ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "26" липня 2006 р.  о 15-30 год. в м. Харкові              Справа № АС-03/234-06

вх. № 5410/1-03

Судова колегія господарського суду Харківської області у складі:

Головуючий суддя Подобайло З.Г.

суддя Водолажська Н.С.

суддя Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання Гуцевич М.П.

представників сторін :

позивача- не з"явився

1-го відповідача - Гнатченко О.О. за дор.

2-го  відповідача - Свістунов І.В.  за  дор.

по справі за позовом  ТОВ "Антекс" м. Х-в   

до  ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова  

про визнання недійсними повідомлень  

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ „Антекс" , звернувся до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просить визнати   недійсним   податкове   повідомлення-рішення  №0000191702   від 01.03.06р., податкове повідомлення-рішення №0000191702/1  від 14.03.06р., визнати недійсним рішення за результатами розгляду первинної скарги від 13.03.06р. №2015/10/25-016,  рішення за результатами розгляду повторної скарги від 21.04.06р. №1582/10/25-010. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ у Жовтневому районі було надано акт звірки від 31.12.05р. відповідно до якого переплата ТОВ „Антекс" з податку з власників транспортних засобів станом на 31.12.05р. склала 4517,77 грн. Не погоджуючись з правильністю даних ДПІ, ТОВ „Антекс" була проведена самостійна перевірка, виправлені облікові дані в ДПІ та ще 25.01.06р. (тобто до проведення перевірки) перерахувало 315,0 гривень, тобто більш, ніж передбачено згідно акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням. Не зважаючи на це ДПІ 01.03.2006 року видало податкове повідомлення-рішення за №0000191702 (було відправлено 07.03.06р.), в якому вимагає ТОВ „Антекс" сплатити 284,23 грн. зобов'язання та 28,42 штрафних санкцій, що не відповідає п.6.4 ст.6 Закону України №2181. Крім того, в процесі оскарження ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова було видано друге повідомлення-рішення від 14.03.06р. за №0000191702/1, що не відповідає ст.5.2.3. Закону України №2181, вказані факти не були враховані ДПА в Харківській області при розгляді повторної скарги, що призвело до ухвалення неправильного рішення.

Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова з позовними вимогами не згоден, просить у позові відмовити.

Відповідач, ДПА в Харківській області з позовними вимогами не згоден, просить у позові відмовити.

Надані суду документи свідчать, що працівниками ДПІ була проведена перевірка підприємства позивача  щодо своєчасності сплати податку з власників транспортних засобів згідно поданих розрахунків на 2005 рік, про що складений акт  про виявлені порушення податкового законодавства від 14.02.06р. за  №99/17-114.

Перевіркою  встановлено, що згідно розрахунку суми податку з власників транспортних засобів на 2005 рік № 81 від 16.01.05 р. підприємством нараховано по строку сплати до 15.01.06 податку у розмірі 1973,0 грн., згідно розрахунку суми податку з власників транспортних засобів на придбаний протягом 2005 року автомобіль № 21563 від 13.06.05 нараховано по строку сплати до 15.01.06 податку у розмірі 810,0 грн. Згідно розрахунку суми податку з власників транспортних засобів на придбаний протягом 2005 року автомобіль № 39680 від 19.09.05 нараховано по строку сплати до 15.01.06 податку у розмірі 175,0  грн. Згідно розрахунку суми податку з власників транспортних засобів на придбаний протягом 2005року автомобіль № 42699 від 06.10.05 нараховано по строку сплати до 15.01.06 податку у розмірі 428,0 грн. Згідно розрахунку суми податку з власників транспортних засобів на придбаний протягом 2005 року автомобіль № 44823 від 14.10.05 нараховано по строку сплати до 15.01.06 у  розмірі   428,0 грн.Згідно   уточнюючого   розрахунку   суми   податку   з   власників транспортних засобів на 2005 рік № 2105 від 03.06.05 донараховано по строку сплати до 15.01.06 податку у розмірі 988,0 грн. Сальдо на 16.01.06 року складає 4517,77 грн. Сплата податку відбулася 25.01.06року п/д № 313 у сумі 315, 0 грн. Прострочення сплати на 9 днів від суми 284,23 грн.  , що є порушенням  підприємством ст.5 Закону України № 1963-ХІІ від 11.12.91р.   „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”,  штраф 10% з 17.01.06 по 25.01.06 складає 28,42 грн.

