КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"02" липня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/21564/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Гаврилюка  О.М.

розглянувши в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 (повний текст підписано 20.09.2017)

у справі № 910/21564/16 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РОЗРАХУНКОВА КАРТКА"

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"

про стягнення 1 702 240,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі №910/21564/16 позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" на користь Приватного акціонерного товариство "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РОЗРАХУНКОВА КАРТКА" пеню в розмірі 303 781,79 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 272 402,87 грн., 3% річних в розмірі 114 246,48 грн., 25 356,47 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, 18.06.2018 ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду вказану апеляційну скаргу 27.06.2018 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Скрипки І.М., судді Гончаров С.А., Гаврилюк О.М.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність скарги вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017, до апеляційної скарги додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень;

2) докази сплати судового збору;

3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі;

4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Перевіривши матеріали вказаної апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що до скарги не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною 2 ст. 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Враховуючи, що апеляційну скаргу подано у 2018 році, судом застосовуються положення Закону України "Про судовий збір" в редакції від 15.12.2017. Так, згідно нової редакції цього закону за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, апеляційних скарг у справі про банкрутство, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до положень Закону України "Про судовий збір", в редакції на момент подання позову, за подання позовної заяви позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог повинен був сплатити та сплатив судовий збір у розмірі 25 356,46 грн.

До суду апеляційної інстанції апелянт за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що становить 38 034,70 грн. (25 356,46 грн. х 150%).

Отже, апелянтом не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Одночасно в апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що ОСОБА_2 не була залучена до розгляду даної справи у суді першої інстанції та дізналась про існування оскаржуваного рішення 12.06.2018 з офіційного веб - порталу «Судова влада України», що унеможливило подання апеляційної скарги у встановлений строк.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, апелянтом не додано жодних доказів того, коли саме останньому стало відомо про існування оскаржуваного рішення.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 дізналась про існування оскаржуваного рішення з веб - порталу «Судова влада» лише 12.06.2018, колегію суддів не беруться до уваги з підстав їх недоведеності.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03) від 3 квітня 2008 року 1608 зазначає (п. 41), що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003).

А тому, наведені скаржником доводи суд апеляційної інстанції не може визнати поважною підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 13.09.2017.

Приписами ч. 2 ст. 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Отже, наявні підстави для застосування судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 260 ГПК України та залишення без руху поданої апеляційної скарги.

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху, зокрема, також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для вирішення клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі №910/21564/16, з підстави, вказаної в заяві, слід запропонувати апелянту надати відповідні докази або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі №910/21564/16 підлягає залишенню без руху на підставі вищезазначених приписів процесуального законодавства.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі №910/21564/16 залишити без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

2. Попередити ОСОБА_2, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

О.М. Гаврилюк