Справа № 752/1962/18

Провадження №: 4-с/752/113/18

У Х В А Л А

Іменем України

20.06.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі МархоткоА.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на дії начальника відділу Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та постанови державного виконавця, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просив:

-визнати дії начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Заєць А.М. щодо не проведення законності перевірки виконавчого провадження № 35871917 протиправними;

-зобов'язати начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 35871917;

-зобов'язати начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про скасування постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 35871917.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені у скарзі, зазначає про те, що на виконанні у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 35871917 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30.03.2012 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором.

Постановою державного виконавця від 04.01.2013 року відкрито виконавче провадження № 35871917, копію якої не направлено боржнику. В подальшому державним виконавцем 01.08.2014 року винесено постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 35871917, а 20.01.2015 року - постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. В подальшому 15.12.2017 року боржник звернувся зі скаргами на ім'я начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на дії державних виконавців та скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника. Однак, листом від 15.01.2018 року боржника повідомлено лише про повернення виконавчого документа стягувачеві, відсутність повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, однак не вирішено питання про скасування постанови про арешт майна боржника.

Судовим розглядом скарги встановлено наступне.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби України під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, визначено розділом VІІ цього Кодексу у статтях 447-453 в рамках здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Згідно положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судовим розглядом скарги встановлено, що 30.03.2012 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-1055/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 483 198,98 грн.

03.01.2013 року стягувачем до відділу державної виконавчої служби подано заяву про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-1055/11.

Постановою державного виконавця від 04.01.2013 року відкрито виконавче провадження № 35871917 з виконання виконавчого листа № 2-1055/11.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції (тут і далі - в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Закон України «Про виконавче провадження» зобов'язує державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо:

-не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання;

-він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом;

-пред'явлений до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

01.08.2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні № 35871917.

В подальшому постановою державного виконавця від 20.01.2015 року виконавчий документ у виконавчому провадженні № 35871917 - виконавчий лист 2-1055/11, виданий 30.03.2012 року Голосіївським районним судом м. Києва, повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом положень с. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до ст. 47 закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Копії матеріалів витребуваного на наданого в розпорядження суду виконавчого провадження № 35871917 не містять доказів направлення та отримання боржником ОСОБА_1 постанови державного виконавця від 04.01.2013 року відкриття виконавчого провадження № 35871917.

Таким чином, враховуючи, що станом на 01.08.2014 року матеріали виконавчого провадження № 35871917 не містили доказів, які б свідчили про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та факт його обізнаності про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець був не вправі застосовувати наступні засоби примусу та вчиняти виконавчі дії, а відтак дії державного виконавця щодо винесення 01.08.2014 року постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження не ґрунтувались на законі.

15.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві зі скаргою щодо перевірки законності здійснення виконавчого провадження № 35871917 та скасування в тому числі постанови про арешт майна боржника та забору його відчуження, за результатами розгляду якої листом від 29.12.2017 року боржника повідомлено про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно постанови від 20.01.2015 року.

Суд зазначає, що скасування постанов державного виконавця належить до компетенції начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, суд не має права зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише ним або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене вище, суд надходить до висновку про те, що постанова державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 01.08.2014 року не може вважатися такою, що відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до порушення прав боржника, у зв'язку із чим права останнього підлягають поновленню, а тому суд вважає за можливе задовольнити скаргу частково, зобов'язавши начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві усунути допущені порушення та винести постанову про скасування постанови про арешт майна боржника від 01.08.2014 року у виконавчому провадженні № 35871917. З огляду на повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до постанови державного виконавця від 20.01.2015 року, вимоги скарги в частині зобов'язання скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Скаргу - задовольнити частково.

Зобов'язати начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову про скасування постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Бережної Ольги Олександрівни від 01 серпня 2014 року про арешт майна боржника та заборону його відчуження у виконавчому провадженні № 35871917.

У іншій частині скарги - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 20.06.2018 року.

Суддя