В Акті  міститься посилання на лист ДПА України від 03.05.2001р.  №5640/7/19-1317  "Щодо  Довідника термінів   подачі  декларацій  (розрахунків)  та термінів сплати  по  податках,  зборах (обов'язкових  платежах) та деякі   питання   нарахування  платежів".

На   підставі  вказаного акту та згідно ст.17 п.17.1  п.п.17.1.7, п.17.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними   цільовими  фондами"   від  21.12.00р.  №2181-ІІІ  за  затримку  на 9 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання  у розмірі 284,23  грн. застосований штраф у розмірі  10%  у розмірі 28,42грн.  ДПІ було прийняте податкове   повідомлення-рішення  №0000191702   від 01.03.06р.

ТОВ „Антекс", не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 01.03.06р. №0000191702 подало первинну скаргу до ДПІ в Жовтневому районі м Харкова  згідно ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ, 13.03.06р. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийняла рішення за результатами розгляду первинної скарги, згідно якого скаргу ТОВ „Антекс" залишено без задоволення, а рішення, що оскаржувалось без змін та направлено податкове повідомлення-рішення №0000191702/1  від 14.03.06р. з визначенням такої ж суми податкового зобов’язання, що і у рішенні від 01.03.06 р. Судом встановлено, що вказане повідомлення направлено з метою  доведення граничного строку сплати суми податкового зобов’язання  у вигляді штрафу у розмірі 28,42 грн., визначеного контролюючим органом.

Повторна скарга підприємства від 22.03.06 р. до ДПА в Харківській області  за рішенням від 21.04.06 р. також залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд вважає вимоги частково правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню на підставі нижчевикладеного:

Норма, в порядку якої відповідачем були застосовані фінансові санкції (пп. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями (далі Закон № 2181-ІІІ), встановлює, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому , Законом № 2181-ІІІ передбачено (п. 5.1 ст. 5), що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. В пп. 5.3.1 ст. 5 цього Закону встановлено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З урахуванням строків подачі податкових декларацій вищевказаним Законом визначено такі граничні строки сплати податкових зобов’язань: протягом 30  календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Порядок нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів визначений Законом України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” в редакції  Закону України N 1158-IV  від 15.10.2003 ( на момент виникнення спірних правовідносин).

В цьому Законі визначено, що у порядку, визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

В ст. 5 цього Закону передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами  щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

             За придбані  протягом  року  юридичними  особами  транспортні засоби   податок сплачується перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах),  які  не  настали,  починаючи  з  кварталу,  в  якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх  реєстрації подається  до  відповідного  податкового  органу.  

          Судом встановлено, що саме у відповідності до вимог  Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” позивач надав до ДПІ розрахунок суми податку з власників транспортних засобів на 2005 рік № 81 від 16.01.05 р. , розрахунки суми податку з власників транспортних засобів на придбаний протягом 2005 року автомобілі № 21563 від 13.06.05 р.,  № 39680 від 19.09.05 р., № 42699 від 06.10.05 р. , № 44823 від 14.10.05 р.  та   уточнюючий   розрахунок   суми   податку   з   власників транспортних засобів на 2005 рік № 2105 від 03.06.05 р.

Судом встановлено, що відповідачем нараховані штрафні санкції  згідно пп.17.1.7 Закону № 2181-ІІІ у зв'язку з тим, що позивачем несвоєчасно сплачена  сума податкового зобов'язання   податку з   власників транспортних засобів згідно розрахунку  із затримкою на 9 днів та зазначено про порушення ним ст.5 Закону України № 1963-ХІІ від 11.12.91р.   „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”.

