ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3979/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді                                        Шавеля Р.М.,

суддів                                                            Улицького В.З. та Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання -           Гелецького П.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача –                                                   не з’явився;

від відповідача -                                         не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Косівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Косівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 04.05.2018р. м.Івано-Франківськ),-

В С Т А Н О В И В:

           30.03.2018р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії відповідача ОСОБА_3 об'єднаного управління /ОУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України Івано-Франківської обл. щодо відмови йому в нарахуванні до розміру довічного грошового утримання 20-відсоткової надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського, починаючи з 06.11.2017р., а також щодо неврахування при розрахунку і визначенні середньомісячної суддівської винагороди для призначення щомісячного довічного грошового утримання щорічно отримуваної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу судді; зобов'язати відповідача Косівське ОУ ПФ України Івано-Франківської обл. провести нарахування та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, як такого, що має достатній для відставки стаж роботи, без обмеження граничного розміру, з урахуванням щорічної виплати допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу судді, та у відповідності з вимогами ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» - 20-відсоткової надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського, з урахуванням раніше виплачених сум, з моменту його призначення, а саме з 06.11.2017р.; при проведенні розрахунку і визначенні середньомісячної суддівської винагороди для призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання враховувати отримувану щорічно допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді; стягнути з відповідача на його користь судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. (а.с.5-8).

          Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними дії відповідача Косівського ОУ ПФ України Івано-Франківської обл. в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні до розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 20 відсотків надбавки, як особі, яка проживає у населеному пункті, що має статус гірського; зобов'язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату позивачу 20 відсотків надбавки до розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 06.11.2017р., як особі, яка проживає у населеному пункті, що має статус гірського; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Косівського ОУ ПФ України Івано-Франківської обл. на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп. (а.с.34-39).

          Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач Косівське ОУ ПФ України Івано-Франківської обл., який, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.44-46).

          В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», не поширюються на щомісячне довічне грошове утримання судді, яке отримує позивач. У той же час, приписи ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмежовує поняття пенсії та щомісячного грошового утримання судді. Вони складають два різні види виплат, при цьому довічне грошове утримання судді – це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання.

Отже, довічне грошове утримання не належить до пенсійних чи інших видів державної матеріальної допомоги громадянам, які передбачені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», а відповідно перерахунок грошового утримання судді з урахуванням 20 відсотків підвищення є абсолютно безпідставним та суперечить законодавству.

При цьому, суд дійшов до висновку про задоволення позову, лише констатуючи факт проживання позивача та його наслідок, право на підвищення, не обґрунтовуючи свою правову позицію, чому на його думку довічне грошове утримання підлягає підвищенню.

Також судом не враховані висновки, викладені в рішеннях Конституційного Суду України від 18.06.2007р. № 6-рп та від 14.12.2011р. № 18-рп/2011.

Отже, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, слугує належним утриманням цього судді після припинення ним професійних обов'язків та є особливою формою його соціального забезпечення, через що не може вважатися пенсією.

У зв’язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

          Як установленому судом першої інстанції, упродовж 12.06.1998р. - 27.10.2017р. позивач ОСОБА_1 працював суддею Косівського районного суду Івано-Франківської обл.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 3303/0/15-17 від 17.10.2017р. ОСОБА_1 звільнено з посади судді Косівського районного суду Івано-Франківської обл. у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.14).

Відповідно до наказу голови Косівського районного суду Івано-Франківської обл. № 02-03/286 від 23.10.2017р. позивача відраховано зі штату Косівського районного суду Івано-Франківської обл. з 27.10.2017р. на підставі рішення Вищої ради правосуддя № 3303/0/15-17 від 17.10.2017р. (а.с.13).

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.12.2017р. в справі № 347/2381/17 позов ОСОБА_1 до Косівського ОУ ПФ України Івано-Франківської обл. про визнання неправомірними дій, призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання задоволено; визнано протиправною відмову пенсійного органу щодо нарахування довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язано Косівське ОУ ПФ України Івано-Франківської обл. призначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 06.11.2017р., зарахувавши до стажу роботи судді, що дає право на відставку, половину строку навчання за денною формою в Національній юридичній Академії ім.Я.Мудрого з 01.09.1989р. по 22.06.1994р., а також календарний період проходження стокової військової служби в Збройних Силах СРСР з 26.11.1986р. по 01.12.1988р.; стягнуто з відповідача в користь ОСОБА_1 50000 грн. моральної шкоди та судові витрати понесені на оплату судового збору в розмірі 640 грн. (а.с.15-18).

Відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018р. постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 14.12.2017р. в справі № 347/2381/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Косівського ОУ ПФ України Івано-Франківської обл. на користь ОСОБА_1 50000 грн. моральної шкоди та в цій частині позовних вимог відмовлено; в решті постанову залишено без змін (а.с.19-21).

