухвалені з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування постанови суду апеляційної інстанції та постанови місцевого господарського суду під час касаційного провадження та в більшості своїй, зводяться до переоцінки доказів.

З огляду на викладене, касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу кредитора ОСОБА_5 без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 29.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 - без змін.

Законом України "Про судовий збір" не передбачено ставки, від якої мав би обчислюватись судовий збір, за подання апеляційних та касаційних скарг на постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, отже судовий збір у даному випадку не розподіляється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Київської області від 29.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 у справі № 911/2581/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

Л.Й. Катеринчук