КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2018 р. Справа№ 911/3871/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача : Загура В.П. (дов. № 123683 від 12.03.2018),

від відповідача 1: Онищенко В.Г. - директор,

від відповідача 2: Василенко А.В. (дов. б/н від 26.03.2018),

від третіх осіб:

Споживче товариство "КРОКУС": не з'явився,

Споживче товариство "Транзит-2008": не з'явився,

Споживче товариство "ЛЕЛЕКА": не з'явився,

розглянувши апеляційні скарги Київської обласної спілки споживчих товариств, Броварської районної спілки споживчих товариств

на рішення господарського суду Київської області від 15.01.2018 (повний тест рішення складено 31.01.2018)

у справі №911/3871/16 (головуючий суддя Янюк О.С.)

за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств

до (Відповідач 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" та (Відповідач 2) Броварської районної спілки споживчих товариств

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Споживче товариство "КРОКУС"

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору:

1) Споживче товариство "Транзит-2008"

2) Споживче товариство "ЛЕЛЕКА"

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

та позовом третьої особи Споживчого товариства "Крокус"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний квартал"

2) Броварської районної спілки споживчих товариств

3) Київської обласної спілки споживчих товариств

4) Споживчого товариства "Транзит-2008"

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2018 у справі № 911/3871/16 у задоволенні позову Київської обласної спілки споживчих товариство відмовлено повністю. У задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Споживчого товариства "Крокус" відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що починаючи з лютого 2010 року, позивачу було відомо про своє порушене право, проте із захистом до суду останній звернувся лише у листопаді 2016 року. Оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування презумпції можливості та обов'язку знати про стан своїх майнових прав, позивач пропустив строк позовної давності. Щодо вимог позивача про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння на підставі ст.388 ЦК України, то, як зазначає суд, зазначена вимога була заявлена позивачем також після спливу строку позовної давності (дата передачі спірного майна 07.06.2013 за договорами купівлі-продажу, звернення до суду - 29.11.2016).

Місцевий господарський суд зазначає й про те, що позов СТ "Крокус" про визнання за ним права власності на 75% частки в майні за адресою Київська область, м. Бровари, вул. Богунська, 22, а саме нежилі приміщення: ангар 538 кв.м. та склад будівельних матеріалів 674,4 кв.м., з тих підстав, що йому, як пайовику, на підставі укладеного з Броварською районною спілкою споживчих товариств 13.02.2003 договору належить право користування та розпорядження часткою у розмірі 75% ринкової вартості, не підлягає задоволенню, з огляду на те, що договір від 13.02.2003 між Броварською райспоживспілкою та членом Броварської районної спілки споживчих товариств СТ "Крокус" укладений особою, яка не мала повноважень на розпорядження чужою власністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018 у справі № 911/3871/16 у частині, що стосується відмови позивачу в задоволенні його позовних вимог до відповідача 1 та відповідача 2 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Київської обласної спілки споживчих товариств. В іншій частині рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі позивач (Київська обласна спілка споживчих товариств) зазначає про те, що розглядаючи даний спір, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що починаючи з лютого 2010р. позивачу було відомо про своє порушене право. Проте, як вважає скаржник, такий висновок суду є хибним, оскільки звертаючись до Прокуратури Броварського району Київської області у 2010 році Київська облспоживспілка не вказувала про те, що її право власності порушене, а лише вказувала на можливість такого порушення з боку Броварської райспоживспілки та її керівника і просила перевірити дані обставини. Після звернення позивача не було повідомлено про результат розгляду цього звернення. Крім того, як зазначає скаржник, станом на 2010 рік Київська облспоживспілка не знала і не могла знати про відчуження (продаж) належного йому нерухомого майна іншій особі та узаконення договорів купівлі-продажу згідно рішенню Господарського суду Запорізької області від 21.11.2012р. у справі №5009/4223/12, оскільки не була стороною у цій справі. Про фактичні обставини порушення свого права позивач довідався лише з листа Споживчого товариства «Крокус» від 27.05.2016р. та після вступу до участі у справі №5009/4223/12 на стадії розгляду Донецькими апеляційним господарським судом у 2016 році.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Броварська районна спілка споживчих товариств звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018р., шляхом викладення мотивувальної частини рішення в новій редакції з обґрунтуванням мотивів, щодо недоведеності Київською обласною спілкою споживчих товариств та СТ «Крокус» набуття права власності на спірні об'єкти нерухомого майна та необґрунтованості вимоги щодо витребування спірного майна. В решті рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018р. залишити без змін.

В апеляційній скарзі відповідач 2 зазначає про те, що вважати кошти фонду особистими коштами Облспоживспілки немає підстав, оскільки кошти централізувалися в Облспоживспілці і вона була держателем і управителем цих коштів, що не є тотожнім з поняттям «власні кошти». Інших доказів фінансування будівництва спірних об'єкта позивачем не було надано. Надані позивачем документи не підтверджують факт фінансування саме ним спірних об'єктів нерухомості, а свідчать лише про виконання позивачем своїх повноважень як вищестоящої організації в системі споживчої кооперації, щодо централізації коштів та здійснення координації та контролю за споживчими товариствами, які входили до його складу. Позивач не надав доказів, які б підтверджували чи спростовували факт виконання ним, як власником своїх прав та обов'язків щодо спірного майна з моменту введення його в експлуатацію і до дати подання позову. Натомість відповідач 2 надав суду докази того, що саме він використовував спірні об'єкти нерухомості у своїй господарській діяльності, сплачував відповідні податки за земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості, сплачував за електроенергію, проводив інвентаризацію спірних об'єктів нерухомості та здавав в оренду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018р. колегією суддів у складі головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Тищенко О.В. відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 14.03.2018р.

12.03.2018р. від ТОВ "Сонячний квартал" (відповідач 1) надійшов відзив на апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств, в якому відповідач 1 просить апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення, апеляційну скаргу Броварської райспоживспілки задовольнити, змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018р. шляхом викладення мотивувальної частини рішення в новій редакції з обґрунтуванням мотивів, щодо недоведеності Київською обласною спілкою споживчих товариств та СТ «Крокус» набуття права власності на спірні об'єкти нерухомого майна та необґрунтованості вимоги щодо витребування спірного майна. В решті рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018р. залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Сонячний квартал" (відповідач 1) зазначає про те, що вважати обґрунтованою дату, яку позивач зазначає як таку, коли він дізнався про своє порушене право і як відлік строку для захисту своїх прав - 08.06.2016 року (під час розгляду справи №5009/4223/12) не можливо, оскільки як видно з матеріалів справи, апелянт не надав жодного доказу чи пояснення, чому починаючи з 1992 року і по даний час він не дізнався про стан своїх прав відносно спірного майна, хоча мав об'єктивну можливість це зробити. Апелянт, як зазначає відповідач 1, не довів, що він є власником спірних приміщень.

12.03.2018р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Споживчого товариства "Транзит-2008" надійшов відзив на апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств та апеляційну скаргу Броварської районної спілки споживчих товариств, в якому третя особа просить задовольнити апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств, рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018р. скасувати в частині, що стосується відмови позивачу в задоволенні його позовних вимогах та ухвалити нове рішення в цій частині, згідно якого позовні вимоги позивача задовольнити повністю. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018р. залишити без змін. Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Броварської районної спілки споживчих товариств щодо викладення мотивувальної частини рішення в новій редакції.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Споживче товариство "Транзит-2008" зазначає про те, що звертаючись до Прокуратури Броварського району Київської області у 2010 році Київська облспоживспілка не вказувала про те, що її право власності порушене, а лише зазначала про можливість такого порушення з боку Броварської райспоживспілки та її керівника і просила перевірити дані обставини.

12.03.2018р. від Броварської районної спілки споживчих товариств надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 2 просить апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 зазначає про те, що позивач повинен довести той факт, чому він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, апелянт не надав жодного доказу, чому він не міг дізнатися про стан свого нерухомого майна, починаючи з моменту вводу його в експлуатацію, потім коли Броварська райспоживспілка вийшла з його складу (вересень 2002 року) і по день, коли СТ «Крокус» повідомило йому, що його права порушуються. Не надав суду жодного документу на підтвердження того, що він робив спроби довідатися про стан нерухомого майна (подавав запити, надсилав листи тощо).

13.03.2018р. від Київської обласної спілки споживчих товариств надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу Броварської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що позивач не міг у законний спосіб до моменту залучення його у якості третьої особи до розгляду справи №5009/4223/12 і відкриття реєстрів власників нерухомості дізнатись про об'єкти нерухомості , які могли бути відчужені у незаконний спосіб. Отже, позивач не міг дізнатись про порушення свого цивільного права раніше ніж у травні 2016 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09.1-07/93/18 від 12.04.2018 у зв'язку з винесенням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018, якою задоволено заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід у справі № 911/3871/16, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3871/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2018 у справі № 911/3871/16 за апеляційною скаргою Київської обласної спілки споживчих товариств у справі № 911/3871/16 визначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.

Передачею апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 12.04.2018 апеляційну скаргу Броварської районної спілки споживчих товариств у справі № 911/3871/16 визначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2018р. колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф. прийнято до свого провадження апеляційні скарги Київської обласної спілки споживчих товариств, Броварської районної спілки споживчих товариств. Розгляд апеляційних скарг призначено на 02.05.2018р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, у справі № 911/3871/16 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.05.2018 у справі № 911/3871/16 визначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Зеленін В.О., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018р. колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів: Зеленіна В.О., Калатай Н.Ф. прийнято до свого провадження апеляційні скарги Київської обласної спілки споживчих товариств, Броварської районної спілки споживчих товариств.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.05.2018р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 29.05.2018р.

В судовому засіданні 29.05.2018р. оголошено перерву в судовому засіданні до 18.06.2018р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2018, у зв`язку перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3871/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2018 у справі № 911/3871/16 визначено колегію Київського апеляційного господарського суду у складі: Пашкіна С.А. (головуючий), судді: Зеленін В.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2018р. колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Зеленіна В.О., Буравльова С.І. прийнято до свого провадження апеляційні скарги Київської обласної спілки споживчих товариств, Броварської районної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Київської області від 15.01.2018 у справі № 911/3871/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.07.2018р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018, у зв`язку перебуванням судді Зеленіна В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3871/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2018 у справі № 911/3871/16 визначено колегію Київського апеляційного господарського суду у складі: Пашкіна С.А. (головуючий), судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018р. колегією суддів у складі Пашкіна С.А. (головуючий), судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І. прийнято до свого провадження апеляційні скарги Київської обласної спілки споживчих товариств, Броварської районної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Київської області від 15.01.2018 у справі № 911/3871/16.

02.07.2018р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явились треті особи.

Враховуючи те, що треті особи про розгляд справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, явка третіх осіб в судове засідання не визнана обов'язковою, враховуючи думку позивача та відповідачів щодо розгляду справи у відсутності третіх осіб, ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутність третіх осіб.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів судова колегія встановила.

29.11.2016 Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний квартал" та Броварської районної спілки споживчих товариств про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння об'єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Богунська, 22, а саме: нежилого приміщення - бойня нова (загальна площа: 415,9 кв.м), нежилого приміщення - ангар (загальна площа: 538,0 кв.м.), нежилого приміщення - склад будівельних матеріалів (загальна площа: 674,4 кв.м.), нежилого приміщення - бокси АТП (загальна площа: 1068,3 кв.м.).

Місцевим господарським судом, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Споживче товариство "Крокус" та Споживче товариство "Транзит-2008"

09.03.2017 від СТ "Крокус", надійшла позовна заява до ТОВ "Сонячний квартал", Броварської райспоживспілки, Київської облспоживспілки та СТ "Транзит-2008" про визнання права власності на 75% частки в майні за адресою: Київська область, м.Бровари, вул. Богунська, 22, а саме: нежиле приміщення - ангар загальною площею 538 кв.м. та нежиле приміщення - склад будівельних матеріалів загальною площею 674,4 кв.м. Зазначений позов прийнятий судом до розгляду з первісним позовом, про що було винесено відповідну ухвалу від 10.03.2017.

Рішенням суду від 27.04.2017 у задоволені позовів Київської облспоживспілці та СТ "Крокус" відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 зазначене рішення суду було скасовано, позов Київської облспоживспілки задоволено повністю, у позові СТ "Крокус" відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 скасовано рішення суду від 27.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017, справу передано на новий розгляд до суду. Підставою для скасування стало не повне дослідження обставин, а саме:на яких підставах об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Бровари по вул. Богунській, 22 від початку використовувались Броварською райспоживспілкою, яка використовувала це майно з часів введення його в експлуатацію; чи передавалось, а якщо передавалось, то на яких умовах, спірне майно на баланс відповідача-2; чи було при виході Броварської райспоживспілки зі складу Київської облспоживспілки у березні 2002 року вирішено питання стосовно спірного майна; чи здійснювався Київською облспоживспілкою контроль за використанням та станом цього майна; початку перебігу строку позовної давності (дати, коли позивач дізнався або міг дізнатися про своє право).

