Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/603/18

Провадження № 2/321/328/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2018 року смт.Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря Мосієнко О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку її виплат та компенсації моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку її виплат та компенсації моральної шкоди, посилаючись на наступне.

21 жовтня 1999 року згідно наказу № 362-к від 21 жовтня 1999 року вона була прийнята на роботу в Михайлівський район електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго», перетвореного в ПАТ « Запоріжжяобленерго» згідно наказу № 420 від 27 липня 2016 року (зареєстровано в ЄДР за № 22582175) охоронником.

На підставі наказу № 448-к від 08 лютого 2018 року позивач була звільнена за ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору з 09 лютого 2018 року.

Трудову книжку та повідомлення про нараховану суму належних при звільненні сум їй видали своєчасно, але розрахунок при звільненні на загальну суму 33 704 грн. 15 коп. в день звільнення не провели, наказ про звільнення не надали, а направили його копію 08 травня 2018 року.

Так, за період з вересня 2017 року по 09 лютого 2018 року заборгованість по заробітній платі становить в розмірі 19689 грн. 61 коп. Крім того, відповідач не сплатив грошову компенсацію за всі невикористані дні (8 календарних днів) щорічної відпустки в сумі 1297 грн.52 коп., а також вихідну допомогу в розмірі 16729 грн. 65 коп. Загальна сума заборгованості складає в розмірі 33704 грн.15 коп.

Станом на дату звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив заробітну плату за вересень 2017 року в розмірі 3938 грн. 99 коп., тому залишок боргу по заробітній платі та інших витрат складає - 29765 грн. 16 коп.

Неодноразово вона зверталась до керівництва підприємства з вимогою провести розрахунок, але отримувала відмову з посиланням на скрутне фінансове становище ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Середній заробіток з розрахунку за останні два місяці, що передували звільненню складає 4322 грн. 51 коп. Відповідно середньоденний заробіток складає 105 грн. 43 коп.

Станом на дату звернення позивача з позовом до суду відповідач прострочив виплату заробітної плати та інших видів виплат - 104 дні, а відповідно загальна сума середньої заробітної плати за весь період затримки складає 10964 грн. 00 коп.

Крім того, діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка виражається в тому, що дії відповідача щодо невиплати їй заробітної плати у період її роботи на підприємстві, не проведення з нею розрахунків при звільненні поставили її у скрутне матеріальне становище, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що призвело до економії придбання продуктів харчування, одязі.

Моральну шкоду вона оцінює в 10 000 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за період з жовтня 2017 року по 09 лютого 2018 року включно в розмірі - 29765 грн. 16 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 09 лютого 2018 року по день звернення до суду в розмірі - 10964 грн. 00 коп. та компенсацію моральної шкоди в розмірі - 10000 грн., в всього в розмірі - 50729 грн. 16 коп.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, але надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але в порядку спрощеного позовного провадження у визначений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовна заява не містить доказів та просить відмовити в позовних вимогах в повному обсязі. Крім того, станом на 11.06.2018 року позивачу частково погашено заборгованість за жовтень, листопад 2017 року.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 згідно наказу № 362-к від 21 жовтня 1999 року була прийнята на роботу в Михайлівський район електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго», перетвореного в ПАТ « Запоріжжяобленерго» згідно наказу № 420 від 27 липня 2016 року (зареєстровано в ЄДР за № 22582175) охоронником. На підставі наказу № 448-к від 08 лютого 2018 року була звільнена за ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору з 09 лютого 2018 року. (а.с.5-7).

Згідно повідомлення ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 09 лютого 2018 року за № 81 на виконання вимог ст. 116 КЗпП, ОСОБА_1 повідомлено про нараховану суму належну працівнику при звільненні в сумі 33704 грн. 15 коп. а саме: заробітна плата за фактично відпрацьований час у місяці звільнення становить 2362 грн. 71 коп., грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки становить - 1297 грн. 52 коп., вихідна допомога - 16729 грн. 65 коп., утримання (ПДФО, ЄСВ, профвнески, аванс, тощо) становлять 4012 грн. 63 коп., до виплати: 33704 грн. 15 коп. - з-та за 02.2018 - 16377 грн., 25 коп., з-та за 01.2018 - 4259 грн. 86 коп., з-та за 12.2017 - 4385 грн. 16 коп., з-та за 11.2017 - 3400 грн. 30 коп., з-та за 10.2017 - 1342 грн.59 коп., з-та за 09.2017 - 3938 грн. 99 коп. (а.с. 8).

Згідно розпорядження № 362-к про прийняття на роботу ПАТ «Запоріжжяобленерго»

від 21 жовтня 1999 року ОСОБА_1 прийнята на роботу з 21 жовтня 1999 року (а.с.10).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 08 лютого 2018 року була звільнена за ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору з 09 лютого 2018 року.

Відповідно яким визначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Зважаючи на вище викладене, середній заробіток з розрахунку за останні два місяці, що передували звільненню складає 4322 грн. 51 коп. Відповідно середньоденний заробіток складає 105 грн. 43 коп. Станом на дату звернення позивача з позовом до суду відповідач прострочив виплату заробітної плати та інших видів виплат - 104 дні, а відповідно загальна сума середньої заробітної плати за весь період затримки складає 10964 грн. 00 коп. (розрахунок 105,43 грн. х 104 дні = 10964 грн. 00 коп.), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з тих міркувань, що через невиконання відповідачем, передбаченого статтею 116 КЗпП України обов'язку по виплаті працівнику всіх сум, що належать їй від підприємства в день звільнення позивач отримала психологічний стрес, похитнувся її психологічний та фізичний стан, та відбулися вимушені зміни в життєвих та виробничих стосунках.

Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови Верховного Суду України N 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому доказуванню позивачем підлягають такі обставини: наявність моральної шкоди, протиправність діяння того, хто спричинив цю шкоду, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови Верховного Суду України N 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з

урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -

спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач, як на підставу спричинення моральної шкоди посилається на обставини, що невиплата заробітної плати в період роботи на підприємстві, непроведення розрахунку з нею при звільненні призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що призвело до виникнення тяжкого психологічного стану.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 5000 грн. яка, як вважає суд, буде достатньою для компенсації її моральних страждань які виникли у зв'язку з невиплатою відповідачем заробітної плати та не проведенні з нею розрахунків при звільненні.

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність частковому задоволенню позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 1762 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265, 280-282, 430 ЦПК України, на підставі ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», яке знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку її виплат та компенсації моральної шкоди, - задоволено частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів,14 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, невиплачену заробітну плату за період з жовтня 2017 року по 09 лютого 2018 року включно в розмірі - 29765 грн. 16 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 09 лютого 2018 року по день звернення до суду в розмірі - 10964 грн. 00 коп. та компенсацію моральної шкоди в розмірі - 5000 грн., в всього в розмірі - 45729 грн. 16 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в дохід держави судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню та оскарженню не підлягає.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області О.В.Березніков