ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року м. Черкаси Справа № 2а-5230/09/2370
09 год. 50 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Гараня С.М., суддів Гаращенка В.В., Лічевецького І.О.,
при секретарі – Слуцькій Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України та Апеляційного суду Черкаської області про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших передбачених законом виплат,
ВСТАНОВИВ:
До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, в якому просить стягнути з Кабінету Міністрів України через Міністерство фінансів України, Державне казначейство України та Державну судову адміністрацію України на його користь заборгованість по заробітній платі та незаконно утриманого податку – 99 934 грн.; недоплати по довічному утриманню – 60 961 грн. 33 коп. та грошову компенсацію за службове обмундирування – 18 700 грн., а всього в сумі 179 595 грн. 33 коп. як заборгованість по заробітній платі, недоплати по довічному утриманню та грошової компенсації за незабезпечення службовим обмундируванням.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 01 липня 1993 року працює суддею Апеляційного суду Черкаської області, має 1 кваліфікаційний клас судді. Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992р. заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. При цьому інші надбавки передбачені постановами Кабінету Міністрів України та указами Президента України.
Так, указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» № 584/95 від 10.07.1995р. передбачена щомісячна надбавка за інтенсивність в розмірі 75 % від окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Указом Президента України «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв’язку з додатковим навантаженням» № 220/2002 від 05.03.2002р., в свою чергу, встановлена надбавка за напруженість у розмірі 80 % від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів» № 856/96 від 19.09.1996р. суддям встановлена також надбавка до посадового окладу в розмірі 50 %.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» № 2288 від 13.12.1999р. передбачені доплати – 12 % за шкідливість, 15 % - за таємність, персональні надбавки, доплати на оздоровлення, вирішення соціально-побутових потреб та ін.
Разом з тим, незважаючи на гарантії матеріального забезпечення суддів, відповідачі систематично не доплачують суддям заробітну плату, премії, довічне грошове утримання, за напруженість, інтенсивність, а за шкідливість та таємність – виплат не проводять взагалі.
Окрім того, відповідачами з 01 січня 2004 року із заробітної плати суддів незаконно утримується прибутковий податок в розмірі 13 % на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003р., адже згідно зі статтею 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» № 584/95 від 10.07.1995р. судді були звільнені від сплати прибуткового податку. Даний указ є діючим і ніким не скасований. Як наслідок, розмір заробітної плати суддів став значно нижчий, ніж це передбачено законом, що зважаючи на одностороннє зменшення сум заробітної плати свідчить про необхідність стягнення з відповідачів незаконно утриманих сум у вигляді прибуткового податку.
Відповідно до частини 1 пункту 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992р., відновленої рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2002 від 20.03.2002р., судді також забезпечуються службовим обмундируванням за нормами, які визначаються Урядом України, зокрема постановою Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України» № 177 від 19.03.1994р. затверджено норми забезпечення службовим обмундируванням, де вказано кількість предметів одягу, взуття та термін їх носіння в роках. Починаючи з 01.01.1999р. і до цього часу позивач як суддя апеляційного суду службовим обмундируванням, окрім мантії та нагрудного знаку, не забезпечувався.
Підсумовуючи позовні вимоги позивач просить стягнути з Кабінету Міністрів України через Міністерство фінансів України, Державне казначейство України та Державну судову адміністрацію України 179 595 грн. 33 коп. як заборгованість по заробітній платі, недоплати по довічному утриманню та грошової компенсації за незабезпечення службовим обмундируванням.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.11.2009р. з підстав віднесення питань щодо грошової компенсації за службове обмундирування за період 1999-2002 років до компетенції Міністерства юстиції України згідно Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України № 1396/9 від 30.12.1997р., що діяло на час виникнення спірних правовідносин, залучено в якості відповідача по даній адміністративній справі Міністерство юстиції України.