Відповідно до позивних вимог позивач просить визнати право власності на нерухоме майно, будівництво якого було завершене та об'єкти введені в експлуатацію у 1966, 1988, 1992 роках, у зв'язку з чим даний спір підлягає вирішенню з урахуванням законодавства, що було чинним на той час.

Так, відповідно до ст.4 Цивільного кодексу УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу PCP і Української PCP, а також з дій громадян і організацій, які хоч не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Одним із способів набуття права власності є створення майна для себе.

Обставини щодо створення для себе об'єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Богунська, 22, а саме: нежилого приміщення - бойня нова (загальна площа: 415,9 кв.м), нежилого приміщення - ангар (загальна площа: 538,0 кв.м.), нежилого приміщення - склад будівельних матеріалів (загальна площа: 674,4 кв.м.), нежилого приміщення - бокси АТП (загальна площа: 1068,3 кв.м.), Київська облспоживспілка підтверджує тим, що саме нею здійснювалося фінансування будівництва зазначених об'єктів з прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів утвореною позивачем відомчою комісією.

На підтвердження своїх доводів позивачем надано постанови правління Київської обласної спілки споживчих товариств про затвердження планів капітальних вкладень облспоживспілки, розпорядження правління Київської облспоживспілки про затвердження проектної документації на будівництво об`єктів, розпорядження правління Київської облспоживспілки про призначення державних комісій по прийманню в експлуатацію об'єктів, титульні списки будівель, плани капітальних вкладень, без яких згідно діючого на той час законодавства Державний банк СРСР не здійснював фінансування капітальних вкладень кооперативних організацій, а також акти державних приймальних комісій про приймання закінчених будівництвом об'єктів, де зазначено, що замовником їх є Київська облспоживспілка, та розпорядження правління Київської облспоживспілки про затвердження актів вводу в експлуатацію об'єктів, прийнятих держкомісіями.

У матеріалах справи наявні акт приймання закінченого будівництвом об'єкту складу СК-1, акт приймання-передачі складу типу "Ангар", розпорядження правління Київської облспоживспілки "Про затвердження проектно-кошторисної документації" від 12.09.1986 №92, розпорядження правління Київської облспоживспілки "Про створення державної комісії по прийманню в експлуатацію" від 16.12.1987 №187КС, розпорядження правління Київської облспоживспілки "Про затвердження актів вводу в експлуатацію" від 07.01.1988 №4КС, розпорядження правління Київської облспоживспілки "Об утверждении проектно-сметной документации" від 05.10.1989 №86КС, розпорядження правління Київської облспоживспілки "Про призначення робочої комісії для приймання в експлуатацію скотозабійного пункту в м.Бровари" від 19.12.1991 №71кс, акт про приймання в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництвом скотозабійного пункту в м. Бровари, акт приймання закінченого будівництвом об'єкту гаражу (т.1 а.с.26-72).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про власність" (чинного на момент виникнення спірної власності) право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; утворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Статтею 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" передбачено, що власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, і спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок. Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Згідно з ст. 95 Цивільного кодексу УРСР, власністю колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань є їх підприємства, культурно-побутові установи, будівлі, споруди, трактори, комбайни, інші машини, транспортні засоби, робоча та продуктивна худоба, вироблена цими організаціями продукція та інше майно, що відповідає діяльності цих організацій.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004 № 16-рп/2004 (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації) право власності споживчої кооперації, набуте незалежно від часу і на не заборонених законом підставах, охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з правами інших суб'єктів права власності

Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу УРСР, колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання володіють, користуються та розпоряджаються належним їм на праві власності майном згідно їх статутами. Право розпорядження майном, що складає власність колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, належить виключно самим власникам. Вищестоящі кооперативні організації не вправі розпоряджатися майном нижчестоящих кооперативних організацій. Централізовані фонди оперативних систем утворюються і знаходяться у розпорядженні центрів кооперативних систем та використовуються в порядку, встановленому статутом кооперативних систем. Кредитори кооперативних організацій не можуть звертати стягнення на централізовані фонди кооперативних систем.

Таким чином, кооперативні організації самостійно набували, володіли, а також розпоряджалися майном, як правило, на підставі цивільно-правових угод на оплатних засадах. Лише у випадках, прямо передбачених законом, нижчестоящі кооперативні організації здійснювали відрахування своїх коштів на користь вищестоящих кооперативних організацій на рахунок централізованих фондів, які використовувалися в порядку, встановленому статутом кооперативної системи.

Постановою правління Центроспілки СРСР від 12.08.1982 на зміну раніше діючого Положення про фонд фінансування капітальних вкладень в споживчій кооперації, затверджене нове Положення, що діяло з 1982 року, проте порядок створення і використання коштів фонду фінансування капітальних вкладень, що централізувалися в облспоживспілках, не змінився.

Так, абз.4 п.10 зазначеного Положення передбачено, що у випадку, коли облспоживспілка є замовником та титулодержателем по усім будовам споживчої кооперації області або по будівництвам, що зводяться на території кількох райспоживспілок, амортизаційні відрахування на таке відновлення організацій, для яких здійснюється будівництво, централізуються в обласній споживспілці.

Зокрема, згідно з п.п.18, 19 зазначеного Положення, основні фонди передавалися безоплатно лише в межах системи райспоживспілки (райст), а також власного господарства облспоживспілок, крайових, республіканських споживспілок, Центрспоживспілки (підприємств та організацій їх системи). Передача основних фондів між, районними, обласними, крайовими та республіканськими споживчими товариствами здійснювалась, як правило, за плату.

У свою чергу Броварська райспоживспілка документально не підтвердила правових підстав для включення до власного балансу спірного нерухомого майна, тоді як основним критерієм визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Крім того, норми Цивільного кодексу УРСР і норми Закону України "Про власність", на час створення відповідної нерухомості, не визнавали правовою підставою набуття права власності на об'єкт нерухомого майна саме здійснення процедури державної реєстрації права власності.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач 2 просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018р., шляхом викладення мотивувальної частини рішення в новій редакції з обґрунтуванням мотивів, щодо недоведеності Київською обласною спілкою споживчих товариств та СТ «Крокус» набуття права власності на спірні об'єкти нерухомого майна та необґрунтованості вимоги щодо витребування спірного майна.

В апеляційній скарзі відповідач 2 зазначає про те, що вважати кошти фонду особистими коштами Облспоживспілки немає підстав, оскільки кошти централізувалися в Облспоживспілці і вона була держателем і управителем цих коштів, що не є тотожнім з поняттям «власні кошти». Інших доказів фінансування будівництва спірних об'єктів позивачем не було надано. Надані позивачем документи не підтверджують факт фінансування саме ним спірних об'єктів нерухомості, а свідчать лише про виконання позивачем своїх повноважень як вищестоящої організації в системі споживчої кооперації, щодо централізації коштів та здійснення координації та контролю за споживчими товариствами, які входили до його складу

Судова колегія з таким доводами апеляційної скарги не погоджується, оскільки, на підставі вище встановленого та наявних матеріалів справи не спростовують законного висновку суду про те, що здійснення фінансування Київською облспоживспілкою будівництва спірного майна, прийняття його в експлуатацію ( підтверджується актами приймання закінченого будівництва об'єкту), у сукупності із висновком експертного дослідження 539/1643 від 08.08.2016, проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підтверджує, що саме Київська облспоживспілка є належним та законним власником спірного нерухомого майна з моменту введення їх в експлуатацію. Зазначена правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 11.10.2017 у даній справі.

Як зазначає Броварська райспоживспілка, частина спірного майна перебувала у нього на балансі, а саме з 1988 року - склади 600кв.м та 400кв.м, з 1992 року - скотобійний пункт (бойня нова). Зазначене підтверджує, відповідними книгами по рахунку №90 "основні засоби" (т.2 а.с.33-40, 53-54, 72-79). Проте, зазначені докази не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки із змісту зазначених книг неможливо встановити, що зазначене у них майно, дійсно є майном, яке є предметом розгляду даного спору.

Інших належних доказів того, що спірне майно з моменту введення в експлуатацію перебувало на балансі Київської облспоживспілки чи Броварської райспоживспілки, позивачем та відповідачем 2 до матеріалів справ не надано. Наявні у матеріалах справи довідки спілок про облік спірного майна, до уваги не приймається, оскільки відомості, які містяться у них не підтверджуються жодним із наявних у справі доказом.

Водночас, із наявних матеріалів справи вбачається, що Броварська райспоживспілка до 01.03.2002 входила до складу Київської облспоживспілки. 06.03.2002 Броварська райспоживспілка своїм листом повідомила Київську облспоживспілку про вихід із складу Київської облспоживспілки на підставі рішення позачергової конференції від 01.03.2002 (т.6 а.с.162-163), яке було оскаржено Київською райспоживспілкою у судовому порядку. У свою чергу рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2002 у справі №104/19-02 не встановлено підстав для визнання недійсним постанови позачергової конференції Броварської райспоживспілки (т.2 а.с.96-97). Доказів того, чи вирішувалось питання щодо передачі (виділення) будь-якого майна (коштів) Броварській райспоживспілці, у зв'язку із відокремленням останньої, до матеріалів справи не надано.

Господарським судом Київської області встановлено, що Броварська райспоживспілка починаючи з квітня 2001 року до червня 2014 року розпоряджалась відповідним нерухомим майном, що знаходилось за адресою м. Бровари, вул. Богунського, 22, зокрема, передавало його в оренду СТ "Крокус" на підставі відповідних договорів оренди.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2005 визнано за Броварською райспоживспілкою право власності на нерухоме майно, зокрема, бойню нову, ангар, склад будівельних матеріалів, бокси АТП, проте вже ухвалою цього ж суду від 26.07.2007 зазначене рішення було скасовано у зв'язку із нововиявленими обставинами.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.10.2007 повторно визнано за Броварською райспоживспілкою право власності, зокрема, на відповідне нерухоме майно (бойню нову, ангар, склад будівельних матеріалів, бокси АТП), яке рішенням Апеляційного суду Київської області від 08.10.2009, залишеного у силі Верховним Судом України, було скасовано.

12.12.2011 на позачерговій конференції Броварської райспоживспілки прийнято постанову про відчуження об'єктів нерухомості СТ "Лелека" , у зв'язку з чим між СТ "Лелека" та Броварською райспоживспілкою підписані відповідні договори купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2012 у справі №26/017-12, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012, та рішенням Господарського суду Київської області від 18.10.2012р. у справі № 4/017-12/7, відмовлено у задоволенні позовів СТ "Лелека" до Броварської райспоживспілки, Комунального підприємства Броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації" про визнання дійсними договорів купівлі-продажу (у тому числі, договорів щодо купівлі-продажу спірного майна), визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 по справі №5009/4223/12, зокрема, визнано право власності за СТ "Лелека" на спірне майно (бойня нова, ангар, склад будівельних матеріалів, бокси АТП), на підставі якого було проведено відповідну державну реєстрації.

07.06.2013 між СТ "Лелека" та ТОВ "Сонячний квартал" укладено договори купівлі-продажу, відповідно до яких СТ "Лелека" передало, а ТОВ "Сонячний квартал" прийняло у власність зокрема, нерухоме майно - нежитлові приміщення: бойня нова 415,9 кв.м., ангар 538,0 кв.м., склад будівельних матеріалів 674,4 кв.м., бокси АТП 1068,3 кв.м. (т.1 а.с.201-204, 207-210, т.2 а.с.124-127).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2016, залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2017, рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2012 по справі №5009/4223/12 скасовано. Під час перегляду зазначеного рішення в апеляційному порядку, 08.06.2016 Київська облспоживспілка звернулась до суду із заявою від 07.06.2016 №01-31 про залучення його у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що про фактичні обставини порушення свого права позивач довідався лише з листа Споживчого товариства «Крокус» від 27.05.2016р. та після вступу до участі у справі №5009/4223/12 на стадії розгляду Донецькими апеляційним господарським судом у 2016 році до уваги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п.51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Під час розгляду даного спору будь-яких доказів проведення Київської облспоживспілкою відповідних інвентаризацій чи вчинення інших дій з метою нагляду та контролю за спірним майном починаючи з березня 2002 року (відокремлення Броварської райспоживспілки), сторонами суду надано не було.

Доводи позивача викладені в додаткових поясненнях щодо строків позовної давності про те, що наявні в матеріалах справи звернення до правоохоронних органів містять лише припущення щодо можливого скоєння керівництвом Броварської РССТ кримінального правопорушення з метою протиправного заволодіння майном позивача та подані з метою перевірки таких фактів і не свідчать про те, що позивач знав чи міг знати про своє порушене право власності.

Однак вказані твердження не можуть бути покладені в основу рішення , оскільки в матеріалах справи наявні звернення позивача від 19.02.2010 до прокуратури Київської області про злочин, у якій позивач просить провести перевірку фактів, які викладені у даній заяві та притягнути ОСОБА_6 (керівника Броварської райспоживспілки) до передбаченої законодавством кримінальної відповідальності за намагання Броварською райспоживспілкою «незаконно привласнити об'єкти нерухомого майна в супереч волі власника даного майна Київської облспоживспілки». У заяві про злочин позивач надає перелік нерухомого майна до якого увійшли і спірні об'єкти (т.6 а.с.189-192).

17.12.2010 позивач звернувся до прокуратури Броварського району Київської області (т.6 а.с.177-181), у якому також вказує, що Київська облспоживспілка неправомірно позбавлена права здійснювати правомочності засновника Броварської райспоживспілки, які передбачені ст.101 ЦК України, а саме: здійснювати нагляд за управлінням майном та додержанням завдань та мети Броварської райспоживспілки. Водночас, Броварською райспоживспілкою вчиняються спроби протиправно заволодіти нерухомим майном, в тому числі спірними об'єктами, яке належить Київській облспоживспілці.

Крім того, Київська райспоживспілка у своїх зверненнях посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09.12.2009 у справі № К-25058/08, рішення апеляційного суду Київської області від 08.10.2009 у справі №22ц-2616/2008.

Враховуючи викладене судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що починаючи з лютого 2010 року, позивачу було відомо про порушення його права власності, проте із захистом до суду останній звернувся лише у листопаді 2016 року.

Вимога позивача про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння на підставі ст.388 ЦК України також була заявлена ним після спливу строку позовної давності (дата передачі спірного майна 07.06.2013 за договорами купівлі-продажу, звернення до суду - 29.11.2016), а тому судова колегія погоджується з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Доводи позивача, що на зазначені правовідносини не поширюється загальний строк позовної давності, судова колегія не приймає до уваги, оскільки у даній справі наявні належні докази, на підставі яких можливо встановити коли саме позивач дізнався або міг дізнатися про своє порушене право. Крім того, ч.1 ст.268 ЦК України визначає вимоги, на які не поширюється позовна давність. Проте, у зазначений перелік не включена вимога - визнання права власності (витребування майна), а тому на зазначені вимоги поширюється загальна позовна давність тривалістю три роки.

Враховуючи зазначене, положення ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України та наявну заяву представника відповідача-2 про застосування строків позовної давності, позовні вимоги Київської обласної спілки споживчих товариств не підлягають задоволенню.

Позов СТ "Крокус" про визнання за ним права власності на 75% частки в майні за адресою Київська область, м. Бровари, вул. Богунська, 22, а саме нежилі приміщення: ангар 538 кв.м. та склад будівельних матеріалів 674,4 кв.м., з тих підстав, що йому, як пайовику, на підставі укладеного з Броварською районною спілкою споживчих товариств 13.02.2003 договору належить право користування та розпорядження часткою у розмірі 75% ринкової вартості, не підлягає задоволенню, з огляду на те, що договір від 13.02.2003 між Броварською райспоживспілкою та членом Броварської районної спілки споживчих товариств СТ "Крокус" укладений особою, яка не мала повноважень на розпорядження чужою власністю.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва та апеляційного суду м.Києва, на які посилається в підтвердження своїх позовних вимог СТ «Крокус», про накладення арешту на нерухоме майно, до переліку якого входять спірні об'єкти, були винесені судами в межах кримінального провадження №42015110000000553. Вказані рішення не є доказами, що підтверджують чи спростовують право власності учасників даного судового процесу, не підтверджують обставин, які входять в предмет доказування, отже не можуть бути покладені в основу рішення.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційні скарги Київської обласної спілки споживчих товариств та Броварської районної спілки споживчих товариств не підлягають задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Броварської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення

3. Рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018р справі № 911/3871/16 залишити без змін.

4. Матеріали справи №911/3871/16 повернути до Господарського суду Київської області .

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано 04.07.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов