УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/965/17 Головуючий у 1-й інст. Савицька Л. Й.

Категорія 19 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді:         Григорусь Н.Й.

суддів:                 Микитюк О.Ю., Галацевич О.М.

секретаря

судового засідання:         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача у цивільній справі № 285/965/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 жовтня 2017 року, яка постановлена суддею Савицькою Л.Й. у м. Новоград-Волинському

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області із заявою про заміну стягувача у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року вимоги позивача задоволено, стягнуто з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»  заборгованість за кредитним договором у розмірі . У справі було видано виконавчий лист.

10 серпня 2017 року ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»  та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» уклали Договір купівлі-продажу прав вимог за кредитним договором, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором  № 1066-007/05Р від 16 грудня 2005 року, укладеним між ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_2, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

У зв'язку з чим, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до суду з вимогою про заміну стягувача – ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» на правонаступника, тобто ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 жовтня 2017 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задоволено, замінено первісного стягувача ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» на правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія».

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що передача кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги не є правонаступництвом. Крім того, суд не зазначив, які саме докази досліджувались та аналізувались судом при винесенні ухвали. Скаржник вказує, що ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» не може бути правонаступником ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», оскільки не має права здійснювати факторингові операції та не має ліцензії на здійснення валютних операцій. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі Новоград-Волинський міськрайонним відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Житомирській області та розглянув справу у відсутності боржників, які не були належним чином повідомлені про день розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Судом встановлено, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року вимоги позивача задоволено частково, стягнуто з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»  заборгованість за кредитним договором № 1066-007/05Р від 16.12.2005 у розмірі 9523,69 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 255 660,51 грн та 13 700,86 грн пені, а також судовий збір. Рішення сторонами не оскаржувалось та набуло законної сили.

Заявник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» просить замінити стягувача у справі за позовом ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 10 серпня 2017 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1066-007/05Р від 16 грудня 2005 року, укладеним між ПАТ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_2

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пп. 1, 2  ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку із такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

При цьому, виконання судового рішення - це заключний етап юрисдикційної діяльності. Без належної реалізації цієї стадії юрисдикційної діяльності втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів, які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Виконанням судового рішення завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та в порядку, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є також однією з основних засад судочинства в Україні (п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Отже, після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов'язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником - вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», зокрема ініціювання відкриття виконавчого провадження, тощо.  

Крім того, забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено  статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦК України 2004 року та ст.ст. 8, 15 Закону України «Про виконавче провадження», а тому висновок суду першої інстанції про заміну сторони у виконавчому провадженні є вірним.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ ФК «Довіра та Гарантія» не може бути правонаступником ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», оскільки не має права здійснювати факторингові операції та не має ліцензії на здійснення валютних операцій, оскільки договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 10 серпня 2017 року, як і рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року ніким не оскаржені та є чинними.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 367 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень апеляційного суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка її подала.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : Судді :

Повний текст постанови складено 26 червня 2018 року.