11-кп/775/25/2018(м)

                                                                                221/1698/16-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року       м. Маріуполь

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі суддів:      Свіягіної І.М.,

         ОСОБА_1

         ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання    Болдовській К.В.,

за участю: прокурора      Сухарєвої О.В.

обвинуваченого       ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016050630000356 від 13 березня 2016 року за апеляційною скаргою прокурора Волноваської місцевої прокуратури ОСОБА_4 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 13 травня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, не працюючого, такого, що раніше судимості не мав, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України.

Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини.

За вироком Волноваського районного суду Донецької області від 13 травня 2016 року ОСОБА_3 було засудженого за ч.1 ст.289 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 рік і покладено обов’язки, передбачені п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції Волноваського району, повідомляти їх про зміну місця проживання.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 15414,92 грн., на користь держави за проведення авто товарознавчої експертизи 879,60 гривень.

Судом обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винуватим у заволодінні в сел. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області за обставин, викладених у вироку, транспортним засобом.

Як встановив суд, обвинувачений ОСОБА_3 12 березня 2016 року, приблизно о 13.00 год., будучи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля двору буд. №25 по вул. Чехова в сел. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області, побачив автомобіль марки Форд-Сієра, державний номерний знак ДН 999-80 ЕК, який належить потерпілій ОСОБА_5, керуючись раптово виниклим умислом таємного заволодіння автомобілем, побачивши, що двері авто не замкнені і ключ знаходиться в замку запалювання, та що його ніхто не бачить, таємно незаконно заволодів вказаним автомобілем, тобто транспортним засобом вартістю 39515,63 грн., сів за кермо і поїхав по вул. Чехова селища, але не впорався з керуванням авто і зіткнувся зі стовпом виноградної арки біля буд. №4 по вул. Чехова сел. Новотроїцьке, спричинивши автомобілю технічні ушкодження, а потерпілій матеріальну шкоду на суму 15414,92 грн.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнення доводів особи, яка їх подала.

Не погодившись із судовим рішенням, прокурором Волноваської місцевої прокуратури ОСОБА_4 подана апеляційна скарга.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати й ухвалити новий, яким обвинуваченому ОСОБА_3 призначити покарання за ч.1 ст.289 КК України у виді 3 років обмеження волі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, прокурор вказав, що, призначаючи покарання обвинуваченому з випробуванням, судом не було належним чином враховано особу винного, конкретні обставини та ступінь суспільної небезпеки правопорушення.

Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп’яніння, вів паразитичний спосіб життя, незважаючи на працездатний вік, суспільно-корисною працею не займався, характеризується негативно, зловживає спиртним, що свідчить про стійку анті суспільну направленість поведінки обвинуваченого та його небажання стати на шлях виправлення. Окрім вказаного, зазначив, що суд при призначенні покарання не врахував думку представника потерпілої, який наполягав на суворому покаранні для ОСОБА_3, оскільки останній на надав своєї поведінки щирого осуду, матеріальну шкоду не відшкодував.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор Сухарева О.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила вирок суду в частині призначеного покарання скасувати й ухвалити новий, яким ОСОБА_3 призначити покарання за ч.1 ст.289 КК України у виді 3 років обмеження волі.

Обвинуваченого ОСОБА_3, який відстоював законність та обґрунтованість прийнятого рішення, заперечував проти апеляційної скарги прокурора, просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін

Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора Сухареву О.В., пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, дослідивши матеріали кримінального провадження щодо даних, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора в її межах, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні суспільно небезпечних діянь, правильність їх кваліфікації за ч.1 ст.289 КК України в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, суд розглянув справу у порядку, передбаченому ст.349 КПК України, а тому, висновки суду в частині щодо фактичних обставин провадження, винуватості обвинуваченого і правильності кваліфікації його дій, які не оскаржуються в апеляційній скарзі, згідно до ст.404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Ухвалюючи судове рішення, суд дійшов до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, та прийняв рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з прийнятим рішенням про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції послався на те, що він повністю визнав свою вину, щиро покаявся, раніше судимості не мав, зазначені обставини були визнані судом, як обставини, що пом’якшують його покарання, а вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння і відносно особи похилого віку, - як обтяжуючі. На переконання суду, вказані обставини свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді обмеження волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Разом з тим, колегією суддів не було встановлено обставин, які пом’якшують покарання.

Дійсно з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений повністю визнав обставини інкримінованого йому злочину, але визнання вини не свідчить про щире каяття, яке характерне тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, визнання вини і готовність підлягати кримінальній відповідальності. Визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочину.

Судом безспірно були встановлені обставини, які обтяжують покарання, а саме: вчинення злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_6, який вів паразитичний спосіб життя, незважаючи на працездатний вік, суспільно-корисною працею не займався, характеризується негативно, зловживає спиртним, наявність обставин, що обтяжують покарання, та відсутність обставин, що пом’якшують покарання, у суду першої інстанції не було підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням .

Колегія суддів вважає, що звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України не ґрунтується на правильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність, та на загальних засадах призначення покарання, встановлених ст.ст.50,65 КК України.

Висновок

У зв’язку з викладеним, на підставі п.4 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 в частині призначеного йому покарання скасувати та ухвалити новий вирок.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середнього ступеня тяжкості, особу обвинуваченого, який не працює, суспільно-корисною працею не займається, раніше судимості не мав, також звертає увагу і на те, що обвинувачений до теперішнього часу на протязі двох років після скоєння злочину матеріальну шкоду потерпілої не відшкодував.

Колегію суддів не встановлені обставини, що пом’якшують покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів визнає: вчинення злочину щодо особи похилого віку та особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння, які характеризують підвищений ступінь суспільної небезпеки особи винного та вчиненого ним злочину

З урахування зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання, що наближене до мінімального, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, яке буде справедливим і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а саме обмеження волі. Призначення покарання у вигляді штрафу колегія суддів вважає за неможливим, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 тривалий час не працює, у зв’язку з чим не має коштів для сплати штрафу.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора Волноваської місцевої прокуратури ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 13 травня 2016 року відносно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_3 за ч.1 ст.289 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

В решті вирок суду залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

_______________        ________________  ________________

ОСОБА_7  ОСОБА_2   ОСОБА_1