Справа № 2-А-1887\09
П О С ТА Н О В А
іменем України
19 листопада 2009 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Маньковської О.О.
при секретарі Ляшенко Г.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку адміністративного судочинства справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Краснодонському районі Луганської області про поновлення процесуального строку для звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб щодо перерахунку підвищення до пенсії, стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року в сумі 3891,90грн, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказала, що вона має статус "дитина війни", і , відповідно до ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності 01.01.2006 року, вона має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач вказує, що протягом 2006 та 2007 року відповідач їй передбачену Законом соціальну допомогу не виплачував, оскільки Законом України "Про державний бюджет України на 2006 та 2007 рік" дію ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено. У 2008 році позивач отримувала щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, як це було передбачено Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік", та продовжує утримувати доплату до пенсії у розмірі, встановленому Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року. Позивач не згодна з позбавленням її права на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Просила суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду за захистом порушених у 2006-2008 році прав, оскільки вона похилого віку, має поганий стан здоров"я, юридично не обізнана, про порушення своїх прав дізналась із відповіді відповідача. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-пр "Про визнання неконституційними окремих положень Закону України про державний бюджет на 2007 рік" та рішення КСУ № 10 рп2008 від 22.05.2008 року, просить суд визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі, меншому ніж встановлено спеціальним законом, стягнути з відповідача на її користь суму недоплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року в сумі 3891,90 грн..
Позивач надала суду письмову заяву з проханням справу розглянути у її відсутності.
Від відповідача – Управління Пенсійного Фонду України в Краснодонському районі Луганської області надійшов лист з проханням справу розглянути у відсутності їхнього представника. В наданих письмових запереченнях на позов відповідач позовні вимоги не визнає і прохає відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що вимоги щодо сплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року необґрунтовані; посилається на ЗУ "Про Державний бюджет України" на 2006, 2007 рік та відсутність чіткого механізму визначення розміру такої допомоги, так як різні нормативні акти визначають різний розмір, з якого необхідно вираховувати відсоток для її виплати. На думку відповідача, дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є правомірними через невизначеність на законодавчому рівні, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Хоча мінімальний розмір пенсії встановлено ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, але згідно ч.3 цієї статті він застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. У 2008 та 2009 році дітям війни, в тому числі і позивачеві, здійснюється виплата щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, як це передбачено Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року. Фінансове забезпечення соціальних гарантій громадян здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, і відповідач, як державний орган, не може допустити нецільового використання бюджетних грошей. Також відповідач наполягає на застосуванні процесуальних строків, передбачених ч.2 ст. 99 КАСУ; вказує, що позивачем не наведені поважні причини пропуску процесуального строку та просить відмовити у позові у зв"язку з пропуском процесуальних строків.
Враховуючи, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи та надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З`ясувавши обставини справи, як того вимагає ч. 3 ст. 2, ст.11 КАС України, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась 23.02.1941 року і на неї поширюється дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі положення ст. 6 цього Закону, а тому вона має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії. Вказані обставини підтверджені копією паспорту (а.с.5), копією пенсійного посвідчення з відміткою штампу «Дитина війни» (а.с.7)
Позивачу в 2006-2007 роках щомісячна соціальна допомога, передбачена ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" не виплачувалася, а в 2008 та 2009 році виплачувалася в розмірі 10 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком. Дана обставина підтверджена інформацією УПФУ, визнана сторонами, і в суду немає сумнівів щодо її достовірності та добровільності її визнання.
Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень Управління Пенсійного Фонду України в Краснодонському районі випливає, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на положення ЗУ "Про державний бюджет України", відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус "Дитина війни". Посилається на Постанову КМУ від 28.05.2008 року №530, відповідно до якої встановлений наступний розмір державної соціальної допомоги: з 22.05.2008 року - 48,10 грн; з 01.07.2008 року - 48,20 грн, з 01.10.2008 року - 49,80 грн. У вказаних розмірах допомога позивачу була виплачена. У 2009 році позивачу були продовжені соціальні виплати, передбачені ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірах, визначених Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року, як вимагає ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік".
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення процесуального строку, суд дійшов до наступного.
Відповідно до положень ч.2 ст. 99 КАСУ , для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач звернувся до суду 13.08.2009 року, тобто він пропустив визначений ч.2 ст. 99 КАСУ річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, порушених у 2007 та 2008 році. Позивач просив визнати поважними причини пропуску ним строків для звернення до суду за захистом прав, порушених у 2006-2008 роках.
Відповідно до ч.2 ст. 100 КАСУ, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАСУ.
Суд вважає поважними причини пропуску позивачем річного строку для звернення до суду за захистом порушених у 2006- 2008 роках прав, оскільки позивач є людиною похилого віку, юридично необізнаний, не мав можливості у 2006- 2008 роках дізнатися про порушення відповідачем його права на отримання соціальної допомоги, передбаченої ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", оскільки відповідачем не надсилались повідомлення про стан та розмір виплат, які проводяться відповідно до зазначеного Закону, а позивач, в силу свого похилого віку, не мав можливості звертатися до відповідача з відповідними запитами. Також суд враховує, що позивач належить до соціально незахищеної верстви населення, а відповідно до ст.. 3 Конституції України, права і свободи людини визначають зміст та направленість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; затвердження та забезпечення прав та свобод людини є головним обов"язком держави..
Відповідно до ч.1 ст. 102 КАСУ, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Враховуючи наведене, суд вважає необхідним поновити позивачу процесуальний строк для звернення за захистом прав, порушених у 2006-2008 роках.
Розглянувши позов по суті суд встановив наступне:
Зі змісту ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” вбачається, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У перехідних положеннях Закону України "Про соціальний захист дітей війни " зазначено, що він набирає чинності з 01.01.2006 року.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності з 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати запроваджені не були.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат підвищення до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік”.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу надбавки до пенсії за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 року, суд дійшов до наступного:
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43. 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного Фонду України в Краснодонському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Отже, відповідач з 09.07.2007 року і по 31.12.2007 року включно мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Суд враховує, що на прохання позивача, були визнані поважними причини пропуску для звернення до суду за захистом порушених у 2007 та 2008 роках прав та поновлений процесуальний строк для звернення до суду, і справа розглядається по суті, тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо необхідності нарахування щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних, встановленого на відповідний період, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Разом з тим суд визнає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення підвищення до пенсії за період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року, оскільки дія ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" у цей період була зупинена положеннями ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в первинній редакції, і у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивача вказану доплату.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому з 01.01.2008 року по 31.12.2008 рік щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що вбачається з письмових заперечень відповідача, у розмірах:
з 01.01.2008 року - 47 грн.
з 01.04.2008 року - 48,10 грн.
з 01.07.2008 року - 48,10 грн.
з 01.10.2008 року - 49,80 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Краснодонському районі повинно було нараховувати і сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Суд визнає необгрунтованими посилання відповідача на Постанову КМУ №530 від 28.05.2008 року, якою встановлені конкретні розміри даної виплати, оскільки до компетенції КМУ не входить зміна розміру соціальної виплати, встановленої спеціальним законом. Також, керуючись нормами Закону України суд, відповідно до ч.4 ст. 9 КАСУ, керується його вищою юридичною силою, порівняно з Постановою КМУ.
Таким чином суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності перерахунку розміру щомісячного підвищення до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, встановлених на відповідний період.
Вимоги позивача щодо перерахунку підвищення за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року суд визнає необґрунтованими, оскільки у зазначений період відповідач правомірно користувався положеннями ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік" у первинній редакції, якими встановлювався конкретний розмір виплат, передбачених ЗУ "Про соціальний захист дітей війни"; коли його положення ще не були визнані неконституційними.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо того, що спірні правовідносини повинні регулюватися виключно ЗУ "Про Державний бюджет України на відповідний рік", оскільки з моменту визнання окремих положень цього закону неконституційними, вони втратили чинність, і відповідач не мав права користуватися ним. Також суд не визнає посилань відповідача на Постанову КМУ №530 від 28.05.2008 року, якою встановлені конкретні розміри підвищення до пенсії особам. які мають статус "Дитина війни", оскільки з моменту відновлення дії ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в первинній редакції відповідач, як державний орган, мав, відповідно до ст.. 8 Конституції України, виконувати положення Закону України, а не Постанови КМУ, оскільки Закон України має вищу юридичну силу.
Позивач звертався до відповідача з вимогою виплатити належне йому підвищення по пенсії, але відповіддю начальника управління № 3075\02-05 від 16.07.2009 року отримав відмову.
Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Управління Пенсійного Фонду України в Краснодонському районі щодо не нарахування підвищення до пенсії, призначеного позивачу як особі, яка має статус "Дитина війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. Також суд вважає необхідним покласти на відповідача обов"язок провести перерахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, встановленого ст.. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з Управління Пенсійного Фонду України в Краснодонському районі Луганської області у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Також суд, відповідно до ст.. 94 КАСУ, вважає необхідним стягнути на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1 грн. 70 копійок.
Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 100, 159-163, 167, 186 КАС України, ст. ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 р. від 22.05.2008 року про визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік", ЗУ "Про Державний бюджет України " на 2006,2007,2008,2009 роки, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Краснодонському районі Луганської області про поновлення процесуального строку для звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб щодо перерахунку підвищення до пенсії, стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року в сумі 3891,90грн - задовольнити частково.
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 процесуального строку для звернення до суду за захистом порушених у 2006- 2008 роках прав та поновити їй строк звернення до суду за захистом прав, порушених у 2006- 2008 роках.
Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як особі, яка має статус "Дитина війни", за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Краснодонському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого на відповідний період, як дитині війни, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1,70 грн. (одну гривню 70 копійок) у рахунок компенсації понесених позивачем судових витрат.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Постанова складена у повному обсязі, підписана судом у нарадчій кімнаті та оголошена у судовому засіданні 19 листопада 2009 року.
Копію постанови суду направити сторонам по справі.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснодонський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження, та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з надісланням її копії до апеляційного суду, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуючий: О.О. Маньковська