Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/368/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2018        Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:                

головуючого – судді Осєтрова В.І.,

        суддів: Кабанової В.В., Гончара В.М.,

                       при секретарі Пилипенко К.К.,

розглянула у відкритому судовому засіданні  в м.Кропивницькому кримінальне провадження № 12016120170000729 за апеляційною скаргою захисника  обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 на вирок  Кіровського районного суду м.Кіровограда від 05.04.2018 року.

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, безробітного, розлученого, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого без реєстрації  за адресою: АДРЕСА_1, не маючого судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі  строком на 8 (сім) років.       

Вирішено питання про обчислення строків відбування покарання, судові витрати та речові докази  у провадженні.

Кримінальне провадження розглянуто з участю:

прокурора – Фомічової І.В.,

захисника – адвоката ОСОБА_4,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

потерпілої - ОСОБА_5

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, за таких обставин.

20 червня 2016 року близько 02:30 год., ОСОБА_3, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в будинку охорони, що розташований на правому березі ставу в с. Паращине поле, Кіровоградського району, Кіровоградської області вчинив сварку із ОСОБА_6

Під час даної сварки у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_6 З цією метою ОСОБА_3 діючи умисно та цілеспрямовано, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_6, за допомогою кухонного ножа, який взяв із бочки, у вищевказаному приміщенні і наніс один удар в область грудної клітини, спричинивши тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 583 Кіровоградського обласного бюро судово-медичних експертиз від 28.07.2016 є: а) проникаючим колото-різаним пораненням грудної клітки справа, рана по передній поверхні грудної клітки справа на рівні 5-го ребра по навкологрудній, що проникає в праву плевральну порожнину з пошкодженням хрящової частини 5-го ребра і серцевої сорочки з крововиливу в прилеглі м'які тканини по ходу раневого каналу правостороннього гемотораксу, гемо-перикард. Та один удар в область лівого передпліччя, завдавши тілесні ушкодження, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №583, Кіровоградського обласного бюро судово-медичних експертиз від 28.07.2016 року у вигляді: б) проникаючого колото-різаного поранення в області лівої ліктьової ямки з пошкодженням м'яких тканин та дрібних судин. Пошкодженням зовнішньої кісткової пластинки плечової кістки, крововиливом в прилеглі м'які тканини. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер на місці події.

В апеляції:

Захисник - адвокат ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2018 року змінити в частині кваліфікації дій останнього, перекваліфікувати їх на ст.118 КК України, призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі. Просив зменшити розмір задоволеної шкоди за цивільним позовом.

В обґрунтування вимог зазначив, що висновки суду, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам у справі, а кваліфікація дій ОСОБА_3 за ст. 115 КК України неправильна. Зазначає, що суд першої інстанції перекурутив показання ОСОБА_3, надав їм неправильну оцінку. Зазначив, що у судовому засіданні ОСОБА_3 пояснював, що 19.06.2016 року він приїхав на ставок де працював потерпілий, оскільки було свято «ОСОБА_7 Трійці» вони вирішили відсвяткувати та випити горілки. Після тривалого розпиття спиртних напоїв, ОСОБА_3 вирішив відпочити та пішов до маленької кімнати у вагончику, сівши в крісло він увімкнув телевізор. В цей момент до кімнати зайшов ОСОБА_6 та ставши перед телевізором почав говорити про конфлікт з приводу сітки з рибою, який розпочався ще вдень. В результаті завязалась сварка, яка призвела до того, що ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_3 кулаком руки в правий бік грудної клітини, від удару останній впав на крісло, після цього потерпілий знову намагався нанести удар ОСОБА_3, але в цей момент ОСОБА_3 намацав рукою ніж, який лежав на бочці справа від крісла та здійснив один удар ножем в область тулубу потерпілого. Потерпілий схопив ОСОБА_3 за шию, повалив його на підлогу і почав душити, після чого останній зрозумів, що щось не те, оскільки потерпілий почав харчати та відпустив руки. Вилізши з під потерпілого, ОСОБА_3 намагався викликати поліцію та не залишав місця події до їх приїзду. Зазначає, що вказані дії ОСОБА_3 вчинив з метою припинити неправомірні дії ОСОБА_6, та в зв’язку з тим, що сприймав їх як загрозу для свого здоров’я.

Викладені обставини на думку захисту мають ознаки діяння, передбаченого ст. 118 КК України, а саме умисного вбивства, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.

Крім того, зазначив, що суд першої інстанції послався як на докази вини ОСОБА_3 показання потерпілої ОСОБА_8, показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, однак вказані особи зазначили лише на постфактум подій і не є доказом наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Зазначає, що суд першої інстанції перерахував лише вигідні для себе письмові докази, при цьому не зазначив про експертизу щодо наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_3, та експертизу згідно якої експерт встановлював можливість та механізм утворення у обвинуваченого тілесних ушкоджень.

