У Х В А Л А

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 359/5258/15-ц

Провадження № 14-116 цс 18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Андрущенко Н.С.,

прокурора - Халанчук О.С.,

представника відповідачів - ОСОБА_4,

розглянула у судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року, постановленої у складі колегії суддів: Леванчука А.О., Закропивного О.В., Маляренка А.В., Мостової Г.І., Ступак О.В., ухвали апеляційного суду Київської області від 27 січня 2015 року, постановленої у складі колегії суддів: Касьяненко Л.І., Гуля В.В., Іванової І.В. та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2014 року, ухваленого у складі судді Муранової-Лесів І.В.,

у справі за позовом заступника Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Державного земельного агентства у Київській області до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання рішень органу місцевого самоврядування, розпорядження органу виконавчої влади, договорів купівлі-продажу, міни та дарування земельних ділянок, державних актів про право приватної власності на землю недійсними та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння на користь держави, та

У С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року заступник Бориспільського міжрайонного прокурора звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області із позовом, який у подальшому уточнив, і просив визнати рішення Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області від 13 липня 1999 року № 7 «Про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки (середньої земельної частки) із земель, що були раніше надані громадянину ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства» та рішення Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області від 13 липня 1999 року № 7 «Про передачу за плату у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки, розмір якої перевищує середню земельну частку, із земель, що були раніше надані громадянину ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства» недійсними. Також просив визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 вересня 1999 року, державний акт на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку серії НОМЕР_1 для ведення селянського (фермерського) господарства площею 38 га на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, договір міни, укладений 20 листопада 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, недійсними. Крім того, просив суд визнати недійсними державний акт на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку серії НОМЕР_2 для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 38 га, на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, виданий 05 грудня 2003 року, розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 01 грудня 2006 року № 1495 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області», державний акт на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку серії НОМЕР_3 для ведення особистого селянського господарства, площею 38 га, на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, виданий 18 грудня 2006 року, державний акт на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку серії НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства, площею 37,0194 га, виданий Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі 28 грудня 2011 року, державний акт на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку серії НОМЕР_5 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3549 га, виданий Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі 28 грудня 2011 року, державний акт на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку серії НОМЕР_6 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4429 га, виданий Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі 28 грудня 2011 року; державний акт на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку серії НОМЕР_7 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,6300 га, виданий Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі від 28 грудня 2011 року, визнати недійсними договори дарування земельних ділянок, укладені 09 жовтня 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Також просив витребувати на користь держави в особі Головного управління Державного земельного агентства у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_7 земельні ділянки загальною площею 38 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2015 року у задоволенні позову заступника Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області відмовлено з підстав пропущення строку позовної давності.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2016 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 серпня 2016 року залишено без змін.

14 грудня 2017 року заступник Генерального прокурора України звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року з підстав, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви про перегляд судового рішення).

У заяві заступник Генерального прокурора України просить скасувати рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, а саме у зв'язку знеоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції ст. ст. 328, 388 ЦК України, ст. ст. 17, 18 ЗК України 1990 року, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також - невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року заступник Генерального прокурора України посилається на постанови Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2161цс16 за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння та від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15 за позовом про визнання права власності та витребування майна;постанову Судових палат у господарських та адміністративних справах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 3-553гс15 за позовом про визнання незаконними та скасування рішень, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними і повернення земельних ділянок; постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-67цс14 за позовом про визнання рішення селищної ради та державного акта на право власності на землю недійсними, визнання права власності на земельну ділянку, від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13 за позовом про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння, від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16 за позовом про скасування розпоряджень, визнання державних актів і договорів купівлі-продажу недійсними та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 за позовом про відшкодування майнової шкоди; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року у справі за позовом про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, від 04 жовтня 2017 року у справі за позовом про визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, зобов'язання повернути земельні ділянки у комунальну власність, від 03 лютого 2016 року у справі за позовом про витребування нерухомого майна та визнання права власності на нього, від 29 липня 2015 року у справі за позовом про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування його державної реєстрації, визнання права постійного користування на земельну ділянку та зобов'язання її повернути, від 10 лютого 2016 року у справі за позовом про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, витребування земельної ділянки із чужого володіння.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), яким ЦПК України викладений у новій редакції.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Якщо цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним цивільним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду (підпункт 2 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

30 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.

31 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора України про розгляд у судовому засіданні заяви заступника Генерального прокурора про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників прокуратури та відповідачів, перевіривши наведені у заяві заступника Генерального прокурора України доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справа підлягає поверненню до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з таких підстав.

За приписами пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання заяви) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах могла бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Частиною другою статті 360? ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання заяви) було установлено, що у Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, розглядається Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України. Якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України (що відповідало підставі оскарження, визначеної пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу).

У разі якщо під час розгляду справи Верховний Суд України встановить необхідність відійти від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України, яка була прийнята іншим складом суду (іншою палатою чи палатами, які брали участь у спільному засіданні), справа передається на розгляд спільного засідання палат Верховного Суду України, яке проводиться за участю палати (палат), що розглядала справу до моменту її передання, та палати (палат), яка приймала відповідну постанову Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України (частина третя статті 360? ЦПК України у редакції, чинній на дату подання заяви).

Оскільки до заяви про перегляд рішень у даній справі додано постанови Верховного Суду України, прийняті різними Судовими палатами, зокрема Судовою палатою у цивільних справах (від 25 червня 2014 року у справі № 6-67цс14, від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13, від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376ц16, від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14), а також на спільних засіданнях Судових палат у цивільних та господарських справах (від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2161цс16, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15), господарських та адміністративних справах (від 30 вересня 2015 року у справі № 3-553гс15), Друга судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що заява згідно з правилами, що діяли на момент її подання, підлягала розгляду на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України.

Проте такий висновок є помилковим.

Заява та додані до неї матеріали свідчать про те, що її подано з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, одним і тим самим судом касаційної інстанції - Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвали від 18 жовтня 2017 року у справі № 348/991/16-ц, від 04 жовтня 2017 року у справі № 128/701/16-ц, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-26151ск15, від 29 липня 2015 року у справі № 6-14412св15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-30539ск15).

Крім того, у заяві міститься посилання на таку підставу для перегляду, як невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. На обґрунтування цієї підстави додано копії постанов Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-67цс14, від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13, від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376ц16, від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2161цс16, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 3-553гс15.

Проте така підстава також не передбачала розгляду справи на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України згідно із частиною другою статті 360? ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання заяви).

Посилання на частину третю статті 360? ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання заяви) як на підставу передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України є помилковим. Зазначена норма передбачала можливість передачі справи на розгляд спільного засідання палат Верховного Суду України, якщо безпосередньо під час її розгляду по суті суд установлював необхідність відійти від висновкупро застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України, яка раніше була прийнята іншою палатою цього суду. Наявність у заяві про перегляд з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, посилання на іншу практику Верховного Суду України саме по собі не булопідставою для передачі справи на розгляд відповідних судових палат Верховного Суду України.

Таким чином, заява заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року подана з інших підстав, аніж ті, які зумовлювали передачу справи на розгляд на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України згідно зі статтею 360? ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання заяви).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

З огляду на зазначене розгляд заяви заступника Генерального прокурора України не належить до повноважень Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року слід повернути на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Ураховуючи наведене та керуючись підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

У Х В А Л И Л А:

Справу за позовом заступника Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Державного земельного агентства у Київській області до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання рішень органу місцевого самоврядування, розпорядження органу виконавчої влади, договорів купівлі-продажу, міни та дарування земельних ділянок, державних актів про право приватної власності на землю недійсними та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння на користь держави, за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року повернути на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. Князєв

Суддя-доповідач   О.С. Ткачук

Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна   Н.П. Лященко

В.В. Британчук   О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

В.І. Данішевська І.В. Саприкіна

О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О.Р. Кібенко О.Г. Яновська