06.11.2017р. відповідачем Косівським ОУ ПФ України Івано-Франківської обл. призначено позивачу виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди.

Як слідує з довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській обл. № 155 від 29.03.2018р., в 2017 році при наданні щорічної оплачуваної відпустки ОСОБА_1 була нарахована і виплачена допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу 16000 грн., з якої утримано податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та нарахований і сплачений до єдиний соціальний внесок (а.с.22).

Відповідно до постанови КМ України № 647 від 11.08.1995р. «Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських», населеному пункту м.Косів Івано-Франківської обл., де зареєстрований та проживає ОСОБА_1 (а.с.10-11), надано статус гірського населеного пункту.

Згідно посвідчення серії А № 672725, виданого Виконавчим комітетом Косівської міської ради Івано-Франківської обл. 21.07.2009р., позивач має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (а.с.23).

Листом № 30/Т-15 від 22.03.2018р. Косівське ОУ ПФ України Івано-Франківської обл. повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання вказаних судових рішень позивача переведено з пенсії по інвалідності ІІІ групи загального захворювання згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на довічне грошове утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 06.11.2017р. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 36 років 10 місяців 20 днів, в тому числі стаж судді 23 роки 09 місяців 19 днів, стаж прокурора 29 днів; заробіток складає 24000 грн. (посадовий оклад - 16000 грн., доплата за вислугу років - 8000 грн.); розмір довічного грошового утримання становить 20640 грн. Одночасно вказаним листом повідомлено про те, що нарахування підвищення за проживання в гірському населеному пункті в розмірі 20 відсотків до довічного грошового утримання судді чинним законодавством не передбачено, а з посиланням на ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що щорічна грошова допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, тому не може бути врахована при призначенні довічного грошового утримання судді (а.с.12).

          Вирішуючи наведений спір та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що приписи ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» не містять вичерпного переліку видів державної матеріальної допомоги, які підлягають збільшенню на 20 відсотків. Також у цій нормі не наведено переліку виплат, що фінансуються за рахунок Державного бюджету України, збільшення яких на зазначені 20 відсотків не допускається.

З огляду на викладене, всі державні пенсії, стипендії, інші види державної матеріальної допомоги, у тому числі і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці, для осіб, які проживають на території населеного пункту, якому надано статус гірського, підлягають збільшенню на 20 відсотків.

Із врахуванням того, що ОСОБА_1 проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, та набув статусу особи, що проживає на території гірського населеного пункту, суд прийшов до переконання, що позивач має право на отримання підвищення на 20 відсотків розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

          Щодо решти позовних вимог суд зазначив, що, враховуючи вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді у відставці виплачується щомісячне довічне грошове утримання у максимальному розмірі 90 % заробітної плати (суддівської винагороди) судді, яка обчислюється з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Тобто, в силу положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.

          Таким чином, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Між тим, на думку колегії суддів, наведені висновки лише частково відповідають вимогам чинного законодавства, з наступних підстав.

          В частині вирішення позовних вимог щодо неврахування відповідачем при розрахунку і визначенні середньомісячної суддівської винагороди для призначення щомісячного довічного грошового утримання щорічно отримуваної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу судді колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

Покликання на норми іншого законодавства є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Також є безпідставним є застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20.02.2012р. у справі № 21-430а11, від 06.11.2013р. в справі № 21-350а13, про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу». Натомість, в розглядуваному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Посилання позивача на положення ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним актом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

          Стосовно решти позовних вимог колегія суддів наголошує на тому, що згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

На час виникнення спірних правовідносин статус судді у відставці врегульовано розділом X Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів».

За змістом речення першого ч.1 ст.142 цього Закону судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно з ч.3 ст.142 вказаного Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою цієї ж норми закріплено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Склад суддівської винагороди визначено ч.2 ст.135 зазначеного Закону.

У свою чергу, ч.1 ст.135 наведеного Закону містить імперативне обмеження, згідно з яким суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нерозривно пов'язаний із розміром суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Єдиною підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Також слід зазначити, що в Рішенні від 11.10.2005р. № 8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п'ятий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини).

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці не належить до категорій виплат (пенсій, державної матеріальної допомоги тощо), на збільшення яких спрямовані норми ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

За такого правового регулювання у справі, що розглядається, відповідач не мав правових підстав для збільшення на 20 відсотків розміру виплачуваного позивачеві щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та цілком правомірно відмовив у такому збільшенні.

          Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення.

Також в порядку ч.1 ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню сторонам.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню до розглядуваних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки його висновки в частині часткового задоволення позову не відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Косівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Косівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги сторонам не відшкодовуються.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4

судді ОСОБА_5

ОСОБА_6

Дата складення повного судового рішення: 27.06.2018р.