У зв’язку з допитом експерта ОСОБА_13 сторона захисту подала клопотання про проведення повторної судово-медичної експертизи, оскільки в первинній експертизі, яка встановлювала можливість утворення у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, слідчий невірно зазначив обставини події, що призвело до невірного висновку. Проте суд відмовив у задоволенні цього клоптання, з підстав що експерт вже висловив свою думку щодо механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_3, а тому експертиза не потрібна.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4,  які підтримали апеляційну скаргу останнього, просили вирок районного суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 115 КК України на  ч. 1 ст. 118 КК України, думку прокурора, потерпілої, які заперечили проти апеляційної скарги сторони захисту, просили залишити її без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга сторони захисту задоволеннюне підлягає з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115  КК України, за обставин, встановлених вироком під час судового розгляду, є правильним, оскільки ґрунтується на об’єктивному, повному і всебічному досліджені доказів, зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та правильно оцінених судом.

Так, допитаний судом першої інстанції ОСОБА_3 вину у вчинені злочину визнав частково не погодившись із кваліфікацією дій. Пояснив наступне, що 19.06.2016 року орендар ставка, на якого не офіційно працював обвинувачений, видав заробітну плату. Обвинувачений домовився з потерпілим, що привезе цигарки та разом відсвяткують ОСОБА_7 Трійці. Прийшовши до потерпілого на ставок, витягнувши сітки з води, сіли та вживали горілку. У зв’язку з чим виник конфлікт, обвинувачений точно не памятає, здається через сітки. Після сварки, потерпілий, вийшов з приміщення охорони на вулицю, а обвинувачений, зробивши собі чай, сів у крісло та дивився телевізор. Через деякий час, потерпілий повернувся до приміщення охорони та почав сварку з приводу телевізора. В ході сварки, потерпілий наніс удар кулаком в правий бік обвинуваченому та подовжував підходити ближче до обвинуваченого ОСОБА_3 Останній, взяв з бочки, що стояла поряд, ніж та наніс ним один удар по тілу потерпілого. Потерпілий схопив обвинуваченого за горло та почав стискати, однак, в подальшому захрипів та впав на землю. Обвинувачений, зрозумівши, що сталося вбивство, подзвонив по телефону. В подальшому, залишався на місці пригоди до приїзду поліції. Стверджує, що діяв за умов необхідної оборони, перевищивши її межі. Поранення на ліктьові пояснює тим, що потерпілий сам наштрикнувся на ніж, коли нападав на обвинуваченого. Умисно, даний удар обвинувачений не наносив.          

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи ОСОБА_3 на свій захист, дав їм належну оцінку, як необґрунтованим, і таким, що повністю спростовуються зібраними у справі належними і допустимими доказами, на підставі яких зроблено правильний висновок про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, зокрема:

          Показаннями потерпілої ОСОБА_8, яка у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що о 5-ій годині їй подзвонила невістка та повідомила, що ОСОБА_6 вбили. Одразу ж поїхала на ставок, Там дізналася про те, що ОСОБА_8 зарізали. Кожного дня 3-4 рази йому дзвонила та цікавилася його справами. 19.06.2016 року останній раз дзвонила о 22-ій годині, ОСОБА_6 був випивши та розстроєний.

Показаннями свідка ОСОБА_9, яка у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що приїхала на ставок до потерпілого ОСОБА_6 приблизно о 14-ій годині і перебувала на ставку до 21-ої години, оскільки потерпілий попрохав привести цигарки та ліки. Зі слів потерпілого їй стало відомо, що обвинуваченого не мало бути на ставку, однак ОСОБА_3 прийшов на ставок, був у нетверезому стані, приніс горілку, намагався плисти на човні, чіплявся до потерпілого та посварився з ним, випив горілки та ліг спати. Потерпілий горілку не пив. Про обставини скоєного правопорушення пояснити нічого не може.  

Показаннями свідка ОСОБА_10, який у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що 20.06.2016 року йому подзвонив невідомий чоловік та повідомив, що «твого брати вбили». По обставинам провадження суду доказів не надав.

Показаннями свідків ОСОБА_11, та ОСОБА_12, які у судовому засіданні суду першої інстанції дали однакові покази та пояснили, що в червні 2016 року о 4-ій годині вони приїхали на ставок, щоб порибалити. Підійшли до приміщення охорони, біля якого сидів обвинувачений та спитали, кому платити кошти за  рибалку. Обвинувачений відповів, що не має кому платити, тому що він його вбив та попросив викликати поліцію. ОСОБА_12 пішов зустрічати працівників поліції, а ОСОБА_11, залишився біля обвинуваченого. Свідок ОСОБА_12 зазначив, що обвинувачений вказував на нанесення ним двох ножових поранень потерпілому та зазначав, що "після моїх ударів вже ні хто не встає".