Позивач в судове засідання не з’явився, на адресу суду направив клопотання, в якому просить суд розглянути адміністративну справу за його відсутності, заявлені в позовній заяві вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача Кабінету Міністрів України в судове засідання не з’явився, на адресу суду направив заперечення проти адміністративного позову, в якому просить суд розгляд справи провести без участі представника Кабінету Міністрів України. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивачем не вказано якими саме діями чи бездіяльністю Кабінету Міністрів України порушено його права, адже незважаючи на те, що Кабінет Міністрів України бере участь в реалізації державної політики у сфері соціального забезпечення, безпосереднє нарахування та виплату коштів здійснюють відповідні центральні органи виконавчої влади – в даному випадку Державна судова адміністрація України.
Представник відповідача Міністерства фінансів України в судове засідання не з’явився, на адресу суду направив заперечення проти адміністративного позову, мотивовані тим, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет України. Усі видатки, передбачені в Державному бюджеті України на 2003-2006 роки на оплату праці суддів були фактично здійснені Державним казначейством України на 100 % від плану. Більше того, винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій, є додатковою заробітною платою і носить необов’язковий характер, оскільки встановлювати її розмір являється пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період. Відповідач зазначає також, що з 01.01.2003р. головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Держана судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансування кожного суду у зв’язку з чим вимоги позивача, пред’явлені до Міністерства фінансів України, основним завданням якого є розроблення і проведення єдиної державної, фінансової, бюджетної, податкової політики та розроблення проекту Державного бюджету України, не мають правових підстав і задоволенню не підлягають. Разом з тим, відповідач наполягає й на застосуванні до вимог щодо стягнення компенсації за невикористане службове обмундирування встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду з вимогами щодо стягнення компенсації за невикористане службове обмундирування за 2003-2006 роки. Окремим пунктом заперечень відповідач просить суд розглянути адміністративну справу без участі представника Міністерства фінансів України.
Представник відповідача Державної судової адміністрації України в судове засідання не з’явився, на адресу суду направив заперечення на позовну заяву, обґрунтовані тим, що додаткові заходи щодо соціального захисту та матеріального забезпечення суддів, на які посилається позивач, зокрема встановлення суддям надбавок має здійснюватись в межах асигнувань, передбачених на утримання судів або в межах фонду заробітної плати суду. Надбавки та доплати, які позивач просить стягнути на його користь, призначались та виплачувались виключно в індивідуальному порядку та повинні були бути оформлені відповідними наказами голови суду. Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог щодо невиплати надбавок і доплат, не надано наказів про встановлення головою суду таких надбавок. Більше того, Укази Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» № 584/95 від 10.07.1995р., «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв’язку з додатковим навантаженням» № 220/2002 від 05.03.2002р., «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів» № 856/96 від 19.09.1996р. скасовані Указом Президента України «Про внесення зміни та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» № 46/2006 від 21.01.2006р. При цьому у 2003-2006 роках Державною судової адміністрацією України видатки Державного бюджету України на здійснення правосуддя апеляційними судами профінансовано у повному обсязі відповідно до бюджетних призначень. Стосовно стягнення заборгованості по щомісячному довічному грошовому утриманню відповідач зазначає, що оскільки його розмір прямо залежить від розміру заробітної плати працюючого судді та враховуючи незаконність і необґрунтованість вимог позивача про стягнення заробітної плати та інших пов’язаних з цим виплат, позовні вимоги щодо стягнення щомісячного грошового утримання є безпідставними. Щодо стягнення податку з доходів фізичних осіб відповідач вважає за необхідне з’ясувати чи була сума нарахованої заробітної плати позивача за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої позивачу за IV квартал 2003 року, та чи приймалося головою Апеляційного суду Черкаської області рішення (наказ) про здійснення компенсаційної виплати позивачу у 2004 році. У разі відсутності даних обставин, підстав для здійснення компенсації позивачу не було. З питань виплати грошової компенсації за невикористане службове обмундирування відповідач звертає увагу на те, що для отримання відповідної компенсації позивачу необхідно було подати заяву судді на ім’я голови суду. Будь-яких доказів, які б свідчили, що позивач звертався з даною заявою у період з 1999р. останнім додано не було у зв’язку з чим і підстав для проведення такої компенсації не виникало. Разом з тим, з 04.09.2003р., коли набрала чинність постанова Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів судів загальної юрисдикції» № 1393, якою визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України» № 177 від 19.03.1994р., взагалі відсутні правові підстави для забезпечення суддів службовим обмундируванням, окрім мантії та суддівського нагрудного знаку. В поданих до суду запереченнях представник Державної судової адміністрації України просив суд окрім вищевикладеного розглянути дану справу без участі представника Державної судової адміністрації України.
