УХВАЛА                                    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

«21» лютого 2007 р.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Декайла П.В. суддів - Коструби Г.І., Крукевича М.Н. з участю - прокурора Гарматюка Р.Є. засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайсуду від 2 листопада 2006 року, яким

ОСОБА_1,       

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Нововолинська, Волинської обл., гр. України, з неповною середньою освітою, неодружений, житель АДРЕСА_1, не працює, несудимий

засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 7 р. 6 міс. позбавлення волі.

Згідно вироку ОСОБА_1 засуджений за те, що ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_2 під час конфлікту з ОСОБА_2, який виник га грунті особистих неприязних стосунків та переріс в бійку, наніс останньому удар ножем в область пахової ділянки, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_2 помер.

Засуджений ОСОБА_1 в апеляції просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши його дії з ч.2 ст.121 КК України на необережний злочин та пом'якшити призначене покарання, оскільки судом не враховано, при яких обставинах був вчинений злочин.

Він не мав наміру побавити життя потерпілого, а лише оборонявся від нього. Про протиправну поведінку ОСОБА_2 ствердили і допитані в судовому засіданні свідки, але їх пояснення також не були враховані.

Справа №11-33                                                                         Головуючий у 1 інстанції - Шміло В.І.

Категорія ч.2 ст. 121 КК України                                                                            Доповідач - Коструба Г.І.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без змін, ознайомившись з доводами апеляції, які засуджений підтримав в судовому засіданні, та матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд ретельно дослідив обставини справи в їх сукупності, правильно кваліфікував дії засудженого і призначив покарання відповідно до закону.

Засуджений ОСОБА_1 пояснив, що наніс удар ножем потерпілому в момент, коли останній напав на нього з ножем і він, рятуючи своє життя, вивернув руку ОСОБА_2 і вдарив його тим самим ножем необережно, а тому суд безпідставно засудив його за навмисний злочин.

Разом з тим, ці його пояснення спростовуються здобутими по справі доказами.

З протоколу відтворення обстановки та обставин події вбачається, що ОСОБА_1 наніс удар потерпілому під час сутички між ними, але після того, як вже відібрав ножа в ОСОБА_2 (т.1 а.с.113), що повністю спростовує його твердження про необережне спричинення останньому тілесних ушкоджень в область паху.

Згідно висновку судмедекспертизи №836 від 7 листопада 2005 р. (т.2 а.с.15-18), проведення якої було доручено експерту Кизимі С.М., що брав участь у відтворенні обстановки та обставин події, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок поранення м'яких тканин лівої пахової ділянки з ушкодженнями стегнової вени.

Між отриманням ОСОБА_2 поранення лівої пахової ділянки і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Про конфлікти між ОСОБА_1. і ОСОБА_2 розповіли і допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, додавши, що виникали вони з вини потерпілого, який мав неврівноважений характер і часто до всіх чіплявся.

Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №427 від 22.12.2005 р. ОСОБА_1 в період, який відноситься до інкримінованого йому злочину, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Виявляє ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості. Імпульсивний тип, обтяжений хронічним алкоголізмом 1 кл. ст., що не досягає ст. хронічного психозу чи вираженого недоумства, тому може усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує, рекомендоване лікування від хронічного алкоголізму (т.2 а.с.142-143).

Об'єктивно та всебічно дослідивши та належним чином оцінивши докази, суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст.121 КК України.

При призначенні покарання суд у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував тяжкість вчиненого винним злочину, враховані і дані, котрі характеризують  засудженого,   а  тому   обгрунтовано   дійшов   висновку   про призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі. Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 2 листопада 2006 р. відносно ОСОБА_1 без змін.