Показаннями експерта ОСОБА_13, який у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив свій висновок та пояснив суду, що огляд потерпілого проводив він. Відповіді на поставлені питання давав так, як вони зазначені в постанові. З самого початку в постанові були не всі дані та допущені помилки. Зазначив, що виявлені на тілі ОСОБА_3 тілесні ушкодження могли утворитися, якщо вони нанесені лівою рукою, якщо правою то ні. У висновку експерта зазначено навпаки, оскільки вихідні дані надані неправильно.

Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України, об’єктивно підтверджується наданими стороною обвинувачення належними, допустимими, достовірними доказами, які всебічно перевірені судом першої інстанції, а саме:

- протоколом огляду місця події від 20.06.2016 року в ході якого оглянуто приміщення охорони біля ставку , виявлено труп та вилучено речові докази.

т. № 2 а.п. 14-23

- висновком експерта №583 від 28.07.2016 року згідно якого у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа, рану по передній поверхні грудної клітини справа, на рівні 5-го ребра по навкологрудній, що проникає в праву превральну порожнину з пошкодженням хрящової частини 5-го ребра і серцевої сорочки з крововиливу в прилеглі м'які тканини по ходу раневого каналу правостороннього гемотораксу, гемо-перикард, проникаюче колото-різане поранення в області лівої ліктьової ямки з пошкодженням м'яких тканин та дрібних судин, пошкодженням зовнішньої кісткової пластинки плечової кістки, крововиливом в прилеглі м'які тканини. Дані тілесні ушкодження утворилися від предмета, який має колото-ріжучі властивості. Тілесне ушкодження, у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа мають ознаки тяжких, як небезпечних в момент спричинення і перебувають в прямому причинному зв’язку з настанням смерті потерпілого, тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення в області лівої ліктьової ямки має ознаки легких тілесних ушкоджень і в прямому причинному зв’язку з настанням смерті не полягає.

т. №2 а.п.35-40

- протоколом слідчого експерименту від 20.06.2016 з участю ОСОБА_3 та переглянутим відеозаписом, в ході якого він показав за яких обставин ним було вчинено кримінальне правопорушення.

т. 2 а.п. 58-59

- висновком експерта №583 від 18.10.2016 року, згідно якого тілесні пошкодження виявлені на трупі ОСОБА_6 могли утворитися за обставин, на які вказує ОСОБА_3 в ході слідчого експерименту.

т. № 3 а.п.122-126

- висновком експерта №528 від 28.10.2016 року, згідно якого генетичні ознаки слідів крові на ножі належать ОСОБА_6

т. №3 а.п.129-140

- висновком експерта №529 від 28.10.2016 року, згідно якого генетичні ознаки слідів крові на зрізах піднігтьових пластин ОСОБА_3 належать ОСОБА_6

т. №3 а.п.147-156

- висновком експерта №530 від 28.10.2016 року, згідно якого генетичні ознаки слідів крові на одязі ОСОБА_3 збігаються з генетичними ознаками крові ОСОБА_6

т. №3 а.п.159-176

За вищевикладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив всі обставини справи, належним чином дав оцінку діям ОСОБА_3, проаналізував показання свідків та письмові докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, а тому обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопрушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК України, як вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.

Такий висновок суду підтверджується показаннями ОСОБА_3, який не заперечував того, що завдав потерпілому удар ножем, та які об'єктивно узгоджуються з письмовими доказами зазначеними вище.

Колегія суддів не погоджується з доводами захисника-адвоката ОСОБА_4 про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, якою передбачена відповідальність за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Зокрема, для кваліфікації злочину з привілейованим складом, передбаченого ст. 118 КК України, умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони повинно бути вчинено з метою захисту охоронюваних інтересів від суспільно небезпечних посягань.

При цьому, право на необхідну оборону виникає не при будь-якому суспільно небезпечному посяганні, а лише при такому, яке викликає у того хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання, тобто ефективно здійснити захист.

З показань ОСОБА_3, наданих у суді першої інстанції, вбачається, що він та потерпілий тривалий час сварилися, в ході чого потерпілий ОСОБА_6 підійшов і завдав кулаком один удар в правий бік ОСОБА_3, а останній відразу взяв ніж та наніс потерпілому ножове поранення.

Тобто, визначальним у поведінці обвинуваченого було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Твердження сторони захисту, що посягання збоку потерпілого не припинилося, оскільки той намагався нанести другий удар, в зв'язку з чим обвинувачений наніс йому удар ножем з метою захисту свого здоров’я, суд розцінює критично, оскільки не підтверджуються жодними доказами, а сам ОСОБА_3 вказував, що все відбулося миттєво, після одиничного удару кулаком потерпілим в його бік, він відразу наніс останньому удар ножем.

