Справа № 136/227/18                                                                        копія:

Провадження № 22-ц/772/1238/2018

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів: Копаничук С.Г., Войтко Ю.Б.,

з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадстру у Вінницькій області

на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2018 року, ухвалене під головування судді Кривенко Д.Т., повний текст якого складений 02 квітня 2018 року

в справі №136/227/18

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (позивач)

до ОСОБА_3 (відповідач)

про визнання договору оренди землі припиненим, -

встановив:

ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернулося в районний суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі припиненим, в обґрунтування якого посилалось на те, що 22 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, в особі начальника ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі №1- 339, предметом якого є земельна ділянка площею 36,6112 га, що розташована на території Лукашівської сільської ради (за межами населеного пункту), Липовецького району, Вінницької області, строком на 15 років з моменту укладання договору.

14 вересня 2016 року гр. ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про припинення дії вищевказаного договору оренди землі, на підставі чого 21 жовтня 2016 року ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було прийнято наказ №2-14203/15-16-СГ «Про припинення договору оренди землі» відповідно до якого розірвання договору мало відбутись за згодою сторін.

Однак незважаючи на власну ініціативу до припинення орендних відносин зі сторони відповідача, він не з’являвся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області для підписання додаткової угоди про припинення договору оренди, що стало підставою для звернення до суду позивача на підставі статті 141 Земельного кодексу України.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням позивач ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвали нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що договір оренди землі припиняється як на підставі статті 31 Закону України «Про оренду землі», так і в інших випадках, передбачених законом. Оскільки відповідач в адресованій позивачу заяві не конкретизував підстави припинення права оренди, таке право на думку позивача може бути припинене на підставі статті 141 ЗК України. Крім того, апелянт вважає, що всупереч вимогам процесуального закону і практики Європейського суду з прав людини суд проігнорував доводи позивача, не взявши їх до уваги.

В судовому засіданні представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7, повідомлений в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з’явився, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін з таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, в особі начальника ОСОБА_5, та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі №1- 339, за умовами якого орендодавець передав орендареві в строкове платне користування земельну ділянку площею 36,6112 га, кадастровий номер – 0522283600:09:000:2049, сільськогосподарського призначення, що розташована  на території Лукашівської сільської ради (за межами населеного пункту), Липовецького району Вінницької області, строком на 15 років з моменту укладання. Право користування згідно вказаного договору було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 27.10.2015.

14 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із письмовим клопотанням про припинення дії договору оренди землі від 22.10.2015 року.

21 жовтня 2016 року ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було прийнято наказ №2-14203/15-16-СГ «Про припинення договору оренди землі», згідно якого було прийнято рішення про припинення дії договору оренди землі укладеного 22.10.2015 року між ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру Вінницькій області та гр. ОСОБА_3 шляхом розірвання за згодою сторін.

На виконання вимог вказаного наказу підготовлено Додаткову угоду №559 до договору оренди землі від 22.10.2015 №1-339 від 08.12.2016 та ОСОБА_7 приймання–передавання земельної ділянки.

12.05.2017 року ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області був направлений лист ОСОБА_3 з вимогою з’явитись для підписання додаткової угоди від 08.12.2016 року.

Вказана пропозиція була направлена повторно 28.07.2017 року у відповідь на клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Лукашівської сільської ради (за межами населеного пункту).

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено існування підстав, за наявності яких договір оренди землі №1-339 від 22.10.2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області може бути припиненим, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції вірним, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним законом, що регулює відносини за договором оренди землі є Закон України «Про оренду землі» (далі- Закон)

Статтею 31 Закону визначено випадки припинення договору оренди землі, якими, зокрема, є: закінчення строку, на який його було укладено; викуп земельної ділянки для суспільних потреб та примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерть фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмова осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідація юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Частиною 2 статті 31 Закону встановлено, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Доказів наявності жодних з обставин, з якими діюче законодавство пов'язує можливість припинення договору оренди позивач не надав.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, подавши відповідне клопотання, що відповідно до статті 141 ЗК України є підставою для припинення договору оренди є безпідставними з огляду на таке.

Положення статті 141 Земельного кодексу України передбачають підстави припинення права користування земельною ділянкою, що не є тотожним припиненню дії договору оренди, оскільки право користування земельною ділянкою є похідним від підстав його набуття.

В залежності від підстав виникнення права користування земельною ділянкою (право власності, право постійного користування) в статті 142 ЗК України визначено механізм реалізації такої добровільної відмови.

Земельним законодавством не врегульовано механізм реалізації добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, яке виникло з підстав договору, зокрема договору оренди земельної ділянки.

Відповідно ж до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Враховуючи особливості реалізації прав особи щодо добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, визначених ст. 142 Земельного Кодексу України, що залежать від підстав виникнення права користування, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що відмова від права користування земельною ділянки, що виникло на підставі договору оренди земельної ділянки, може бути реалізована лише шляхом відмови від договору (правочину) або шляхом його розірвання.

Відповідно до статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою, а також у випадках передбачених законом, відмовитись від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

При цьому відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Натомість, надана копія додаткової угоди №559 від 08.12.2016 року про припинення дії договору оренди землі від 22.10.2015 року не підписана ОСОБА_3, а відтак додаткова угода як підстава для припинення договору оренди землі не є укладеною.

Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і посилання апелянта на нібито ігнорування судом першої інстанції доводів позивача.

Судом першої інстанції розглянуто справу з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, тобто за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (стаття 13 ЦПК України).

Особа, яка подала апеляційну скаргу, не вказує, який саме із її доводів проігнорував суд першої інстанції і як це вплинуло на законність і обґрунтованість його рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини призначенням обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосудді (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Разом з тим, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії від 109 грудня 1994 року, серія А №303А).

Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 27 березня 2018 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_2

Судді:/підпис/ ОСОБА_8 /підпис/ ОСОБА_9

Повний текст постанови складено 26.06.2018 року

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду                                        Стадник І.М.