Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1074/17

Провадження № 2/321/12/2018

       Р І Ш Е Н Н Я

       І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       15 червня 2018 року                                                        смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді                        Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання        Бородіної І.В.

позивача                                                ОСОБА_1

представника позивача                      ОСОБА_2

відповідачів:                                        ОСОБА_3

                                                               ОСОБА_4

                                                               ОСОБА_5

представника третьої особи           ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, третя особа – Михайлівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання права власності, виключення майна з акту опису і зняття арешту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, третя особа – Михайлівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання права власності, виключення майна з акту опису і зняття арешту. В позові позивач зазначила, що 14 липня 2015 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_6, у виконавчому провадженні № 42631094, діючи самоправно, не маючи дозволу суду, без її відома та дозволу, не направивши їй письмового повідомлення, зламавши замки на вхідних дверях та внутрішньокімнатних дверях, разом з іншими запрошеними ним особами, проник до належного їй на праві власності житлового будинку за адресою: Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185-А, та здійснив опис належного їй майна, а також разом з іншими запрошеними ним особами проник до належної їй на праві власності земельної ділянки за адресою: Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185-А та здійснив опис належного їй майна, яке знаходилось на вказаній земельній ділянці. Також, без її відома та дозволу, не направивши їй письмового повідомлення, державний виконавець Рижков А.І. шляхом вільного доступу разом з іншими запрошеними ним особами проник до належної їй на праві власності земельної ділянки за адресою: Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185 та здійснив опис належного їй майна, яке знаходилось на земельній ділянці № 185. Вона не отримувала із відділу державної виконавчої служби запитів державного виконавця Рижкова А.І. щодо наявності у неї майна боржника ОСОБА_7, також не отримувала повідомлень про намір оглянути належні їй земельні ділянки та житловий будинок № 185-А і описати наявне там її майно. Крім того, вона не дозволяла державному виконавцю Рижкову A.I. ламати замки та двері у належному їй житловому будинку, заходити на територію належних їй земельних ділянок, описувати наявне належне їй майно. Належність їй на праві власності житлового будинку за адресою: Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185-А підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 травня 2008 року. Належність їй на праві власності земельної ділянки за адресою: Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185-А підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 10 липня 2008 року. Належність їй на праві власності будівель за адресою: Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185 підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме май від 22 травня 2008 року. Належність їй на праві оренди земельної ділянки за адресою: Запорізька області. Михайлівка, вул. Пушкіна 185 підтверджується договором оренди землі від 03 липня 2008 року. Опис та арешт майна державним виконавцем може здійснюватись тільки відносно майна боржника. Вона не є боржником за виконавчим провадженням № 42631094, не відповідає за боргами ОСОБА_7, через що державний виконавець не вправі був описувати та арештовувати належне майно, перелічене в акті опису та арешту майна від 14 липня 2015 року. Вважає, що якщо державний виконавець дійшов висновку, що належне ОСОБА_7 В.1 майно знаходиться у інших осіб, зокрема, у неї, державний виконавець зобов’язаний був вчинити дії, передбачені ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження». Між тим, державний виконавець не вчиняв дій, зазначених у ст. 55 Закону Україні «Про виконавче провадження». Викладене свідчить, що за рахунок описаного та арештованого належного їй майна не можуть бути задоволені вимоги стягувачів у виконавчому провадженні №42631094. Державний виконавець при накладенні арешту не впевнився, кому саме належить це майно, у зв’язку з чим, вона просить суд визнати за нею право власності на описане державним виконавцем майно і зняти з нього арешт.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_2 підтримали позов і просили задовольнити позовні вимоги на підставах викладених у ньому. Представник позивача, додатково пояснив суду, що позивач ОСОБА_1 є власницею житлового будинку, розташованого в смт. Михайлівка, по вул. Пушкіна, 185-А, Михайлівського району Запорізької області. Крім того, їй належать на праві власності земельні ділянки за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185-А та в смт. Михайлівка, по вул. Пушкіна, 185, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно. 14 липня 2015 року, державний виконавець Рижков А.І., здійснивши опис належного їй майна за вказаними адресами, не впевнився, кому саме належить це майно. Позивачем ОСОБА_1 було надано докази на підтвердження належності саме їй особисто, описаного державним виконавцем майна, у зв’язку з чим, у суду є всі підстави для зняти з нього арешту.

Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову. Додатково пояснив, що дійсно описане державним виконавцем майно належить його колишній дружині ОСОБА_1, про що він повідомляв державного виконавця, але арешт на майно все одно було накладено.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову у зв’язку з його необґрунтованістю.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 в судове засідання повторно не з’явилися, про причини неявки суду не повідомили, відзиви не подали, про час і місце судового розгляду були повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник третьої особи ОСОБА_6 пояснив, що при складені акту опису і арешту майна від 14 липня 2015 року він діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження». Просив вирішити спір на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи таке:

Так, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що  правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 53 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов’язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов’язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред’явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року№ 2677-VI)

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження"та роз'яснень, наданих у п. 24 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» вимоги осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» № 6 від 27 серпня 1976 року, при розгляді позовів про виключення майна з опису, суди зобов'язані всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, додержуючись при цьому неухильно як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і правил про належність і допустимість доказів.

В ході судового розгляду було встановлено, що на виконанні у ВДВС Михайлівського РУЮ знаходиться зведене виконавче провадження № 42631094 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_7 на користь: ОСОБА_10 - 43 097,19 грн., ОСОБА_8 - 44 329,30 грн., ОСОБА_9 - 82 485 грн., ОСОБА_11 - 13 595,72 грн., ОСОБА_3 - 101 121, 80 грн., ОСОБА_4 - 404 800,60 грн., ОСОБА_5 - 19 000 грн.

З копії матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_7 не має у власності майна, транспортних засобів, іншого рухомого майна, грошових коштів на рахунках та доходів.

ОСОБА_1 належить об’єкти нерухомості і земельні ділянки за адресами: вул. Пушкіна 185 та вул. Пушкіна 185 «а», що підтверджується наданими: свідоцтвом про право власності на будинок за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, вул. 185-а; витягом про реєстрацію права власності на будинок за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, вул. 185-а; технічним паспортом на житловий будинок за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, вул. 185-а; планом земельної ділянки на будинок за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, вул. 185-а; державним актом на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, що розташована за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185-а; договіром найму житлового будинку на будинок за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, вул. 185-а від 23 березня 2015 року; свідоцтвом на права власності на будівлі та споруди газ цеху за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185; витягом про реєстрацію права власності на будівлі та споруди газ цеху за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185; договором оренди від 3 липня 2008 року про оренду земельної ділянки, площею 0,6404 га за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185.

Позивач надала договір найму житла від 20.10.2012р., згідно з яким вона надала ОСОБА_7 в користування дві кімнати у належному їй будинку за адресою : смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, № 185 «а».

Вказане, на думку позивача, свідчить, що все майно у цьому будинку та на земельній ділянці за цією адресою належать саме їй.  

В межах вищезазначеного виконавчого провадження державним виконавцем Михайлівського ВДВС ОСОБА_6 14 липня 2015 року був складений акт опису та арешту майна, яке знаходилось у будинку та на приналежній до нього земельній ділянці за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна 185 «а». Згідно вказаного акту опису та арешту майна було описано і накладено арешт на таке майно: драбину металеву вартістю 300,00 грн., металобрухт вагою 3 тони вартістю 9 000.00 грн. 2 драбини металевих довжиною 3 м вартістю 100.00 грн. кожна, 2 металеві ємкості для олії, об’ємом 25,0 м3,  вартістю 2 500,00 грн. кожна, 2 металеві конструкції трикутної форми вартістю 100,00 грн. кожна, бак металевий об'ємом 1.5 м3 вартістю 500,00 грн., ось з металевими колесами вартістю 50,00 грн., господарську тачку вартістю 200,00 грн, каністру металеву об’ємом 20 л вартістю 75,00 грн., ємкість металеву прямокутну довжиною 2 м., вистою 0,5 м вартістю 300,00 грн., 4 плити залізобетоні довжиною 6 м. вартістю 300,00 грн кожна, ваги товарні вартістю 200,00 грн., вішалку для речей металеву вартістю 50,00 грн.,стіл дерев’яний вартістю 200,00 грн, 2 крісла вартістю 100,00 грн. кожне, обігрівач масляний вартістю 200,00 грн., бут будівельний 2 т. вартістю 150,00 грн., плиту бетону 2м х 1 м вартістю 100,00 грн., дрова 0,5 м3 вартістю 1000,00 грн., балки довжиною 9 м у кількості 5 штук вартістю 300.00 грн. кожна, 2 плити залізобетоні довжиною 6 м. шириною 3 м вартістю 700,00 грн. кожна, конструкцію для плакату (бігборду) вартістю 300,00 грн., автотрансформатор вартістю 50,00 грн., 2 столи дерев’яні вартістю 200,00 грн. кожен, на загальну суму 67725 грн. як таке, що належить боржнику. При вчиненні цієї виконавчої дії був присутній боржник ОСОБА_7, якому було вручено акт опису і арешту та передано описане майно на відповідальне зберігання. Боржник ОСОБА_7, в свою чергу, в акті опису і арешту, виклав свої заперечення, а саме, що описане майно йому не належить.

Вихід державного виконавця до житлового приміщення боржника відбувався з дотриманням вимог ЗУ «Про виконавче провадження»: винесено постанову про залучення працівників міліції від 08.07.2015р., постанову від 01.07.2015р. про залучення до провадження виконавчих дій колишньої дружини боржника – ОСОБА_1, яка була направлена їй, але не отримана у зв’язку з тимчасовою відсутністю за місцем реєстрації; отримано дозвіл суду на примусове проникнення до житлового приміщення за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185 «а»; залучено понятих.

Враховуючи, що боржник ОСОБА_7 з 2009 р. зареєстрований в належному позивачу житловому будинку, вселившись як член сім’ї та не вибуваючи фактично з нього і після розірвання шлюбу і до теперішнього часу, сам по собі факт належності будинку і земельної ділянки не створює преюдиції для позивача щодо того, що все наявне у них майно належить їй.

На підтвердження належності позивачу ОСОБА_1 кожної речі з описаного майна, нею були надані такі документи:

накладну № 16/06 від 18 травня 2013 року, відповідно до якої ОСОБА_1. придбала у ОСОБА_12: бут будівельний вагою 2.т. за 280 грн., три бетонних плити вартістю 750 грн., 5 балок вартістю 1500 грн., п’ять плит вартістю 6000 грн.;

накладну № 24/07 від 20 червня 2013 року, відповідно до якої ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_12 десять плит вартістю 12000 грн.;

накладну № 26/10 від 10 жовтня 2013 року, відповідно до якої ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_12: металеву драбину довжиною 8 метрів вартістю 580 грн.; металеву драбину довжиною 3 метри вартістю 750 грн., конверт будівельний вартістю 800 грн., ємність металеву об’ємом 1,5 м.куб., тачку вартістю 1200 грн., ємність металеву розміром 2х0,5х2 вартістю 450 грн.;

договір купівлі продажу від 27 листопада 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_13: ось металеву з колесами, каністру металеву об’ємом 20 л, ваги, вішалку для одягу, обігрівач масляний, автотрансформатор, трубу, дві металеві конструкції трикутної форми, на загальну суму 950 грн.;

договір купівлі продажу від 15 листопада 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_13: два крісла, диван, два столи, каністру прямокутну, на загальну суму 710 грн.

Згідно ст. ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ч.1,2 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ніяких доводів щодо того, що описане майно, докази щодо якого були надані позивачем ОСОБА_1 їй не належить, та доказів, які б спростовували її твердження, суду не надано.

Отже, на думку суду, надані позивачем документи на обґрунтування позовних вимог, а саме докази , що вона дійсно є власником житлового будинку за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185-а, будівель за адресою: смт. Михайлівка вул.. Пушкіна, 185 і земельної ділянки за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, 185-а, і користувачем земельної ділянки за адресою: смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, а також наданими нею накладними: № 16/06 від 18 травня 2013 року, № 24/07 від 20 червня 2013 року, № 26/10 від 10 жовтня 2013 року і договори купівлі-продажу від 15 листопада 2012 року і 27 листопада 2012 року про купівлю будівельних матеріалів, належним чином підтверджують належність ОСОБА_1 такого майна: драбини металевої; двох драбин металевих довжиною по 3 метри; двох металевих конструкції трикутної форми; баку металевого об’ємом 1,5 м.куб.; осі металевої з колесами; господарської тачки; каністри металевої об’ємом 20 л., ємності металевої довжиною 2 м. висотою 0,5м.; чотирьох плит залізобетонних довжиною 6 метрів; ваг товарних; вішалки для речей; двох крісел; обігрівача масляного; буту будівельного вагою 2 тонни; плити бетонної розміром 2 м х 1 м; п’яти балок довжиною по 9 метрів; двох плит залізобетонних довжиною 6 метрів шириною 3 м.; конструкції для плакату; автотрансформатора; двох столів дерев’яних.

