АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №11-а-.895 Категорія 186 ч.2 КК України.
Головуючий у першій інстанції - Педенко A.M. Доповідач - Бєлан Н.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Бєлан Н. О.
Суддів - Наставного В.В., Балацької Г. О.
за участю прокурора Мінакової Г.О. розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 2 квітня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець селища Луговське Мамсько-Чуйського району Іркутської області, мешканець м. Києва, раніше судимий:
10.06.1997 року Жовтневим районним судом м. Києва за cm. 229-6 ч. 1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України (1960р.);
22.04.1999 року Радянським районним судом м. Києва за ст. ст. 141 ч. 2, 143 ч.2, 42, 43 КК України (1960р.) на 4роки позбавлення волі;
27.09.2001 року Бориспільським районним судом Київської області за cm. 391 ч. 1, 71 КК України на 2роки позбавлення волі;
11.03.2004 року Солом'янським районним судом м. Києва за ст. 186 ч.2, ст. 263 ч.1, 71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільнений 16.10.2007року по відбуттю покарання, - засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 29 листопада 2007 року, приблизно о 18 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля будинку № 19 по проспекту Повітрофлотському в м. Києві, вирвавши з рук, він відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_3 мобільний телефон "Соні Еріксон К-750І" з сімкартою на загальну суму 1110 грн.
В апеляції засуджений просить вирок змінити та, урахувавши його стан здоров'я, бо хворіє на туберкульоз і серцеву недостатність, а також, зважити, що у нього є рідні похилого віку, для яких він єдиний годувальник, на підставі ст. ст. 66, 69 КК України зменшити йому строк покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляції.
Висновок про доведеність вини засудженого у вчиненні цього злочину за обставин, вказаних у вироку, відповідає матеріалам справи.
Зокрема, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 підтвердив, що засуджений вихопив у нього з рук мобільний телефон і зразу ж зник.
Про ці обставини зазначав у поясненнях свідок ОСОБА_5
За поясненнями свідка ОСОБА_6, при затриманні засуджений визнавав, що у молодого хлопця він відібрав мобільний телефон.
Згідно даних протоколу, у засудженого був вилучений мобільний телефон, який впізнав потерпілий.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши наведені докази, обгрунтовано постановив щодо ОСОБА_2 обвинувальний вирок та правильно визначив кваліфікацію його дій за ст. 186 ч.2 КК України.
Що стосується доводів апеляції про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу винного, то вони не заслуговують на увагу.
Міра покарання призначена винному у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
За змістом вироку, судом ураховано, що засуджений вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання. Крім того, засуджений має непогашену судимість за інші умисні злочини і новий умисний злочин вчинив майже протягом двох місяців після звільнення з місць позбавлення волі.
Поряд з цим, суд визнав як пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття винного у вчиненому злочину. Посилання в апеляції на інші такі обставини слід визнати безпідставними, оскільки такі дані в справі відсутні.
Таким чином, ураховуючи дані про особу засудженого, суд дійшов правильного висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Призначене винному покарання є справедливим, судова колегія не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України.
Керуючись ст. ст. 348, 359, 365, 366 КПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без
задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 2 квітня
2008 року щодо нього - без змін.