ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р.                                                           Справа №   909/1121/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді                                                  Галушко Н.А. (доповідач)

суддів                                                                      Данко Л.С.

                                                                                ОСОБА_1

секретар судового засідання            Кишенюк Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача – ОСОБА_2-присутній без повноважень;

від відповідача – ОСОБА_3-представник;

від третьої особи – не з’явився

розглянувши  апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія" ІФГ Капітал"  вих.№01 від 03.05.2018

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області  від 03.04.2018  (суддя Матуляк П.Я. повний текст складено 13.04.2018, м. Івано-Франківськ)

у  справі  № 909/1121/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", м.Київ від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія" ІФГ Капітал", м. Київ,

до відповідача: Приватного підприємства «ЛН», м.Івано-Франківськ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "С.В.Кар", м.Івано-Франківськ,

про визнання ТОВ "Укрпромбанк" іпотекодержателем нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія" ІФГ Капітал", звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "ЛН", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.Кар" про визнання ТОВ "Укрпромбанк" іпотекодержателем нерухомого майна - автокомплексу "С.В.КАР" загальною площею 455,7 кв., що знаходиться у м.Івано-Франківськ, Калуське шосе, буд.№7 з наданням Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія" ІФГ Капітал" від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" права подання заяви про реєстрацію обтяження в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об"єктів нерухомого майна в забезпечення зобов"язань Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.Кар" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк".

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2018  (суддя Матуляк П.Я) у справі №  909/1121/17 відмовлено в задоволені позовних вимог.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не подано суду доказів невиконання або неналежного виконання боржником- ТОВ "С.В.Кар" зобов'язання за кредитним договором, як і не подано доказів на підтвердження факту звернення позивача 26.12.2016 до Господарського суду Івано-Франківської області щодо направлення судових рішень державному реєстратору. У даній справі спірне майно, що було предметом іпотеки за договором іпотеки, включено до ліквідаційної маси, відчужене в процесі ліквідаційної процедури боржника з припиненням обтяження, та за рахунок його продажу було частково задоволено вимоги іпотекодержателя. За таких обставин особа, до якої перейшло право власності на майно, що було предметом іпотеки, але реалізоване в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, не набуває статусу іпотекодавця, оскільки набула право власності на об'єкт нерухомого майна, не обтяженого іпотекою.

ТОВ “Український промисловий банк” від імені якого діє ТОВ "Інвестиційна компанія" ІФГ Капітал" подано апеляційну скаргу вих.№01 від 03.05.2018, в якій просить скасувати рішення Господарського Івано-Франківської області від 03.04.2018 у справі №909/1121/17 та винести нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з неповним з»ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що відчуження нерухомого майна-предмета іпотеки за іпотечним договором від 30.10.2017 ТОВ Укрпромбанк» та ТОВ «С.В.Кар» Приватному підприємству «ЛН» у порушеній справі про банкрутство №5010/528/2011-Б-13/12-25/19 позбавило ТОВ «Укрпромбанк» права щодо повернення кредитором кредитних коштів за кредитним договором №124/КВ-07, а сама незаконна процедура банкрутства боржника ТОВ «С.В.Кар» знівелювала принцип забезпечення виконання зобов»язань, яке передбачено договором забезпечення – в цьому випадку, звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30.10.2017.

Також, скаржник вважає, що судом проігноровано факт наявності запису в ЄДРПОУ про припинення юридичної особи ТОВ «С.В.Кар» станом на 26.12.2016.

ПП «ЛН» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема вказує на те, що ПП «ЛН» придбало іпотечне майно належним чином у спосіб, визначений чинним законодавством України, жодним чином не порушивши інтереси ТОВ «Український промисловий банк.

Представник  відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання 19.06.2018 з»явився представник скаржника ОСОБА_2, повноваження якого належним чином не підтверджені, оскільки в підтвердження можливості представляти інтереси скаржника  в судовому засіданні останнім надано довіреність б/н від 01.01.2018, видану директором ТОВ «Інноваційна компанія «ІФГ Капітал» на ім»я ОСОБА_2

          Щодо вищенаведеного судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1,3  ст. 56 ГПК України  сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 1  статті 58 ГПК України  встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Водночас, 30.09.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)"  (далі - Закон № 1401).