Відповідно позовні вимоги в частині визнання права власності на вказане майно та зняття з нього арешту підлягають задоволенню.

Посилання відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на невідповідність наданих позивачем документів вимогам закону та наявність у них сумніві щодо їх справжності, суд вважає необґрунтованими, оскільки, жодних клопотань щодо визначення справжності документів в ході судового розгляду заявлено не було. Отже, суд визнає надані позивачкою документи на підтвердження її права власності належними та допускними доказами по справі.

Водночас, на підтвердження своїх позовних вимог, в частині визнання за нею права власності на двора об’ємом 0,5 м.куб. позивачем ОСОБА_1 було надано письмові пояснення ОСОБА_13, в яких він вказав, що 15 листопада 2012 року на прохання ОСОБА_1 він за допомогою бензопили спиляв дерево за адресою: смт. Михайлівка вул. Пушкіна, 185, в результаті чого було отримано приблизно 1 м. куб. дров. Проте, суд не може прийняти вказані письмові пояснення в якості належного та допустимого доказу, враховуючи таке: по-перше, суд має сприймати докази безпосередньо, а ОСОБА_13 не був особисто допитаний судом в судовому засіданні; по-друге, з вказаних письмових пояснень не можливо однозначно встановити, що мова в них ведеться саме про ті дрова, арешт на які було накладено актом державного виконавця.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження належності їй металобрухту вагою 3 тони і столу дерев’яного коричневого кольору, також описаного державним виконавцем при складенні акту опису і арешту майна від 14 липня 2015 року, тому слід дійти висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог в цій частині.

Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження належності їй на праві власності такого майна: двора об’ємом 0,5 м.куб, металобрухту вагою 3 тони і столу дерев’яного коричневого кольору, тому позовні вимоги в частині визнання права власності на вказане майно та зняття з нього арешту є не обґрунтованими, і відповідно не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,13,81, 258,259,263-265,268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, третя особа – Михайлівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання права власності, виключення майна з акту опису і зняття арешту – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на таке майно: драбину металеву; дві драбини металеві довжиною по 3 метри; дві металеві конструкції трикутної форми; бак металевий об’ємом 1,5 м.куб.; ось металеву з колесами; господарську тачку; каністру металеву об’ємом 20 л., ємність металеву довжиною 2 м. висотою 0,5м.; чотири плити залізобетонні довжиною 6 метрів; ваги товарні; вішалку для речей; два крісла; обігрівач масляний; бут будівельний вагою 2 тонни; плиту бетонну розміром 2 м х 1 м; п’ять балок довжиною по 9 метрів; дві плити залізобетонні довжиною 6 метрів шириною 3 м.; конструкцію для плакату; автотрансформатор; два столи дерев’яні.

Зняти арешт з такого майна: драбини металевої; двох драбин металевих довжиною по 3 метри; двох металевих конструкції трикутної форми; баку металевого об’ємом 1,5 м.куб.; осі металевої з колесами; господарської тачки; каністри металевої об’ємом 20 л., ємності металевої довжиною 2 м. висотою 0,5м.; чотирьох плит залізобетонних довжиною 6 метрів; ваг товарних; вішалки для речей; двох крісел; обігрівача масляного; буту будівельного вагою 2 тонни; плити бетонної розміром 2 м х 1 м; п’яти балок довжиною по 9 метрів; двох плит залізобетонних довжиною 6 метрів шириною 3 м.; конструкції для плакату; автотрансформатора; двох столів дерев’яних, що був накладений, актом опису та арешту майна серії ВП №442631094 від 14 липня 2015 року, державним виконавцем Рижковим А.І.

В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Повне рішення суду складено 22 червня 2018 року.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області                                                                                       ОСОБА_14