Представник відповідача Державного казначейства України в судове засідання не з’явився, на адресу суду направив заперечення проти адміністративного позову, мотивовані тим, що головним розпорядником бюджетних коштів щодо матеріального забезпечення діяльності судів та фінансового забезпечення суддів є Державна судова адміністрація України, яка розподіл коштів за напрямками видатків здійснює самостійно. Державне казначейство України здійснює виключно розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, а отже не має права розпоряджатись коштами, які призначені для фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Окрім того, представник позивача посилається на пропущення позивачем річного терміну звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адже клопотання про поновлення пропущеного строку позивачем не заявлено. Розгляд даної адміністративної справи представник Державного казначейства України просить провести за його відсутності.
Представник відповідача Апеляційного суду Черкаської області в судове засідання не з’явився, на адресу суду направив клопотання, в якому просить суд адміністративну справу розглядати у відсутність представника Апеляційного суду Черкаської області у відповідності до вимог чинного законодавства.
Представник відповідача Міністерства юстиції України в судове засідання не з’явився, на адресу суду направив заперечення проти адміністративного позову, в якому просить суд розгляд справи провести без участі представника Міністерства юстиції України. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що, по-перше, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду в частині стягнення компенсації за службове обмундирування, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, по-друге, для оформлення відповідних компенсаційних виплат суддею має бути подано заяву на ім’я голови апеляційного суду, по-третє, внаслідок скасування наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження положення про порядок одержання, обліку, видачі та носіння службового обмундирування суддів України» № 16/5 від 22.04.1994р. на даний час законодавчо грошова компенсація за невиданий одяг, що здійснювалась Міністерством юстиції України, не передбачена.
Вивчивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, 1951 р.н., працює на посаді судді Апеляційного суду Черкаської області з 01 липня 1993 року (наказ № 35 від 01.07.1993р.), має 1 кваліфікаційний клас судді, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Так, згідно зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992р. заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. При цьому розміри посадових окладів, премій, доплат і надбавок встановлені для суддів указами Президента України та рішеннями Уряду України.
Зокрема Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» № 584/95 в редакції від 10.07.1995р. надано керівникам судів право установлювати суддям за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи надбавки в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас у межах фонду заробітної плати суду. Означені виплати здійснювати в межах асигнувань, виділених на утримання судів.
Тобто призначення та розмір зазначеної надбавки повинні встановлюватись наказом керівника суду кожному судді індивідуально залежно від досягнень у праці та виконання особливо важливої роботи у межах фонду заробітної плати суду. При відсутності підстав для призначення такої надбавки остання не призначалась.
Указом Президента України «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв’язку з додатковим навантаженням» № 220/2002 в редакції від 05.03.2002р., в свою чергу, з метою підвищення ефективності судочинства та заохочення суддів, які поряд з повноваженнями судді виконують додаткові функції щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав і свобод громадян, беруть участь у правовій освіті населення та роботі органів суддівського самоврядування рекомендовано керівникам судів загальної юрисдикції встановлювати, виходячи з рівня кваліфікації судді, здійснюваних ним додаткових функцій участі у правовій експертизі нормативно-правових актів, у підвищенні професійного рівня суддів та рівня правової освіти населення, зокрема щомісячну надбавку за напруженість та складність роботи у розмірі до 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплат за кваліфікаційний клас.
