ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м.Суми

Справа №592/14213/17

Провадження № 22-ц/788/1044/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів Кононенко О.Ю., Криворотенка В.І.,

за участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Сумської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми в складі судді Алфьорова А.М. від 23 квітня 2018 року, ухвалене у м. Суми,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 пред'явила до суду позов до відповідачів про встановлення порядку користування квартирою.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6, спадкоємцями якого є його діти: дочка - позивач ОСОБА_1, син - відповідач ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_7

До складу спадщини входить квартира АДРЕСА_1, що належала спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого 29 грудня 2009 року виконавчим комітетом Сумської міської ради.

В установленому законом порядку спадкоємці прийняли спадщину шляхом подачі заяви нотаріусу.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не надала оригінал правовстановлюючого документа на нерухоме майно, державний нотаріус Сумської районної державної нотаріальної контори постановою від 20 лютого 2015 року відмовив у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 06 вересня 2017 року встановлений факт належності померлому ОСОБА_6 на праві власності квартири АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку цієї квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_7, спадкоємцями за законом якої є чоловік ОСОБА_3 і діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовився на користь дітей.

Спірна квартира загальною площею 60,66 кв. м складається із 3-х ізольованих житлових кімнат житловою площею 36,0 кв. м: № 8 площею 12,2 кв. м, № 4 площею 17,0 кв. м та № 5 площею 6,8 кв. м; а також кухні № 3 площею 7,2 кв. м, ванної кімнати № 6 площею 2,5 кв. м, вбиральні № 7 площею 1,0 кв. м, коридору № 1 площею 10,5 кв. м, шафи № 2 площею 1,1 кв. м, лоджії № ІІ площею 1,7 кв. м та балкону № І площею 0,66 кв. м.

На даний час відповідач ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі і чинить позивачеві перешкоди в користуванні власністю. ОСОБА_3 разом з дітьми - співвласниками квартири проживає у м. Чернігів.

Посилаючись на те, що ідеальна частка житлової площі кожного співвласника дорівнює 12,0 кв. м, позивач просила суд встановити наступний порядок користування спірною квартирою:

- виділити ОСОБА_8 житлову кімнату № 8 площею 12,2 кв. м з лоджією № ІІ площею 1,7 кв. м;

- відповідачам у справі - житлові кімнати № 4 площею 17,0 кв. м та № 5 площею 6,8 кв. м з балконом № І площею 0,66 кв. м.;

- кухню № 3 площею 7,2 кв. м, ванну кімнату № 6 площею 2,5 кв. м, вбиральню № 7 площею 1,0 кв. м, коридор № 1 площею 10,5 кв. м., шафу № 2 площею 1,1 кв. м залишити у загальному користуванні співвласників квартири.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 квітня 2018 року позов задоволений частково.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1:

- виділити ОСОБА_1 житлову кімнату № 8 площею 12,2 кв. м з лоджією № ІІ площею 1,7 кв. м;

- виділити ОСОБА_2 та членам його сім`ї житлові кімнати № 4 площею 17,0 кв. м та № 5 площею 6,8 кв. м з балконом № І площею 0,66 кв. м;

- залишити кухню № 3 площею 7,2 кв. м, ванну кімнату № 6 площею 2,5 кв. м, вбиральню № 7 площею 1,0 кв. м, коридор № 1 площею 10,5 кв. м, шафу № 2 площею 1,1 кв. м у загальному користуванні.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що між співвласниками не досягнуто згоди щодо порядку користування спірною квартирою; встановлений судом порядок не порушує права співвласників.

У травні 2018 року відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково і виділити їй у користування кімнату №5 площею 6,8 кв. м з балконом №1 площею 0,66 кв. м, залишивши у спільному користуванні співвласників кухню №3 площею 7,2 кв. м, ванну кімнату № 6 площею 2,5 кв. м, вбиральню № 7 площею 1,0 кв. м, коридор № 1 площею 10,5 кв. м, шафу № 2 площею 1,1 кв. м.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд під час ухвалення оскарженого рішення не урахував, що позивач після оформлення права власності на спадкове майно не зверталась до інших співвласників щодо визначення порядку користування квартирою, тривалій час проживає за межами України, витрат по утриманню житла не несе. Крім того, суд не урахував порядок користування квартирою, який фактично склався і згідно з яким ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_9 проживають у кімнаті №8 площею 12,2 кв. м, а діти ОСОБА_4, ОСОБА_5 під час приїзду на канікули користуються кімнатою №4 площею 17 кв. м. Відповідачі за власні кошти відремонтували кімнати, в яких проживають.

Позивач подала в письмовій формі відзив на апеляційну скаргу, яку просила залишити без задоволення з тих підстав, що суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_10 підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник позивача ОСОБА_11 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін.

