Справа № 495/10974/17

№ провадження 2/495/118/2018

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – одноособово судді Шевчук Ю.В.

при секретарі - Савенко М.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Білгород – Дністровському клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про залишення без розгляду позовної заяви  Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, вказуючи, що вважає, що рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №2688 від 29.12.2014 року, яке стало підставою для набуття права власності на земельну ділянку відповідачем ОСОБА_1 таким, що винесено з порушенням вимог чинного законодавства, тобто таким, що підлягає скасуванню.

В судове засідання з’явився прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_4, та представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_2

Представник Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до початку судового засідання не надавав.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань та заяв до початку судового засідання не надавала.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань та заяв до початку судового засідання не надавав.

Вислухавши думку сторін про можливість початку розгляду справи без третьої особи ОСОБА_3, суд переходить до розгляду справи.

До початку судового засідання представник відповідача ОСОБА_1О – ОСОБА_2 подала заяву про залишення даного позову без розгляду.

Прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення заяви про залишення позову без розгляду заперечував та просив суд залишити заяву без задоволення. Інших заяв та клопотань від представника позивача не надходило.

Вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1О – ОСОБА_2 щодо залишення позову без розгляду, заперечення прокурора щодо вказаної заяви, перевіривши матеріали справи, дослідивши матеріали, додані представниками третьої особи до клопотання про залишення позову без розгляду, суд приходить до наступного.

Позивач вказує, що на підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об’єднання земельних ділянок 23.12.2014 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0919 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0174) за адресою: бульвар Золотий беріг, ділянка 41/10, Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область із земельної ділянки площею 1,5244 га, наданої раніше у користування Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України.

Цільове призначення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України, значилось як розміщення готельного комплексу.

Позивач зазначає, що виходячи з поділу земельної ділянки, належної Департаменту ДАІ МВС, Затоківська селищна рада мала розпорядитись спірною земельною ділянкою відповідно до цього ж цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва.

Рішенням Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2688 Відповідачу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0919 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0174) для індивідуального дачного будівництва за адресою: бульвар Золотий беріг, ділянка 41/10, Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область.

У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих відповідачем ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32638761, щодо земельної ділянки площею 0,0919 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0174) для індивідуального дачного будівництва за адресою: бульвар Золотий беріг, ділянка 41/10, Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2015 року за № 18831708.

Враховуючи викладені обставини, прокурор просить суд визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29.12.2014 року № 2688, яким Відповідачу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0919 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0174) для індивідуального дачного будівництва за адресою: бульвар Золотий беріг, ділянка 41/10 Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область.

Стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Пункт перший ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», визначає одним з основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»  визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ч. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року за № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» із змінами відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 22.07.2016 року № 42 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (ОСОБА_6) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року за № 910-р, погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України, щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року за № 15 «Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів.

Частиною 3 вищевказаної Постанови визначено, що  основними завданнями ОСОБА_6 окрім іншого є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 25-1 ч. 4 Постанови, ОСОБА_6 відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;

дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Зазначені положення п. 25-1 ч. 4 Постанови також визначенні у ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а саме: до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;        

виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;        

додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Відповідно до абз. 5 п. 5-1 Постанови, посадові особи ОСОБА_6 та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов’язаних з порушенням земельного законодавства;

передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину.

Відповідно до п. 6 Постанови, ОСОБА_6 для виконання покладених на нього завдань має право:

1) залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців (за їх згодою), працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками);

2) одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об’єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Статтею 6 Конституції України закріплено принципи поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.

Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

Частиною 1 ст. 4 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади»,  міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.

Згідно положень ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», постановлено утворення як юридичних осіб публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно додатку, в тому числі Головне Управління ОСОБА_6 (Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру) в Одеській області.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 17 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» здійснення державного нагляду (контролю) є основним завданням центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»,  територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 вказаної статті, визначено, що  територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

Типове положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року за № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.10.2016 року за № 1391/29521, затверджено Положення про Головне Управління ОСОБА_6 в Одеській області.

Відповідно до цього Положення Головне Управління ОСОБА_6 в Одеській області, відповідно до покладених на нього завдань, окрім іншого здійснює:

ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку;

здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації;

веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;

здійснює державний нагляд у сфері землеустрою;

вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо:

приведення у відповідність до законодавства прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;

одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на них завдань.

Таким чином, вищевказані норми права дають змогу зробити висновок про наявність уповноваженого державою органу щодо здійснення функцій нагляду та контролю у відносинах державної реєстрації земельних ділянок, скасуванні такої реєстрації, обмеження у їх використанні, приведення у відповідність до законодавства прийнятих органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування рішень з питань регулювання земельних відносин.