Строки сплати податку з власників транспортних засобів визначені Законом України  „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”, а не Законом  № 2181-ІІІ, ці строки не співпадають із строками сплати податкових зобов'язань, визначених Законом № 2181-ІІІ, що підтверджується також розрахунками  цього податку  на 2005 рік.

Відповідач, ДПІ  не спростовує того, що підприємство належним чином звітувало перед органом ДПС щодо нарахування податку на 2005 р.

Розраховуючи  штраф відповідачем вказані граничні строки сплати зобов’язання за періоди, що перевірялися, але визначення цих строків здійснено без врахування положень вищенаведеного Закону.

Таким чином, не передбачається сплата штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбаченому п.17.1.7. ст. 17 Закону №2181 за прострочення встановлених строків сплати  податку з власників транспортних засобів.

Оскільки штрафи, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ нараховуються у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим 3аконом, порушення граничних строків сплати податку  з власників транспортних засобів  за строками, встановленими іншими законами не є підставою для нарахування штрафів згідно зазначеної норми Закону України № 2181-ІІІ та оскаржуване податкове повідомлення-рішення , прийняте за висновками акту перевірки підлягає визнанню нечинним.

З вищевикладених підстав підлягає визнанню нечинним і податкове повідомлення-рішення з позначкою „1”,”  прийняте в межах розгляду первинної скарги згідно ст. 5 Закону № 2181 –ІІІ та направлене позивачу з метою доведення граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом.

У задоволенні вимог визнати недійсним рішення за результатами розгляду первинної скарги від 13.03.06р. №2015/10/25-016,  рішення за результатами розгляду повторної скарги від 21.04.06р. №1582/10/25-010  слід відмовити, оскільки відповідно приписам пп. 5.2.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги – до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Дана норма містить положення стосовно того, що тільки остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку. Таким чином, не зважаючи на те, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення за результатами розгляду первинної скарги вказано, що воно може бути оскаржене до суду, у позивача відсутні законні підстави включати такі вимоги до позову, оскільки вони суперечать положенням наведеної норми і нею така форма захисту не передбачена.

Такий спосіб захисту не є способом захисту порушеного права, оскільки порушує права чи безпосередньо  на них впливає саме рішення про визначення податкового зобов’язання, яке приймається контролюючим органом на підставі рішення за результатами розгляду скарги.

Відмовляючи у задоволенні вимог в цій частині, суд вважає за необхідне зазначити , що оскаржувані рішення ДПІ і ДПА за результатами розгляду скарг не встановлюють нових прав та обов’язків для платника податків, воно не є нормативно - правовим актом або правовим актом індивідуальної дії в розумінні ст. 17 КАС України, оскільки за такими рішеннями платнику податків не визначаються податкові зобов’язання, при врученні таких рішень  суми не є узгодженими і т. д. , а вони є лише підставою для ДПІ, що здійснювала перевірку  та податкове повідомлення-рішення якої оскаржувалось, направити платнику податку  податкове повідомлення-рішення згідно порядку, встановленого  ст. 6 ЗУ № 2181-ІІІ та  наказом ДПА України № 253 від 21.06.01 р.

Керуючись статтями  4 , 8, 86, 94, 160- 163 ,186 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Позов задовольнити частково. Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення  №0000191702   від 01.03.06р., податкове повідомлення-рішення №0000191702/1  від 14.03.06р., прийняті ДПІ у Жовтневому районі м. повністю.

В решті вимог у позові відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Антекс" м. Х-в ( м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123, код 24338100) витрати по сплаті державного мита у розмірі 1,70 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                     Подобайло З.Г.

суддя           Водолажська Н.С.

суддя           Мамалуй О.О.

 Постанова в повному обсязі виготовлена 31.07.06р. о 15-00 год.