П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № П/9901/59/18 (800/327/17)

Провадження № 11-457заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Бондар О. А.,

учасників справи:

представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача - Петренко Ю. В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), третя особа - Громадська рада доброчесності (далі - ГРД), про визнання незаконним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2018 року (у складі колегії суддів Данилевич Н. А., Бевзенка В. М., Білоуса О. В., Шарапи В. М., Желтобрюх І. Л.),

УСТАНОВИЛА:

7 серпня 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення Комісії від7 липня 2017 року № 174/вс-17 (далі - Рішення) про визнання кандидата ОСОБА_6 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду;

- зобов'язати Комісію у пленарному складі вирішити питання щодо визнання кандидата ОСОБА_6 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 зазначила, що Комісія не виправдала свої дії щодо визнання позивача таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя, адже не довела, яким показникам не відповідає позивач та чим це підтверджується. На думку позивача, законодавець, надавши обмежені дискреційні повноваження відповідачу щодо можливості встановлення будь-яких оцінок за критеріями професійної етики та доброчесності без необхідності їх обґрунтування, порушив принцип верховенства права, а відсутність у законі механізму захисту від можливого свавільного втручання в право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 листопада 2017 року залучив до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ГРД.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 15 березня 2018 рокув задоволенні позов відмовив.

Увалюючи таке рішення, суд першої інстанції керувався тим, що повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її, як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. Отже, жоден інший суб'єкт чи орган, в тому числі й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

Тому суд першої інстанції, зважаючи на встановлені законодавством виключні підстави для оскарження рішень Комісії, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, а також на те, що Рішення Комісії прийнято більшістю голосів її членів, дійшов висновку, що його прийнято відповідачем у спосіб, на підставі, в межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України, а також з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд також указав на непідтвердження наявності обставин втручання Комісією у приватне життя позивача, оскільки нормативні акти, які регулюють проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, відповідають наведеним у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) критеріям «якості закону» і позивачка мала усвідомлювати, що в разі виявлення наміру стати суддею Верховного Суду її дії і вчинки можуть бути предметом обговорення широкого загалу, і не тільки під час проведення кваліфікаційного оцінювання.

16 квітня 2018 року ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення цього суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Скаргу мотивовано порушенням права ОСОБА_6 на доступ до правосуддя та ефективний засіб юридичного захисту, гарантовані статтями 6, 13 Конвенції, оскільки суд першої інстанції усупереч практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами не здійснив дослідження такого акта - рішення Комісії на предмет перевірки об'єктивності та обґрунтованості зроблених у ньому висновків.

Так, без належного дослідження та аналізу судом залишилися аргументи позивача щодо довільності та нераціональності, непідтвердженості доказами відображених у Рішенні фактів, а саме:

- Комісія протиправно, без зазначення жодної правової підстави та доказів визнала недоброчесною поведінку ОСОБА_6 щодо проведення спільного відпочинку з дитиною та батьком дитини, визнавши це додатковим доходом;

- звинувачення ОСОБА_6 в недоброчесності, що стосуються її заміського будинку та майна матері позивача, ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами та спростовані позивачем.

ОСОБА_6 також посилається на те, що Комісія протиправно розглянула та ухвалила Рішення на підставі висновку ГРД, який прийнято з порушенням закону та який мав бути залишений без розгляду як такий, що не може породжувати будь-які права чи обов'язки.

Крім того, у скарзі вказано на допущення відповідачем і третьою особою незаконного втручання у приватне життя позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу Комісіязаперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні представники позивача та Комісії підтрималивідповідноапеляційну скаргу та відзив на неї, надали пояснення, аналогічні наведеним у зазначених процесуальних документах доводам.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзиву Комісії, заслухавши представників позивача та відповідача, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати.

У ході розгляду справи суд установив таке.

20 грудня 2016 року Комісія прийняла рішення про допуск 158 кандидатів до участі в конкурсі до Верховного Суду, серед яких визначено ОСОБА_6

11 січня 2017 року Комісією призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі в конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка.

