Справа № 2-А-2383\09
П О С ТА Н О В А
іменем України
14 грудня 2009 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Маньковської О.О.
при секретарі Ляшенко Г.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку адміністративного судочинства справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Краснодонському районі Луганської області про покладення обов"язку на УПФУ Краснодонського району виплатити підвищення до пенсії, передбачене ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказав, що він має статус "дитина війни", і , відповідно до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності 01.01.2006 року, він має право на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач вказує, що протягом 2006 та 2007 року відповідач йому передбачену Законом соціальну допомогу не виплачував, оскільки Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено. У 2008 році позивач отримував щомісячну соціальну допомогу до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, як це було передбачено Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік". Позивач не згоден з позбавленням його права на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії у розмірах, передбачених ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-пр "Про визнання неконституційними окремих положень Закону України про державний бюджет на 2007 рік", та рішення КСУ від 22.05.2008 року № 10-рн2008, просить суд зобов'язати відповідача здійснити виплату щомісячної соціальної допомоги до пенсії в розмірі, встановленому ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, з подальшим перерахунком відповідно до розміру мінімальної пенсії за віком.
Позивач надала суду письмову заяву з проханням справу розглянути у її відсутності.
Від відповідача – Управління Пенсійного Фонду України в Краснодонському районі Луганської області надійшов лист з проханням справу розглянути у відсутності їхнього представника. В наданих письмових запереченнях на позов відповідач позовні вимоги не визнає і прохає відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що вимоги щодо сплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року необґрунтовані; посилається на ЗУ "Про Державний бюджет України" на 2006, 2007 рік та відсутність чіткого механізму визначення розміру такої допомоги, так як різні нормативні акти визначають різний розмір, з якого необхідно вираховувати відсоток для її виплати. На думку відповідача, дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є правомірними через невизначеність на законодавчому рівні, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Хоча мінімальний розмір пенсії встановлено ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, але згідно ч.3 цієї статті він застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. У 2008 та 2009 році дітям війни, в тому числі і позивачеві, здійснюється виплата щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, як це передбачено Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року. Фінансове забезпечення соціальних гарантій громадян здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, і відповідач, як державний орган, не може допустити нецільового використання бюджетних грошей. Також відповідач наполягає на застосуванні процесуальних строків, передбачених ч.2 ст. 99 КАСУ; вказує, що позивачем не наведені поважні причини пропуску процесуального строку та просить відмовити у позові у зв"язку з пропуском процесуальних строків.
Враховуючи, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи та надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З`ясувавши обставини справи, як того вимагає ч. 3 ст. 2, ст.11 КАС України, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився 21.08.1937 року і на нього поширюється дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі положення ст. 6 цього Закону, а тому він має право на отримання щомісячної соціальної допомоги. Вказані обставини підтверджені копією паспорту (а.с.3), копією пенсійного посвідчення з відміткою штампу «Дитина війни» (а.с. 4)
Позивачу в 2006-2007 роках щомісячна соціальна допомога, передбачена ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" не виплачувалася, а в 2008 – 2009 році виплачувалася в розмірі 10 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком. Дана обставина підтверджена інформацією УПФУ, визнана сторонами, і в суду немає сумнівів щодо її достовірності та добровільності її визнання.
Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень Управління Пенсійного Фонду України в Краснодонському районі випливає, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розміру соціальної доплати у діючому законодавстві для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни. Посилається на Постанову КМУ від 28.05.2008 року №530, відповідно до якої встановлений наступний розмір державної соціальної допомоги: з 22.05.2008 року - 48,10 грн; з 01.07.2008 року - 48,20 грн, з 01.10.2008 року - 49,80 грн. У вказаних розмірах допомога позивачу була виплачена.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Зі змісту ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” вбачається, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У перехідних положеннях Закону України "Про соціальний захист дітей війни " зазначено, що він набирає чинності з 01.01.2006 року.
Оскільки позовні вимоги стосуються стягнення щомісячної соціальної допомоги за період 2007-2009 року, судом не розглядається питання про можливість нарахування позивачу соціальної допомоги до пенсії за період 2006 року.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд дійшов до наступного:
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43. 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного Фонду України в Красно донському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 09.07.2007 року і по 31.12.2007 року включно мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Але суд враховує, що відповідно до положень ч.2 ст. 99 КАСУ , для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач звернувся до суду 13.11.2009 року; не просив суд поновити йому процесуальний строк для захисту прав, порушених у 2007 -2008 році, не навів підстав пропуску процесуального строку.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАСУ, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки у запереченнях на позов відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову у зв"язку з порушенням строків, передбачених ч.2 ст. 99 КАСУ, суд вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні її позову в частині покладення обов"язку перерахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу, передбачену ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", за період з 09 липня 2007 по 31.12.2007 року.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що вбачається з письмових заперечень відповідача, у розмірах:
з 01.01.2008 року - 47 грн.
з 01.04.2008 року - 48,10 грн.
з 01.07.2008 року - 48,10 грн.
з 01.10.2008 року - 49,80 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Краснодонському районі повинно було нараховувати і сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Але суд враховує, що відповідно до ч.2 ст. 99 КАСУ встановлений річний строк для звернення до суду за захистом порушених прав. Позивач звернувся до суду 13.11.2009 року, про поновлення процесуального строку суд не просив, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково – за період з 13.11.2008 року по 31.12.2008 року.
Також суд дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов"язання відповідача нараховувати та сплачувати позивачу щомісячну соціальну допомогу до пенсії, передбачену ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.01.2009 року, оскільки ст.. 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" компетенція щодо визначення розмірів соціальних виплат надана Кабінету Міністрів України. Вказане положення неконституційним не визнавалось і є діючим. тому суд визнає, що відповідач правомірно користується положеннями Постанови КМУ № 530, якими визначені конкретні розміри щомісячного підвищення до пенсії, встановленого ЗУ "Про соціальний захист дітей війни"
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо того, що спірні правовідносини повинні регулюватися виключно ЗУ "Про Державний бюджет України на відповідний рік", оскільки з моменту визнання окремих положень цього закону неконституційними, вони втратили чинність, і відповідач не мав права користуватися ним. Також суд не визнає посилань відповідача на Постанову КМУ №530 від 28.05.2008 року, якою встановлені конкретні розміри підвищення до пенсії особам. які мають статус "Дитина війни", оскільки з моменту відновлення дії ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в первинній редакції відповідач, як державний орган, мав, відповідно до ст.. 8 Конституції України, виконувати положення Закону України, а не Постанови КМУ, оскільки Закон України має вищу юридичну силу.
Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним покласти на відповідача обов"язок провести перерахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, встановленого ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, за період з 13.11.2008 по 31.12.2008 року.
Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 100, 159-163, 167, 186 КАС України, ст. ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року про визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Краснодонському районі Луганської області про покладення обов"язку на УПФУ Краснодонського району виплатити підвищення до пенсії, передбачене ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги до пенсії, передбаченої ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, установленого на відповідний період, як дитині війни, за період з 13.11.2008 по 31.12.2008 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Постанова складена у повному обсязі, підписана судом у нарадчій кімнаті та оголошена у судовому засіданні 14 грудня 2009 року.
Копію постанови суду направити сторонам по справі.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснодонський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження, та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з надісланням її копії до апеляційного суду, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуючий: О.О. Маньковська