Отже, вищезазначені надбавки за напруженість, складність роботи та виконання особливо важливої роботи призначались та виплачувались не знеособлено, а в індивідуальному порядку кожному окремому судді при наявності відповідних підстав з обов’язковим оформлення даних доплат наказом голови суду. Більше того, відсоткова ставка означених надбавок визначена до встановлених указами граничних розмірів, що, з свого боку, свідчить про те, що навіть за наявності відповідних підстав для призначення даних доплат, відсотковий розмір останніх визначається саме головою суду в залежності від обсягу виконання суддею особливо важливої роботи чи додаткових функцій щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав і свобод громадян тощо.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення суддів» № 856/96 в редакції від 19.09.1996р. суддям з метою закріплення в судах висококваліфікованих фахівців та повного укомплектування суддів встановлена також щомісячна надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
В той же час, як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, зокрема розрахункових листів за 2003-2006 роки, виданих позивачеві за підписом голови Апеляційного суду Черкаської області, останньому виплати з урахуванням надбавок за складність та виконання особливо важливої роботи здійснювались в межах, встановлених Указами Президента України № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (до 75 відсотків) та № 220/2002 «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв’язку з додатковим навантаженням» (до 80 відсотків) згідно окремих розпоряджень голови суду (наказ № 83 від 12.08.2003р., довідка Апеляційного суду Черкаської області № 0-18 від 09.02.2007р., наказ про встановлення надбавок № 30 від 25.04.2005р., наказ про встановлення надбавок суддям апеляційного суду № 37 від 28.03.2006р.). Щомісячна ж надбавка за особливий характер роботи позивачеві за 2003-2006 роки взагалі виплачена в повному обсязі в межах виділених асигнувань.
Надані ж позивачем розрахунки по заробітній платі сформовані з використанням максимальних розмірів доплат до заробітної плати, передбачених вищезазначеними указами Президента України. В той час, коли, як зазначалося вище, розмір відсоткової ставки кожної окремої надбавки визначається виключно головою відповідного суду за наявності підстав для призначення такої надбавки та з урахуванням виконання суддею тієї чи іншої роботи.
З цього приводу слід також зазначити, що згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995р. винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій є додатковою заробітною платою і носить необов'язковий характер, оскільки встановлювати її розмір є пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період, що, з свого боку, спростовує посилання позивача на звуження шляхом невиплати відповідних надбавок обсягу його соціального захисту як судді, що визначений Законом України «Про статус суддів».
Включені позивачем до розрахунку по заробітній платі доплати за шкідливість в розмірі 12 відсотків і за таємність в розмірі 15 відсотків, постановою Кабінету Міністрів «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» № 2288 від 13.12.1999р., на яку посилається позивач, не передбачені. Більше того, останні не входять також і до структури заробітної плати суддів, визначеної постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» № 865 від 03.09.2005р., якою, окрім іншого, визнано такими, що втратили чинність, відповідні додатки до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999р. № 2288 у частині розмірів посадових окладів керівників та суддів.
Призначення та виплата відповідних надбавок передбачена, зокрема за шкідливість в розмірі 12 відсотків пунктом 2 наказу Міністерства праці України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» № 77 від 02.10.1996р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.10.1996р. за № 593/1618, дія якого розповсюджується на умови оплати праці не суддів, а робітників, зайнятих обслуговуванням судів, як то водії, прибиральниці, підсобні робітники тощо.
Надбавка за таємність в розмірі 15 відсотків, в свою чергу, передбачена Положенням про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» № 414 від 15.06.1994р. Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем ставиться питання не про призначення та виплату надбавки за доступ до державної таємниці, а саме за таємність як нерозголошення відомостей щодо матеріалів справи, які становлять конфіденційну інформацію. Разом з тим, надбавки за таємність в розумінні, наданому позивачем, чинним законодавством не передбачено.
Як наслідок, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідачів суми заробітної плати з урахуванням розрахованих позивачем надбавок до задоволення не підлягають.
Приймаючи до уваги, що довічне грошове утримання суддям виплачується виходячи з розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, а також те, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення довічного грошового утримання напряму залежать від задоволення вимог щодо заробітної плати, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.
Окрім того, з 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003р., яким запроваджений податок з доходів фізичних осіб, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-XII від 25.06.1991р. належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових) платежів.
Відповідно до даного Закону, протягом 2004 року з нарахованої заробітної плати позивача утримано податок з доходів фізичних осіб на суму 2 953 грн. 35 коп., про що свідчить довідка Апеляційного суду Черкаської області про доходи ОСОБА_1 від 14.09.2006р. за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р.
