АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 758/10757/16-ц

№ апеляційного провадження:22-ц/796/739/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Васильченко О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

21 червня 2018 року Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.,

при секретарі - Сербін Т.І.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним кредитного договору, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 14 грудня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір № 77.2/ІЖ-416.07.1, відповідно до умов якого відповідач в порядку та на умовах визначених цим договором, взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_4 кредит на купівлю будинку та земельної ділянки на загальну суму 700 000 доларів США, строком до 14 грудня 2028 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 %річних.

14 грудня 2007 року, між ОСОБА_4 та ПАТ «Родовід Банк» укладено Додаток №1 до кредитного договору № 77.2/ІЖ-416.07.1 від 14 грудня 2007 року.

Зазначив, що відповідач не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України та приписи Національного Банку України, які визначені законом як істотні та є необхідні для даного виду договорів, а саме: не виконав вимоги законодавства України про дотримання істотних умов договору щодо надання позичальнику об'єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредиту під час укладення договору про надання кредиту, які є істотними для такого виду договорів а також те, що відповідач в умовах кредитного договору приховав фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту, які відрізняються від тієї реальної процентної ставки за користування кредитом та того розміру подорожчання кредиту, які були обумовлені та узгоджені сторонами кредитного правочину.

У зв'язку із викладеним, просив суд визнати кредитний договір, укладений 14 грудня 2007 року, недійсним.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір № 77.2/ІЖ-416.07.1 від 14 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Родовід банк».

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Банку подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір № 77.2/ІЖ-416.07.1, відповідно до умов якого відповідач в порядку та на умовах визначених цим договором, взяв на себе зобов'язання надати позивачу кредит на купівлю будинку та земельної ділянки на загальну суму 700 000 доларів США, строком до 14 грудня 2028 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 15 відсотків річних.

14 грудня 2007 року, між ОСОБА_4 та ПАТ «Родовід Банк» укладено Додаток №1 до кредитного договору № 77.2/ІЖ-416.07.1 від 14 грудня 2007 року.

Зазначаючи підстави для визнання кредитного договору недійсним, позивач посилався на те, що відповідач в умовах кредитного договору приховав фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту, які відрізняються від тієї реальної процентної ставки за користування кредитом та того розміру подорожчання кредиту, які були обумовлені та узгоджені сторонами кредитного правочину. Вказані обставини, на переконання позивача, є ознаками введення його відповідачем в оману.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2017 року судом першої інстанції призначено судово-економічну експертизу.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 4279/17-45 від 24 травня 2017 року, за даними п. 1.3. кредитного договору №77.2/ІЖ-416.07.1 від 14 грудня 2007 року, процентна ставка за використання кредитних коштів становить 15 відсотків річних. Реальна процентна ставка на момент укладення кредитного договору №77.2/ІЖ-416.07.1 від 14 грудня 2007 року фактично становить 17,07 відсотків та, відповідно, є вищою на 2,07 відсотки від процентної ставки, зазначеної в умовах кредитного договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був введений в оману відповідачем при укладенні спірного договору щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту.

Проте, з такими висновками суду повною мірою погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту в іноземній валюті до вільно обраного ним банку, а саме ПАТ «Родовід Банк», отримавши від банку всю передбачену законодавством інформацію перед укладенням договору, що відповідає статтям 19, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статтям 3-5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Правові підстави для визнання спірного договору кредиту недійсним відповідно до положень статей 203, 215, 227, 230 ЦК України, як укладеного унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нечесної підприємницької діяльності банку та несправедливих умов договору, оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними; позивач не довів введення його в оману під час укладення споживчого кредиту, оскільки перед його підписанням він мав можливість ознайомитися з текстом та умовами договору та власноручно його підписав.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Із матеріалів справи вбачається, що укладаючи кредитний договір, ОСОБА_4 зазначив і посвідчив власним підписом, що банк надав йому повну, достовірну та вичерпну інформацію, про всі умови отримання, користування та повернення кредиту.

Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконував його умови, банк надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, процентної ставки та деталізованого графіку погашення боргу.

Всі договірні умови підписані позивачем добровільно, без будь-якого тиску, без погодження з позичальником банк не включив до договору жодної умови, які б створювали дисбаланс прав та обов'язків позичальника, що не спростовано позивачем.

Договірні умови передбачені зазначеним кредитним договором та додатками до нього не створюють дисбаланс прав та обов'язків на користь будь-якої сторони цієї кредитної угоди, а тому ці умови не можна кваліфікувати як несправедливі та дискримінаційні, що порушують права позивача як споживача фінансових послуг.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо введення позивача в оману, оскільки такі висновки зроблені судом лише на підставі висновку експерта від № 4279/17-45 від 24 травня 2017 року, так як експертом не були досліджені усі матеріали кредитної справи (додаткові угоди), а лише кредитний договір та один графік.

Колегія суддів не може взяти до уваги вищевказаний висновок експертизи, оскільки встановлені у ньому обставини (заниження банком реальної відсоткової ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) самі по собі не можуть слугувати підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину.

Підрахунок сукупної вартості кредиту не становить для позивача складності, оскільки сторонами договору чітко і зрозуміло обумовлено розмір кредиту, його відсоток, графік погашення кредиту та відповідальність за порушення виконання кредитних умов.

Таким чином, висновки суду про недотримання відповідачем балансу інтересів, зловживання правом, не відповідають дійсним обставинам справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач на час укладення спірних договорів мав банківську ліцензію та дозвіл на право здійснювати банківські операції з валютними цінностями.

За встановлених судом обставин, апеляційний суд вважає, що укладений між сторонами кредитний договір із додатковими угодами не суперечить нормам чинного на той час законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину; під час укладення кредитного договору позивачу було надано необхідну інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, тому правові підстави для висновків про введення відповідачем позивача в оману відсутні, а заявлені позивачем позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.

Крім того, відповідачем до постановлення рішення судом першої інстанцій подано заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсним кредитного договору, укладеного 14 грудня 2007 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 607 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року скасувати, прийняти нову постанову наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 607 грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 23 червня 2018 року.

Головуючий

Судді