АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/1118/15-ц Номер провадження 22-ц/786/862/18Головуючий у 1-й інстанції Окунь Т. В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді:Хіль Л.М.,

Суддів: Абрамова П.С., Карпушина Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 жовтня 2015 року ухваленого під головуванням судді Окунь Т.В. (дані про складання повного тексту рішення відсутні)по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк « Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової І.О. до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року ПАТ « Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової І.О. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що 29.02.2008 року між ним та ОСОБА_4, ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 020МК/АП27/2008-840.

Також зазначив, що згідно вказаного кредитного договору відповідачам було надано кредит у сумі 21980 доларів США з процентною ставкою 14,4 % річних.

У зв'язку з невиконанням зобов'язання утворилася заборгованість у розмірі 22791,81 доларів США та 132047,41 грн., яку просив стягнути з відповідачів.

Заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 жовтня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової Т.А. задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 020МК/АП27/2008-840 від 29.02.2008 р. в сумі 22791,81 доларів США та 132047,41 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь держави судові витрати пов`язані з оплатою судового збору в сумі 487 грн. 20 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що місцевим судом не досліджено чи містить вказаний кредитний договір несправедливі умови та чи є у позивача в наявності дозвіл НБУ на здійснення операцій валютними цінностями, а саме генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій.

Також вказував, що банки не мають право встановлювати платежі на власну користь, а саме п.п.1.1.3.2 Кредитного договору встановлено, що комісія за цим договором складає 2 % від суми кредиту і сплачуються одноразово.

Крім того, вказаним договором передбачено якщо позичальник протягом дії договору несвоєчасно або не в повному обсязі вніс черговий платіж, банк приймає рішення про виконання позичальником зобов'язань в порядку передбаченому п.2.2.4 цього договору.

Вважає, що вказані положення договору є несправедливими та суперечать ст. ст. 16,18 ЗУ « Про захист прав споживачів», оскільки обмежують права споживача.

В обґрунтування апеляційної скарги також зазначив, що наданий позивачем до суду додаток № 1 до кредитного договору № 020МК/АП27/2008-840 від 29.02.2008 року не містить підписів представника банку та позичальника.

Вказував, що розрахунок пені за прострочення сплати мінімального платежу здійснений у доларах США, проте Національним Банком України не передбачено облікової ставки для іноземної валюти.

Крім того, зазначив, що загальний розмір пені та штрафу не повинен перевищувати 50 % заборгованості, однак вказана вимога позивачем не дотримана.

Також вказував, що термін позовної давності для неустойки становить один рік, проте позивачем здійснено нарахування починаючи з 2008 та до моменту звернення до суду.

Зазначив, що місцевим судом не взято до уваги платіжні доручення, які підтверджують сплату відповідачем чергових платежів починаючи з лютого 2008 року по 30.10.2012 року.

Крім того вказував, що якщо кредитний договір передбачає стягнення пені і штрафу за одне і теж порушення це є подвійною відповідальністю, що суперечить ст. 61 Конституції України

03.05.2018 року від ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової І.О. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в якому позивач вважає рішення місцевого суду законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає до задоволення.

Апеляційний суд перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.02.2008 року між ВАТ «Комерційний банк» Надра» та ОСОБА_4, ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 020МК/АП27/2008-840 на суму 21980 доларів США строком до 20 лютого 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,4% річних ( т.1а.с.7-13).

Відповідно до п.п.3.2.1., 3.2.2. ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання відповідати перед позивачем за виконання зобов`язань у повному об`сязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Також встановлено, що у зв`язку з невиконанням зобов`язання станом на 03.04.2015 року утворилась заборгованість яка складає 28408,58 доларів США, в тому числі: непогашений кредит 15708,40 доларів США, несплачені відсотки 7083,41 доларів США, пеня за прострочення строків виконання зобовязань - 5616, 77 доларів США ( що за курсом НБУ від 03.04.2015 року становить 667871,28 грн.), в тому числі непогашений кредит - 369296,50 грн., несплачені відсотки 166527, 37 грн., пеня за прострочення строків виконання зобов`язань 132047, 41 грн. (а.с. 4-6).

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором № 020МК/АП27/2008-840 від 20 лютого 2015 року утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобовязанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь - яких з них окремо.

Таким чином, з урахуванням наданих доказів, місцевий суд дійшов вірного висновку про порушення відповідачами взятого на себе зобов'язання та задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги, що умови договору є несправедливими та суперечать ст. ст. 26,18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є неспроможними, оскільки підписавши вказаний договір позивач погодився з усіма умовами кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що банком розрахунок пені здійснений у доларах, а постановами НБУ не передбачено облікової ставки для іноземної валюти не заслуговують на увагу, оскільки нарахування пені в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, тому разом із стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що заборонено нарахування відсотків на пеню і штраф є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Посилання в апеляційній скарзі на подвійну відповідальність шляхом встановлення у кредитному договорі обов'язку сплати пені і штрафу за порушення визначених договором умов є безпідставними, оскільки штраф у розмірі 10% від суми кредиту передбачений у разі порушення інших умов договору які не пов'язані з обов'язком сплати мінімального необхідного платежу по погашенню кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що при здійсненні розрахунку заборгованості банком не враховано копії платіжних документів, а саме квитанції від 29.02.2008 року, 18.03.2008 року, 18.04.2008 року, 19.05.2008 року, не беруться до уваги, оскільки в день укладення кредитного договору , а саме 29.02.2008 року боржник не міг сплачувати будь-які платежі по погашенню кредиту, так як 29.02.2008 року було укладено кредитний договір та сплачувалися інші платежі, а саме комісія за отримання кредитних коштів (т.1 а.с.134), надходження готівки на рахунок ( т.1 а.с.140), страхова сума по кредитному договору (т.1 а.с.141).

Крім того, чотири квитанції від 18.03.2008 року, 18.04.2008 року, 19.05.2008 року та 19.06.2008 року в розрахунку заборгованості банком не враховані, оскільки із поточного звіту за операціями по рахунку кредитної картки з 25.02.2008 року по 01.06.2008 року клієнта ОСОБА_4 вбачається, що вказаними платежами остання здійснювала поповнення поточного карткового рахунку, а перший платіж за кредитним договором нею був здійснений 23.07.2008 року в сумі 2098,44 дол. США.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367,368,374 ч.1 п.1, ст. 375,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л.М. Хіль

Судді: П.С. Абрамов

Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно:

суддя Л.М. Хіль