Державний нагляд (контроль) щодо додержання органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність, зміни цільового призначення здійснює державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (ОСОБА_6) в особі його територіальних управлінь.

Окрім того ОСОБА_6, його територіальні управління та посадові особи не позбавлені можливості звертатись до суду особисто або передавати прокуратурі матеріали перевірок про протиправні дії та ухвалені рішення, адже така заборона не може існувати відносно центрального органу виконавчої влади та її територіальних підрозділів.

Також, суд погоджується з позицією представників третьої особи ОСОБА_7, що згідно ч 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

В свою чергу, ч. 4. ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що  наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99, під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.  Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом, відповідно до ст.ст. 6-7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В Постанові № 7 Пленуму ВГСУ від 14.07.2016 зроблено наступний правовий висновок: інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень".

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року у справі №925/1476/15 та від 11.05.2016 року у справі № 911/3407/15, де зазначено, що застосовуючи положення ГПК України та Закону України «Про прокуратуру», суди у своїх висновках дійшли висновку, що місцеві суди мали повернути таку заяву в порядку, встановленому ст. 63 ГПК України, оскільки позивачем у справі мали виступати органи місцевого самоврядування, які наділені правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах закону.

Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в судовому провадженні та вирішує, наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідає принципу рівності сторін, вивчаючи кожний випадок окремо.

Так, у справі «Gregorio de Andrade v. Portugal» (№41537/02, 14.11.2006) ЄСПЛ відзначив, що держава несе відповідальність за дії або бездіяльність працівників прокуратури при виконанні ними службових обов’язків (п.38).

Крім того, у справі «Ferreira Alves v. Portugal» (№25053/05, 21.06.2007) ЄСПЛ наголосив, що не має значення, чи виступає прокурор як сторона у справі, оскільки він може вплинути на рішення суду, і такий вплив потенційно може бути не на користь заявника (п.38).

У справі «Менчинська проти Росії» (№42454/02, 15.01.2009) Євросуд відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави (п.35). Просте повторення прокуратурою правових доводів, які наводяться однією зі сторін процесу, має сенс лише в тому випадку, коли це відбувається з метою впливу на суд. У зв’язку з цим ЄСПЛ послався на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи №1604 (2003) щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованій на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав (п.38). У цій справі Євросуд констатував, що втручання прокурора у розгляд справи на стадії оскарження рішення завдало шкоди зовнішнім ознакам справедливого судового розгляду та принципу рівності сторін (п. 39).

У справі «Корольов проти Росії, №2» (№5447/03, 1.04.2010) ЄСПЛ установив: «Прокурор вступив у справу на стадії касаційного провадження, і такий вступ зводився до простої підтримки рішення суду першої інстанції, тобто повторення правових доводів відповідачів, що мало на меті вплинути на суд. Отже, принцип процесуальної рівності, який вимагає встановлення справедливого балансу інтересів сторін, у такій справі дотримано не було».

Отже законодавець визначає, що прокурор може звернутися до суду з позовом лише у випадку відсутності відповідного компетентного органу або нездійснення чи неналежного здійснення останнім чи іншим суб’єктом відповідних владних повноважень.

При цьому прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав такого представництва та надати докази на підтвердження того, що він попередньо повідомляв про це відповідні компетентні органи, які мали б самостійно захищати інтереси держави.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не долучивши доказів того, що до подання позовної заяви Позивач повідомляв компетентний держорган про здійснення представництва його інтересів в суді, прокурор може отримати ухвалу суду про повернення такої заяви (Постанова ВГСУ від 16.03.2016 №914/3403/15).

З наданих Першим заступником керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури матеріалів до позовної заяви вбачається відсутність інформації про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та доказів про повідомлення Позивачем ОСОБА_6 та (або) його територіальні управління про здійснення представництва його інтересів в суді.

Так само позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_6, як орган компетентний здійснювати нагляд за дотримання законодавства у спірних правовідносинах, звертався до прокурора або органу місцевого самоврядування Затоківської селищної ради з клопотання про відновлення порушених прав та приведення у відповідність до законодавства прийнятого селищною радою рішення з питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст. 46 ЦПК України, передбачено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов’язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частина друга ст. 48 ЦПК України визначає, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом ст. 56 ЦПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може звертатись до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або держави чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах; прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому ЦПК України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Частиною 4 ст. 56 ЦПК України, визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу щодо залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про залишення без розгляду є обґрунтованим, доведеним матеріалами справи, тобто таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 46, 48, 56, 256 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про залишення без розгляду позовної заяви  Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку – задовольнити.

Позовну заяву Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку – залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: