ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м.Суми

Справа №588/1155/17

Провадження № 22-ц/788/1051/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів Кононенко О.Ю., Криворотенка В.І.,

за участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, державний нотаріус Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай Валерій Вікторович, Тростянецька районна державна адміністрація, Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ у Тростянецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Тростянецька міська рада у Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області в складі судді Щербаченко М.В. від 12 квітня 2018 року, ухвалене у м. Тростянець, дата складення повного рішення - 18 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до суду позов до відповідачів про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування розпорядження і державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5 - баба ОСОБА_1, після смерті якої остання є спадкоємцем за заповітом.

Позивач в установленому порядку прийняла спадщину за заповітом, 08 листопада 2005 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці.

Крім того, позивачу було відомо, що на підставі рішення Тростянецької районної державної адміністрації від 21 березня 1996 року №164 на ім'я ОСОБА_6 був виданий сертифікат серія НОМЕР_1 на право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу «Нива», розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів за №188.

Однак правовстановлюючий документ на право на земельну частку (пай) був втрачений, а тому 30 січня 2008 року в газеті «Новини Тростянеччини» №7 було розміщено оголошення вважати недійсним втрачений сертифікат серія НОМЕР_1 по ТОВ «Нива» на ім'я ОСОБА_6.

Розпорядженням Тростянецької районної державної адміністрації від 25 лютого 2008 року №85 сертифікат на право на земельну ділянку (пай) серія НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_5 по акціонерно-пайовому товариству закритого типу «Нива» вважати недійсним. На підставі цього розпорядження 13 листопада 2008 року був виданий дублікат сертифікату «а» серія НОМЕР_2.

26 червня 2017 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з права на земельну частку (пай) розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, колективного сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу «Нива», що належить померлій ОСОБА_6 на підставі дублікату Сертифікату НОМЕР_2, виданого 13 листопада 2008 року Тростянецькою районною державною адміністрацією, та зареєстрованого в книзі реєстрації №188 від 25 березня 1996 року.

06 липня 2017 року позивач дізналась про погашення сертифікату серія НОМЕР_1 у зв'язку зі зміною власника на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2, посвідченого 22 березня 2016 року державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори Воропаєм В.В., запис у реєстрі №357, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи №№ 14755909, 14754591, 14754120. У наступному 01 липня 2016 року ОСОБА_2 уклала з Приватним акціонерним товариством «Райз-Максимко» договори оренди землі №№879, №880, №881.

ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 оформила право на спадщину за законом на підставі сертифікату на право на земельну ділянку, який був визнаний недійсним, просила суд визнати недійсними та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 від 22 березня 2016 року, реєстраційний № 357, на право власності на земельну частку (пай), посвідчено державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори Воропаєм В. В.; розпорядження голови Тростянецької районної державної адміністрації від 10.05.2016 № 202-ОД; відомості про державну реєстрацію об'єктів права власності ОСОБА_2, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 14755909, 14754591, 14754120; договори оренди земельних ділянок №№ 879, 880, 881, що укладені 01 липня 2016 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Райз-Максимко».

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 12 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач не довела належними, достатніми доказами наявність підстав, визначених статтею 1301 ЦК України, для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 березня 2016 року, у тому числі, що відповідач ОСОБА_2, якій воно видане, не мала права на спадкування, а тому також не підлягають задоволенню інші похідні позовні вимоги.

У травні 2018 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не урахував, що оспорене свідоцтво про право на спадщину за законом видано на підставі правовстановлюючого документа, який розпорядженням Тростянецької районної державної адміністрації був визнаний недійсним у зв'язку з втратою, тобто є недійсним. За таких обставин наступні документи, оформлені на підставі цього свідоцтва про спадщину за законом не мають юридичного значення.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що суд встановив факт правомірності отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину, отже, позивач не довела порушення її прав. Крім того, ОСОБА_1 пропустила встановлений законом строк звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. З цих підстав відповідач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко» також у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити скаргу без задоволення, рішення без змін, мотивуючи тим, що позивач ані в позові, ані в апеляційній скарзі не обґрунтувала і не довела належними доказами, які вимоги закону не були додержані в момент вчинення договорів оренди землі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і її представник - адвокат ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_8 просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін з підстав, викладених у відзиві.

Інші учасники справи не з'явились, про дату, час і місце засідання суду повідомлені; подали клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У справі, яка переглядається, суд установив, що ОСОБА_6 проживала і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Білка Тростянецького району у віці 95 років.

Спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом є онука ОСОБА_1, яка в установленому порядку прийняла спадщину.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 в.о. голови Тростянецької районної державної адміністрації видав розпорядження від 25 лютого 2008 року № 85, згідно з яким сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_4, виписаний на ОСОБА_6 по акціонерно-пайовому товариству закритого типу «Нива», вважати недійсним. Взамін втраченого сертифікату видати дублікат сертифіката про право на земельну частку (пай) на ОСОБА_6 по АПТ ЗТ «Нива». Відділу земельних ресурсів внести необхідні зміни до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)(ас.9).

На підставі цього розпорядження 13 листопада 2008 року був виданий дублікат сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_2 (ас.10, 94).

26 червня 2017 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, до складу якої входить право на земельну ділянку (пай) розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі колективного сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу «Нива», що належить померлій на підставі дублікату Сертифіката НОМЕР_2, виданого 13 листопада 2008 року Тростянецькою районною державною адміністрацією (ас. 11, 142- 149).

Також суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 77 років померла ОСОБА_6, яка народилась у 1919 року, а ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_9 - мати і брат відповідача ОСОБА_2 (ас. 110, 153).

22 березня 2016 року державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори на підставі договору про поділ спадкового майна видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки в натурі акціонерно-пайового товариства закритого типу «Нива», що належить матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікаті в 25.03.1996 року № 188 (ас.153,154).

Розпорядженням Голови Тростянецької районної державної адміністрації від 10 травня 2016 року № 202-ОД затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі і передано у власність ОСОБА_2 три земельні ділянки площею 0,8210 га кадастровий НОМЕР_6, площею 0,1760 га кадастровий номер НОМЕР_5, площею 2,4326 га кадастровий номер НОМЕР_7, які розташовані на території Білківської сільської ради Тростянецького району Сумської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі спірного свідоцтва про право на спадщину за законом, та Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів 25 березня 1996 року № 188, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 травня 2016 року зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки за ОСОБА_2

Згідно зі списком громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Володимира Ілліча (після перетворення - сільськогосподарське акціонерно-пайове товариство закритого типу «Нива») Тростянецького району Сумської області (додаток 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серія НОМЕР_8), на право на земельну частку (пай) було включено 1068 осіб - жителів сіл Білка, Микитівка, Хвощова, Грузьке, Олексино, з яких одна особа на ім'я ОСОБА_6 (ас.77-93).

У Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Тростянецькою районною державною адміністрацією членам (до перетворення колгосп ім. Володимира Ілліча), за № 188 зареєстровано один Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_6 (а.с.76, 94-97).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 мала право на спадкування, оспорене свідоцтво про право на спадщину не стосується прав позивача, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Стаття 530 ЦК УРСР 1963 року визначала, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським

організаціям (ст. 534 ЦК УРСР).

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Не допускається прийняття спадщини під умовою або з

застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту

відкриття спадщини (ст. 548 ЦК УРСР).

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем

відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом

шести місяців з дня відкриття спадщини.

За приписами статті 560 ЦК УРСР 1963 року спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України, чинного на час видачі спірного свідоцтва про право на спадщину, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За змістом положень пунктів 4.12, 4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 №296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцю лише за умови надання нотаріусу правовстановлюючого документу, що посвідчує право спадкодавця на відповідне майно (майнові права).