Інші учасники справи не з'явились, про дату, час і місце засідання суду повідомлені. Служба у справах дітей подала клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 01 червня 2018 року справу визнано малозначною, згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6, внаслідок смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1. Спадкоємцями за законом є позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2, ОСОБА_7, яка ІНФОРМАЦІЯ_4 померла.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 06 вересня 2017 року (справа № 587/2975/15-ц) встановлено факт належності ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3, на праві власності квартири АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку цієї квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6

Суд також установив, що частка інших спадкоємців - ОСОБА_2 та ОСОБА_7 також становить по 1/3 частці.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 спадщину прийняли діти: ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, - на користь яких від спадщини відмовився чоловік ОСОБА_3

ОСОБА_3 з дітьми ОСОБА_4, ОСОБА_5 у спірній квартирі не зареєстровані та постійно проживають у м. Чернігів.

Спірна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 60,66 кв. м складається із 3-х ізольованих житлових кімнат житловою площею 36,0 кв. м: № 8 площею 12,2 кв. м, № 4 площею 17,0 кв. м та № 5 площею 6,8 кв. м; а також кухні № 3 площею 7,2 кв. м, ванної кімнати № 6 площею 2,5 кв. м, вбиральні № 7 площею 1,0 кв. м, коридору № 1 площею 10,5 кв. м, шафи № 2 площею 1,1 кв. м, лоджії № ІІ площею 1,7 кв. м та балкону № І площею 0,66 кв. м.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з частинами першою, другою статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 статті 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Аналіз наведених правових норми дає підстави для висновку, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники володіють та користуються майном спільно, не порушуючи взаємні права. При цьому, при встановленні порядку користування майном слід ураховувати порядок користування, який фактично склався між співвласниками.

Установлено, що предметом позову є встановлення порядку користування квартирою, яка перебуває у спільній частковій власності позивача ОСОБА_1 (1/3), відповідача ОСОБА_2 (1/3), відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (по 1/6).

У спірній квартирі зареєстровані відповідач ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_9, які фактично проживають і користуються кімнатою №8 загальною площею 12,2 кв. м.

Позивач ОСОБА_1 в квартирі не зареєстрована і не проживає.

ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані разом з батьком у м. Чернігів; у канікулярний період проживають у спірній квартирі у кімнаті №4 площею 17 кв. м.

Ці обставини підтверджені у суді першої інстанції свідками ОСОБА_9, ОСОБА_12

Тобто, між співвласниками - відповідачами у справі встановлений певний порядок користування житлом.

Проте суд першої інстанції не навів у рішенні відповідних мотивів неврахування фактичного порядку користування житлом, що склався між співвласниками, зокрема користування відповідачем ОСОБА_2 кімнатою № 8 площею 12,2 кв. м з лоджією № ІІ площею 1,7 кв. м.; відхилення доказів, наданих відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Крім того, суд першої інстанції, ухваливши рішення про часткове задоволення позовних вимог, яким виділив у користування ОСОБА_2 та членів його сім`ї житлову кімнату № 4 площею 17,0 кв. м. та житлову кімнату № 5 площею 6,8 кв. м з балконом № І площею 0,66 кв. м, вийшов за межі позовних вимог, чим порушив вимоги статті 13 ЦПК України, згідно з якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з позовною заявою, ОСОБА_1 просила виділити зазначені кімнати в користування відповідачів ОСОБА_2 та неповнолітніх ОСОБА_5. Вимога про виділення кімнати № 4 та кімнати № 5 в користування саме відповідачу ОСОБА_2 та його сім'ї не заявлена.

Також слід зазначити, що ухваливши оскаржене рішення, суд першої інстанції позбавив неповнолітніх права користування власністю.

Отже, з урахуванням наведеного слід дійти висновку, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приймає наведені в апеляційній скарзі доводи про неправильність висновків суду про обґрунтованість позовних вимог і часткове задоволення позову, а аргументи відзиву відхиляє.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості визначити порядок користування квартирою, про який просить відповідач у апеляційній скарзі, оскільки такі позовні вимоги не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Відповідно до вимог частини шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що запропонований позивачем порядок користування квартирою порушує права інших співвласників, а тому заявлений позов задоволенню не підлягає.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Установивши, що суд першої інстанції під час ухвалення судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржене рішення суду першої інстанції і ухвалює нове судове рішення, яким відмовляє у задоволенні вимог позивача.

Відповідно до вимог статті 141, пп «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд в резолютивній частині постанови зазначає про розподіл судових витрат, понесених відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 квітня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей Сумської міської ради, про встановлення порядку користування квартирою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (вул. 3-я Продольна, буд 37, м. Суми, 40013, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко

Дата складення повного судового рішення - 02 липня 2018 року

Суддя-доповідач О.М.Біляєва