Справа № 372/6047/14-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.

Провадження № 22-ц/780/2660/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 46 25.06.2018

УХВАЛА

25 червня 2018 року                                                                м.Київ

Апеляційний суд Київської області у складі судді-доповідача ОСОБА_1, розглянувши у порядку підготовки до апеляційного розгляду матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства індивідуальних забудовників «Обрій-К», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, третя особа Управління Держземагенства в Обухівському районні Київської області про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на землю, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на земельну ділянку,-        

в с т а н о в и в:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ТІЗ «Обрій-К», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на землю, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на земельну ділянку.

Позовмотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки розміром 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку в ТІЗ «Обрій-К» Козинської селищної ради, що стверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-КВ № 072496. Проте, як вона дізналася пізніше, у 2002 році її незаконно було виключено із членів ТІЗ «Обрій-К», а земельну ділянку передано безкоштовно у власність ОСОБА_3, який після отримання державного акту продав її ОСОБА_4, який у свою чергу отримав державний акт на право власності на цю ділянку. З огляду на незаконність позбавлення її права власності на земельну ділянку просила визнати недійсним рішення ТІЗ «Обрій-К» про її виключення із членів товариства та про визнання таким, що втратив чинність виданого їй державного акту на право власності на земельну ділянку, визнати недійсними рішення Козинської селищної Ради про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки пл.0,15 га і виданий йому державний акт від 11 травня 2002 року, визнати недійсним державний акт від 25 грудня 2003 року на право приватної власності на ім'я ОСОБА_4 та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на її користь земельну ділянку розміром 0,1479 га з кадастровим номером 3223155400:05:095:0059, визнавши за нею право власності на цю ділянку.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним рішення правління ТІЗ «Обрій-К» від 03 лютого 2002 року про виключення ОСОБА_2 з членів товариства та визнання таким, що втратив чинність державного акта, визнано недійсним рішення Козинської селищної ради від 28 лютого 2002 року про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,150 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю виданий на ім’я ОСОБА_3 В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що правління ТІЗ «Обрій-К», приймаючи рішення про виключення ОСОБА_2 з членів товариства, перевищило свої повноваження, так як це компетенція загальних зборів, а рішення щодо втрати чинності державного акту, виданого ОСОБА_2 взагалі не належить до повноважень товариства, а вирішується судом. Оскільки належна ОСОБА_2 земельна ділнянка не вилучалася у неї у встановленому законом порядку, то рішення Козинської селищної ради від 28 лютого 2002 року про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки загальною площею 0,150 га та виданий йому державний акт є незаконними. Відмовляючи у витребуванні земельної ділянки суд виходив з того, що вимоги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її вимог і ухвалити нове, яким визнати недійсним державний акт, виданий ОСОБА_4 та витребувати на її користь із володіння останнього спірну ділянку, визнавши за нею право власності. Скарга мотивована хибністю та суперечністю висновків суду про відсутність підстав для витребування ділянки.

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимогОСОБА_2 і ухвалити нове, яким відмовити у їх задоволенні. Скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин справи, відсутністю доказів належності позивачці спірної земельної ділянки. Крім того, суд не застосував строк позовної давнсоті згідно його заяви, який пропущений позивачкою.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2018 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, а ухвалою від 13 червня 2018 року - за апеляційною скаргою ОСОБА_3

Відповідно до приписів ст.365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду визначає характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює, за клопотанням сторін та учасників вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, залучення спеціаліста, перекладача та вчиняє інші дії, пов’язані із забезпечення апеляційного розгляду справи.

При підготовці справи до апеляційного розгляду встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року передано на розгляд ОСОБА_5 Верховного Суду справу № 362/44/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Постановляючи зазначену ухвалу, Верховний Суд виходив з того, що аналогічні спори щодо витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння неодноразово були предметом перегляду Верховним Судом України. Так, у постанові Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15 (провадження № 3-604гс16) про витребування майна з чужого незаконного володіння Верховний Суд України дійшов висновку про те, що спірний об'єкт нерухомості вибув із володіння власника поза його волею, а тому Вищий господарський суд України правомірно вважав, що приписи про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна за ст.388 ЦК України не застосовуються. У постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-1047цс17 про витребування майна з чужого незаконного володіння Верховний Суд України дійшов висновку про те, що до правовідносин, які регулюються ст.ст.387, 388 ЦК України, позовна давність застосовується і є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Суди попередніх інстанцій, не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України у порядку, передбаченому ч.1 ст.3607 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), ухвалюючи судові рішення, дійшли протилежних правових висновків. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 березня 2018 року у справі № 904/9159/16 про витребування майна з чужого незаконного володіння Верховний Суд дійшов висновку, що приписи про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна за ст.388 ЦК України не застосовуються, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 5 жовтня 2016 у справі № 916/2129/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 18 квітня 2018 року вказав, що у зазначених справах суди також використовують різні правові висновки Верховного Суду України щодо застосування ст.388 ЦК України у поєднанні з приписами ЦК України, які регулюють позовну давність. Вказане, свідчить про існування виключної правової проблеми, а ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень може спричинити порушення права на справедливий суд, гарантованого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Ухвалою ОСОБА_5 Верховного Суду від 14 травня 2018 року справа № 362/44/17 прийнята до розгляду.

Відповідно до приписів п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, ОСОБА_5 Палатою Верховного Суду.

Про зупинення провадження суд постановляє ухвалу (ч.4 ст.252 ЦПК).

Провадження у справі в такому випадку згідно п.14 ст.253 ЦПК зупиняється до закінчення перегляду іншої справи в касаційному порядку.

Ураховуючи, що спірні правовідносини у даній справі та у справі № 362/44/17, яка передана на розгляд ОСОБА_5 Верховного Суду, є подібними і стосуються підстав та умов витребування земельної ділянки у добросовісного набувача в контексті дотримання положень ЦК України щодо застосування ст.388 ЦК України у поєднанні з приписами ЦК України, які регулюють позовну давність, на що посилається скаржник ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, апеляційний суд Київської області у складі судді-доповідача ОСОБА_1 з метою ухвалення законного і обґрунтованого рішення та дотримання однакового застосування закону дійшов висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження у даній справі до закінчення перегляду ОСОБА_5 Палатою Верховного Суду справи № 362/44/17.

       Керуючись п.10 ч.1 ст.252, п.14 ст.253, ст.260 ЦПК України,апеляційний суд у складі судді-доповідача ОСОБА_1,-

у х в а л и в:

Зупинити апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТІЗ «Обрій-К», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, третя особа Управління Держземагенства в Обухівському районні Київської області про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на землю, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на земельну ділянку до закінчення перегляду в касаційному порядку ОСОБА_5 Палатою Верховного Суду цивільної справи № 362/44/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

       Суддя                                                                С.І.Савченко