Номер провадження 2-о/243/870/2018

Номер справи 243/6022/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року                                 місто Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Гончарової А.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Хорхордіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, за участю заінтересованої особи: Слов’янського міського Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті в певний час, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов’янського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1, за участю заінтересованої особи - Слов’янського міського Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті.

Із заяви вбачається, що 22 грудня 2015 року у м. Антрацит Луганської області, помер її батько – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить Довідка про причину смерті. При зверненні із заявою щодо державної реєстрації смерті ОСОБА_2 до Слов’янського міського Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, отримано відмову у проведенні державної реєстрації смерті за

№ 3560/15.22-25 від 19 червня 2018 року, оскільки для підтвердження факту смерті було подано документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який помер 22 грудня 2015 року у м. Антрацит Луганської області Україна.

Заявник ОСОБА_1 та її представник, ОСОБА_3, яка діє на підставі Довіреності від 27 червня 2018 року посвідченої в.о. директора Краматорського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_4 до суду не з’явилися, але надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи - Слов’янського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області до суду не з’явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. 03 липня 2018 року від представника заінтересованої особи надійшло Клопотання, в якому просять суд розглянути справу про встановлення факту смерті в певний час без участі представника відділу та постановити рішення згідно діючого законодавства.

Суд, розглянувши подані заявником документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Так в судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2, що об’єктивно підтверджується Свідоцтвом про народження (а.с.7).

Відповідно до Довідки про причину смерті за № 513 від 23 грудня 2015 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер 22 грудня 2015 року, причина смерті - «хронічна серцева недостатність ІІ Б-ІІІ» (а.с.9).

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявником надане свідоцтво про смерть серії І-ЕД № 442918 (а.с.8).

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У відповідності з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, встановлення такого факту вирішується в судовому порядку.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження та смерті особи в певний час на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 76, 77 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом частини першої ст. 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду повинно ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справи у порядку статті 317 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити, з огляду на їх законність та обґрунтованість, що надасть заявнику можливість отримати видане державним органом України свідоцтво про смерть.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 430 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями,ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207- VII, п. 1 гл. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, наказу Міністерства Юстиції України від 25.11.2014 № 246/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької та Луганської областей», суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1, за участю заінтересованої особи: Слов’янського міського Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту смерті в певний час - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який помер 22 грудня 2015 року у м. Антрацит Луганської області Україна.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Слов’янського

       міськрайонного суду                                                                ОСОБА_5