Згідно з підпунктом 11 пункту 161  розділу XV "Перехідні положення" Конституції України  (в редакції  Закону № 1401) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті  131-1  та статті  131-2  Конституції здійснюється з 1 січня 2018 року виключно прокурорами або адвокатами у судах апеляційної інстанції. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним  Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Отже, з 01.01.2018 представництво скаржника у суді апеляційної інстанції, у провадженнях, розпочатих після 30.09.2016, має здійснюватися адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою Господарського суду Івано-Франківської  області від 04.12.2017, тобто після набрання чинності  Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

За вимогами частини 3  статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"  повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 4  статті 60 Господарського процесуального кодексу України  повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 Господарського процесуального кодексу України допустимим доказом повноважень адвоката, є виключно довіреність або ордер.

За відсутності ордера, довіреність повинна містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину.

Зі змісту доданої довіреності не вбачається, що повноваження з представництва  надано саме адвокату.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши заперечення представника відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, 13.10.2007 між ТОВ "Український промисловий банк" ( банк) та ТОВ "С.В.Кар" (позичальник) укладено кредитний договір №124-КВ-07, за умовами якого банк зобов"язався відкрити позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію на умовах зазначеного договору. Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до повного виконання позичальником зобов"язань за цим договором (п.10.1 даного договору).

30.10.2007 між банком та позичальником укладено іпотечний договір ВКА №976548. За умовами зазначеного договору, в забезпечення зобов"язань позичальника за кредитним договором №124-КВ-07, в іпотеку банку передано майно позичальника - Автокомплекс "С.В.Кар" загальною площею 455,7 кв.м. у м.Івано-Франківськ, Калуське шосе, буд. №7. Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до повного виконання зобов"язань, забезпечених іпотекою за цим договором (п.6.2 даного договору).

17.03.2011 Господарським судом Івано-Франківської області порушено провадження у справі №5010/528/2011-Б-13/12 про банкрутство "С.В.Кар". Як вбачається із постанови суду від 24.03.2011 у даній справі, серед кредиторської заборгованості позичальника значилась заборгованість по отриманому кредиту в сумі 2 837,3 тис.грн. згідно умов кредитного договору №124/КВ/07 від 30.10.2007, укладеного з ТОВ «Укрпромбанк».

Зазначеною постановою ТОВ "С.В.Кар" визнано банкрутом та призначено його ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_4, якого наділено всіма повноваженнями, передбаченими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В ході провадження у даній справі ухвалою суду від 05.07.2011 скасовано в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження щодо нерухомого майна ТОВ "С.В. Кар", внесені на підставі договору іпотеки від 30.10.2007  щодо Автокомплексу "С.В. Кар", що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Калуське шосе, 7 та зобов"язано приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вилучити відповідні обтяження з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

18.10.2011 Господарським судом Івано-Франківської області винесено ухвалу у справі №5010/528/2011-Б-13/12 (залишену без змін постановою Львіввського апеляційного господарського суду від 07.12.2011), якою затверджено ліквідаційний баланс ТОВ " С.В.Кар", ліквідовано дане товариство як юридичну особу, затверджено звіт про роботу ліквідатора ОСОБА_4 та припинено провадження у справі про банкрутство.

Зі змісту даної ухвали вбачається, що з метою визначення ринкової вартості основних засобів, які включені до складу ліквідаційної маси товариства-банкрута та реалізації даних активів товариства на конкурсних засадах, ліквідатором укладено договори №15/157/11-Б від 07.06.2011 та №15/181/11-Б від 05.07.2011 з ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" в особі Івано-Франківської філії на організацію та проведення прилюдних торгів.

За наслідками прилюдних торгів, які відбулися 29.06.2011, визначено переможця – ПП "ЛН", протокол №15/157/11-Б-1 від 29.06.2011, який придбав нежитлові приміщення автокомплексу за початковою ціною –                                    614 778грн.00коп. з ПДВ.

За результатами вищевказаних прилюдних торгів 07.10.2011 між продавцем - ТОВ "С.В.Кар" в особі ліквідатора ОСОБА_4 та покупцем – ПП "ЛН" укладено договір купівлі-продажу вищевказаного нежитлового приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №3122.

Ліквідатором забезпечено передачу нежитлових приміщень автокомплексу загальною площею 455,7 м.кв, придбаних на прилюдних торгах (протокол №15/157/11-Б-1 від 29.06.2011) новому їх власнику в стані як вони є, у відповідності до акту прийому-передачі, який складено та підписано сторонами 10.10.2011.

