Справа №22ц/227 Головуючий у 1 інст. Коломієць О.С.
категорія 30 Доповідач Кашапова Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2007 року
Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - Кашапової Л.М.
суддів - Миніч Т.І.,
Омельчука М.І.
при секретарі - Константіновій І.А.
з участю прокурора, представника
позивача, відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом прокурора м.Житомира в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та вселення
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 17 листопада 2007 року -
встановив:
В квітні 2006 року прокурор, діючи в інтересах ОСОБА_1, яка являється інвалідом першої групи, звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив виселити ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1, який проживає в ньому без законних підстав, відмовляється добровільно звільнити жиле приміщення, яке необхідне власнику для особистих потреб, чим чинить ОСОБА_1 перешкоди в користуванні жилим будинком.
Посилався на те, що ОСОБА_1 неодноразово ставила перед відповідачем вимоги про виселення з будинку, в тому числі телеграмами від 31.03.2006 року та від 06.04.2006 року, однак ОСОБА_2 залишає їх без реагування, в зв'язку з чим вона позбавлена можливості проживати в будинку, який належить їй на праві власності.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 17.11.2006 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди в користуванні належним ОСОБА_1 на праві власності будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з вказаного будинку без надання іншого жилого приміщення.
Вселено ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 8грн. 50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7грн. 50коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального закону і висновок суду про те, що він проживає в спірній квартирі без законних підстав, а тому підлягає виселенню, не відповідає дійсним обставинам справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.ст. 150,155 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, частину будинку, квартиру, користуються ним /нею/ для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Власник не може бути позбавлений права користування жилим будинком, крім випадків, визначених законом.
Згідно вимог ст.48 Закону України "Про власність" власники мають право вимагати усунення будь-яких перешкод в користуванні власністю та мають право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно вимог ст.ст.380,387,391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 являється власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом. Обманним шляхом оформлений договір дарування вказаного будинку на користь відповідача ОСОБА_2 визнано недійсним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 19.09.2006 року, яке було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 20.02.2006 року. /а.с.11,14-16/.
Відповідач ОСОБА_2 вселився у спірне жиле приміщення в 1999 році, як квартирант, однак за договором найму оплату не проводив.
На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 являється інвалідом першої групи від загального захворювання, є особою похилого віку, сліпою, неходячою, яка не може і не хоче в силу свого тяжкого фізичного стану та фізіологічних розладів проживати поряд з особою іншої статі, тобто з відповідачем, який намагався використати її безпорадний стан в своїх цілях, обманним шляхом заволодіти її власністю, погано ставився до неї, замикав надовго саму в будинку, переселив позивачку з жилої кімнати до коридору, чинив перешкоди у відвідинах позивачки сусідами та хрещеницею, що підтверджується рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 19.09.2005 року, яке має в силу вимог п.З ст.61 ЦПК України преюдиційну силу.
Незважаючи на офіційне попередження про необхідність звільнення будинку /а.с.8,41/, відповідач продовжує проживати у спірному жилому приміщенні, чим чинить перешкоди в користуванні ним власнику будинку.
За даних обставин суд обгрунтовано задоволив вимоги позовної заяви щодо виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення та вселення неходячої і сліпої позивачки, яка позбавлена можливості самостійно реалізувати це право, в належний їй на праві власності будинок.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду про проживання відповідача в спірному жилому приміщенні без законних підстав є необгрунтованими, оскільки документально доведено, що відповідач не являються членом сім'ї позивачки, права власності на спірне жиле приміщення чи права постійного користування ним не набув.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не містять посилань на порушення судом норм процесуального закону чи неправильне застосування норм матеріального закону, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.
Суд повно з'ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам і запереченням сторін і постановив законне і обгрунтоване рішення. Підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.218,307,308,314,317 ЦПК України, апеляційний суд -
ухвалив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 17 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.