В той же час, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати праці суддів» № 22-р від 20.01.2004р. головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно розрахункового листа ОСОБА_1 за 2003 рік та довідки про доходи від 14.09.2006р. за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р., судом були проведені розрахунки та встановлено, що в результаті справляння податку з доходів фізичних осіб з заробітної плати позивача за 2004 рік, сума нарахованої заробітної плати за місяць, після сплати вказаного податку, стала нижчою ніж розмір заробітної плати, нарахованої судді у IV кварталі 2003 року. Тому позивач мав всі підстави для отримання компенсаційних виплат у зв’язку з втратою частини заробітку, пов’язаною зі сплатою податку з доходів фізичних осіб.
Що стосується стягнення на користь позивача компенсаційних виплат за 2005, 2006 роки колегія суддів зазначає, що здійснення таких виплат за цей період законодавством не передбачено.
Разом з тим, відповідно до частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII в редакції від 15.12.1992р. судді забезпечуються безплатним службовим обмундируванням за нормами, які визначаються Урядом України.
Так, норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України були затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України» № 177 від 19.03.1994 р., якою визначено кількість предметів, якими необхідно забезпечити одного суддю та термін їх носіння у роках.
Відповідно до п. 2.10. Положення про порядок одержання, обліку, видачі та носіння службового обмундирування суддів України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 16/5 від 22.04.1994р., за одяг, який не виданий, згідно з нормами забезпечення з причин, незалежних від Верховного Суду України, Вищого Арбітражного Суду України, Міністерства юстиції України, суддям виплачується грошова компенсація вартості даного одягу і згідно із нормами зараховується у термін його носіння.
Однак, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» № 1459-ІІІ від 17.02.2000р., що набрав чинності 11.03.2000р., перше речення частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів» щодо забезпечення суддів безплатним службовим обмундируванням було виключено.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) № 5-рп/2002 від 20.03.2002р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 1 статті 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", яким виключено перше речення частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів».
Отже, з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України суддям поновлено відповідне забезпечення службовим обмундируванням.
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів судів загальної юрисдикції» № 1393 від 04.09.2003р. затверджено нові норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів судів загальної юрисдикції, а також визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України» № 177 від 19.03.1994р.
Як наслідок, в період дії частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII в редакції від 15.12.1992р. та постанови Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України» № 177 від 19.03.1994р., а саме з 1999 року по 11.03.2000р. та з 20.03.2002р. по 04.09.2003р., позивач повинний був бути забезпечений службовим обмундируванням, а в разі незабезпечення обмундируванням мав право на отримання відповідної грошової компенсації.
Враховуючи встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України» № 177 від 19.03.1994р. кількість предметів, розрахованих на одного суддю, терміни їх носіння та середньо ринкову вартість даних предметів, надану Обласним об’єднанням колгоспних ринків облспоживспілки, м. Черкаси, а також зважаючи на поважність причини пропущення строку звернення до суду, викладеної в письмовій заяві про поновлення строків звернення до адміністративного суду, грошова компенсація за невикористане службове обмундирування за вищевказані періоди ОСОБА_1 складає 13 360 грн.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення 2 953 грн. 35 коп. утриманих сум податку з доходів фізичних осіб та 13 360 грн. компенсаційних виплат за службове обмундирування за 1999-2003 роки.
Разом з тим, оскільки головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, в тому числі щодо виконання судових рішень на користь суддів, згідно приписів Закону України «Про судоустрій України» № 3018-III від 07.02.2002р. та Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 14 від 14 січня 2009р., є Державна судова адміністрація України, присуджені до стягнення кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Черкаської області та Міністерства юстиції України про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших передбачених законом виплат задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України на користь ОСОБА_1 16 313 (шістнадцять тисяч триста тринадцять) грн. 35 коп., в тому числі 2 953 грн. 35 коп. утриманих сум податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік та 13 360 грн. компенсаційних виплат за службове обмундирування за 1999-2003 роки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий С.М. Гарань
Судді В.В. Гаращенко
І.О. Лічевецький