Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     27 червня 2018 р.                                                             Справа№805/3034/18-а

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського,  1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

                                                        ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року адміністративну справу № 805/3034/18-а було прийнято до розгляду судді Толстолуцької М.М. та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року суд замінив відповідача у справі його правонаступником – Маріупольським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (надалі – відповідач, управління, пенсійний орган).

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві позивач зазначив, що 22.09.2017           року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії у відповідності до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою про призначення пенсії були надані інші документи, що містять відомості про роботу у важких та шкідливих умовах праці, зокрема: копія трудової книжки; копії наказів про атестацію, яка була проведена на підприємстві, на якому я працював за пільговим списком№2; довідки про підтвердження наявного пільгового стажу за списком №2, на підприємствах, на яких я працював; архівні довідки про заробітну плату та інші документи, що підтверджують факт роботи за пільговим списком №2.

Проте, 21 12.2017 року відповідачем було винесено рішення № 182 про відмову у призначенні пенсії, з посиланням на відсутність необхідного пільгового стажу.

Позивач вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії у відповідності до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 розділу «Прикінцеві положення» «Про обов’язкове державне пенсійне страхування» винесено протиправно та підлягає скасуванню. Також, позивач зауважив, що відповідач формально відмовив йому у зарахуванні до пільгового стажу певних періодів його роботи, що стало підставою для відмови йому у призначенні пенсії.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, згідно наданого відзиву відповідач зазначив, що відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенси на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Розглядаючи подані позивачем документи, відповідачем були встановлені розбіжності у довідках, отже пільговий стаж на підставі таких довідок зарахуванню не підлягає та у відповідача відсутній стаж для призначення пенсії на пільгових умовах.  

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач – ОСОБА_1 є особою, що претендує на призначення пенсії за віком.

Відповідач – Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що позивач 22.09.2017 року звернувся із заявою № 2610 про призначення пенсії згідно п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та надав наступні документи:

-           заяву про призначення пенсії;

-           копію трудової книжки;

-           копію диплома про навчання у Ждановському металургійному інституті серії ЖВ-1 № 061085;

-           довідку про підтвердження пільгового стажу по списку №2, надана ПАТ «СП Укренергочермет» за № 15 від 18.09.2017р;

-           довідку про підтвердження пільгового стажу по списку №2, надана ГІАТ «СП Укренергочермет» за № 11 від 05.07.2016р - повторно надана після доопрацювання до Пенсійного фонду 21 грудня 2017 р вхідний № 7684/16;

-           довідку про підтвердження пільгового стажу по списку №1, надана підприємством «Нововоронежатоменергоремонт» філія ВАТ «Атоменергоремонт» за № 95 від 21Л 0.2014р;

-           довідку про перейменування підприємства ПАТ «СП Укренергочермет» ;

-           архівні довідки про заробітну плату;

- копію паспорта та ідентифікаційного номера.

Рішенням від 21.12.2017 року № 182 пенсійним органом відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно зазначеної заяви.

У вказаному рішенні управлінням було зазначено наступне.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці :тиском № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами і. передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого пунктом першим частини першої статті 26 цього Закону - чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 із такої роботи.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, снування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до пункту 3 «Порядку застосування списків № 1 і №2 виробництв,робіт, професій, посад і показників», при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

У той же час, відповідачем період роботи з 26.04.1988р по 31.12.1989р не зараховано до пільгового стажу за списком № 1, оскільки у довідці за №          95 від 21.10.2014р, наданою підприємством «Новоронежатоменергоремонт» філія ВАТ «Атоменергоремонт», є посилання на Список № 1 виробництв, робіт, професій, затверджених Радою Міністрів СРСР № 117 від 22.08.1956р , але розділ № 24 відсутній у зазначеному списку. Посилання на Список №1 виробництв, робіт, професій, затверджених Постановою КМ СРСР № 10 26.01.1991 р, не відповідає вимогам пункту 3 зазначеного Порядку, оскільки введені в дію з 01.01.1992 року.

Окрім того, у довідках, які надані ПАТ «СП Укренергочермет» за № 15 від 18.09.2017 та за № 11 від 05.07.2016 встановлено, що найменування посади не відповідає відомостям, зазначеним у трудовій книжці та наказах про атестацію робочих місць та Списку виробництв, професій, посад, а саме: в довідці № 11 від 05.07.2016 зазначена посада слюсар-ремонтник, яка передбачена в розділі ІІІ пункт 1,23 Списку №2, а в наказі про атестацію робочих місць зазначена посада за розділ ХІІІ Списку №2; в довідці № 11 від 05.07.2016  календарний стаж роботи по списку № 2 - 9 років 2 місяці 20 днів, при цьому підприємством виведено пільгового стажу - 4 роки 6 місяців 22 дня, але не зазначено на які календарні періоди роботи скільки відпрацьовано пільгового стажу, тому не має можливості визначити період роботи на пільгових умовах відповідно до посад майстра або слюсаря-ремонтника.

З урахуванням викладеного на підставі наявних документів загальний стаж роботи заявника складає 33 роки 03 місяця 25 днів, пільговий стаж - відсутній.

За таких обставин відповідачем вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не має необхідного пільгового стажу роботи.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача при обчисленні пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком та встановлення чи діяв відповідач при цьому обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Нормами статті 13 зазначеного Закону передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №  637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №  637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637  (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637, на які посилається управління у своєму рішенні про відмову в призначенні пенсії позивачеві має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Натомість, в оскаржуваному рішенні пенсійним органом не надано належного обґрунтування іншим документам, наданим позивачем для призначення пенсії за віком, не зроблено висновку щодо можливості застосування інших документів, аніж ті, що мають розбіжності та викликають у відповідача певні сумніви для зарахування певних періодів роботи до пільгового стажу.  

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року,  в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі – Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналізуючи матеріали справи суд доходить висновку, що відповідач не застосував надані йому права вищевказаним Законом та Порядком, діяв не у спосіб, передбачений законом для суб’єкта владних повноважень і фактично відмовив позивачу в призначенні пенсії за формальними обставинами

У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь – якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Нормами статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. З урахуванням зазначених положень законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача призначити йому пенсію та здійснити відповідне нарахування та виплату пенсії з дня звернення до відповідача,ю оскільки зазначені вимоги відносяться до дискреційних повноважень відповідача.

Враховуючи, що суд не обчислює дійсний загальний стаж позивача, оскільки це є суто дискреційними повноваженнями суб’єкта владних повноважень-відповідача, в зв’язку з тим відсутні підстави для зарахування відповідного стажу для призначення пенсії та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов’язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір на суму 1409,60 грн. /арк. справи 4/.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 704,80 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122,  123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

                                                     В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 21.12.2017 року № 182 «Про відмову в призначенні пенсії».

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2017 року № 182 про призначення пенсії згідно п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті 27 червня 2018 року.           

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1  Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України  до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя                                                                                 Толстолуцька М.М.