Справа № 2-4041\09 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2009 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Троян Н.М.
при секретарі Колісник К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Українського науково-дослідного і навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості, 3-я особа: Генеральний директор ДП Українського науково-дослідного і навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості про поновлення на роботі, -
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2009 року позивачка звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом в якому просила поновити її на роботі на Державному підприємстві Український науково-дослідний і навчальний центру проблем стандартизації, сертифікації та якості на раніше займаній посаді провідного інженера в аналітичному відділі ведення реєстру.
В позові зазначила, що з 26 січня 2004 року працювала в секторі реєстру та аналізу аналітично-реєстраційного відділу Реєстру та цінних паперів на посаді начальника сектора, заступника начальника відділу. 02.07.207 року відділ було перейменовано у науково-дослідницький та аналітичний відділ ведення Реєстру. З 01.04.2008 р. Науково-дослідний та аналітичний відділ ведення Реєстру було введено до науково-дослідного центру обробки запитів та надання повідомлень. 30.06.2008 р. позивачка була звільнена по переводу до ДП «Реєстро УкрСЄПРО». Після реорганізації з 6 жовтня 2009 року вона працювала на посаді провідного інженера аналітичного відділу ведення Реєстру науково-дослідного центру оцінки відповідності. 28 жовтня 2009 року під тиском генерального директора ДП "УкрНДНЦ" вона написала заяву про звільнення за власним бажанням.
Вважає дане звільнення незаконним, оскільки за час роботи на посаді начальника сектора, заступника начальника відділу, керівництво ніколи не мало до неї претензій та зауважень щодо її роботи. Враховуючи, що при її звільненні мало місце порушення закону у вигляді психологічного тиску на неї, безпідставних претензій з боку керівництва Державного підприємства Українського науково-дослідного і навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості, тому вважає, що її звільнення було незаконним у зв’язку з чим просить поновити її на роботі, на посаду яку вона займала раніше.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача та 3-я особа в судовому засіданні заперечували проти заявленого позову та просили відмовити в його задоволенні. Пояснили, що позивачка 28.10.2009 року була звільнена за власним бажанням з посади інженера відділу ведення реєстру науково-дослідного центру оцінки відповідності, на підставі заяви написаної нею власноручно, згідно з якою вона просила її звільнити за власним бажанням саме з 28.10.2009 року. Виконуючи вимоги закону саме в цей день було видано наказ відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України та позивачка звільнена з роботи в день вказаний в заяві на звільнення. При написанні заяви про звільнення на неї не чинився будь-який психологічний тиск зі сторони адміністрації інституту.
11.11.2009 року позивачкою була подана заява щодо відкликання своєї заяви про звільнення з роботи у ДП «УкрНДНЦ» за власним бажанням, проте з 04.11.2009 року на раніше займану посаду ОСОБА_1 була прийнята ОСОБА_2 на постійне місце роботи. Вважають поновлення ОСОБА_1 неможливим, оскільки позивачка була звільнена за власним бажанням на підставі заяви і у строк, вказаний в ній, а також в зв’язку з відсутністю вакансій у аналітичному відділі функціонування реєстру. Тому просили відмовити в задоволенні заявлених вимог.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, встановленими наступні обставини по справі.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу № 196-К від 06.10.2009 року (а.с. 20) ОСОБА_1 була прийнята до ДП «УкрНДНЦ» на посаду провідного інженера аналітичного відділу ведення реєстру (а.с.19). 28.10.2008 р. позивачка подала заяву про звільнення її за власним бажанням з 28.10.2009 р. (а.с. 21).
Відповідно до наказу № 215-К від 28 жовтня 2009 року ДП «УкрНДНЦ» (а.с.22) ОСОБА_1 була звільнена з роботи з посади інженера відділу ведення реєстру науково-дослідного центру оцінки відповідності, за власним бажанням, згідно позовної заяви про звільнення за власним бажанням з 28.10.2009 року.
Допитана в якості свідка 3-я особа ОСОБА_3 пояснила, що працює генеральним директором інституту. Начальник відділу, де працювала позивачка – ОСОБА_4 доповів їй, що ОСОБА_1 самостійно приймає рішення по кореспонденції, яка приходить на ім’я генерального директора. Після чого була викликана ОСОБА_1 для пояснень і коли вона, як генеральний директор почала їй говорити про неправильність дій ОСОБА_1 і що такі дії є порушенням зі сторони останньої, при цьому ОСОБА_1 попросивши аркуш паперу написала заяву на звільнення за власним бажанням, зазначивши дату звільнення 28.10.2009 року.
Приймаючи до уваги, що саме ОСОБА_1 попросила її звільнити з 28.10.2009 року, то вона як генеральний директор розпорядилась видати наказ на підставі наданої заяви ОСОБА_1 Якогось психологічного чи морального тиску на ОСОБА_1 ніхто не здійснював.
Вказані обставини підтвердив в судовому засіданні допитаний в якості свідка начальник відділу де працювала позивачка – ОСОБА_4
ОСОБА_1 є інвалідом 3-ої групи (а.с. 28).
Згідно ст. 38 КЗпП України - працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до
навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що звільнення позивачки проведено у відповідності з діючим законодавством, оскільки судом встановлено, що звільнення проведено за власним бажанням ОСОБА_1, та в строк, який вона просила у заяві про звільнення за власним бажанням, а тому позовні вимоги безпідставні і не підлягають задоволенню.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 38, 232, 233, 235 КЗпП України, ст. 57-60, 130, 209, 212-218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства Українського науково-дослідного і навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості про поновлення на роботі – відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Суддя