Справа № 461/11014/13-ц                                 Головуючий у 1 інстанції: Лялюк Є.Д.

Провадження № 22-ц/783/5927/17                 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

       головуючої судді - Копняк С.М.

       суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

       секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю - апелянта ОСОБА_2, представника ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» - ОСОБА_3,

розгянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за  апеляційною  скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2017 року у справі за заявою ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», за участю третьої особи ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов’язання до вчинення дій , - 

в с т а н о в и л а :

       07 березня 2017 року відповідач ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду від 05.02.2014 року, яке набрало законної сили 25.11.2014 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», за участю третьої особи ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов’язання до вчинення дій.

       В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що позивачем ОСОБА_2 було подано позов до директора ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» ОСОБА_5 (фізичної особи), а рішення від 05.02.2014 р. винесено відносно ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» (юридичної особи), тобто відносно іншої особи ніж заначено в позові. Вказує, що «зазначені факти підтверджуються лише: позовом від 11.09.2013 р., письмовим поясненням позивача на заперечення від 11.11.2013 р. (сторінка 21 справи), на сторінці 24 справи Журнал судового засідання від 11.11.2013 р. зазначено позов до директора Товариства (звертає увагу, що в попередніх ухвалах від 14.10.2013 р. та журналі судового засідання від 14.10.2013 р. зазначено позов до ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона»), сторінка 25 справи в листі від 11.11.2013 р. знову зазначено, що позов до Товариства. Сторінка 29 справи Клопотання позивача від 12.11.2013 р. чітко зазначено, що позов подано до директора ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» ОСОБА_5 Сторінка 36 справи Журнал судового засідання від 05.12.2013 р. зазначено, що позов подано до Товариства, після цієї дати у всіх наступних документах зазначено, що позов подано до Товариства.»

       Статтею 33 ЦПК України регламентовано порядок заміни неналежного відповідача, згідно з яким заміна неналежного відповідача здійснюється за клопотанням позивача та затверджується ухвалою суду. Такі документи матеріали справи не містять, тому вважає рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

       Крім того, посилається на те, що в основу рішення покладено, що «позивач…належного доступу до житла не має, так як відсутність електронних ключів унеможливлює це зробити, електронних ключів не отримував після встановлення обладнання, про що повідомив і у суді.», «Матеріали справи не містять жодних доказів і того, що такий відмовився отримувати ключі». Позивач ОСОБА_2 повідомив неправдиву інформацію, яка лягла в основу рішення, оскільки на момент винесення рішення мав електронний ключ від домофонної системи, про що повідомив під час судового засідання 26.07.2016 р. о 14 год. 57 хв. 40 секунд (згідно копії звукозапису судового засідання) по аналогічній справі № 462/2638/15 ц за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, демонтаж домофону, заборону встановлення домофону та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

       Заявник вважає, зазначені факти є нововиявленою обставиною, оскільки дані факти існували на момент прийняття рішення, але заявник на момент прийняття рішення не знав про існування зазначених фактів та не міг їх підтвердити. Крім того, зазначає, що позов було подано не до ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», а до директора Товариства ОСОБА_5 ТзОВ не знав та не міг знати про пред»явлення до нього позову , оскільки вся кореспонденція по справі відправлялась за адресою: м. Львів, пр-т Чорновола, 7, оф. 2, за якою ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» не знаходиться, оскільки адреса Товариства: м. Київ, вул. Горлівська, 124/1.

          Рішенням Галицького  районного суду м. Львова  від  08 серпня  2017 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено.

       Рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року у цивільній справі № 461/11014/13-ц за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона», за участю третьої особи ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов’язання до вчинення дій скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

       Вирішено питання судових витрат.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2017 року оскаржив позивач ОСОБА_2, подавши апеляційну скаргу.

В обгрунтування апеляційної скарги покликаються на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права.

         Зазначає, що суд при перегляді рішення від 05 лютого 2014 року за, нібито, нововиявленими обставинами вибірково ознайомився із матеріалами справи, не звернув уваги на факти участі представника ОСОБА_3 в судових засіданнях в суді першої інстанції, ознайомлення ним з позовом, факт незаперечення представником ОСОБА_3 в суді першої інстанції ще у 2013 році пред»явлення позову до, нібито, неналежного відповідача. На думку апелянта, обставина, яку суд вважає ново виявленою, не є нововиявленою, а є надуманою. Звертає увагу й на те, що позов було пред»явлено до філії відповідача за адресою : м. Львів, пр. Чорновола, 7/2, що підтверджується договором відповідача про надання послуг з технічного обслуговування абонентського пристрою, який засвідчений мокрою печаткою та підписом директора ОСОБА_5 Вважає, що ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» було обізнане про судові засідання.

Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що відповідачем не було надано суду першої інстанції доказів того, що апелянт отримав один електронний ключ чи іншу кількість таких, хоча сам відповідач стверджував у суді апеляційної інстанції про передачу трьох електронних ключів. У зв’язку з цим, 25 листопада 2014 року суд апеляційної інстанції залишив в силі законне рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року.

       Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, прийнятого 05 лютого 2014 року Галицьким районним судом м. Львова у справі № 461/11014/13.

       В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз’яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Задовольняючи заяву ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року та скасовуючи таке, суд першої інстанції виходив з того, що судом було перевірено твердження заявника та встановлено, що позовні вимоги дійсно було пред’явлено до директора ОСОБА_5, представник Товариство дійсно ознайомився з матеріалами справи 28.11.2016 р., про що є відповідне клопотання в матеріалах справи, інших клопотань про ознайомлення з матеріалами справи до зазначеної дати не має, крім того, були оглянуті апеляційна скарга Товариства в підставах для апеляційного оскарження зазначених підстав немає, тобто зазначені факти вказують, що заявник дійсно на час розгляду справи не знав про існування підстав викладених в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

       Крім того, оскільки рішення від 05.02.2014 року по справі № 461/11014/13-ц за позовом ОСОБА_2 до директора ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» ОСОБА_5 винесено відносно іншої особи ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», до якої позовні вимоги не пред’являлись, яка не залучалась ні як співвідповідач, ні як належний відповідач, тому таке рішення не відповідає критерію законності, оскільки постановлене з порушення процесуальних норм.

       Оскільки ОСОБА_5 не приймав участь у судових засідання та не направляв свого представника для представлення своїх інтересів в суді та враховуючи вище вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заява про перегляд рішення за нововиявленим обставинами підлягає задоволенню, рішення Галицького районного суду м. Львова від 05.02.2014 р. по справі № 461/11014/13-ц за позовом ОСОБА_2 скасуванню та винесення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata – принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа "Пономарьов проти України", № 3236/03, 03.04.2008).

       Процедура скасування судового рішення у зв’язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

       Згідно зі ст. 361 ЦПК України ( в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) підставами для перегляду рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Тобто, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи.

       У постанові Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 1981 року «Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року, роз’яснено що, перевіряючи обґрунтованість заяви чи подання про перегляд судових рішень, суд виходить із загальних положень про докази, у тому числі про належність і допустимість засобів доказування, обов’язку доказування і подання доказів.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» № 4 від 30.03.2012 року роз'яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч.2 ст.361 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини 2 ст. 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно п. 4 цієї Постанови, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Пунктом 5 указаної Постанови Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив судам, що обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України, не є нововиявленими обставинами.

       Відмінність нововиявлених обставин від нових доказів полягає в тому, що нові докази - це відомості про обставини справи, які досліджувалися судом, проте ці докази з тих чи інших причин не були надані суду під час розгляду справи. Такі докази за наявності встановлених в законі підстав можуть бути надані суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи (ч.2 ст.303 ЦПК України), а не прийматись судом як нововиявлені обставини.

       Пунктом 7 постанови роз'яснено, що обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

       Згідно з частиною третьою статті 60 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваного рішення) доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (стаття 179 ЦПК).

       Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів, тощо) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд першої інстанції мав виходити з визначених ч. 2 ст. 361 ЦПК України ( в редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в ст. ст. 362, 364 ЦПК України.

Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 361 ЦПК, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку Верховним Судом, а також якщо обставини, визначені ч. 2 ст. 361 ЦПК, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

       На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до висновку про наявність нововиявлених обставин, а відтак і про скасування рішення суду, хоча обставини, на які покликається заявник ТОВ «Домофон. Інжирінг. Охорона» у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не могли вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається та на висновки суду про права та обов'язки осіб, які брали участь у справі.

       Зазначені відповідачем обставини є процесуальними недоліками, які можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

       Відповідно до вимог ч. 7 ст. 429 ЦПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

       Згідно п. п. 2, 8 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

       Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

       Згідно положень п. 2 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, а рішенняГалицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2017 року скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року відмовити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», за участю третьої особи ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов’язання до вчинення дій залишити в силі.

       Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України із заявника - ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» підлягає стягнення в дохід держави 1936 грн. 00 коп. (одна тисяча дев’ятсот тридцять шість грн. 00 коп.) судового збору, які підлягали сплаті при поданні апеляційної скарги.

       Повний текст постанови складено 25 червня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 390, 423, 429 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року - відмовити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», за участю третьої особи ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов’язання до вчинення дій залишити в силі.

       Стягнути з ТОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» в дохід держави 1936 грн. 00 коп. (одна тисяча дев’ятсот тридцять шість грн. 00 коп.) судового збору, які підлягали сплаті при поданні апеляційної скарги».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. 

Повний текст постанови складено 25 червня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_8