УХВАЛА

м. Київ

За заявою Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/15412/17.

За позовом           Приватного підприємства “Антарекс”

до                    Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” в особі

                    Полтавської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного

                    земельного кадастру”

про                    стягнення  24 783, 88 грн.   

Суддя Літвінова М.Є.

Представників учасників справи: не з’явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2017 по справі № 910/15412/17 стягнуто з Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 3; код ЄДРПОУ 21616582) в особі Полтавської регіональної філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” (36009, місто Полтава, вулиця Зіньківська, будинок 19, офіс 106; код ЄДРПОУ 26458021) на користь Приватного підприємства “Антарекс” (36009, місто Полтава, вулиця Визволення, будинок 21; код ЄДРПОУ 30063426) неустойку в сумі 23   265 (двадцять три тисячі двісті шістдесят п’ять) грн. 00 коп. та 1    466 (одну тисячу чотириста шістдесят шість) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 по справі №910/15412/17 рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017  залишено без змін.

02.04.2018 на виконання рішення господарського суду міста Києва, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 по справі №910/15412/17 видано наказ.

06.06.2018 до господарського суду міста Києва від Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” надійшла заява про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/15412/17, в якій боржник просить відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/15412/17 строком на 1 (один) рік.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2018 заяву про відстрочку виконання рішення по справі № 910/15412/17 призначено до розгляду на 18.06.2018 року.

У судове засідання 18.06.2018  представники учасників справи не з’явились.

          У судовому засіданні 18.06.2018 судом розглянуто заяву Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/15412/17 та вирішено задовольнити її частково, з огляду на наступне.

          Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

          У відповідності до ч. 1    ст. 326 Господарського процесуального кодексу України      судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

          Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка            виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

          Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

          Відповідно до ч.ч. 1-3     ст. 331 Господарського процесуального кодексу України     за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

          Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.                               Частиною 4  ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

          Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

          Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду у даній справі боржник вказує на те, що стягнута рішенням господарського суду від 27.11.2017 по справі № 910/15412/17  сума є досить великою і сплата всієї суми одразу може призвести до нових боргових накопичень, оскільки у боржника порушені численні виконавчі провадження та накладено арешт на рахунки підприємства. Підприємство не має резервних джерел фінансування і перспектив отримання додаткового доходу та фінансується з бюджетних коштів.

          Відтак, скрутне матеріальне становище відповідача підтверджується доданими до заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду міста  Києва від 27.11.2017 по справі № 910/15412/17 копією постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадження № 49223288, копіями постанов про відкриття виконавчого провадження № 49223288, № 54635169, № 50435497, № 55549616, № 55460006, № 55166341, № 54510546, № 54159729, № 54039185 та довідкою про залишок грошових коштів на банківському рахунку Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" станом на 10.05.2017 з якого вбачається, що залишок коштів на рахунку становить 0, 00 (нуль ) грн. (нуль) коп.

          Проаналізувавши надані до заяви докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви боржника, оскільки наведені боржником обставини ускладнюють виконання прийнятого рішення суду.

          Разом з тим, згідно з ч. 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

          Судом встановлено, що рішення у справі № 910/15412/17, виконання якого відповідач просить суд відстрочити на 1 (один) рік, було ухвалене 27.11.2017, а тому заява про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва підлягає частковому задоволенню.

          Керуючись ст.  ст. 232-235,     331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

           1. Заяву Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру” про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/15412/17 задовольнити частково.

           2. Відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 року у справі № 910/15412/17  до 27.11.2018 року.

           3. В іншій частині заяви відмовити.

           4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її складення до Київського апеляційного господарського суду.

          Повний текст ухвали складено та підписано 22.06.2018 року.

         Суддя                                                                                                                         М. Є. Літвінова