На доводи обвинуваченого, що потерпілий душив його, колегія суддів зазначає, що такі дії потерпілого вже були спровоковані тим, що обвинувачений наніс потерпілому ножове поранення.

Колегія суддів, враховуючи характер дій потерпілого ОСОБА_6, який кулаком руки вдарив обвинуваченого у бік, приходить до висновку, що будь-яких реальних дій з боку потерпілого, які б загрожували життю та здоров’ю ОСОБА_3 не було.

З огляду на невідповідність знаряддя захисту і нападу, які істотно вплинули на реальне співвідношення сил, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 цілеспрямовано наніс ножем удар потерпілому в область передньої поверхні грудної клітини справа, тобто тілесне ушкодження нанесене у район життєво важливих органів.

Згідно висновку експерта №583 від 28.07.2016 року завдані потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа, та проникаюче колото-різане поранення в області лівої ліктьової ямки, свідчить про те, що удари наносилися з достатньою силою, аби викликати дані ушкодження.

На думку колегії суддів, вказані вище обставини повністю виключають кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ст.118 КК України.

Дослідженням звукозапису судового засідання в суді першої інстанції, не знайшли свого підтвердження доводи захисника про те, що  показання обвинуваченого викладені у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції перекручені і відрізняються від тих, які містяться на диску з записами судових засідань.

Доводи сторони захисту, що показання потерпілої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, не є доказом наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, оскільки вказані особи зазначили на постфактум подій, колегія суддів вважає безпідставними.

За змістом ст. 95 КПК України, показання – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Такі показання підлягають оцінці, як джерело процесуального доказу, передбаченого ст.84 КПК України, в сукупності з іншими доказами у справі, що і зроблено судом першої інстанції.

Обставини, про які повідомили потерпіла і свідки, не заперечуються самим обвинуваченим, а тому використання наведених доказів, не суперечить критеріям справедливого судового розгляду.

Доводи сторони захисту, про неврахування судом першої інстанції експертизи щодо наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_3, та механізм утворення у обвинуваченого таких тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Сам по собі висновок експерта щодо наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_3, не спростовує висновків суду про наявність в діях обвинуваченого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Фактичні дані означеного висновку стороною захисту не ставляться під сумнів, а лише оспорено механізм утворення виявлених у обвинуваченого тілесних ушкоджень. Поряд з цим, судом першої інстанції для усунення цих розбіжностей було допитано експерта, якийзазначив, що виявлені на тілі ОСОБА_3 тілесні ушкодження могли утворитися, якщо вони нанесені лівою рукою.

Колегія суддів вважає, що всупереч посиланням сторони захисту у апеляційній скарзі, суд першої інстанції оцінив покладені в основу вироку суду докази з точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Переконливих аргументів, які би свідчили про протилежне, у апеляційних  скаргах не наведено.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував, що підсудний вчинив особливо тяжкий злочин проти життя особи, за місцем проживання характеризується посередньо, попередня судимость погашена у встановленому законом порядку, є особою, що страждає на психічно поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, потребує лікування, яке йому не протипоказано, врахував обставини, що пом’якшують покарання, - щире каяття та сприяння слідству та обставину, що  обтяжує покарання визнано – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

На думку колегії суддів, районний суд обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення і перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, а також відсутність підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, при цьому обґрунтовано призначив покарання ближче до мінімального, в межах санкції ч.1 ст. 115 КК України покарання, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.  

Крім того, стороною захисту оскаржено рішення суду першої інстанції в частині цивільного позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Разом з тим, перевіркою матеріалів провадження, в цій частині, встановлено, що цивільний позов вирішений відповідно до вимог цивільного законодавства та роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

              Так, потерпіла в позовній заяві ставить питання про стягнення з ОСОБА_3 у рахунок відшкодування майнової шкоди 50 000 грн., а також 100 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

              Задовольняючи частково вказаний позов суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення підтверджених документально витрат в сумі 13050 грн.

              Крім того, врахувавши, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 у виді вбивства чоловіка потерпілої, остання перенесла емоційний стресс, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілій.

              На думку колегії суддів, така сума моральної шкоди відповідає характеру та обсягу перенесених потерпілою моральних страждань внаслідок вбивства її чоловіка, а також відповідає критеріям розумності та справедливості.

 З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції захисника-адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 а тому залишає їх без задоволення,а вирок Кіровського районного суду м.Кіровограда від 05.04.2018 року стосовно ОСОБА_3 - без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м.Кіровограда від 05.04.2018 року стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України, без змін.

 Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, як до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області         ОСОБА_2