Суд першої інстанції правильно встановив, що в установленому законом порядку позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом, що відкрилась внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її баби ОСОБА_6, у тому числі 26 червня 2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, до складу якої входить право на земельну ділянку (пай) розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі колективного сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу «Нива», що належить померлій на підставі дублікату Сертифіката НОМЕР_2, виданого 13 листопада 2008 року Тростянецькою районною державною адміністрацією.

Відповідач ОСОБА_2, спадкоємець другої черги за законом після смерті брата ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, також прийняла спадщину, до складу якої, зокрема входило право на земельну частку (пай) розміром 4,2 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки в натурі акціонерно-пайового товариства закритого типу «Нива», що належить матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4, виданого 25 березня 1996 року Тростянецькою районною державною адміністрацією та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікаті в 25.03.1996 року № 188, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_9, який прийняв спадщину, але не оформив спадкових прав. На зазначене майно 22 березня 2016 року видане свідоцтво про право на спадщину за законом.

Статтею 1301 ЦК передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Суд першої інстанції встановив і це підтверджується матеріалами справи, що мати відповідача - ОСОБА_6, 1919 року народження, працювала у колгоспі ім. Володимира Ілліча, а після розпаювання земель колгоспу набула права на земельну частку (пай), на підтвердження якого 25 березня 1996 року був виданий сертифікат серія НОМЕР_4, що у наступному зберігався у її сина ОСОБА_9, який постійно проживав зі спадкодавцем і помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (ас. 85зв., 94, 111, 153).

Суд також установив, що нотаріусу був поданий оригінал правовстановлюючого документа, на підставі якого було видане відповідачу свідоцтво про право на спадщину за законом.

Та обставина, що баба ОСОБА_1 - ОСОБА_6 також мала право на земельну частку (пай) саме на підставі сертифікату серія НОМЕР_4, судом не встановлена, оскільки факт її роботи у колгоспі не підтверджений належними і достатніми доказами.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, з додержанням вимог статті 89 ЦПК України оцінив докази, у тому числі інформацію Комунальної установи «Тростянецький трудовий архів» (ас. 200), а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Під час засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 визнала, що за життя спадкодавець ОСОБА_6 не отримувала сертифікат на право на земельну частку (пай); крім того, бабі і позивачу було відомо про те, що оригінал правовстановлюючого документа на право на земельну частку (пай) знаходиться в родині відповідача. Однак, в установленому законом порядку за захистом порушеного права ані позивач, ані баба за життя не звертались.

Отже, посилання ОСОБА_1 на недійсність сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_4, згідно з розпорядженням голови Тростянецької районної державної адміністрації від 25 лютого 2008 року № 85, не може бути достатньою підставою для задоволення позову, оскільки позивач не довела належними, достовірними доказами, що зазначений сертифікат дійсно належав її бабі ОСОБА_6 і був нею втрачений.

Крім того, зі змісту розпорядження голови Тростянецької районної державної адміністрації від 25 лютого 2008 року № 85 вбачається, що фактичною підставою для визнання зазначеного сертифікату недійсним стало лише звернення ОСОБА_1 із заявою, яке містило твердження про втрату указаного сертифікату. Доказів проведення відповідної перевірки та її наслідків позивач суду не надавала.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено підстав, визначених статтею 1301 ЦК України, для визнання недійсним спірного свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 березня 2016 року, у тому числі і тієї обставини, що відповідач ОСОБА_2, у якої зберігався оригінал правовстановлюючого документа на успадковане майно, не мала права на спадкування після смерті брата права на земельну частку (пай) на підставі Сертифікату серія НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_6, а також, що у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину порушені права інших осіб.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, які оцінені судом з додержанням вимог статті 89 ЦПК України; суд апеляційної інстанції, який не досліджував нові докази, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: О.Ю.Кононенко

В.І. Криворотенко

Дата складання повного судового рішення - 02 липня 2018 року

Суддя-доповідач О.М.Біляєва