Комісія визначила, що допуск цих кандидатів до проходження кваліфікаційного оцінювання буде здійснюватися за результатами спеціальної перевірки на підставі відповідного рішення Комісії.

Було встановлено таку черговість етапів кваліфікаційного оцінювання:

перший етап - проведення іспиту (складення анонімного письмового тестування), другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди.

За результатами анонімного письмового тестування на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах процедури конкурсу на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_6 набрала 78,75 балів; за виконане практичне завдання - 77 балів. Загальний результат позивача на першому етапі кваліфікаційного оцінювання «Іспит» у межах процедури вказаного конкурсу становив 155,75 балів при мінімально допустимому показнику у 127 балів.

У подальшому Комісія визначила перелік кандидатів на посади суддів відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду (у межах оголошеного 7 листопада 2016 року конкурсу), з якими її колегії 24 квітня 2017 року повинні були проводити співбесіди, серед яких визначено й ОСОБА_6

14 квітня 2017 року ГРД затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_6 критеріям доброчесності та професійної етики, який надійшов до Комісії 18 квітня 2017 року.

7 липня 2017 року Комісія на пленарному засіданні розглянула питання підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_6 здійснювати правосуддя у відповідному суді.

У ході засідання Комісія дослідила досьє кандидата на посаду судді; висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_6 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 14 квітня 2017 року; оцінила надані ОСОБА_6 усні та письмові пояснення щодо обставин та фактів, які зазначені у висновку ГРД.

Пропозиція про визнання ОСОБА_6 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду за результатами голосування була підтримана лише чотирма членами Комісії проти дев'ятьох.

Як наслідок Комісія прийняла рішення № 174/вс-17, яким ОСОБА_6 визнано такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи, Велика Палата керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.

Частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII передбачено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується Комісією (частина друга статті 79 Закону № 1402-VIII).

Частиною дев'ятою цієї статті передбачено, що Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини першої статті 81 Закону № 1402-VIII спеціальною процедурою призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній з вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.

За змістом пункту 3 частини п'ятої статті 81 Закону № 1402-VIII у межах цієї спеціальної процедури Комісія, окрім іншого, проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду, який успішно пройшов спеціальну перевірку.

Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою статті 83 Закону № 1402-VIII є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини п'ятої цієї статті порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

Згідно із частиною першою статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

За змістом пункту 4 частини п'ятої статті 81 цього Закону Комісія за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі в конкурсі.

Відповідно до пункту 16 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (додаток до рішення Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16; далі - Положення) дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Пунктом 18 розділу ІІІ Положення передбачено, що за результатами дослідження досьє доповідач готує доповідь. У доповіді зазначаються, зокрема, встановлені у ході дослідження показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також пропозиції щодо дослідження досьє.

Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Положення співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.

За пунктом 20 розділу ІІІ Положення під час співбесіди обов'язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

Частиною першою статті 88 Закону №1402-VIII установлено, що Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Для формування досьє кандидата на посаду судді і проведення кваліфікаційного оцінювання Комісія має право безоплатно отримувати інформацію та копії документів і матеріалів щодо кандидата на посаду судді та членів його сім'ї або близьких осіб від будь-яких осіб, які є власниками або розпорядниками інформації (документів, матеріалів), що запитуються (частина перша статті 86 Закону № 1402).

Відповідно до статті 87 Закону № 1402 з метою сприяння Комісії у встановленні відповідності кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД, яка має право: збирати, перевіряти та аналізувати інформацію щодо кандидата на посаду судді та надавати її Комісії; надавати, за наявності відповідних підстав, Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді.

Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Відповідно до частини другої статті 88 Закону №1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Комісії щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Щодо доводів скаржника про порушення прав позивача на доступ до суду та ефективний засіб юридичного захисту, а також меж перегляду судом Рішення, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке.

Відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності оцінюється Комісією за показниками, визначеними у розділі ІІ Положення, прийнятого на виконання вимог частини п'ятої статті 83 Закону №1402.

Пунктом 4 глави 6 розділу ІІ Положення встановлено, що рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту та оцінювання критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критерію професійної етики чи критерію доброчесності.

За змістом підпунктів 5.2, 5.3 глави 6 розділу ІІ цього Положення критерії професійної етики та доброчесності оцінюються в 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та/або вимогам доброчесності відповідно.

Пунктами 1 та 2 глави 6 розділу ІІ цього Положення передбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Дослідження досьє та проведення співбесіди як один з етапів кваліфікаційного оцінювання має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності. Тобто в цьому випадку встановлено легітимну мету дій Комісії.

У межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов'язком (повноваженням) Комісії є з'ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Щодо останнього, то Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.

З положень Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на наведене, повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її, як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання кандидатів за встановленими законом критеріями відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

Таким чином, жоден інший суб'єкт чи орган, в тому числі й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

Як убачається зі змісту оскаржуваного Рішення, підставою для його ухвалення слугували встановлені відповідачем обставини невідповідності способу життя позивача як судді стандартам поведінки, визначеним Кодексом суддівської етики.

Це Рішення приймалось Комісією колегіально за внутрішнім переконанням її членів з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, а також Положення. Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що оцінка критеріїв професійної етики та доброчесності покладається саме на членів Комісії і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності до рішення, але при цьому законодавчо визначенo, що подальшу участь у конкурсі прoдoвжує кандидат, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами. Проте у цьому випадку за відповідне рішення проголосувало чотири члена Комісії проти дев'ятьох.

Ураховуючи наведене, ВеликаПалата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про прийняття Комісією Рішення без зазначення жодної правової підстави та про неналежне дослідження судом доказів, відображених у Рішенні фактів та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що це Рішення прийнято Комісією у спосіб, на підставі та в межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України, а також з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Велика Палата Верховного Суду також зважає на те, що посада судді покладає певні обмеження й обов'язки, зумовлені необхідністю неупередженого здійснення правосуддя. Зокрема, запорукою й необхідною умовою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка судді не лише при виконанні професійних обов'язків, але й у повсякденному житті. Проявом останнього є, зокрема, відповідність способу життя судді його дозволеним можливостям.

Тому суд не вважає, що Комісія, здійснюючи покладений на неї законом обов'язок кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді за критерієм доброчесності, що включає з'ясування та оцінку всіх аспектів життя і діяльності такого кандидата, не лише професійного характеру, але й морально-етичного, допустила втручання у приватне життя позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України в пункті 3.3 Рішення від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 зазначив, що, вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї, потрібно виходити з того, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету в суспільстві.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) про право на приватність зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що ОСОБА_6 мала усвідомлювати, що в разі виявлення наміру стати суддею Верховного Суду її дії і вчинки будуть предметом обговорення широкого загалу, і не тільки під час проведення кваліфікаційного оцінювання.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника щодо неможливості врахування й використання Комісією висновку ГРД з метою кваліфікаційного оцінювання, оскільки питання правосуб'єктності ГРД та дотримання нею порядку надання висновку не охоплюється предметом перегляду в цій справі.

До того ж ГРД лише сприяє Комісії в питаннях оцінювання та не може виносити остаточного рішення щодо професійної етики та доброчесності. Висновок Громадської ради доброчесності є інформацією, яка міститься у досьє кандидата і підлягає дослідженню Комісією з-поміж іншої інформації при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності.

Як убачається із матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд повно та всебічно встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, дослідив докази у справі та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_6

Велика Палата Верховного Суду не встановила порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни цього рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд прийняв правильне і законне рішення, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, тому немає підстав для скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2018 року.

Керуючись статтями 250, 266, 292, 310, 315, 316, 321, 322 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 брезня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна Л. І. Рогач

В. В. Британчук І. В. Саприкіна

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко