ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4281/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Заверухи О.Б.,

суддів                                                                      Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання                    Смидюк Х.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 про зобов’язання вчинити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – ОСОБА_3,

час ухвалення рішення – 17:05:55,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – 19 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

06 лютого  2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до поліцейського роти № 1 Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №417283 від 08 січня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що порушення п. 8.7.3.Е   ПДР не вчиняв, оскільки проїхав пішохідний перехід на жовтий сигнал, завершуючи рух автомобіля, щоб не створювати аварійної ситуації. Крім цього, звертає увагу, що поліцейськими не могло бути зафіксоване порушення правил проїзду пішохідного переходу, оскільки його (позивача) було зупинено на відстані більше 100 м, а з такої відстані поліцейські не могли побачити білу лінію на асфальтному полотні та стверджувати, що він проїхав на червоний сигнал світлофора.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 травня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не представлено доказів, які б спростовували обставини, викладені поліцейським роти №1 УПП в м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, факт вчинення позивачем зазначеного адмінправопорушення підтверджується відеофайлом з нагрудної камери поліцейського.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що сам факт вчинення адміністративного правопорушення не підтверджується відеофайлом з нагрудної камери поліцейського, так як зафіксовано тільки публічно-правовий спір по факту перетину лінії світлофора на відстані більш 100 м., що працівникам поліції через погодні умови не можна було фізично побачити.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що позивач під’їжджаючи до регульованого пішохідного переходу, на світлофорі якого був увімкнений зелений миготливий сигнал світлофора, повинен був врахувати дорожню обстановку і зупинити свій транспортний засіб, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Однак, позивач цього не зробив та проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора, який забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Також вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови відбулося у відповідності до вимог КУпАП.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою серії АР №417283 від 08 січня 2018 року в справі про адміністративне правопорушення, складеної поліцейським роти №1 УПП в м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2, по вул. Галицька, 142 в м. Івано-Франківську, встановлено, що ОСОБА_1 08 січня 2018 року о 17:05 год. в м. Івано-Франківську по вул. Галицька, 142, керуючи транспортним засобом Фольксваген Пасат, номерний знак НОМЕР_1, здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 «е»   ПДР. У зв’язку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2   ст. 122 КУпАП   та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн (а.с.9).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015   року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ОСОБА_4 дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють ОСОБА_4 дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих ОСОБА_4, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці ОСОБА_4, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 8.7.3 ПДР України, сигнали світлофора мають такі значення - а) зелений дозволяє рух; в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два миготливих сигнали забороняють рух.

Згідно з пунктом 8.10 ПДР України, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом першої інстанції встановлено, що 8 січня 2018 року відповідачем, стосовно позивача, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР №417283, якою його визнано винним за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

У постанові зазначено, що 8 січня 2018 року о 17:05 год. в м. Івано-Франківську по вул. Галицька, 142, керуючи транспортним засобом Фольксваген Пасат, номерний знак НОМЕР_1, здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 «е»   ПДР.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення підтверджується відеофайлом з нагрудної камери та наявністю обов’язку спростування обставин, викладених відповідачем.

Щодо відеозапису з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції як доказу вчинення ОСОБА_1 оскаржуваного правопорушення колегія суддів зазначає наступне.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, досліджуючи відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, суд встановив, що наданим відеозаписом не зафіксовано факт порушення позивачем вимог пункту 8.7.3. «е» ПДР України, оскільки відеозапис зроблено вже після зупинки позивача, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в ході якого, позивач заперечував факт вчинення ним порушення передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, а саме, проїзду перехрестя на червоний заборонений сигнал світлофора.

При цьому, колегія суддів бере до уваги посилання скаржника на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не були враховані пояснення позивача, в яких він не заперечував вчинення адміністративного правопорушення, оскільки позивач дійсно зазначав, що проїхав перехрестя на жовтий сигнал світлофора, однак повністю заперечував проти проїзду вказаного перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора. На переконання колегії суддів, у даному випадку, визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні одного адміністративного правопорушення (проїзду перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора) не свідчить про наявність у його діях складу зовсім іншого правопорушення (проїзду перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора).

Щодо покладення на позивача обов’язку спростування доводів відповідача, то колегія суддів зазначає, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.

При цьому колегія суддів зазначає, що такі докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.

Отже, виходячи зі змісту фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не було подано жодного належного доказу на підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_4 дорожнього руху, а тому оскаржувана постанова не може вважатися такою, що прийнята із дотриманням норм та принципів, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення для розгляду та винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що вина позивача у порушенні вимог, вказаного у оскаржуваній постанові пункту 8.7.3. «е» ПДР України,  відповідачем не доведена.

За таких обставин апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції  щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та приходить до висновку про протиправність притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення пункту 8.7.3. «е» ПДР України, у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 08 січня 2018 року серії АР № 417283.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення субєкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення субєкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення субєкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно із п.1 ч.1   ст. 247 КУпАП   провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:   відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 268, ст. 272, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 травня 2018 року у справі № 344/1483/18 – скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Скасувати постанову поліцейського роти №1 Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №417283 від 08 січня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя ОСОБА_5

судді ОСОБА_6

ОСОБА_7