В ліквідаційній процедурі за рахунок реалізації наявних активів ліквідаційної маси та повернення дебіторської заборгованості забезпечено часткове погашення вимог кредиторів на загальну суму 606 530,51грн., в тому числі вимоги заставного кредитора першої черги ТОВ "Український промисловий банк"- в сумі 589 186,88грн.

Кошти від реалізації заставного майна направлені кредитору в повному об'ємі згідно платіжного доручення №1 від 07.10.2011, за мінусом понесених витрат послуг біржі на організацію та проведення прилюдних торгів згідно договору № 15/157/11-Б від 07.06.2011 в сумі 24 591,12грн. та понесених витрат по незалежній оцінці майна згідно договору №026 від 10.05.2011 в сумі 1000 грн.

31.10.2011 до ЄДРПОУ внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ " С.В.Кар".

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2012 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду скасовано, справу №5010/528/2011-Б-13/12 направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області на стадії ліквідаційної процедури.

При новому розгляді справи № 5010/528/2011-Б-13/12-25/19 ухвалою від 09.08.2012, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2012, припинено провадження у справі про банкрутство ТОВ " С.В.Кар".

В подальшому, ТОВ "Український промисловий банк" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської філії ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" та арбітражного керуючого ОСОБА_4, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "С.В.Кар" про визнання недійсними договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів №15/157/11-Б від 07.06.2011; про визнання недійсним прилюдних торгів з продажу нерухомого майна та про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) (справа №5010/882/2012-23/25). Рішенням суду від 30.10.2012 в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 12.03.2013 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 змінено - доповнено резолютивну частину наступним абзацом: "Припинити провадження у справі в частині позовних вимог до Івано-Франківської філії Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція" та арбітражного керуючого ОСОБА_4В.". В решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2013 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2013 припинено провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "С.В.Кар" та відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Український промисловий банк" до ПП "ЛН", ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" про визнання недійсним договору №15/157/11-Б від 07.06.2011 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна та про визнання недійсним прилюдних торгів з продажу нерухомого майна та про застосування наслідків недійсності правочину (реституції). Зазначене рішення сторонами не оскаржувалося.

Надалі, 05.09.2013 між ТОВ "Український промисловий банк" (по договору - установник управління), ТОВ "Інвестиційна компанія" ІФГ Капітал" (управитель) та Національним банком України укладено договір №31-Л про передавання в управління непроданих активів.

За умовами даного договору ОСОБА_7 управління передає в управління Управителеві активи, наявні на балансі ОСОБА_7 управління на дату укладання цього договору, а Управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів ОСОБА_7 управління (вигодонабувачі) за рахунок активів. Перелік активів наведено в додатку 1 до цього договору (п.1.1 договору №31-Л).

Серед активів, переданих управителю, згідно додатку №1 до даного договору, значиться право вимоги до ТОВ " С.В.Кар" згідно кредитного договору №124/КР-07, яке передано управителю за актом приймання-передачі, копія якого міститься в матеріалах справи.

З позовної заяви вбачається, що не  зважаючи на вищенаведені судові рішення, записи в ЄДРПОУ про припинення юридичної особи - ТОВ " С.В.Кар" із ЄДРПОУ видалені не були, відтак позивач 26.12.2016 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області щодо направлення вищевказаних судових рішень державному реєстратору, і тільки 16.11.2017 за результатами пошуку відомостей у ЄДРЮОФОПГФ позивач дізнався про те, що записи про припинення ТОВ "С.В. КАР" із ЄДРЮОФОПГФ видалені.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача з позовом, оскільки з огляду на норми Закону України "Про іпотеку" та невиконанням ТОВ " С.В.Кар" кредитних зобов"язань вважає, що ТОВ"Укрпромбанк" слід визнати іпотекодержателем спірного майна.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.226 ЦК України зообов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України та ч.1 ст.547  ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За змістом ч.1 ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Наведена правова норма кореспондується зі ст.1 Закону України "Про заставу" згідно якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 575 ЦК України передбачено окремі види застав, зокрема іпотеку (застава нерухомого майна) та заклад (застава рухомого майна).

Як встановлено ч.1 ст.575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, а саме заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як зазначалося вище, 30.10.2007 між банком та позичальником укладено іпотечний договір ВКА №976548. За умовами зазначеного договору, в забезпечення зобов"язань позичальника за кредитним договором №124-КВ-07, в іпотеку банку передано майно позичальника - Автокомплекс " С.В.Кар " загальною площею 455,7 кв.м. у м.Івано-Франківськ, Калуське шосе, буд.№7.

Положеннями частини 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

В силу ст..593 ЦК України право застави припиняється у разі реалізації предмета застави, а відповідно до статті 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється, зокрема, в разі примусового продажу заставленого майна.

Як зазначалося вище, постановою суду від 24.03.2011 у справі №5010/528/2011-Б-13/12 ТОВ " С.В.Кар" (іпотекодавця за спірним іпотечним договором) визнано банкрутом.

В ході провадження у даній справі ухвалою суду від 05.07.2011 скасовано в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження щодо нерухомого майна ТОВ "С.В. Кар", внесені на підставі договору іпотеки від 30.10.2007 щодо Автокомплексу "С.В. Кар" та зобов"язано приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вилучити відповідні обтяження з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

В ході провадження у даній справі ліквідатором укладено договори №15/157/11-Б від 07.06.2011 та №15/181/11-Б від 05.07.2011 з ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" в особі Івано-Франківської філії на організацію та проведення прилюдних торгів.

За результатами прилюдних торгів 07.10.2011 між продавцем - ТОВ "С.В.Кар" в особі ліквідатора ОСОБА_4 та покупцем- ПП "ЛН" укладено договір купівлі-продажу вищевказаного нежитлового приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №3122.

В ліквідаційній процедурі за рахунок реалізації наявних активів ліквідаційної маси та повернення дебіторської заборгованості, забезпечено часткове погашення вимог кредиторів, в тому числі вимоги заставного кредитора першої черги - ТОВ "Український промисловий банк"- в сумі                         589 186,88грн. Кошти від реалізації заставного майна направлені кредитору в повному об'ємі, за мінусом понесених витрат послуг біржі на організацію та проведення прилюдних торгів згідно договору № 15/157/11-Б від 07.06.2011 в сумі 24 591,12грн. та понесених витрат по незалежній оцінці майна згідно договору №026 від 10.05.2011 в сумі 1 000 грн.

ТОВ "Український промисловий банк" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської філії ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" та арбітражного керуючого ОСОБА_4, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "С.В.Кар" про визнання недійсними договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів №15/157/11-Б від 07.06.2011; про визнання недійсним прилюдних торгів з продажу нерухомого майна та про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) (справа №5010/882/2012-23/25).

За результатами розгляду зазначеної справи рішенням суду від 05.09.2013 припинено провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "С.В.Кар" та відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Український промисловий банк" до ПП "ЛН", ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція" про визнання недійсним договору №15/157/11-Б від 07.06.2011 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна та про визнання недійсним прилюдних торгів з продажу нерухомого майна та про застосування наслідків недійсності правочину (реституції). Зазначене рішення сторонами не оскаржувалося.

Згідно із частиною першою ст..4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Записи про обтяження погашаються на підставі актів (рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб (ст..26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Крім того, порядок державної реєстрації іпотек у спірний період регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 № 410 (утратив чинність 31.01.2013).

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду (пункт 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом ст..23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Водночас, умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (п.6 ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачають.

В силу ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі  види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Суд констатує, що у даній справі спірне майно, що було предметом іпотеки за договором іпотеки, включено до ліквідаційної маси, відчужене в процесі ліквідаційної процедури боржника з припиненням обтяження, та за рахунок його продажу було частково задоволено вимоги іпотекодержателя.

За таких обставин особа, до якої перейшло право власності на майно, що було предметом іпотеки, але реалізоване в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, не набуває статусу іпотекодавця, оскільки набула право власності на об'єкт нерухомого майна, не обтяженого іпотекою. Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-2684цс15 від 30.03.2016.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог.

Щодо клопотання про застосування позовної давності, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції, посилаючись на приписи ст..ст. 256,  257,  267 ЦК України правомірно встановлено відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України.

Відповідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано підставності заялених позовних вимог.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269,270, 273, 275, 276, 282 ГПК України ,

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2018  у справі №  909/1121/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія" ІФГ Капітал"  вих.№01 від 03.05.2018 – без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

3.Справу повернути у Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 21.06.2018

Головуючий суддя                                         Галушко Н.А.

суддя                                                                       Орищин.А. В.

суддя                                                                       Данко Л.С.