Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 318/2740/17

Провадження №22ц/778/2001/18 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко В.В.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Кам'янсько-Днівпровського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року у справі за позовом Управління соціального захисту населення Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів,, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Управління соціального захисту населення Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі заяви від 11.08.2011 року відповідачу була призначена тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів на синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 Одержувач ОСОБА_3 заявою від 27.10.2015 р. повідомила про отримання аліментів в вересні - 500 грн., в жовтні - 624 грн. та просить припинити виплату тимчасової допомоги. При проведенні перевірки виявлено, що відповідачка своєчасно не повідомила управління про сплату аліментів в сумі 1124 грн. За результатом перевірки складено акт № 2730 від 01.12.2015 р. щодо надміру виплаченої тимчасової державної допомоги за період з 01.08.2011 р. по 31.09.2015 р. в сумі 33691,92 грн.

Посилаючись на ці обставини, просили стягнути з відповідачки виплачену тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів в розмірі 33691,92 грн. на користь держави.

Заочним рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 надміру виплачену тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів в розмірі 33 691 (тридцять три тисячі шістьсот дев'яносто одна) грн. 92 коп. на користь держави в особі Управління соціального захисту населення Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області,

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Не погоджуючись з заочним рішенням, ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 26 березня 2018 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Поте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.

Судом встановлено, що Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.08.2011 р. ОСОБА_3 звернулась до Управління соціального захисту населення з заявою про призначення соціальної допомоги (а.с. 3-4).

15.08.2011 р. управлінням винесено рішення про призначення допомоги сім'ям з дітьми ОСОБА_3 (а.с. 7).

Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області 21.07.2010 р. видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання синів ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (а.с. 6).

ОСОБА_3 заявою від 27.10.2015 р. повідомила управління про отримання аліментів в вересні - 500 грн., в жовтні - 624 грн. та проситьь припинити виплату тимчасової допомоги (а.с. 11).

Управлінням 01.12.2015 р. складено акт № 2730 про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення державних допомог, внаслідок якого встановлено надміру виплачені кошти по тимчасовій державній допомозі дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів за період з 01.08.2011 р. по 30.09.2015 р. у розмірі 34564,92 грн. (а.с. 12).

09.12.2015 р. на адресу ОСОБА_6 направлено повідомлення про відшкодування коштів по переплаченим державним допомогам на суму 34564,92 грн. (а.с. 13).

ОСОБА_3 в листопаді 2015 р. сплатила суму заборгованості у розмірі 873 грн., що підтверджується копією довідки від 29.06.2017 р. (а.с. 15).

Згідно із ч. ч. 8, 9, 10 ст. 181 СК України, якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

В обґрунтування позову Управління соціального захисту населення Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області посилається на ст. 1212 ЦК України та зазначає, що п. 6 Порядку №189 у разі поновлення виплати аліментів одтин з батьків зобов'язаний у триденний строк письмово повідомити про це органу соціального захисту населення для припинення виплат раніше призначеної тимчасової допомоги, тому невиконання даних зобов'язань відповідачкою повністю підтверджують недобросовісність останньої.

Відповідно до п. 2 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 (далі - Порядок), тимчасова допомога призначається у разі, коли: рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_3 27.10.2015 року подала заяву про припинення виплати тимчасової допомоги, в листопаді 2015 р. сплатила суму заборгованості у розмірі 873 грн., що підтверджується копією довідки від 29.06.2017 р. (а.с. 15).

Частинами 1, 3 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстави, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 року відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується в тих випадах, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частин першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Питання стягнення виплачених сум наданої дитині тимчасової державної допомоги вирішується шляхом стягнення з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

Окрім того, суд першої інстанції не звернув уваги на положення статті 1215 ЦК України, якою визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі, як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Задовольняючи апеляційну скаргу та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат у справі, які мають бути присуджені скаржнику з боку позивача..

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 2400 грн. (а.с.61, 77), який підлягає стягненню з позивача.

Беручи до уваги все вищенаведене, апеляційний суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України, визнавши апеляційну скаргу обґрунтованою, скасовує оскаржуване рішення суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382-384, 390 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року по цій справі скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Управління соціального захисту населення Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів залишити без задоволення.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 2400 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: