Справа № 466/7214/17 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/1137/18 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:50

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді: Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря: Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 березня 2018 року у складі судді Невойта П.С. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення та зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 та просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються згідно судового наказу Шевченківського районного суду м.Львова від 06.09.2017 року справа №466/6349/17 зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, шляхом заміни способу їх стягнення, а саме замість стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановити розмір аліментів, які стягуватимуться з нього на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі у розмірі 5000 гривень щомісячно і до досягнення ними повноліття.

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 02 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким , що винесене за відсутності повного, всебічного, неупередженого та справедливого розгляду справи, в якому неповно встановлено обставини, які мають значення для справи. Вказує, що суд не встановив та не дослідив дійсні обставини справи, які мають істотне значення для вирішення даної справи, не дослідив та не надав оцінки жодному з доказів, які були подані позивачем.

Зазначає, що суд не взяв до уваги що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі, та проживає однією сім`єю з ОСОБА_6 та сином від попереднього шлюбу - ОСОБА_7, який є дитиною -інвалідом, ОСОБА_6 є вагітною. Також вказує, що з нього щомісячно стягується кредитний платіж у розмірі 3687, 33 грн, його було звільнено з Товариства «Віссманн», він отримав серйозну травму, у зв`язку з чим потребує двічі на рік курсу стаціонарного лікування. Крім того вказує, що добровільно приймає участь в утриманні своїх дітей. Вказаних обставин судом не було взято до уваги.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким змінені вимоги позивача задовольнити повністю та стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 ? з усіх видів заробітку щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.

Сторони у судове засідання не з«явились, хоча належним чином у відповідності до вимог процесуального закону повідомлялись.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з настуних підстав.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Судом встановлено та як вбачається з копій свідоцтв про народження сторони є батьками дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 які проживають разом з відповідачкою .

Судовим наказом Шеченківського районного суду м. Львова від 06.09.2017 року зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Позивач у позовній заяві зазначає що на час винесення судового наказу про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/3 частки всіх видів його доходу знаходився з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, проживав разом з нею, мав постійну роботу та заробіток.

Однак з часу присудження аліментів змінився його майновий стан він одружився та проживає з ОСОБА_6 та сином від попереднього шлюбу - ОСОБА_7, який є дитиною -інвалідом, ОСОБА_6 є вагітною, що з нього щомісячно стягується кредитний платіж у розмірі 3687, 33 грн, та його звільнено з Товариства «Віссманн» у зв'язку з цим просив суд стягувати з нього на користь відповідача на утримання дітей аліменти у розмірі 1/4 частки його доходу.

Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

Районний суд відмовляючи в задоволенні зменшення розміру аліментів прийшов до правильного висновку, що позивач не звільнений від обов»язку утримувати своїх дітей, а розмір аліментів що стягується з нього 1\3 є мінімальним розміром гарантованого законодавством мінімального розміру аліментів на дитину та сторони погодилися на визначення аліментів саме в частці.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

А в даному випадку зменшення розміру аліментів суперечить інтересам дітей.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що районний суд дослідивши всі наявні докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення слід залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 02 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 3 липня 2018 року.

Головуючий

Судді